Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсновн≥ види природних ресурс≥в




Ќј¬„јЋ№Ќќ-Ќј” ќ¬»… ≤Ќ—“»“”“ ѕ–ј¬ј “ј ѕ—»’ќЋќ√≤ѓ

 афедра ф≥зичного вихованн€ та безпеки життЇд≥€льност≥

 

Ћ≈ ÷≤я

з дисципл≥ни У≈колог≥€Ф

 

“ема є 6: У ѕриродн≥ ресурси та людськ≥ потребиФ.

 


“ема є 6: У ѕриродн≥ ресурси та людськ≥ потребиФ.

 

ћетод: лекц≥€

„ас: 2 години (90 хв.)

ћ≥сце: навчальна аудитор≥€.

ѕлан лекц≥њ:

I. ¬ступна частина Ц 5 хв.

≤≤. ќсновна частина - 70 хв.

 ласиф≥кац≥€ природних ресурс≥в.

2. Ћюдськ≥ потреби.

≤≤≤. «аключна частина Ц 5 хв.

Ћ≥тература:

1. Ѕ≥л€вський √. ќснови еколог≥чних знань. -  .: Ћиб≥дь, 1993.

2. Ѕ≥л€вський √. ѕадун ћ. ‘урдуй –.ќснови загальноњ еколог≥њ. -  ., Ћиб≥дь, 1993.

3. «лоб≥н ё.ј. ќснови еколог≥њ. -  .: Ћ≥бра, 1998.

4.  орсак  .¬. ќснови еколог≥њ. Ќавчальний пос≥бник. -  ., ћј”ѕ, 2002.

5. јлен –.  ак спасти «емлю. - ћ.: ћысль, 1983.

6. Ѕиологический энциклопедический словарь. - ћ. —ов. Ёнциклопеди€, 1983.

7. ћельников Ќ.» ѕестициды и окружающа€ среда // јгрохими€. - 1990

8. Ѕиологический энциклопедический словарь. - ћ. —ов. Ёнциклопеди€, 1983.

9. яблоков ј.¬. ”ровни охраны живой природы. - ћ.: Ќаука, 1985.

 

 

 Ћј—»‘≤ ј÷≤я ѕ–»–ќƒЌ»’ –≈—”–—≤¬

ѕриродн≥ ресурси Ч це найважлив≥ш≥ компоненти навколишнього при≠родного середовища, €к≥ використовують дл€ задоволенн€ матер≥альних ≥ культурних потреб людини.

ѕриродн≥ ресурси, €к≥ використовують дл€ задоволенн€ потреб люд≠ського сусп≥льства (ресурси рослинного й тваринного св≥ту, земельн≥ вод≠н≥, рекреац≥йн≥ та ≥н.), досить р≥зноман≥тн≥, €к ≥ можливост≥ њх застосуванн€ в господарств≥ та побут≥. «г≥дно з законом обмеженост≥ природних ресур≠с≥в, ус≥ природн≥ ресурси в умовах «емл≥ вичерпн≥. њх под≥л€ють на дв≥ ве≠лик≥ групи Ч невичерпн≥ ≥ вичерпн≥, €к≥, в свою чергу, под≥л€ть на нев≥д≠новн≥ та в≥дновн≥:

ќсновн≥ види природних ресурс≥в

 

ѕриродн≥ ресурси

 

¬ичерпн≥
Ќевичерпн≥

Ќев≥дновн≥

       
 
   
 

 

 


ќск≥льки в≥дтворенн€ в≥дновних природних ресурс≥в в≥дбуваЇтьс€ пов≥льн≥ше, н≥ж њх споживанн€, з одного боку, а нев≥дновн≥ ресурси перетворюютьс€ на форми, непридатн≥ дл€ подальшоњ експлуатац≥њ через значну розс≥€н≥сть потр≥бних елемент≥в або нову х≥м≥чну структуру, - з ≥ншого, то в≥дбуваЇтьс€ вичерпн≥сть багатьох природних ресурс≥в.

ўе до недавнього часу людство вважало природн≥ ресурси невичерпними, а тому прагнуло вз€ти в≥д природи €кнайб≥льше, н≥чого не в≥ддаю≠чи. Ќин≥ переконалис€, що практично невичерпних ресурс≥в, кр≥м сон€ч≠ноњ енерг≥њ та косм≥чного випром≥нюванн€, теплоти земних надр, сил гра≠в≥тац≥њ та обертанн€ «емл≥, енерг≥њ в≥тру, приплив≥в ≥ талоњ води, у природ≥ б≥льше не ≥снуЇ. ”мовно невичерпними поки що, на даному етап≥ розвитку сусп≥льства, можна вважати загальн≥ запаси кисню в атмосфер≥ та води в г≥дросфер≥. ќднак через нер≥вном≥рний розпод≥л та антропогенне забруд≠ненн€ вже нин≥ в окремих районах «емл≥ в≥дчуваЇтьс€ гостра њх нестача, особливо чистоњ питноњ води.

¬ичерпн≥ Чце ресурси, к≥льк≥сть €ких невпинно зменшуЇтьс€ в≥дпов≥д≠но до њх добуванн€ або вилученн€ з природного середовища. ѓх, у свою чергу, под≥л€ють на в≥дновн≥ (чисте пов≥тр€, вода, родюч≥ ірунти, рос≠линн≥сть, тваринний св≥т) ≥ нев≥дновн≥ (м≥неральн≥ ресурси). ћ≥неральна сировина належить до нев≥дновних ресурс≥в, ≥ найголовн≥ш≥ з них (вуг≥лл€, нафта, природний газ, зал≥зо, манган, пол≥метали) нин≥ вичерпан≥ або майже вичерпан≥.

” господарськ≥й д≥€льност≥ ресурси под≥л€ють щодо використанн€ њх у сфер≥ матер≥ального виробництва та невиробнич≥й сфер≥. –есурси матер≥ального виробництва - це промислов≥ ≥ с≥льськогосподарськ≥. –есурси невиробничоњ сфери - це ресурси пр€мого ≥ непр€мого споживанн€. « прак≠тичною метою ресурси кожного класу под≥л€ють на др≥бн≥ш≥ групи. “ак, промислов≥ ресурси - на енергетичн≥ (нафта, вуг≥лл€, природний газ), ресурси дл€ металург≥йноњ промисловост≥ (зал≥зна, манганова, титанова руди тощо), сировину дл€ одержанн€ предмет≥в безпосереднього спожи≠ванн€ (деревина) та продукт≥в харчуванн€ (гриби, фрукти, €годи та ≥нш≥ дари лан≥в, сад≥в, город≥в ≥ л≥с≥в).

Ѕ≥осфера «емл≥ Ї замкненою системою з в≥дносно сталою масою ≥ обм≥≠нюЇтьс€ з косм≥чним простором лише енерг≥Їю. “ому людство маЇ врахову≠вати њњ здатн≥сть самов≥дтворювати свою б≥опродуктивн≥сть та запас≥в нев≥дновних ресурс≥в. ѕотр≥бно економно ≥ рац≥онально використо≠вувати природн≥ ресурси, св≥домо в≥дмовившись в≥д надлишк≥в. ѕодальший розвиток житт€ на «емл≥ залежить в≥д на€вност≥ природних ресурс≥в, простору дл€ житт€ ≥ об'Їкт≥в дл€ задоволенн€ культурних та ≥нших потреб.

 

Ћёƒ—№ ≤ ѕќ“–≈Ѕ»

ѕ≥д потребами людини розум≥ють потребу або нестачу в чому-небудь необх≥дному дл€ п≥дтриманн€ життЇд≥€льнос≠т≥ орган≥зму, людськоњ особистост≥, соц≥альних груп. ћ. ‘. –еймерс (1994) виокремлюЇ ш≥сть основних груп потреб людини: б≥олог≥чн≥, психолог≥ч≠н≥, етн≥чн≥, трудов≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥.

ƒо потреб, що задовольн€ютьс€ природними ресурсами, належать б≥о≠лог≥чн≥, психолог≥чн≥, трудов≥ та економ≥чн≥.

ƒо б≥олог≥чних потреб на≠лежать потреби, що забезпечують виживанн€ людини та збереженн€ њњ здоров'€. ¬они включають велику к≥льк≥сть р≥зних фактор≥в природного середовища: тепловий, рад≥ац≥йний, магн≥то хвильовий комфорт; склад води й пов≥тр€, €к≥ не призвод€ть до ф≥з≥олог≥чних аномал≥й тощо.

ƒо ф≥з≥олог≥чних потреб належать: збалансована за енергетичною ц≥нн≥стю та х≥м≥чним складом њжа, пов≥тр€, вода та ≥н.

ƒо психолог≥чних потреб належать т≥, що зумовлюють душевний спок≥й людини з урахуванн€м фактор≥в зовн≥шнього середовища (комфортн≥сть житла, стан погоди, зву≠ки, св≥тло, випром≥нюванн€ тощо).

“рудов≥ потреби людини забезпечують еколого-соц≥ально-економ≥чну
адаптац≥ю людини до умов природного й соц≥ального середовищ з урахуванн€м њњ ≥ндив≥дуальних уподобань ≥ с≥мейно - традиц≥йних передумов.
ѕриродн≥ умови та природн≥ ресурси Ї одними з об'Їкт≥в ≥ передумов прикладанн€ прац≥.

≈коном≥чн≥ потреби Ч це група потреб людини дл€ матер≥ального за≠безпеченн€ њњ ≥снуванн€ (њжею, од€гом, житлом, предметами вжитку, зна≠р€дд€ми прац≥, рекреац≥њ, джерелами ≥нформац≥њ тощо).

–озгл€немо де€к≥ складов≥ види потреб:

¬ода. ¬она, €к косна речовина б≥осфери ≥ середовище, з €кого зародилос€ й продовжуЇ функц≥онувати житт€, Ї головною складовою частиною г≥дро≠сфери. “ому вона Ї насамперед середовищем дл€ проживанн€ багатьох рослин ≥ тварин. ѕризначенн€ њњ €к природного ресурсу пол€гаЇ в забезпе≠ченн≥ життЇвих потреб рослинного й тваринного св≥ту та людини. ¬она Ї Ђбуд≥вельним матер≥аломї дл€ орган≥зм≥в ≥ необх≥дна дл€ забезпеченн€ њхн≥х життЇвих функц≥й. “≥ла вс≥х живих орган≥зм≥в складаютьс€ переважно з води: в рослинах вм≥ст води становить до 90-95 %, а в орган≥змах тварин-70% ≥ б≥льше. „астка б≥олог≥чноњ води, що входить до складу живих орган≥зм≥в, становить 0,003 % загальних запас≥в г≥дросфери. Ћюдина дл€ задоволенн€ своњх життЇвих потреб щодоби споживаЇ 2-2,5 л чистоњ пр≥сноњ води.

” виробнич≥й ≥ господарськ≥й д≥€льност≥ люди використовують воду €к сировину (приготуванн€ страв ≥ напоњв), реагент дл€ зд≥йсненн€ р≥зних х≥м≥ко-технолог≥чних процес≥в, теплонос≥й в теплоенергетичних процесах та дл€ охолодженн€ обладнанн€ ≥ матер≥ал≥в, а також використовують дл€ очищенн€, митт€, зрошенн€ пол≥в ≥ поливанн€ рослин, г≥дро транспортуванн€ тощо. « океан≥в, мор≥в, р≥чок ≥ водойм виловлюють рибу та ≥н≠ших тварин, з п≥дводних родовищ видобувають р≥зну сировину (манган, н≥кель, кобальт, зал≥зо ≥н.) ≥ паливо (нафту, газ, газог≥драти), збирають вод€н≥ рослини. ¬одне середовище використовують дл€ транспортуванн€ вантаж≥в (водний транспорт), а також дл€ м≥сць в≥дпочинку ≥ туризму (рек≠реац≥йне призначенн€).

«алежно в≥д вм≥сту солей воду под≥л€ють на пр≥сну, солону, солонува≠ту та слабко солонувату: до пр≥сних належать води в €ких м≥ститьс€ до 1 г/л розчинних солей. ¬оди з високим вм≥стом солей (понад 1 г/л) нази≠вають солоними, €к≥, в свою чергу, под≥л€ють на слабко солон≥ з вм≥стом розчинних солей 10г/л, солон≥ ≥ дуже солон≥ ~ 10-50 г/л та розсоли (ро≠па) - понад 50 і/л. ƒо солонуватих належать природн≥ води, солон≥сть €ких становить 16-40 г/л. ¬оди океан≥в, мор≥в та де€ких озер належать до солоних вод з р≥зним вм≥стом солей (до 40 г/л ≥ б≥льше - води „ерво≠ного мор€). Ћюди дл€ задоволенн€ своњх потреб, а також дл€ виробничих ≥ господарських ц≥лей використовують в основному пр≥сну воду.

ћаса пр≥сноњ води на земн≥й кул≥ становить 31 млн. км3 основна к≥ль≠к≥сть €коњ (96%) зосереджена в льодовиках √ренланд≥њ јнтарктиди, г≥р≠ських масив≥в, в айсбергах та зон≥ в≥чноњ мерзлоти; з ус≥Їњ к≥лькост≥ пр≥с≠ноњ води т≥льки близько 1 % використовуЇтьс€ людством дл€ задоволенн€ своњх потреб. «начн≥ запаси пр≥сноњ води, €ка входить до складу м≥нерал≥в, зосереджен≥ у верхн≥й частин≥ земноњ кори на р≥зних глибинах. “очн≥ за≠паси ц≥Їњ води визначити важко. «а п≥драхунками ¬. ≤. ¬ернадського, њњ запаси становл€ть 1,3 млрд. км3, що дор≥внюЇ запасам вод —в≥тового океа≠ну. ¬ атмосфер≥ вода перебуваЇ у вигл€д≥ вод€ноњ пари ≥ конденсату (крап≠л≥ води й льоду). ѕ≥дземн≥ води становл€ть 4 %, води льоду й сн≥гу - 2 %, р≥к, озер та бол≥т - 0,4 % загальних запас≥в «емл≥.

ќсновним джерелом водопостачанн€ дл€ людей Ї р≥чковий ст≥к. Ќай≠
б≥льший ст≥к маЇ р≥чка јмазонка в Ѕразил≥њ. ¬ода та њњ споживанн€ розпод≥лен≥ на територ≥њ «емл≥ та по окремих рег≥онах нер≥вном≥рно. Ќайб≥льш≥ запаси пр≥сноњ води (до 80 %) зосереджен≥ в озер≥ Ѕайкал (–ос≥€); Ќин≥ понад м≥ль€рд чолов≥к на планет≥ не мають задов≥льного водозабезпеченн€. “€жка ситуац≥€ склалас€ в јз≥йсько-“ихоокеанському рег≥он≥ (Ѕангкок, “ањланд, ѕ≥вденна  оре€, япон≥€), у басейнах р≥к Ќ≥лу, “игру та ™вфрату. ј в ќб'Їднаних јрабських ≈м≥ратах та де€ких ≥нших крањнах п'ють опр≥снену морську воду.

—ередньор≥чн≥ водн≥ ресурси ”крањни становл€ть близько 87,1 км3; м≥сцев≥, тобто т≥, що формуютьс€ в межах крањни, становл€ть 52,4 км3 (в середн≥й за водн≥стю р≥к). –≥чковий ст≥к ”крањни становить приблизно 83,5 млрд. м3, а в посушлив≥ роки зменшуЇтьс€ до 48,8млрд м3, Ќа; територ≥њ крањни цей ст≥к розпод≥лений також нер≥вном≥рно. ƒо 70% стоку припадаЇ на ѕ≥вденно-«ах≥дн≥й економ≥чний району в €кому; проживаЇ до 40% населенн€. √оловним постачальником пр≥сноњ води Ї ƒн≥про воду €ко≠го використовують до 60% населенн€. –≥ки ѕ≥вденний Ѕуг, «ах≥дний Ѕуг, “иса, ƒн≥стер, ѕрут та ≥нш≥ забезпечують близько 35 % населен≠н€. —тан води ≥ повноводд€ в цих р≥ках залежить в≥д стану њх приток ≥ малих р≥чок, €ких нал≥чуЇтьс€ близько 63 тис. —тан останн≥х викликаЇ тривогу, оск≥льки 20 тис. з них уже висохли. ¬исиханн€ малих р≥чок призводить до деградац≥њ великих р≥к. “ому сл≥д оздоровл€ти ≥ збер≥гати ц≥ р≥чки.

ƒо складу водних ресурс≥в ”крањни належать ≥ п≥дземн≥ води. «агаль≠на величина прогнозованих запас≥в п≥дземних вод становить близько 57,2 млн. м3/добу, з €ких 15,6 млн. м3/добу Ї затвердженими. “ерито≠р≥альний розпод≥л цих вод досить нер≥вном≥рний: њх максимальна к≥ль≠к≥сть (8402 тис. м3/добу) знаходитьс€ в „ерн≥г≥вськ≥й област≥. ¬елик≥ за≠паси п≥дземних вод мають  ињвська, ѕолтавська, ’ерсонська, ’арк≥в≠ська, –≥вненська Ћьв≥вська, —умська та Ћуганська област≥ (в≥д 3046 до 4186 тис. м3/добу).

–есурси пр≥сноњ води ”крањни, €к≥ включають р≥чковий ст≥к ≥ п≥дземн≥ води, використовуютьс€ повн≥стю, а в де€ких п≥вденних районах в≥дчува≠Їтьс€ нестача води. ƒл€ л≥кв≥дац≥њ останньоњ побудували канали: ѕ≥вденнокримський, ƒн≥про- ривий –≥г, —≥верський ƒонець-ƒонбас та во≠досховища. ’арактерною ознакою природного розпод≥лу водних ресур≠с≥в на територ≥њ ”крањни Ї те, що м≥сц€м розташуванн€ найпотужн≥ших споживач≥в води в≥дпов≥дають найменш≥ запаси водних ресурс≥в (ƒонбас,  ривбас, јвтономна –еспубл≥ка  рим та ≥нш≥ п≥вденн≥ рег≥они).

јтмосферне пов≥тр€ Ї косною речовиною б≥осфери ≥ середовищем ≥сну≠ванн€ живоњ речовини - рослин, тварин ≥ людей. јтмосферне пов≥тр€ забезпечуЇ людей, рослинний ≥ тваринний св≥т життЇво необх≥дними га≠зуватими речовинами (вуглекислий газ, кисень), захист «емл≥ в≥д д≥њ метеорит≥в, косм≥чного опром≥ненн€, процеси виробничоњ д≥€льност≥ людини киснем, азотом, воднем та ≥нертними газами.

јтмосферне пов≥тр€ використовують у промисловост≥ €к реагент дл€ спалюванн€ палива, теплонос≥й дл€ нагр≥ванн€ й охолодженн€ продук≠т≥в; обладнанн€ та прим≥щень, дл€ добуванн€ зр≥джених газ≥в (кисню, азо≠ту, ≥нертних газ≥в). јтмосферний кисень Ї умовою житт€ людей ≥ бага≠тьох тварин.

ƒл€ спалюванн€ палива, виробництва металург≥йноњ та х≥м≥чноњ про≠дукц≥њ, на додаткове окисненн€ р≥зних в≥дход≥в щороку в усьому св≥т≥ ви≠трачаЇтьс€ 10-20 млрд. т кисню. Ќа початок XXI ст. ц€ величина маЇ зрости до 50 млрд. т. ѕ≥двищенн€ витрат кисню, спричинене актив≥зац≥Їю антропогенноњ д≥€льност≥ людини, становить не менш €к 10-16 % щор≥ч≠ного б≥огенного утворенн€, що викликаЇ наш неспок≥й ≥ змушуЇ бити на сполох.

јтмосферне пов≥тр€ в нижн≥х шарах тропосфери складаЇтьс€ переваж≠но з азоту, кисню, аргону ≥ оксиду карбону (IV). ” невеликих к≥лькост€х м≥ст€тьс€ неон, гел≥й, криптон, ксенон, оксиди н≥трогену (II) ≥ (IV), водень, метан, озон, оксид карбону (II) ≥ ам≥ак.

≈нерг≥€ Ч загальна м≥ра руху при вс≥х матер≥альних процесах ≥ видах взаЇмод≥й. як≥ б процеси не в≥дбувалис€, €к≥ б перетворенн€ форм руху не зд≥йснювалис€, завжди загальна к≥льк≥сть енерг≥њ залишаЇтьс€ незм≥нною. ¬≥дпов≥дно до закону збереженн€ й перетворенн€ енерг≥њ, вона за будь-€ких процес≥в в ≥зольован≥й систем≥ збер≥гаЇтьс€, перетворюючись лише в ч≥тко певн≥й к≥лькост≥ з одного виду на ≥нший.

ƒжерелом енерг≥њ на «емл≥ Ї сон€чне випром≥нюванн€, к≥нетична енер≠г≥€ обертанн€ планети «емл€ та њњ супутника ћ≥с€ц€ ≥ енерг≥€ земних надр.  ≥нетична енерг≥€ ви€вл€Їтьс€ в морських припливах. ≈нерг≥€ земних надр п≥дтримуЇтьс€ розпадом урану ≥ тор≥ю. —он€чна енерг≥€ виникаЇ в резуль≠тат≥ термо€дерного перетворенн€ водню на гел≥й ≥ надходить на «емлю у вигл€д≥ променистоњ енерг≥њ з довжиною хвиль 0,3-2,0 мкм. Ќа поверхню атмосфери нашоњ планети пост≥йно надходить пот≥к енерг≥њ в к≥лькост≥ 8,09 ƒж/см2 за 1 хв. ÷€ величина в≥дхил€Їтьс€ в≥д середнього значенн€ на 0,1-0,2 %. –≥чний пот≥к сон€чноњ енерг≥њ на «емлю становить 10,5 √ƒж/м2, 40 % €коњ в≥дбиваЇтьс€ в косм≥чний прост≥р, 15 % поглинаЇтьс€ атмосфе≠рою, 20 % витрачаЇтьс€ на п≥дтриманн€ геолог≥чного циклу, 0,06 %Чна фотосинтез. ¬ атмосфер≥ основну к≥льк≥сть променистоњ енерг≥њ погли≠наЇ вод€на пара, в г≥дросфер≥ - вода, а в л≥тосфер≥ - г≥рськ≥ породи ≥ грунт.

ѕоглинута б≥осферою сон€чна рад≥ац≥€ витрачаЇтьс€ на зд≥йсненн€ роботи дл€ забезпеченн€ процес≥в життЇд≥€льност≥ рослинного й тварин≠ного св≥ту та людського сусп≥льства, частково розс≥юЇтьс€ в косм≥чний прост≥р. ќсновн≥ перетворювач≥ енерг≥њ в б≥осфер≥ - жив≥ орган≥зми. –ослини та земна поверхн€ поглинають енерг≥њ в середньому 5 √ƒж/м2 за р≥к. ѕеренесенн€ енерг≥њ в жив≥й речовин≥ б≥осфери характеризуЇтьс€ низькою ефективн≥стю. ѕеренесенн€ в≥д продуцент≥в до консумент≥в ≤ пор€дку становить 10 %, а в≥д консумент≥в ≤ пор€дку до II - 20 %.

ƒл€ орган≥зац≥њ матер≥ального виробництва людина також використо≠вуЇ енерг≥ю, €ку вона виробл€Ї з викопного палива та добуваЇ з природних джерел.  ≥льк≥сть енерг≥њ, що виробл€Їтьс€ в св≥т≥, невпинно зростаЇ одно≠часно з≥ зростанн€м потреб людини

¬ 60-70-х роках XX ст. к≥льк≥сть споживаноњ енерг≥њ подвоювалась упродовж 15 рок≥в, у 80-ж ро≠ках - 10 рок≥в, тод≥ €к останнЇ подвоЇнн€ чисельност≥ населенн€ в≥дбулос€ впродовж 38 рок≥в. ќтже, виробництво енерг≥њ в≥дбуваЇтьс€ випереджаю≠чими темпами.

Ќа початку 80-х рок≥в щор≥чне споживанн€ енерг≥њ в св≥т≥ наблизилось до 10 млрд. т умовного палива (близько 2 т на людину). ƒоступного дл€ добуванн€ вуглецю Ї 10-20 тис. млрд. т. якщо под≥лити величину резер≠в≥в вуглецевого палива на видобуток, то нафти вистачить на 30-35 ро≠к≥в, вуг≥лл€ - на 200, газу - на 40-50 рок≥в.

Ќин≥ енергетичний потенц≥ал «емл≥ становить 1 млн. ћ¬т, надходжен≠н€ сон€чноњ енерг≥њ - 173 000 “¬т. Ќа початок XXI ст. оч≥куЇтьс€ зрос≠танн€ енергетичного потенц≥алу до 100 тис. “¬т, що наближаЇ нас до критичноњ меж≥, оск≥льки може призвести до перегр≥ванн€ «емл≥. Ќин≥ в ”крањн≥ виробл€ють 278,7 млрд. к¬т/год. електроенерг≥њ.

Ќа перших етапах свого розвитку людство задовольн€лос€ в основно≠му сон€чною енерг≥Їю. Ѕ≥льше того, надлишкова частина використаноњ енерг≥њ в≥дкладалас€ у вигл€д≥ поклад≥в вуг≥лл€, нафти, газу ≥ торфу. ≤з зростанн€м чисельност≥ населенн€ та його потреб к≥льк≥сть споживаноњ енерг≥њ зростала ≥ людство змушене було починаючи з XVIII-XIX ст. Ђза≠л≥зти в природну коморуї. ¬оно почало використовувати спочатку деревину, пот≥м природн≥ запаси вуг≥лл€, нафти ≥ газу, а також енерг≥ю води в≥тру та ≥нших природних джерел. Ќин≥ енерг≥ю добувають р≥зними способами. ” 1980 р.70 % св≥товоњ к≥лькост≥ енерг≥њ вироблено спалюванн€м нафти и газу, 20 - вуг≥лл€, 3 - г≥дроелектростанц≥€ми, 2 % - атомними електростанц≥€ми. –ешта 5 % припадаЇ на нетрадиц≥йн≥ джерела енерг≥њ. Ќин≥ одна людина споживаЇ в япон≥њ 1,5-5 т, у —Ўј- близько 7 та в крањнах, що розвиваютьс€, - 0,15-0,3 т. енерг≥њ в нафтовому екв≥валент≥ ”с≥ види енергетичних ресурс≥в можна под≥лити на первинн≥ ≥ вторин≠н≥. ƒо-первинних належать: нев≥дновн≥ (нафта, вуг≥лл€, сланц≥, природний газ, газог≥драти) та в≥дновн≥ (деревина, г≥дроенерг≥€, енерг≥€ в≥тру сон€чна енерг≥€, геотермальна енерг≥€, торф, термо€дерна енерг≥€) енергоресурси.

ƒо вторинних енергоресурс≥в належать пром≥жн≥ продукти збагаченн€ ≥ сортуванн€ вуг≥лл€, гудрони, мазут та ≥нш≥ залишков≥ продукти переробки нафти; тр≥ски, пн≥, сучки, що утворились в процес≥ загот≥вл≥ деревини-горюч≥ гази (доменний, коксовий); теплота в≥дх≥дних газ≥в; гар€ча вода ≥з системи опаленн€; в≥дпрацьована пара силових промислових установок.

Ѕ≥льша частина викопних запас≥в орган≥чного палива знаходитьс€ в крањнах ѕ≥вн≥чноњ јмерики (40%).≥ јз≥њ (35 %), менш≥ запаси в «ах≥дн≥й ™вроп≥ (12 /о), јфриц≥ (7 %), ѕ≥вденн≥й јмериц≥ та ќкеан≥њ (по 3 %. «апа≠си палива в надрах складаютьс€ з вуг≥лл€, нафти, газу, урановоњ руди.

—в≥тов≥ запаси вуг≥лл€ оц≥нюють у 9Ч11 трлн. т умовного палива при видобутку понад 4,2 млрд. т. за р≥к. «апаси розв≥даних родовищ вуг≥лл€ ста≠новл€ть, млрд. т: —Ўј- 430; крањни —Ќƒ - 290; ‘–Ќ - 100; јвстра≠л≥€-90; јнгл≥€-50;  анада - 50; ≤нд≥€ - 29; ”крањна -150

—в≥тов≥ запаси нафти оц≥нюють у 840 млрд. т умовного палива, з них 10% - достов≥рн≥ ≥ 90% -в≥рог≥дн≥ запаси. ќсновним постачальником нафти на св≥товий ринок Ї крањни Ѕлизького та —ереднього —ходу. ¬они мають 66 % св≥тових запас≥в нафти, ѕ≥вн≥чна јмерика - 4%, –ос≥€ Ц 8-10%. ¬ ”крањн≥ запаси нафти становл€ть 125 млн. т; нин≥ щороку добува≠ють 4,9 млн. т. ЌемаЇ родовищ нафти в япон≥њ, ‘–Ќ, ‘ранц≥њ та багатьох ≥нших крањнах.

«апаси природного газу оц≥нюють у 300Ч500 трлн. м3.Ќайб≥льш≥ за≠паси знаход€тьс€ в ≤раку, —ауд≥вськ≥й јрав≥њ, јлжир≥, Ћ≥в≥њ, Ќ≥гер≥њ ¬енесуел≥, ћексиц≥, —Ўј,  анад≥, јвстрал≥њ, јнгл≥њ, Ќорвег≥њ, √олланд≥њ. –о≠с≥€ маЇ 30 % св≥тових запас≥в ≥ щороку видобуваЇ 800-850 млрд. м3 при≠родного газу, ¬ ”крањн≥ запаси газу становл€ть понад 4100 млрд. м3  р≥м того, Ї досить велик≥ запаси горючих сланц≥в (2 млрд. т.) ≥ торфу (3,5 млрд. т) ƒо нев≥дновних вид≥в палива належать газог≥драти (—Ќ4 Х nЌ2ќ), родови≠ща €ких в≥дкрит≥ в багатьох районах св≥ту. ¬ ”крањн≥ родовища газог≥д≠рат≥в розташован≥ в „орному мор≥.

ќч≥кують, що на початок XXI ст. частка €дерноњ енерг≥њ в загальному енергозабезпеченн≥ становитиме 15 %. ¬ окремих крањнах њњ частка значно вища вже нин≥, %; у —Ўј - 24, ‘ранц≥њ - 65, Ўвец≥њ - 40, ‘–Ќ - 25, япон≥њ - 23, ”крањн≥ - близько 40: ѕотреба в уран≥ при цьому становить 135 тис. т, «апаси урану в надрах становл€ть понад 4 млн. т, з них 50 % -достов≥рн≥. Ќа початок 1986 р. у св≥т≥ д≥€ло 350 енергетичних реактор≥в загальною потужн≥стю понад 250 млн. к¬т. Ќин≥ у р≥зних крањнах св≥ту вже збудовано понад 400 ј≈— €к≥ виробл€ють 5 % вс≥Їњ енерг≥њ. ” 1985 р. в —–—– частка ј≈— у загальному обс€з≥ виробництва електроенерг≥њ становила близько 14 %. Ѕуло побудовано 10 великих ј≈—, на €ких пра≠цювало 40 енергоблок≥в загальною потужн≥стю 22 млн. к¬т, а в 1990 р.- 47 енергоблок≥в. ¬ ”крањн≥ нин≥ працюють 4 ј≈— („орнобильську закрито).

ѕерспективними Ї реактори на швидких нейтронах. ¬ них з урану-238 утворюЇтьс€ вторинне паливо - плутон≥й-239, причому уран використо≠вуЇтьс€ повн≥стю. ” звичайних реакторах на теплових нейтронах, €к≥ пра≠цюють на уран≥-235, уран використовуЇтьс€ неповн≥стю. ¬едутьс€ досл≥дн≥ роботи в галуз≥ термо€дерноњ енергетики. ¬ результат≥ термо€дерноњ реакц≥њ, що в≥дбуваЇтьс€ за температури близько 100 млн. градус≥в, атоми г≥дрогену перетворюютьс€ на атоми гел≥ю. ƒл€ того щоб цей процес був ст≥йким, таку температуру плазми сл≥д витримувати впродовж 1-2 c. “ривал≥сть цього процесу в сучасних камерах Д“окамакФ с€гаЇ лише дес€тих часток секунди.

«г≥дно з прогнозом, до 2030 р. в≥дновн≥ джерела енерг≥њ зам≥н€ть близько 2,5 млрд. т. мовного палива. ѓх частка в загальному баланс≥ теплоти ≥ енерг≥њ становитиме близько 8 %. ¬икористанн€ цих джерел енерг≥њ зумовлене еколог≥чними проблемами.

 р≥м рослин ≥ торфу, вс≥ ≥нш≥ джерела називають ще нетрадиц≥йними. —он€чна енерг≥€ за 22 сон€чн≥ дн≥ за сумарною потужн≥стю екв≥валент≠на вс≥м запасам орган≥чного палива на «емл≥. ¬ —Ўј прот€гом 1984-1988 рр. побудовано термоелектричн≥ установки загальною потужн≥стю 650 ћ¬т. “ермоелектричн≥ установки меншоњ потужност≥ побудовано в ≤спан≥њ та …ордан≥њ. ¬арт≥сть добутоњ в них енерг≥њ становить 10 цент≥в за 1 к¬т Х год.

‘отоелектроенерг≥€ виробл€Їтьс€ нап≥впров≥дниковими приладами, що перетворюють сон€чне випром≥нюванн€ на електричний струм. —о≠н€чна батаре€ з коеф≥ц≥Їнтом корисноњ д≥њ 12 %, площею 40 м2, побудова≠на на п≥вденному боц≥ даху, здатна забезпечити вс≥ побутов≥ потреби в електроенерг≥њ будинку. —он€чне тепло забезпеченн€ використовують у ба≠гатьох крањнах. “≥льки в —Ўј експлуатують сон€чн≥ колектори площею 10 млн. м2, що економить 1,5 млн. т палива на р≥к.

≈нерг≥ю в≥тру використовують при його швидкост€х понад 5 м/с. ¬ ”крањн≥ освоюють виробництво в≥троенергетичних установок потуж≠н≥стю 1-2 ћ¬т. ѕеретворенн€ енерг≥њ в≥тру на електроенерг≥ю у 80-т≥ роки XX ст. в усьому св≥т≥ становило 1660 ћ¬т.

√еотермальн≥ теплов≥ електростанц≥њ (√ео“≈—) використовують €к енерг≥ю природн≥ паро г≥дротерми, що зал€гають на глибин≥ до 5 км. ÷ей вид енергетики достатньо ≥нтенсивно розвиваЇтьс€ в —Ўј, ћексиц≥, ≤та≠л≥њ, япон≥њ, –ос≥њ та на ‘≥л≥пп≥нах. ѕотужн≥сть найб≥льшоњ √ео“≈—, побу≠дованоњ в —Ўј, становить 50 ћ¬т.

ƒл€ виробництва електричноњ ≥ тепловоњ енерг≥њ в л≥сопромисловост≥ широко використовують б≥омасу - енергонос≥й рослинного походжен≠н€, що утворюЇтьс€ в процес≥ фотосинтезу. “ак, у Ѕразил≥њ при викорис≠танн≥ б≥омаси з винокурень утворюЇтьс€ наст≥льки великий надлишок електроенерг≥њ, що њњ реал≥зац≥€ робить спирт дешевшим за нафту. “≥льки з цукровоњ тростини можна добувати 50 % енерг≥њ, що виробл€Їтьс€ нин≥ у 80 крањнах, €к≥ вирощують цю культуру. –≥чний обс€г орган≥чних в≥д≠ход≥в (б≥омаси) в крањнах —Ќƒ становить 500 млн. т. ѓњ використанн€ може зекономити 6 млн. т орган≥чного палива щороку, а до 2010 р. - втрич≥ б≥льше.

ќкеани мають потенц≥йну енерг≥ю у вигл€д≥ теплоти, енерг≥њ теч≥њ, хвиль ≥ приплив≥в. ≈нергопотенц≥ал приплив≥в оц≥нюють у 780 млн. к¬т. ”  анад≥ працюЇ припливна станц≥€ потужн≥стю 20 ћ¬т, в –ос≥њ - 400 к¬т. –оз≠робл€Їтьс€ проект станц≥њ потужн≥стю 87 млн. к¬т. √≥дроенергетика, за прогнозами, збереже 3 % загального обс€гу енерг≥њ, що виробл€Їтьс€, при≠близно до середини наступного стол≥тт€. ¬ ”крањн≥ майже повн≥стю вичерпан≥ можливост≥ побудови г≥дравл≥чних електростанц≥й (“≈—). ”1987 р. у колиш≠ньому —–—– на √≈— виробл€лось близько 300 млрд. к¬т Х год. електроенерг≥њ.

ѕотенц≥йн≥ г≥дроенергетичн≥ ресурси р≥чок так≥: у  арпатах 250-500, у басейн≥ ƒн≥пра - 100-250 тис. м3 год/км2. Ќайменш≥ потенц≥йн≥ г≥дроенергетичн≥ ресурси на ѕричорноморськ≥й низовин≥ - менш €к 10 тис. м3 Х год/км2.

ѕерспективним та еколог≥чно чистим паливом Ї водень. ¬≥н маЇ втри≠ч≥ б≥льшу теплоту згор€нн€, н≥ж нафта. —в≥тове виробництво водню пере≠вищуЇ 300 млрд. м3 на р≥к. Ѕ≥льше половини його використовують дл€ ви≠робництва ам≥аку й близько третини - на нафтопереробних заво≠дах. ¬одень добувають з природного газу, нафти ≥ вуг≥лл€ за реакц≥Їю — + Ќ2ќ = Ќ2 +—ќ.

Ќин≥ в усьому св≥т≥ вчен≥ працюють над проблемою добуванн€ водню з води. ≈лектрол≥зом добувати водень з води поки що дорого. ¬ япон≥њ працюЇ досл≥дна установка, на €к≥й водень добувають з води термох≥≠м≥чним методом. ¬чен≥ вже провод€ть досл≥дженн€ з р≥зними катал≥за≠торами, €к≥, знаход€чись у вод≥, осв≥тлен≥й сон€чним пром≥нн€м, здатн≥ в недалекому майбутньому забезпечити енергетику дешевим воднем.

¬торинн≥ енергетичн≥ ресурси (¬≈–) - це енерг≥€ р≥зних вид≥в, €ка за≠лишаЇ технолог≥чний процес чи установку ≥ використанн€ €коњ не Ї обо≠в'€зковим дл€ зд≥йсненн€ основного технолог≥чного процесу. ¬она Ї по≠б≥чною продукц≥Їю, що за в≥дпов≥дного р≥вн€ техн≥ки може бути частково або повн≥стю використана дл€ потреб новоњ технолог≥њ чи енергозбере≠женн€ ≥нших процес≥в на тому самому п≥дприЇмств≥ або за його межами. Ќин≥ особливо велик≥ витрати теплоти на електростанц≥€х, у металург≥й≠н≥й, х≥м≥чн≥й, нафтопереробн≥й та нафтодобувн≥й промисловост≥, у с≥льському господарств≥ та ≥нших галуз€х господарства. «а розрахунка≠ми, до 50 % виробленоњ теплоти в ”крањн≥ втрачаЇтьс€. “ому дл€ енерго≠збереженн€ Ї велик≥ резерви.

¬≈– под≥л€ють на три основн≥ групи: надлишкового тиску, горюч ≥ теп≠лов≥. ¬≈– надлишкового тиску - це потенц≥йна енерг≥€ в≥дход≥в, газ≥в, води, пари з п≥двищеним тиском, €ка може бути використана перед атмосферу. “ак≥ ¬≈– використовують дл€ отриманн€ механ≥чноњ й електрич≠ноњ енерг≥њ. √орюч≥ ¬≈– - це горюч≥ гази ≥ в≥дходи одного виробництва, €к≥ можуть бути застосован≥ у вигл€д≥ палива в ≥нших виробництвах (тр≥ски, тирса, стружка в деревообробн≥й промисловост≥, доменний газ у металур≠г≥йн≥й, тверд≥ й р≥дк≥ паливн≥ в≥дходи в р≥зних галуз€х промисловост≥). “еплов≥ ¬≈– - ф≥зична теплота в≥дх≥дних газ≥в, основноњ та поб≥чноњ продукц≥њ виробництва, попелу ≥ шлак≥в; гар€чоњ води й пари; робочих т≥л систем охо≠лодженн€ технолог≥чних процес≥в. “еплов≥ ¬≈– можна використати дл€ отриманн€ теплоти, холоду, електроенерг≥њ в утил≥зац≥йних установках. ќб'Їм теплоенерг≥њ, виробленоњ за рахунок теплових ¬≈–, становить близько 25 % у структур≥ теплоенергетичного балансу. ¬икористанн€ ¬≈– у багатьох випадках економ≥чно ефективне, оск≥льки питом≥ кап≥таловкладенн€ в уста≠новку дл€ утил≥зац≥њ теплових ¬≈–, в≥днесен≥ до 1 т. заощадженого палива нижч≥, н≥ж ц≥на на паливо з урахуванн€м його транспортуванн€.

—ировина - це природн≥ ресурси, €к≥ використовують у виробництв≥ промислових продукт≥в. ¬она Ї одним з основних компонент≥в технолог≥ч≠ного процесу, €кий значною м≥рою визначаЇ технолог≥ю виробництва, його економ≥чн≥сть, €к≥сть продукту та еколог≥чне навантаженн€ на нав≠колишнЇ природне середовище. ” раз≥, коли вих≥дним матер≥алом вироб≠ництва Ї сировина, €ка вже зазнала промисловоњ переробки, њњ називають нап≥вфабрикатом. як сировину використовують також в≥дходи та поб≥ч≠н≥ продукти ≥нших виробництв.

«а походженн€м сировину под≥л€ють на м≥неральну, рослинну та тваринну. Ѕлизько 70 % св≥товоњ промисловоњ продукц≥њ виробл€ють з м≥неральних копалин, €к≥ видобувають з надр. «а агрегатним станом розр≥зн€ють тверду (руда, вуг≥лл€), р≥дку (нафта, розсоли) ≥ газопод≥бну ( атмосферне пов≥тр€, природний газ) сировину. ћ≥неральну сировину, а свою чергу, под≥л€ють на рудну, неруднугорючу (орган≥чну).

–удною м≥нераль≠ною сировиною називають г≥рськ≥ породи або м≥неральн≥ агрегати, €к≥ м≥ст€ть метали, що можуть бути економ≥чно вилучен≥ в техн≥чно чистому вигл€д≥. ƒом≥шки в рудах, €к≥ не використовують у виробництв≥ дл€ отриманн€ продукт≥в, називають пустою породою.

Ќерудною {неметалевою) називають усю неорган≥чну сировину, €ку використовують у виробництв≥ х≥м≥чних, буд≥вельних та ≥нших неметал≥чних матер≥ал≥в, але €ка не Ї джерелом добуванн€ метал≥в.

√орюча м≥нераль≠на сировина, тобто орган≥чн≥ копалини - вуг≥лл€, торф, нафта, сланц≥ то≠що - використовуЇтьс€ €к енергетичне паливо ≥ €к х≥м≥чна сировина.

ћ≥неральн≥ ресурси належать до нев≥дновних ≥ характеризуютьс€ руд≠ним резервом, п≥д €ким розум≥ють м≥неральний матер≥ал, придатний дл€ розробки. –езерви под≥л€ють на визначен≥, передбачуван≥ ≥ прогнозован≥ ¬изначен≥ - це резерви, обс€г €ких обчислено на п≥дстав≥ геолог≥чноњ розв≥дки. ѕередбачуван≥ - резерви, обс€г €ких визначено шл€хом екстрапол€ц≥њ даних геолог≥чноњ розв≥дки. ѕрогнозован≥ - резерви, к≥льк≥сна оц≥нка €ких ірунтуЇтьс€ на геолог≥чному характер≥ родовища.

ѕоказником виснаженн€ ресурс≥в Ї видобуток на душу населенн€, €кий розраховують д≥ленн€м загальноњ к≥лькост≥ видобутих ресурс≥в на чисельн≥сть населенн€ крањни або св≥ту (св≥тов≥ запаси). —в≥тов≥ витрати ресурс≥в розпод≥лен≥ нер≥вном≥рно ≥ њх можна характеризувати ≥ндексом використан≠н€ ресурс≥в (≤¬–) - коеф≥ц≥Їнтом витрати резерв≥в за р≥к. ¬икористанн€ б≥льшост≥ метал≥в становить 0,4 - 6 %. якщо ≤¬– будь-€кого металу ста≠новить 5%, то його запаси будуть виснажен≥ прот€гом 100: 5 = 20 рок≥в Ќайб≥льшу тривал≥сть Ђжитт€ї серед метал≥в мають зал≥зо - 177, алю≠м≥н≥й - понад 200 ≥ титан - понад 300 рок≥в, найменше - золото, олово, свинець - близько 20 рок≥в, ср≥бло - 14 рок≥в.

«а ≤¬– ресурси под≥л€ють на групи:

- ресурси з великою швидк≥стю виснаженн€ ≤¬–> 1,7 % (золото, ср≥бло, ртуть, олово, свинець, цинк, уран, м≥дь, вольфрам)

- ресурси з малою швидк≥стю виснаженн€ ≤¬– <1,3 % (мол≥бден, н≥кель, титан, зал≥зо, манган, кобальт, хром, алюм≥н≥й).

«апаси руд у багатих родовищах на верхн≥х горизонтах «емл≥ майже вичерпан≥. Ќин≥ видобувають б≥дн≥ш≥ руди (з меншим ум≥стом метал≥в, родовища €ких зал€гають на б≥льш≥й глибин≥ ≥ в складн≥ших теолог≥чних умовах. ѕодовжити терм≥н використанн€ м≥неральних ресурс≥в можна приско≠ренн€м пошуку нових родовищ, вдосконаленн€м технолог≥њ видобутку руд. економ≥чною та рац≥ональною переробкою сировини, повторним вико≠ристанн€м метал≥в (переробка брухту) та пошуком зам≥нник≥в метал≥в.

Ѕалансов≥ запаси зал≥зних руд в ”крањн≥ становл€ть 2 млрд. т. «агальна к≥льк≥сть манганових руд - близько 2 млрд. т, що становить 66 % св≥то≠вих запас≥в. Ќа територ≥њ крањни Ї поклади хром≥ту, сил≥кат≥в, уранових, н≥келевих, титанових руд, ртут≥, олова тощо. ƒо нерудних належать ро≠довища граф≥ту - найб≥льш≥ в ™вроп≥, фосфорит≥в, солей, долом≥т≥в, вогнетривких глин, п≥ск≥в, кам'€них будматер≥ал≥в - гран≥ту, мармуру, вапн€ку, крейди. ¬ ”крањн≥ зосереджен≥ найб≥льш≥ поклади каол≥нових глин дл€ фарфоро-фа€нсовоњ та ≥нших галузей промисловост≥.

«начним ≥ поки що невикористаним резервом природних ресурс≥в Ї —в≥товий океан. ¬же нин≥ з морськоњ води добувають кал≥й, магн≥й, бром, йод, кухонну с≥ль тощо. √еологи вважають, що в океанах б≥льше, н≥ж на суш≥: мангану в - 1,5 рази, н≥келю - в 3, кобальту - в 30 раз≥в. ” —Ўј, Ѕразил≥њ, јвстрал≥њ та ≥нших крањнах з берегових моноцитових п≥ск≥в до≠ бувають циркон≥й, титан ≥ р≥дк≥сноземельн≥ елементи. –озробл€Їтьс€ тех≠нолог≥€ добуванн€ золота з морськоњ води. ” „ервоному мор≥ з розсол≥в починають добувати ср≥бло. Ѕ≥л€ остров≥в япон≥њ з морського дна видобувають вуг≥лл€ й зал≥зну руду.

ƒно океану на досить значних площах покрите зал≥зомангановими конкрец≥€ми, в €ких м≥ститьс€ 25 % мангану, 10 -15 % зал≥за та близько 30 % ≥нших елемент≥в: м≥д≥ - 1,9 %, кобальту -1,5 %, н≥келю - 2 % тощо. ќстанн≥м часом в придонних осадах ви€влено промислов≥ запаси газог≥драт≥в. —в≥товий океан Ї великою коморою природних ресурс≥в рос≠линного й тваринного походженн€ (водоростей, риби, молюск≥в, рако≠под≥бних тощо).

•рунти належать до б≥окосного компонента б≥осфери ≥ утворюють педосферу. «а визначенн€м ¬. ¬. ƒокучаЇва (засновника вченн€ про ірун≠ти), п≥д ірунтами розум≥ють органо-м≥неральний продукт багатор≥чноњ сп≥льноњ д≥€льност≥ живих орган≥зм≥в, води, пов≥тр€, сон€чного тепла та св≥тла, що утворивс€ з г≥рських пор≥д. «алежно в≥д кл≥матичних ≥ геолого-географ≥чних умов вони мають товщину в≥д 15 - 25 см до 2 - 3 м.ќсновна маса орган≥зм≥в ≥ м≥кроорган≥зм≥в л≥тосфери зосереджена в ірунтах на гли≠бин≥ не б≥льше к≥лькох метр≥в. •рунт забезпечуЇ рослини поживними речовинами та водою. ¬≥н трансформуЇ кл≥матичн≥ фактори, в≥д≥граючи велику роль у коло об≥гу речовин, води та вуглекислого газу. •рунт може п≥дсилювати д≥ю окремих аб≥отичних фактор≥в (наприклад, зменшувати вплив атмосферноњ посухи за рахунок водоутримувальноњ здатност≥ гу≠мусу, руйнувати б≥олог≥чно шк≥длив≥ токсичн≥ речовини).

√рунт, €к елемент б≥осфери, покликаний забезпечити б≥олог≥чне середо≠вище дл€ людини, тварин, рослин та ≥нших орган≥зм≥в. ¬≥н маЇ високу буферн≥сть та енергоЇмн≥сть, значний резерв механ≥зм≥в самоочищенн€, с≥ так важлив≥ дл€ п≥дтриманн€ збалансованоњ взаЇмод≥њ ірунтовоњ б≥оти людини. “≥льки ірунтом можуть бути забезпечен≥ повноц≥нн≥ умови дл€ виробництва продукт≥в харчуванн€ ≥ корму дл€ тварин. •рунт перебуваЇ в пост≥йних обм≥нних взаЇмод≥€х з ≥ншими елементами б≥осфери ≥ зале≠жить в≥д њх стану. ¬≥н ≥стотно впливаЇ на прилегл≥ елементи б≥осфери та поверхнев≥ й п≥дземн≥ води, атмосферне пов≥тр€ тощо. •рунти перебувають п≥д пост≥йною д≥Їю кл≥мату, флори ≥ фауни та антропогенноњ д≥€ль≠ност≥. •рунт Ї середовищем ≥снуванн€ багатьох комах.

” ірунт≥ можна виокремити к≥лька основних горизонт≥в: гумусовий, в €кому зосереджена основна маса орган≥чноњ речовини (п≥дстилка ≥ пере≠гн≥йний горизонт); ≥люв≥альний, в €кому накопичуютьс€ поживн≥ речови≠ни; материнська вив≥трена г≥рська порода ≥ незм≥нена материнська порода. —тепов≥ ірунти м≥ст€ть до 12 тис. т гумусу на 1 га, а л≥сов≥ - до 100 тис. т.

ѕроцес переробки опаду рослин ≥ решток т≥л тварин називають гум≥ф≥≠кац≥Їю. ” процес≥ гум≥ф≥кац≥њ мертвою орган≥чною речовиною живл€тьс€ детритофаги та редуценти (комахи, бактер≥њ, гриби). √умус запоб≥гаЇ ви≠миванню поживних речовин, пол≥пшуЇ структуру ірунту ≥ забезпечуЇ утри≠манн€ вологи в своњй товщ≥. ќдночасно з гум≥ф≥кац≥Їю в≥дбуваЇтьс€ процес м≥нерал≥зац≥њ орган≥чноњ речовини. ¬ результат≥ цього процесу з орган≥ч≠них речовин вид≥л€ютьс€ ≥они фосфору, н≥трогену, кал≥ю та ≥нших м≥не≠ральних елемент≥в, €к≥ Ї джерелом поживних б≥огенних речовин дл€ рослин. Ѕ≥огенн≥ речовини под≥л€ють на макроелементи (азот, фосфор, кал≥й та ≥н.) та м≥кроелементи (манган, зал≥зо, м≥дь, мол≥бден, бор, кобальт та ≥н.).

ќтже, гумус визначаЇ родюч≥сть ірунт≥в. «алежно в≥д його вм≥сту роз≠р≥зн€ють чорноземи, що м≥ст€ть 7-10 % гумусу, та п≥дзолист≥ ірунти з 2-3 % гумусу. „орноземи Ї головним природним багатством крањн. «а сп≥вв≥дношенн€м у ірунт≥ п≥щаних ≥ глинистих часточок њх под≥л€ють на п≥щан≥, суп≥щан≥, суглинков≥, глинист≥ та щебнист≥. •рунтов≥ пори запов≠нен≥ водою й пов≥тр€м. ¬ода необх≥дна дл€ кореневих систем рослин та ірунтових тварин. ѕов≥тр€ Ї джерелом кисню дл€ диханн€. —клад ірун≠тового пов≥тр€ в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д атмосферного п≥двищеним ум≥стом (до 26 %) вуглекислого газу, €кий вид≥л€Їтьс€ п≥д час диханн€ орган≥зм≥в, що знаход€тьс€ в ірунт≥. ѕоступово вуглекислий газ вид≥л€Їтьс€ з ірунту (до 25 кг/га —ќ2 за годину). „им вища температура ірунту, тим активн≥ше в≥н ЂдихаЇї. ¬ид≥люваний активний вуглекислий газ Ї продуктом жив≠ленн€ дл€ зелених рослин, особливо низькорослих. ¬ода та њњ розчини в ірунт≥ Ї ресурсом дл€ живленн€ тварин ≥ рослин.  р≥м того, вона транспортуЇ м≥неральн≥ речовини в р≥зн≥ д≥л€нки ірунту.

—постер≥гаютьс€ цикл≥чн≥ добов≥, сезонн≥ та багатор≥чн≥ коливанн€ властивостей ірунту. «м≥нюЇтьс€ волог≥сть, ум≥ст вуглекислого газу, концентрац≥€ м≥кро та макроелемент≥в, ум≥ст гумусу. ” р≥зн≥ сезони може нав≥ть зм≥нюватись тил ірунту, наприклад, болотно-лучний трансформу≠Їтьс€ на лучний. ѕроте пор≥вн€но з ≥ншими компонентами екосистем ірунт стаб≥льн≥ше збер≥гаЇ своњ властивост≥ й структуру.

–одюч≥ ірунти - важливий потенц≥ал дл€ розвитку с≥льського госпо≠дарства. ¬ ”крањн≥ найродюч≥шими Ї чорноземи з вм≥стом гумусу 3-7 % ≥ товщиною гумусового шару 130-150 см. ¬они займають понад 10% територ≥њ. ¬елик≥ площ≥ п≥д с≥рими л≥совими ірунтами в Ћ≥состепу та каштановими в —тепу, що характеризуютьс€ високою €к≥стю дл€ с≥льсько≠господарського виробництва.

 л≥мат - це статичний багатор≥чний режим погоди, €кий Ї одн≥Їю з основних характеристик м≥сцевост≥. ќсновн≥ особливост≥ кл≥мату визна≠чаютьс€ надходженн€м сон€чноњ рад≥ац≥њ, процесами циркул€ц≥њ, харак≠тером п≥дстилаючоњ поверхн≥. ¬пливають також широта й висота м≥сце≠вост≥, наближенн€ њњ до морського берега, рослинний покрив, на€вн≥сть сн≥гу та льоду, ступ≥нь забрудненн€ атмосфери. ÷≥ фактори визначають широтну зональн≥сть кл≥мату ≥ спри€ють формуванню м≥сцевих р≥знови≠д≥в (г≥рський, гум≥дний, арктичний, континентальний, морський, мусон≠ний, субтроп≥чний, троп≥чний, екватор≥альний тощо).  л≥мат ≥стотно впливаЇ на водний режим, ірунт, рослинний покрив та ≥нш≥ компоненти природи

 л≥мат ”крањни пом≥рно континентальний. ѕ≥вденний берег  риму належить до субтроп≥чного по€су. —умарна сон€чна рад≥ац≥€ зм≥нюЇтьс€ в≥д 4022 на п≥вноч≥ до 5237 ћƒж/м2 на п≥вдн≥  риму. Ќа њњ територ≥њ переважають п≥вн≥чно-зах≥дн≥ пов≥тр€н≥ перем≥щенн€. ¬продовж року над територ≥Їю крањни в≥дбуваЇтьс€ в середньому 45 циклон≥в ≥ 35 антициклон≥в. Ќайвищ≥ середн≥ температури спостер≥гаютьс€ в трет≥й декад≥ липн€ (+20...25 ∞—), найнижч≥ - в трет≥й декад≥ с≥чн€ (-3...-10 ∞—).  ≥льк≥сть опад≥в становить в≥д 1500 (ст. “урбат у  арпатах) до 300 мм/р≥к на јзово „орноморському узбережж≥, близько 550-760 мм/р≥к - у Ћ≥состепу.

Ћюди живуть в ус≥х кл≥матичних зонах. ѕроте в екстремальних умо≠вах холодноњ ѕ≥вноч≥ чи спекотноњ екватор≥альноњ јфрики чисельн≥сть населенн€ зменшуЇтьс€, що по€снюЇтьс€ б≥льшими витратами сил ≥ ре≠сурс≥в. ” зв'€зку з≥ зменшенн€м енергоресурс≥в дехто з футуролог≥в про≠рокуЇ, що в майбутньому переважна частина населенн€ «емл≥ прожива≠тиме в п≥вденних широтах з теплим кл≥матом. “ут менш≥ витрати теплоти на опаленн€ житла, не потр≥бен теплий од€г. ѕроте й середн≥ широти з пом≥рним кл≥матом не залишатьс€ безлюдними. « метою зменшенн€ енерговитрат на опаленн€ житло будуватимуть глибоко п≥д землею. ÷е заощадить буд≥вельн≥ матер≥али та енерг≥ю на об≥гр≥ванн€.

ѕрост≥р дл€ житт€. ѕлоща суш≥ на земн≥й поверхн≥ становить 149 мли км2, але т≥льки трети≠на њњ придатна дл€ житт€. ¬сього обробл€Їтьс€ та зайн€то м≥стами й села≠ми 15,1 млн. км2, 30,5 - луками й пасовиськами, 61,7- скел€ми, пустел€≠ми й льодовиками, 41,6 - л≥сами. Ќин≥ суш≥ дл€ житт€ людей вистачаЇ.

Ќа сучасному ≥сторичному етап≥ в св≥т≥ спостер≥гаЇтьс€ демограф≥ч≠ний вибух - р≥зке зростанн€ чисельност≥ населенн€, €ке в 1999 р. дос€гло 6 млрд. чолов≥к.  ожних 4-5 д≥б населенн€ «емл≥ зб≥ль≠шуЇтьс€ на 1 млн. чолов≥к, а за кожний р≥к - на 85 млн. ѕередбачаЇтьс€, що в 2035-2040 рр. його чисельн≥сть становитиме близько 12 млрд. чоло≠в≥к, ≥ ц€ величина маЇ стаб≥л≥зуватис€. ƒл€ такоњ к≥лькост≥ населенн€ ви≠стачить придатноњ дл€ житт€ площ≥. ¬ цьому раз≥ середн€ густота насе≠ленн€ становитиме 240 чол/км2 (приблизно на р≥вн≥ япон≥њ).

”крањна розташована в центр≥ та на п≥вденному сход≥ ÷ентральноњ ™вропи ≥ займаЇ площу 603,7 тис. км2 (це становить 31,5 % загальноњ пло≠щ≥ центральноЇвропейських крањн). ” крањн≥ проживаЇ близько 47 млн. чолов≥к, що становить понад 30 % населенн€ ÷ентральноњ ™вропи. —ередн€ густота населенн€ - 77,8 чол/км2. —постер≥гаЇтьс€ тенденц≥€ до прогресуючого зб≥льшенн€ м≥ського населенн€. ћ≥ста виникли близько 3 тис. рок≥в тому €к найвища форма орган≥зац≥њ простору дл€ житт€ людського сусп≥льства. «а прогнозами ќќЌ, на початку XXI ст. половина населенн€ мешкатиме в м≥стах-г≥гантах з дес€тками м≥льйон≥в жител≥в. Ќайб≥льше м≥сто в ”крањн≥ -  ињв, у €кому проживаЇ близько 3 млн. чолов≥к. ¬ ”крањн≥ 425 м≥ст ≥ понад 900 селищ м≥ського типу, в €ких проживаЇ 68 % м≥ського населенн€. ¬сього в п'€ти м≥стах ( ињв, ’арк≥в, ƒн≥пропетровськ, ƒонецьк, ќдеса) населенн€ перевищуЇ 1 млн. чолов≥к. √устота с≥льського населенн€ Ц 60-95 чол/км2. Ќайб≥льша густота населенн€ в ƒонецьк≥й област≥ - 200 чол/км2. ѕор≥вн€но з такими Ївропейськими крањнами, €к Ѕельг≥€ ≥ Ќ≥дерланди, наша крањна не Ї перенаселеною.

ƒл€ збереженн€ природного середо≠вища великого рег≥ону на р≥вн≥ оптимуму (стаб≥льн≥сть кл≥матичних умов, достатн€ к≥льк≥сть харчових продукт≥в та необх≥дн≥ умови дл€ в≥дпочин≠ку людей) треба залишити 30 % площ≥ в природному стан≥ без антропо≠генноњ д≥€льност≥ (л≥си, заказники, нац≥ональн≥ парки). ѕоловина з тих 70 % площ≥, що залишаЇтьс€, маЇ використовуватис€ дл€ виробництва продукт≥в харчуванн€. «меншенн€ площ≥ незайманоњ природи призведе до негативних еколог≥чних насл≥дк≥в.

ѕродовольство. Ќин≥ основну частку (до 98 %) продукт≥в харчуванн€ людей забезпечуЇ суход≥л, насамперед ірунти. ƒл€ господарського використанн€ при сучасному р≥вн≥ техн≥ки доступн≥ 134 млн. км2, або 13,4 млрд. га. « них пус≠тельн≥ й тундров≥ територ≥њ становл€ть 17 млн. км2. Ќа початок 70-х рок≥в XX ст. було розорано й обробл€лос€ 1,5 млрд. га, тобто 10,8 % придатноњ дл€ с≥льськогосподарського використанн€ суш≥. Ћуки й пасовиська займали майже 3 млрд. га (22,3 %). ” середньому на кожного мешканц€ планети при≠падаЇ близько 1 га орних земель, лук≥в ≥ пасовищ, тод≥ €к дл€ мисливц€ па≠леол≥ту дл€ задоволенн€ його життЇвих потреб потр≥бна була площа 20 км2.

” зв'€зку з≥ зростанн€м чисельност≥ населенн€ та виходом частини уг≥дь з с≥льськогосподарського обороту (щороку 5-7 млн. га) площа орноњ зем≠л≥ пост≥йно зменшуЇтьс€. “ак, у колишньому —–—– забезпечен≥сть орними земл€ми на душу населенн€ знизилась з 1,4 га в 1965 р. до 0,76 га в 1985

« майже 500 тис. вид≥в рослин нашоњ планети людина використовуЇ близько 23 тис. вид≥в. —еред них близько 6 тис. вид≥в - культурн≥ росли≠ни. « останн≥х у крањнах —Ќƒ найпоширен≥ш≥ 250 вид≥в. ƒо групи польо≠вих культур входить близько 90 найважлив≥ших вид≥в рослин, €к≥ забез≠печують людей необх≥дними продуктами харчуванн€, кормами дл€ тва≠рин ≥ сировиною дл€ техн≥чноњ переробки. —еред кв≥ткових рослин њст≥в≠них нал≥чуЇтьс€ 2897 вид≥в. « найпоширен≥ших 1500 вид≥в харчових, техн≥чних ≥ л≥карських культурних рослин ћ. ¬авилов вид≥лив 1000 най≠головн≥ших, €к≥ займають 90% площ≥, що обробл€Їтьс€.

¬ ”крањн≥ практичну ц≥нн≥сть дл€ задоволенн€ потреб людини мають 65 % вид≥в њњ флори. ƒо них належать кормов≥ - близько 1000, дикоросл≥ њст≥вн≥ - 150, еф≥роол≥йн≥ - 400, в≥там≥ноносн≥ - 200, медоносн≥ - 500, дубильн≥ - 100, фарбувальн≥ - 150, волокнист≥ - 50 та л≥карськ≥ - 800 вид≥в.

Ќаселенн€ планети споживаЇ 8,7 млрд. т орган≥чноњ речовини, вироб≠леноњ с≥льським господарством. Ѕ≥омаса земноњ кул≥ разом з гумусом ≥ ор≠ган≥чними рештками становить 5500 млрд. т. ўор≥чне виробництво орган≥чноњ речовини екв≥валентне 1,5 Х 1017 кƒж енерг≥њ, з €коњ на частку рослинних продукт≥в припадаЇ 89 %.

«емл€ни вирощують понад 80 вид≥в головних с≥льськогосподарських культур. ” св≥товому виробництв≥ продукт≥в харчуванн€ 60 % припадаЇ на частку зернових культур, з €ких понад 40 % - рис ≥ пшениц€. «лаков≥ забезпечують майже 50 % б≥лка в рац≥он≥ харчуванн€. –ис Ї основною њжею б≥льш €к 2 млрд. чолов≥к ≥ його виробництво в 1975 р. становило 325 млн. т, пшениц≥ 360 ≥ кукурудзи - 293 млн. т. ўороку вирощуЇтьс€ понад 300 млн. т картопл≥ та 125 млн. т бобових (гороху, соњ, арах≥су).

” 1989 р. в колишньому —–—– було вироблено: зерна - 211,1; цукро≠вих бур€к≥в - 97,5; картопл≥ - 72,0; овоч≥в - 33,5; плод≥в ≥ €г≥д - 9,9; винограду - 4,9 млн. т. —ередн€ врожайн≥сть зерна в крањн≥ становила 18,8 ц/га. ¬ироблено 20,0 млн. т м'€са, 108,1 млн. т молока ≥ 84,6 млрд. шт. €Їць. ѕогол≥в'€ св≥йських тварин становило: великоњ рогатоњ худоби - 119,6; свиней - 78,1; овець ≥ к≥з - 147,5 млн. гол≥в.

”крањна в 1990 р. виробл€ла зернових ≥ зернобобових культур - 38,7 млн. т, цукрових бур€к≥в - 36,3; картопл≥ - 14,5; м'€са - 4,0; моло≠ка - 22,4; цукру-п≥ску - 3,5 млн. т; виловлювала риби ≥ добувала море≠продукт≥в 0,9 млн. т та виготовл€ла 380,8 тис. т тваринного масла. ¬ 1994 р. в крањн≥ було 21,6 млн. гол≥в великоњ рогатоњ худоби, 15,3 млн. свиней ≥ 6,9 млн. овець.

ƒл€ задоволенн€ харчового рац≥ону людин≥ щороку потр≥бно близько 4 млн. кƒж (~1 млн. ккал) в енергетичному екв≥валент≥. ¬ св≥т≥ лише к≥лька крањн (јвстрал≥€,  анада, Ќова «еланд≥€, —Ўј ≥ ѕј–) забезпечують населенн€ продуктами харчуванн€ власного виробництва. Ќин≥ примара голоду нависла над багатьма крањнами јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмери≠ки. ўороку в≥д голоду помираЇ понад 20 млн. чолов≥к, близько 800 млн. голодуЇ. ћайже половина населенн€ «емл≥ неповноц≥нно (без тваринних б≥лк≥в) харчуЇтьс€. ўоб прогодувати 6,5 млрд. населенн€, треба зб≥льшити врожайн≥сть пол≥в удв≥ч≥, що ц≥лком можливо, виход€чи з пор≥вн€нн€ середн≥х ≥ рекордних урожањв. “ак, дл€ пшениц≥ середн≥й урожай становить - 20,85 ц/га, рекордний -145,26 ц/га, дл€ картопл≥ - в≥дпов≥дно 266,8 ≥ 941,5, дл€ рису - 25 ≥ 144 ц/га. « наведеного прикладу можна зробити висновок, що за рахунок ≥нтенсиф≥кац≥њ с≥льського господарства виробництво продукт≥в харчуванн€ можна зб≥льшити за певних умов у 3-4 рази.

ƒо рац≥ону людини вход€ть продукти тваринництва (м'€со, молоко та ≥н.). ƒл€ в≥дгод≥вл≥ тварин згодовують 33-40 % рослинного фуражного зерна. Ќин≥ на кожного жител€ планети припадаЇ в середньому одна вели≠ка св≥йська тварина ≥ один птах, €к≥ споживають у 5 раз≥в б≥льше њж≥ (в ос≠новному зерна), н≥ж людина. “рансформац≥€ б≥омаси з рослинноњ на тва≠ринну зменшуЇ њњ к≥льк≥сть у 10 раз≥в, що потребуЇ значного зб≥льшенн€ продуктивност≥ в≥д агросистем у раз≥ введенн€ значноњ частки продукт≥в тва≠ринництва в рац≥он харчуванн€. ќтже, сл≥д самообмежити себе в споживанн≥ продукт≥в тваринництва ≥ в≥ддавати перевагу продуктам рослинництва.

—в≥тов≥ ресурси продовольства поповнюютьс€ продуктами —в≥тового океану та ≥нших водойм. «аймаючи площу, що становить 71 % поверхн≥ «емл≥, в≥н сьогодн≥ постачаЇ 2 % продукт≥в (риба, ракопод≥бн≥, ссавц≥, криль та де€к≥ рослини - лам≥нар≥€). ¬ 1970Ч1990 рр. вилов риби в св≥т≥ стаб≥л≥≠зувавс€ ≥ становить 75 млн. т за р≥к. ѕ≥драховано, що р≥чний прир≥ст риби в океан≥ становить 230-250 млн. т. « ц≥Їњ к≥лькост≥ можна виловлювати близько 120 млн. т. ¬ажливим резервом поповненн€ ресурс≥в продовольст≠ва Ї аквакультура - розведенн€ риби в ставках, особливо вирощуванн€ м≥д≥й, устриць. ћ≥д≥њ мають смачне м'€со з повноц≥нним б≥лком. ” ‘ранц≥њ вих≥д м'€са м≥д≥й на 1 га водойм становить 200-250 т за р≥к, тод≥ €к з кор≥в отримують 0,3 т, а розведенн€м курей - 2 т живоњ маси.  р≥м того, аква≠культура економ≥чно виг≥дн≥ша. “ому в ”крањн≥ на берез≥ „орного мор€ варто вирощувати м≥д≥њ у б≥льших масштабах, про що св≥дчить досв≥д впро≠вадженн€ цього методу п≥д ќдесою та в  риму. «а рахунок аквакультури внесок океану в забезпеченн€ людини њжею може зб≥льшитис€ до 5 %.

Ќаприк≥нц≥ XX ст. в≥дкривс€ ще один шл€х поповненн€ ресурс≥в про≠довольчих продукт≥в - застосуванн€ б≥отехнолог≥й. Ѕ≥отехнолог≥€ - це м≥кроб≥олог≥чний синтез за допомогою бактер≥й б≥лка та ≥нших орган≥ч≠них речовин на основ≥ в≥дход≥в с≥льського господарства, деревини чи нафтопродукт≥в. Ѕактер≥альний синтез даЇ змогу отримати б≥лки з повним складом ам≥нокислот. ќсобливо важливими Ї висока швидк≥сть розмно≠женн€ бактер≥й - вони дають потомство кожн≥ 30 хв. « одн≥Їњ кл≥тини за 5 годин утворюЇтьс€ тис€ча нових. “ак, при вирощуванн≥ кормових др≥ж≠дж≥в з 1 м3 об'Їму апарата за добу можна одержати 30 кг б≥лка. ÷е екв≥ва≠лентно к≥лькост≥ б≥лка, €ку можуть дати 100 кор≥в за той самий час. —клад≠н≥сть ц≥Їњ проблеми пол€гаЇ в традиц≥њ погл€д≥в людей на продукти хар≠чуванн€. ”же створено штучну чорну ≥кру, лососину, м'€со, кур€чий та м'€сний бульйони, мармелад тощо. Ќавчилис€ робити штучн≥ аромати≠затори з будь-€ким запахом (часнику, цибул≥, шинки, м'€сного бульйону, банана та ≥н.). ¬ япон≥њ, —Ўј та јнгл≥њ вже зараз вип≥кають Ђзелений хл≥бї з добавкою порошку з морських водоростей, €кий дуже корисний дл€ здоров'€.

«авд€ки значним усп≥хам генетики, селекц≥њ, новим агро б≥отехнолог≥€м, захистов≥ рослин в≥д шк≥дник≥в ≥ хвороб стало можливим вирощуванн€ швидкоростучих рослин з п≥двищеним коеф≥ц≥Їнтом засвоЇнн€ сон€чноњ енерг≥њ. ÷е в≥дкриваЇ нов≥, небачен≥ до цього, можливост≥ отриманн€ в≥дновлювальних енергонос≥њв (б≥опалива) та ≥ншоњ техн≥чноњ сировини. ‘ах≥вц≥ вважають, що в майбутньому розв'€зати продовольчу проблему дозвол€ють усп≥хи в генн≥й ≥нженер≥њ, внасл≥док чого будуть створен≥ високопродуктивн≥, ст≥йки проти хвороб, шк≥дник≥в ≥ неспри€тливих фактор≥в навколишнього середовища сорти рослин та породи тварин (трансгенн≥ орган≥зми). Ќин≥ площ≥ п≥д транс генними рослинами розширюютьс€ стр≥мкими темпами. ¬ 1999 р. вони займали 40 млн. га. Ќа початку ’’≤ ст. оч≥куЇтьс€ подвоЇнн€ пос≥вних площ, €к≥ займатимуть трансгенн≥ культури.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1437 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2210 - | 2145 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.093 с.