Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«агальна характеристика атмосфери




“ема є 4: Ујтмосфера та њњ проблемиФ.

Ќавчальн≥ та виховн≥ ц≥л≥:

1. –озкрити пон€тт€ атмосфери та њњ складов≥, вплив атмосфери на людину.

2. ¬иховувати у студент≥в почутт€ в≥дпов≥дальност≥ за збереженн€ навколишнього середовища.

ћетод: лекц≥€

„ас: 2 години (90 хв.)

ћ≥сце: навчальна аудитор≥€.

ѕлан лекц≥њ:

I. ¬ступна частина Ц 5 хв.

≤≤. ќсновна частина - 70 хв.

1. «агальна характеристика атмосфери

2. ¬плив атмосфери на людину

≤≤≤. «аключна частина Ц 5 хв.

 

Ћ≥тература:

1. Ѕ≥л€вський √. ќснови еколог≥чних знань. -  .: Ћиб≥дь, 1993.

2. Ѕ≥л€вський √. ѕадун ћ. ‘урдуй –.ќснови загальноњ еколог≥њ. -  ., Ћиб≥дь, 1993.

3. «лоб≥н ё.ј. ќснови еколог≥њ. -  .: Ћ≥бра, 1998.

4.  орсак  .¬. ќснови еколог≥њ. Ќавчальний пос≥бник. -  ., ћј”ѕ, 2002.

5. јлен –.  ак спасти «емлю. - ћ.: ћысль, 1983.

6. Ѕиологический энциклопедический словарь. - ћ. —ов. Ёнциклопеди€, 1983.

7. ћельников Ќ.» ѕестициды и окружающа€ среда // јгрохими€. - 1990

8. –оун Ў. ќзоновый кризис. - ћ: ћир, 1993.

9. Ѕиологический энциклопедический словарь. - ћ. —ов. Ёнциклопеди€, 1983.

10. ћизун ё.√. ќзоновые дыры: мифы и реальность. - ћ. - ћысль, 1993.

11. яблоков ј.¬. ”ровни охраны живой природы. - ћ.: Ќаука, 1985.

 

 

«ј√јЋ№Ќј ’ј–ј “≈–»—“» ј ј“ћќ—‘≈–».

јтмосфера Ч це газова оболонка, що оточуЇ «емлю. Ќа€вн≥сть атмосфери Ч одна з найго≠ловн≥ших умов житт€ на планет≥. Ѕез њж≥ людина може обходити≠с€ м≥с€ць, без води Ч тиждень, а без пов≥тр€ не проживе й к≥лькох хвилин. јтмосфера, €к елемент глобальноњ екосистеми, виконуЇ к≥лька основних функц≥й:

Х захищаЇ жив≥ орган≥зми в≥д згубного впливу косм≥чних випром≥нювань та удар≥в метеорит≥в;

Х регулюЇ сезонн≥ й добов≥ коливанн€ температури (€кби на «емл≥ не ≥снувало атмосфери, то добов≥ коливанн€ температу≠ри дос€гали б ± 200 ∞—);

Х Ї нос≥Їм тепла й вологи;

Х Ї депо газ≥в, €к≥ беруть участь у фотосинтез≥ й забезпечують диханн€;

Х зумовлюЇ низку складних екзогенних процес≥в (вив≥трюванн€ г≥рських пор≥д, д≥€льн≥сть природних вод, мерзлоти, льодовик≥в тощо).

ќсновн≥ компоненти атмосфери: азот (78,084 %), кисень (20,946 %) та аргон (0,934 %). ¬ажливу роль в≥д≥грають ≥ так зван≥ мал≥ дом≥шки: вуглекислий газ, метан тощо.  р≥м того, атмосфе≠ра м≥стить вод€ну пару: в≥д 0,2 % у припол€рних районах до 3 % поблизу екватора. “акий х≥м≥чний склад атмосфера «емл≥ мала не завжди. ѕерв≥сна атмосфера «емл≥ була схожа з атмосферами де€ких ≥нших планет —он€чноњ системи, наприклад ¬енери, й складалас€ з вуглекислого газу, метану, ам≥аку тощо. Ќин≥шн€ киснево-азотна атмосфера Ч результат життЇд≥€льност≥ живих орган≥зм≥в.

ћаса атмосфери становить приблизно одну м≥льйонну маси «емл≥ Ч 5,15 Х 1015 т. “а атмосферне пов≥тр€ лише умовно можна вважати невичерпним природним ресурсом. –≥ч у т≥м, що людин≥ необх≥дне пов≥тр€ певноњ €кост≥, а п≥д впливом њњ ж д≥€льност≥ х≥м≥чний склад ≥ ф≥зичн≥ властивост≥ пов≥тр€ дедал≥ пог≥ршують≠с€. Ќа «емл≥ вже практично не залишилос€ м≥сць, де пов≥тр€ збе≠регло своњ первозданн≥ чистоту та €к≥сть, а в де€ких промислових центрах стан атмосфери вже просто загрозливий дл€ людського здоров'€.

ўонайменше в 60 м≥стах —Ўј дес€тки м≥льйон≥в людей дихають пов≥тр€м, €ке не в≥дпов≥даЇ сучасним нормам ≥ Ї шк≥дливим дл€ њхнього здоров'€.

Ќа кожного жител€ цих м≥ст щор≥чно випадаЇ близько тонни небезпечних дл€ здоров'€ речовин.

јтмосфера складаЇтьс€ з таких шар≥в (знизу вгору): тро≠посфера (до висоти 18 км), стратосфера (до 50), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера (1900), геокорона (умовно до 20 тис. км); дал≥ атмосфера поступово переходить у м≥жпланет≠ний косм≥чний вакуум. ќсновна маса пов≥тр€ (90 %) зосереджена в нижньому шар≥ Ч тропосфер≥. “ут же в≥дбуваютьс€ най≥нтенсивн≥ш≥ теплов≥ процеси, причому атмосфера нагр≥ваЇтьс€ знизу, в≥д поверхн≥ океан≥в ≥ суходолу. Ќадзвичайно важливе еколог≥чне значенн€ дл€ б≥осфери маЇ озоновий шар у стратосфер≥, пов≥тр€ €кого збагачене триатомним киснем (ќ3). ¬≥н розташований на висот≥ 20Ч50 км ≥ захищаЇ все живе на «емл≥ в≥д згубноњ д≥њ Ђжорсткогої ультраф≥олетового випром≥нюванн€ —онц€.

 р≥м газ≥в, у пов≥тр≥ атмосфери м≥ст€тьс€ ще й дом≥шки так званих аерозол≥в, тобто дуже др≥бних крапель р≥дин ≥ твердих час≠тинок €к природного, так ≥ штучного походженн€: с≥рчистих (крапл≥ Ќ24), м≥неральних (пил ≥з земноњ поверхн≥), вуглеводне≠вих (сажа), морських (частинки морських солей) та ≥н.

 

¬ѕЋ»¬ ј“ћќ—‘≈–» Ќј Ћёƒ»Ќ”

 л≥мат «емл≥, що залежить в основному в≥д стану њњ атмосфери, прот€гом геолог≥чноњ ≥стор≥њ пер≥одично зм≥нювавс€: чергувалис€ епохи ≥стотного похолоданн€, коли значн≥ територ≥њ суш≥ вкривалис€ льодовиками, й епохи по≠тепл≥нн€ (до реч≥, ми живемо саме в епоху потепл≥нн€, коли роз≠танули велик≥ льодовиков≥ щити в ™враз≥њ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥). “а останн≥м часом учен≥-метеорологи б'ють на сполох: сьогодн≥ атмосфера «емл≥ роз≥гр≥ваЇтьс€ набагато швидше, н≥ж будь-коли в минулому. «а даними ќќЌ, ≥з к≥нц€ XIX до початку XXI ст. гло≠бальна температура на земн≥й кул≥ п≥двищилас€ загалом на 0,6 ∞—. —ередн€ швидк≥сть п≥двищенн€ глобальноњ температури до 1970 р. становила 0,05 ∞— за 10 рок≥в, а останн≥ми дес€тил≥тт€ми вона под≠воњлась. ≤ це зумовлено д≥€льн≥стю людини:

Х по-перше, людина п≥д≥гр≥ваЇ атмосферу, спалюючи велику к≥льк≥сть вуг≥лл€, нафти, газу, а також увод€чи в д≥ю атомн≥ електростанц≥њ;

Х по-друге, ≥ це головне, в результат≥ спалюванн€ орган≥чного палива, а також унасл≥док знищенн€ л≥с≥в у атмосфер≥ нагромаджуЇтьс€ вуглекис≠лий газ. «а останн≥ 120 рок≥в вм≥ст —ќ2 в пов≥тр≥ зб≥льшивс€ на 17 %. ” земн≥й атмосфер≥ вуглекислий газ д≥Ї €к скло в теплиц≥ чи парнику: в≥н в≥льно пропускаЇ сон€чн≥ промен≥ до поверхн≥ «емл≥, але втримуЇ њњ тепло. ÷е спричинюЇ роз≥гр≥ванн€ атмосфери, в≥доме €к парниковий ефект. «а розрахунками вчених, найближчими дес€тил≥тт€ми через парниковий ефект середньо≠р≥чна температура на «емл≥ може п≥двищитис€ на 1,5Ч2 ∞—.

якщо людство не зменшить обс€гу забруднень атмосфери й глобальна температура зростатиме й надал≥, €к це в≥дбуваЇтьс€ прот€гом останн≥х 20 рок≥в, то дуже швидко кл≥мат на «емл≥ стане тепл≥шим, н≥ж будь-коли впродовж 100 тис. рок≥в. ÷е прискорить глобальну еколог≥чну кризу.

” чому ж пол€гаЇ небезпека парникового ефекту? –озрахунки й моделюванн€ на ≈ќћ св≥дчать: п≥двищенн€ середньор≥чноњ тем≠ператури спричинить зм≥ни таких найважлив≥ших кл≥матичних параметр≥в, €к к≥льк≥сть опад≥в, хмарний покрив, океан≥чн≥ теч≥њ, розм≥ри пол€рних крижаних шапок. ¬нутр≥шн≥ райони конти≠нент≥в стануть сух≥шими, а узбережж€ Ч волог≥шими, зима буде коротшою й тепл≥шою, а л≥то Ч тривал≥шим ≥ спекотн≥шим. ќсновн≥ кл≥матичн≥ зони в п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ зм≥ст€тьс€ на п≥вн≥ч приблизно на 400 км. ÷е зумовить потепл≥нн€ в зон≥ тундри, таненн€ шару в≥чноњ мерзлоти й пол€рних крижаних шапок. ” середн≥х широтах, тобто в головних Ђхл≥бнихї районах (”к≠рањна, „орнозем'€ –ос≥њ,  убань, Ђзернов≥ штатиї —Ўј), кл≥мат стане нап≥впустельним, ≥ врожањ зерна р≥зко скорот€тьс€.

√лобальне потепл≥нн€ призведе до таненн€ льодовик≥в √рен≠ланд≥њ, јнтарктиди й г≥р, р≥вень —в≥тового океану п≥двищитьс€ на 6Ч10 м, при цьому буде затоплено близько 20 % площ≥ суходолу, де сьогодн≥ живуть сотн≥ м≥льйон≥в людей, розташован≥ м≥ста, ферми, сади й пол€.

”чен≥ не д≥йшли Їдиноњ думки про те, за €кого п≥двищенн€ середньор≥чноњ температури можуть в≥дбутис€ ц≥ негативн≥ дл€ людства €вища: одн≥ метеорологи вважають критичним значенн€ 2,5 ∞—, ≥нш≥ Ч 5 ∞—.

ќстанн≥м часом тривога вчених ≥з приводу парникового ефек≠ту ще посилилас€. ¬и€вилос€, що, кр≥м вуглекислого газу, парни≠ковий ефект спричинюють також де€к≥ ≥нш≥ гази, що вход€ть до групи малих дом≥шок Ч метан, оксиди азоту, фреони, Ч вм≥ст €ких в атмосфер≥ через антропогенний фактор стр≥мко зростаЇ.

ћоделлю парникового ефекту в масштабах планети може слугувати кл≥мат на ¬енер≥. ѓњ щ≥льна (б≥льш €к 9 тис. кѕа б≥л€ поверхн≥) атмосфера, що на 98 % складаЇтьс€ з вуглекислого газу, за рахунок цього €вища розжарена до температури 500 ∞— (за та≠коњ температури зал≥зо починаЇ св≥титис€ червоним кольором).

«анепокоЇна загрозою парникового ефекту св≥това сп≥льнота намагаЇтьс€ запровадити низку запоб≥жних заход≥в. ” 1992 р.  онференц≥Їю ќќЌ ≥з питань довк≥лл€ й розвитку прийн€то –амкову конвенц≥ю про зм≥ну кл≥мату, мета €коњ Ч Ђдос€гти стаб≥л≥зац≥њ концентрац≥њ парникових газ≥в у атмосфер≥ на такому р≥вн≥, €кий не допускав би шк≥дливого антропогенного впливу на кл≥матичну системуї.  онвенц≥ю п≥дписали практично вс≥ держави Ч члени ќќЌ, у тому числ≥ ”крањна. «г≥дно з ц≥Їю  онвенц≥Їю ≥  ≥отським протоколом, що Ї њњ доповненн€м, промислово розви≠нен≥ крањни, до €ких в≥днесено й ”крањну, повинн≥ з 2008 по 2012 р. знизити €к м≥н≥мум на 5% пор≥вн€но з р≥внем 1990 р. за≠гальн≥ викиди шести газ≥в, котр≥ спричин€ють парниковий ефект. ”крањна маЇ стаб≥л≥зувати викиди цих газ≥в на р≥вн≥ 1990 р.

–уйнуванн€ озонового шару атмосфери. ∆итт€ на «емл≥ залежить в≥д енерг≥њ —онц€. Ќадходить ц€ енерг≥€ на «емлю у вигл€д≥ св≥тла видимого випром≥нюванн€, а також ≥нфрачерво≠ного, або теплового, й ультраф≥олетового (”‘) випром≥нювань. ”‘- випром≥нюванн€ несе найб≥льшу енерг≥ю ≥ Ї ф≥з≥олог≥чно активним, тобто ≥нтенсивно д≥Ї на живу речовину. ¬есь пот≥к ”‘- випром≥нюванн€ —онц€, що доходить до земноњ атмосфери, умовно под≥л€ють на три д≥апазони: ”‘(ј) (довжина хвил≥ 400Ч 315 нм), ”‘(¬) (315-280 нм) ≥ ”‘(—) (280-100 нм). ”‘(¬)- ≥ ”‘(—)-випром≥нюванн€, так званий Ђжорсткий ультраф≥олетї, надзвичайно шк≥длив≥ дл€ всього живого: вони призвод€ть до порушенн€ структури б≥лк≥в та нуклењнових кислот ≥ врешт≥-решт до загибел≥ кл≥тин.

ўо ж захищаЇ нас ≥ всю б≥осферу в≥д згубноњ д≥њ Ђжорсткого ультраф≥олетуї? ќзоновий щит «емл≥.

як уже згадувалос€, на висотах 20Ч50 км пов≥тр€ м≥стить п≥двищену к≥льк≥сть озону. ќзон утворюЇтьс€ в стратосфер≥ за рахунок звичайного двохатомного кисню (ќ2), що поглинаЇ Ђжорсткеї ”‘- випром≥нюванн€. ≈нерг≥€ ”‘(¬)- та ”‘(—)- випром≥нювань витрачаЇтьс€ на фотох≥м≥чну реакц≥ю утворенн€ озону з кисню («ќ2 -ї 2ќ3), ≥ тому до поверхн≥ «емл≥ вони не до≠ход€ть; туди проникаЇ лише ≥стотно ослаблений пот≥к Ђм'€когої ”‘(ј)-випром≥нюванн€. ¬≥д його негативноњ д≥њ наш орган≥зм ум≥Ї захищатис€, синтезуючи в шк≥р≥ шар темного п≥гменту Ч мелан≥ну (засмага). ќднак ц€ речовина утворюЇтьс€ досить пов≥льно. “ому тривале перебуванн€ на весн€ному сонц≥, коли шк≥ра ще не насичена мелан≥ном, викликаЇ њњ почервон≥нн€, головний б≥ль, п≥двищенн€ температури т≥ла тощо.

ќзоновий шар в атмосфер≥ «емл≥ з'€вивс€ на св≥танку њњ геолог≥чноњ ≥стор≥њ, коли в пов≥тр€ став надходити кисень, що виробл€вс€ в процес≥ фотосинтезу м≥кроскоп≥чними морськими водорост€ми. «а розрахунками вчених, коли вм≥ст кисню в атмо≠сфер≥ дос€г приблизно 10 % сучасного, сформувавс€ озоновий шар, ≥ житт€ змогло вийти з мор€ на суход≥л (до цього поверхн€ суш≥ була випалена, стерил≥зована ультраф≥олетом).

ќстанн≥м часом учен≥ надзвичайно занепокоЇн≥ зниженн€м ум≥сту озону в озоновому шар≥ атмосфери.

Ќад јнтарктидою в цьому шар≥ ви€влено Ђд≥руї, в €к≥й ум≥ст озону менший в≥д звичайного на 40Ч50 %. ѕлоща Ђд≥риї з року в р≥к зб≥льшуЇтьс€ й сьогодн≥ вже перевищуЇ площу матери≠ка јнтарктиди. ” результат≥ п≥двищивс€ ”‘-фон у крањнах, роз≠ташованих у п≥вденн≥й п≥вкул≥, ближче до јнтарктиди, передус≥м у Ќов≥й «еланд≥њ. ћедики ц≥Їњ крањни охоплен≥ тривогою, конста≠туючи значне зростанн€ захворювань, пов'€заних ≥з п≥двищенн€м ”‘-фону (рак шк≥ри й катаракта). ∆ител≥ ¬елл≥нгтона, столиц≥ Ќовоњ «еланд≥њ, €к≥ ран≥ше намагалис€ використати кожний погожий день (њх там буваЇ не так уже й багато) дл€ в≥дпочинку на пов≥тр≥, сьогодн≥ побоюютьс€ з'€вл€тис€ на пл€жах.

“ривожн≥ пов≥домленн€ надход€ть також ≥ з п≥вн≥чноњ п≥вкул≥: ≥ тут ви€влено озонову Ђд≥руї (над Ўп≥цбергеном), що правда, не таку велику, €к антарктична.

«меншенн€ вм≥сту озону в атмосфер≥ загрожуЇ зниженн€м урожањв с≥льськогосподарських культур, захворюванн€ми тварин ≥ людей, зб≥льшенн€м к≥лькост≥ шк≥дливих мутац≥й ≥ т. п. якщо ж озоновий шар зникне зовс≥м, то це призведе до загибел≥ принаймн≥ наземноњ б≥оти.

”становлено, що руйнуванню озонового шару спри€ють та≠кож де€к≥ х≥м≥чн≥ речовини (зокрема оксиди азоту): потрапл€ючи в стратосферу з висх≥дними пов≥тр€ними теч≥€ми, вони вступають у реакц≥ю з озоном ≥ розкладають його на кисень. ѕроте вм≥ст оксид≥в азоту в пов≥тр≥ невеликий, вони нест≥йк≥ й суттЇво не впливають на к≥льк≥сть озону в стратосфер≥.

«'€вилос€ також ≥нше джерело озоноруйн≥вних речовин Ч д≥€льн≥сть людини. —учасна промислов≥сть широко використовуЇ так зван≥ фреони (хлорфторметани) Ч —–—13, —–2—1¬г тощо Ч €к холодоагенти в рефрижераторах ≥ побутових холодильниках, €к аерозольн≥ розбризкуван≥ в балончиках ≥з фарбою, лаком, парфу≠мами, дл€ очищенн€ нап≥впров≥дникових схем ≥ т. п. ўор≥чно в св≥т≥ випускаЇтьс€ к≥лька м≥льйон≥в тонн фреон≥в. ƒл€ людини пари фреон≥в не шк≥длив≥. “а вони надзвичайно ст≥йк≥ й можуть збер≥гатис€ в атмосфер≥ до 80 рок≥в. ѕари фреон≥в ≥з висх≥дними пов≥тр€ними теч≥€ми потрапл€ють у стратосферу, де п≥д впливом ”‘-випром≥нюванн€ —онц€ розпадаютьс€, вив≥льн€ючи атоми хлору. ÷€ речовина д≥Ї на озон €к дуже сильний катал≥затор, роз≠кладаючи його молекули до кисню. ќдин атом хлору здатен роз≠класти 100 тис. молекул озону!

«анепокоЇн≥ загрозою руйнуванн€ озонового шару кер≥вни≠ки багатьох крањн св≥ту вживають заход≥в дл€ його збереженн€, й у 1985 р. в ћонреал≥ було п≥дписано ѕротокол про охорону атмосферного озону. ¬ир≥шено до 2000 р. скоротити на 50 % споживанн€ фреон≥в, а згодом ≥ зовс≥м в≥дмовитис€ в≥д них, зам≥нивши њх безпечними сполуками. ѕроте це не реал≥зовано й сьогодн≥, оск≥льки —Ўј Ч головний забруднювач атмосфери Ч в≥дмовилис€ п≥дписати зазначений ѕротокол.

ѕризводить до руйнуванн€ озонового шару й в≥йськова д≥€льн≥сть, зокрема запуск бал≥стичних ракет. ѓхн≥ двигуни вики≠дають в атмосферу дуже багато оксид≥в азоту. ѕ≥д час кожного запуску ракети в  осмос в озоновому шар≥ ЂпропалюЇтьс€ї вели≠чезна Ђд≥раї, €ка Ђзат€гуЇтьс€ї лише за к≥лька годин.

” 70-т≥ роки американськ≥ в≥йськов≥ розс≥€ли в стратосфер≥ над одним ≥з безлюдних атол≥в у “ихому океан≥ спец≥альн≥ х≥м≥чн≥ речовини, внасл≥док чого в озоновому шар≥ над цим остр≥вцем утворилас€ Ђд≥раї, €ка зат€гнулас€ т≥льки через багато годин. ” результат≥ на атол≥ загинула майже вс€ наземна б≥ота: пальми та ≥нш≥ рослини, тварини, м≥кроорган≥зми; з хребетних тварин залишилос€ к≥лька великих черепах (њх ур€тував товстий к≥ст€ний панцир), але вони осл≥пли Ч с≥тк≥вка њхн≥х очей була спалена ультраф≥олетом.

–уйнуванн€ озонового шару в≥дбуваЇтьс€ так:

Ј активне функц≥онуванн€ х≥м≥чноњ промисловост≥, €ка випускаЇ речовини, що м≥ст€ть хлор ≥ бром, спричинюЇ нагромадженн€ в атмосфер≥ озоноруйн≥вних газ≥в (ќ–√);

Х ќ–√ п≥дн≥маютьс€ на висоту 20Ч50 км над поверхнею «емл≥, де розташований озоновий шар (особливо спри€тлив≥ умови дл€ цього в припол€рних районах);

Х сон€чн≥ промен≥ д≥ють на техногенн≥ гази, з €ких вид≥л€Їтьс€ хлор;

Х хлор руйнуЇ озон, в≥дбираючи один ≥з трьох атом≥в кисню й перетворюючи його на ќ2; при цьому кожний атом хлору здатен в≥докремити атом кисню майже 100 тис. раз≥в.

«а останн≥ 15 рок≥в спостер≥гаЇтьс€ руйнуванн€ озонового шару над континентальною ™вропою. «а прогнозами, в перш≥й чверт≥ XXI ст. озоновий шар може стати тоншим на «ќ %.

«а даними еколог≥чного в≥дд≥лу ќќЌ ≥ ¬сесв≥тньоњ метеоролог≥чноњ ради, в≥дбуваЇтьс€ руйнуванн€ озонового шару над ус≥Їю ѕ≥вн≥чною јмерикою, ™вропою, територ≥Їю колишнього —–—–, јвстрал≥Їю, Ќовою «еланд≥Їю та частиною ѕ≥вденноњ јмерики.

якщо озоновий шар зменшитьс€ на 10 %, то це спричинить розвиток раку шк≥ри додатково у 300 тис. чолов≥к, катаракти Ч у 1 млн 750 тис. чолов≥к. ѕостане серйозна загроза здоров'ю всього населенн€ «емл≥, оск≥льки знизитьс€ оп≥рн≥сть людського орган≥зму.

ѕ≥сл€ 1991 р. в „ил≥ неодноразово реЇструвалис€ випадки сл≥поти лососевих риб, диких кролик≥в, овець, пов'€зан≥ з ≥стотним зростанн€м ≥нтенсивност≥ ультраф≥олетового випром≥нюванн€. ¬одночас ≥з т≥Їњ самоњ при≠ чини зменшилас€ к≥льк≥сть планктону в район≥ јнтарктиди. ¬ районах п≥двищеного ультраф≥олетового опром≥ненн€ пригн≥чуЇтьс€ р≥ст рослин, знижуЇтьс€ врожайн≥сть багатьох культур.

¬ ”крањн≥ спостереженн€ за станом озонового шару прово≠д€тьс€ на п'€ти озонометричних станц≥€х (у  иЇв≥, Ѕориспол≥, ќдес≥, Ћьвов≥ й на  арадагу в  риму). «а даними цих спостере≠жень, прот€гом останн≥х 10 рок≥в загальний ум≥ст озону в атмо≠сфер≥ був значно нижчим в≥д кл≥матичноњ норми (аналог≥чна картина спостер≥галас€ дл€ вс≥Їњ п≥вн≥чноњ п≥вкул≥ «емл≥ в межах широт 40Ч60∞).

ƒл€ ви€вленн€ озонових аномал≥й анал≥зуЇтьс€ в≥дхиленн€ значень загального вм≥сту озону в одиниц€х стандартного в≥дхи≠ленн€ а (рис. 3.4). якщо ц≥ в≥дхиленн€ становл€ть в≥д Ч2,0а до Ч2,5а, то це св≥дчить про критичну ситуац≥ю, а коли пере≠вищують значенн€ Ч2,5а, то констатуЇтьс€ озонова аномал≥€ (Ђд≥раї).

—мог. ” грудн≥ 1952 р. св≥тов≥ ≥нформац≥йн≥ агентства пе≠редавали тривожн≥ пов≥домленн€ про б≥ду, що сп≥ткала Ћондон. „ерез безв≥тр€ну й дуже холодну погоду над цим величезним м≥стом утворивс€ так званий чорний смог (Ђсмогї у переклад≥ з англ≥йськоњ означаЇ Ђдимї) Ч скупченн€ шк≥дливих газ≥в, причи≠ною €кого була посилена робота котелень, що використовували вуг≥лл€, мазут ≥ сол€рову оливу. ¬ приземному шар≥ пов≥тр€ р≥зко (до 10 мг/м3, а подекуди й б≥льше) зр≥с ум≥ст отруйного оксиду азоту та ≥нших шк≥дливих сполук. ÷е призвело до загибел≥ близь≠ко 4 тис. чолов≥к, а дес€тки тис€ч потрапили до л≥карень ≥з захво≠рюванн€ми легень.

♦ Ќад ≥ншим великим м≥стом Ч Ћос-јнджелесом Ч через велику загазован≥сть його територ≥њ внасл≥док роботи автотранс≠порту досить часто з'€вл€Їтьс€ так званий б≥лий смог. ÷е €вище серйозно загрожуЇ здоров'ю жител≥в ≥ таких м≥ст, €к Ќью-…орк, „икаго, Ѕостон, “ок≥о, ћ≥лан, ћех≥ко, а найближчим часом може виникнути й у наших великих ≥ндустр≥альних м≥стах, до того ж ≥ще й перевантажених автотранспортом ( ињв, ’арк≥в, ƒн≥пропетровськ, ќдеса, —≥мферополь, «апор≥жж€ та ≥н.). ”тво≠ренню смогу спри€Ї спекотна безв≥тр€на погода.

—ьогодн≥ 400 суперм≥ст св≥ту щороку викидають в атмосферу близько « млрд т в≥дход≥в (газ≥в, аерозол≥в, пилу та ≥н.). ÷е на 500 млн т б≥льше, н≥ж дають 578 активних вулкан≥в нашоњ планети.

ƒосл≥дженн€ вчених св≥дчать, що смог виникаЇ внасл≥док складних фотох≥м≥чних реакц≥й (тому його ще називають фотох≥м≥чним смогом) у пов≥тр≥, забрудненому вуглеводн€ми, пилом, сажею та оксидами азоту п≥д д≥Їю сон€чного св≥тла, п≥двищеноњ температури нижн≥х шар≥в пов≥тр€ й великоњ к≥лькост≥ озону, €кий утворюЇтьс€ в результат≥ розпаду д≥оксиду азоту п≥д впливом олеф≥н≥в у парах несповна згор≥лого автомоб≥льного палива.

¬ сухому, загазованому, теплому пов≥тр≥ з'€вл€Їтьс€ синюва≠тий прозорий туман, €кий маЇ неприЇмний запах, викликаЇ под≠разненн€ очей, горла, задишку, спричинюЇ розвиток бронх≥аль≠ноњ астми, емф≥земи легень тощо. Ћист€ на деревах в'€не, стаЇ пл€мистим, жовкне. Ќабагато прискорюютьс€ короз≥€ метал≥в, руйнуванн€ мармуру, фарб, гуми, швидко псуютьс€ од€г, взутт€, порушуЇтьс€ робота транспорту.

 ислотн≥ дощ≥. ќксиди с≥рки й азоту, що викида≠ютьс€ в атмосферу внасл≥док роботи теплових електростанц≥й (“≈—) та автомоб≥льних двигун≥в, сполучаютьс€ з атмосферною вологою й утворюють др≥бн≥ крапельки с≥рчаноњ та азотноњ кислот, €к≥ перенос€тьс€ в≥трами у вигл€д≥ кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. ÷≥ дощ≥ вкрай шк≥дли≠во впливають на довк≥лл€:

Х знижуЇтьс€ врожайн≥сть б≥льшост≥ с≥льськогосподарських культур через ушкодженн€ лист€ кислотами;

Х з ірунту вимиваютьс€ кальц≥й, кал≥й ≥ магн≥й, що призводить до деградац≥њ рослинност≥ й, €к насл≥док, Ч зб≥дненн€ тваринного св≥ту;

Х гинуть л≥си (найчутлив≥ш≥ до кислотних дощ≥в кедр, бук ≥ тис);

Х отруюЇтьс€ вода озер ≥ ставк≥в, у них гине риба, зникають комахи;

Х щезають водоплавн≥ птахи й тварини, що живл€тьс€ комахами;

Х загибель л≥с≥в спричинюЇ в г≥рських районах (таких €к  арпати) зсуви та сел≥;

Х прискорюЇтьс€ руйнуванн€ пам'€ток арх≥тектури, споруд, особливо тих, шо побудован≥ з вапн€ку, оздоблен≥ мармуром;

Х зб≥льшуЇтьс€ захворюван≥сть людей (найчаст≥ше хворобами очей, орган≥в диханн€ тощо).

¬зимку поблизу “≈— ≥ металург≥йних завод≥в ≥нод≥ випадаЇ також кислотний сн≥г, ≥ще шк≥длив≥ший, н≥ж кислотний дощ, що по€снюЇтьс€ б≥льшим вм≥стом у ньому кислот. –айони випадан≠н€ такого сн≥гу д≥стають одразу 4Ч5-м≥с€чну дозу забрудненн€, а внасл≥док його таненн€ навесн≥ в≥дбуваЇтьс€ концентрац≥€ шк≥дливих речовин, тому тала вода ≥нколи м≥стить удес€теро б≥льше кислот, н≥ж сам сн≥г.

■ ядерна н≥ч ≥ €дерна зима. —ьогодн≥ людство, на жаль, здат≠не спричинити не лише пов≥льн≥ зм≥ни кл≥мату, а й р≥зк≥ катаст≠роф≥чн≥, в результат≥ чого може бути знищена не т≥льки сама людина €к б≥олог≥чний вид, а й загалом усе живе на планет≥. “акою катастрофою була б св≥това €дерна в≥йна. Ќа «емл≥ нагро≠маджено колосальний €дерний потенц≥ал (за приблизними оц≥нками, лише в —Ўј й –ос≥њ сьогодн≥ збер≥гаЇтьс€ 60 тис. €дер≠них боЇголовок, потужн≥сть вибуху кожноњ з €ких набагато пере≠вищуЇ потужн≥сть вибуху бомби, скинутоњ в 1945 р. на ’≥росиму). як св≥дчить моделюванн€ на ≈ќћ, виконане американськими й, незалежно в≥д них, рос≥йськими вченими, катастроф≥чн≥ насл≥дки дл€ людства мав би нав≥ть €дерний конфл≥кт ≥з використанн€м Ђлишеї 1000 ћт тротилу. ÷ей конфл≥кт, хоч би де в≥н ставс€, неминуче спричинить метеоролог≥чну катастрофу глобального масштабу, €ка матиме так≥ насл≥дки:

Х теплове нагр≥ванн€ атмосфери на 1 ∞—, що п≥дн≥ме ураганн≥ в≥три;

Х забрудненн€ атмосфери рад≥оактивними речовинами, €к≥ за короткий час пошир€тьс€ по вс≥й земн≥й кул≥ (конфл≥кт, скаж≥мо, в ™вроп≥ призведе до випаданн€ рад≥онукл≥д≥в ≥ в јфриц≥, ≥ в јмериц≥);

Х вид≥ленн€ горючих газ≥в унасл≥док пожеж ≥ руйнуванн€ промислових свердловин ≥ газопровод≥в, що викличе п≥двищенн€ глобальноњ температури атмосфери «емл≥ на 4Ч5 ∞— у перш≥ ж дн≥ п≥сл€ конфл≥кту;

Х утворенн€ п≥д час €дерних вибух≥в великоњ к≥лькост≥ оксид≥в азоту; њх надходженн€ в стратосферу призведе до руйнуванн€ в≥д 40 до 60% озонового шару, а отже, до зб≥льшенн€ ”‘-опром≥нюванн€ поверхн≥ «емл≥;

Х забрудненн€ атмосфери величезною к≥льк≥стю пилу й саж≥ п≥сл€ €дерних вибух≥в ≥ пожеж.

Ќайстрашн≥шим насл≥дком €дерного конфл≥кту буде саме цей останн≥й. —постереженн€ п≥д час випробувальних наземних ви≠бух≥в показали, що в результат≥ кожного вибуху €дерного зар€ду потужн≥стю 1 ћт тротилу в пов≥тр€ п≥дн≥маЇтьс€ 5 ћт пилу. ¬е≠личезна к≥льк≥сть г≥рських пор≥д випаровуЇтьс€ й перетворюЇтьс€ на аерозоль ≥з розм≥рами частинок 1 мкм. “акий найдр≥бн≥ший пил надовго зависаЇ в пов≥тр≥ й надходить у стратосферу. ќтже, вибухи потужн≥стю 1000 ћт тротилу п≥дн≥муть у пов≥тр€ 5 млрд т найдр≥бн≥шого пилу!  р≥м того, пов≥тр€ забруднитьс€ ще й м≥ль€рдами тонн саж≥ та попелу. ¬ м≥стах, де зосереджено багато займистих матер≥ал≥в (деревини, пластмас, фарб тощо), все гор≥тиме, причому пожеж≥ набудуть характеру вогн€них смерч≥в колосальних розм≥р≥в.

♦ ѕод≥бн≥ €вища спостер≥галис€ п≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни в дн≥ масових бомбардувань √амбурга й ƒрездена л≥таками союз≠ник≥в, коли полум'€ в≥д будинк≥в, €к≥ гор≥ли, зливалос€ в одну вогн€ну Ђфорсункуї д≥аметром у к≥лометр ≥ заввишки в багато сотень метр≥в. ”ц≥л≥л≥ св≥дки розпов≥дали: висх≥дн≥ теч≥њ пов≥тр€ в палаючому ƒрезден≥ були такими потужними, що п≥дн≥мали вгору й усмоктували в ревуче полум'€ людей, €к≥ металис€ на вулиц€х...

ѕ≥сл€ такого локального €дерного конфл≥кту пил, поп≥л ≥ сажа сильними горизонтальними теч≥€ми, що Ї в стратосфер≥, за один-два тижн≥ зат€гнуть небо над ус≥Їю «емлею. ¬ результат≥ про≠зор≥сть атмосфери зменшитьс€ в 200 раз≥в! Ќа «емл≥ настане Ђ€дерна н≥чї, що триватиме к≥лька м≥с€ц≥в, упродовж €ких загине врожай ≥ зникне практично весь рослинний покрив планети.

”насл≥док сильного запорошенн€ атмосфери приземний шар пов≥тр€ охолоне на 15Ч30 ∞— прот€гом першого м≥с€ц€ п≥сл€ конфл≥кту. ј в де€ких районах, €к показало моделюванн€, темпе≠ратура знизитьс€ на 40Ч50 ∞—. Ќастане Ђ€дерна зимаї, що трива≠тиме к≥лька м≥с€ц≥в. ÷е спричинитьс€ тим, що в атмосфер≥ вста≠новитьс€ не властива њй надст≥йка стратиф≥кац≥€ (розшаруванн€), коли нижн≥ њњ шари сильно охолонуть, а верхн≥ Ч нагр≥ютьс€, й припинитьс€ вертикальне перем≥шуванн€ пов≥тр€.

«а к≥лька м≥с€ц≥в темр€ви й холоду пил ≥ сажа поступово ос€дуть. ќхолодженн€ зм≥нитьс€ нагр≥ванн€м атмосфери на 20Ч«ќ ∞— вище за норму, що породить повен≥ й сел≥, передус≥м у г≥рських м≥сцевост€х. Ќеоднор≥дн≥ температурн≥ зм≥ни над сухо≠долом та океаном п≥дн≥муть ураганн≥ в≥три й сн≥гопади в при≠бережних районах материк≥в.

Ћюди, €к≥ вц≥л≥ють п≥сл€ €дерних вибух≥в, поринуть у пекель≠ний жах €дерноњ ноч≥ та €дерноњ зими. «агибель рослин ≥ тварин, рад≥оактивне забрудненн€, вих≥д ≥з ладу енергетичних систем, транспорту й зв'€зку, н≥ч ≥ мороз, ураганн≥ в≥три викличуть такий психолог≥чний шок, €кий людство пережити не зможе. ќтже, локальний €дерний конфл≥кт спричинить глобальну загибель людства, а ймов≥рно, й ус≥Їњ б≥осфери. ј той пол≥тик, €кий в≥ддасть наказ натиснути на Ђ€дерну кнопкуї, сам соб≥ п≥дпише смертний вирок.

÷≥ результати моделюванн€ зайвий раз переконують у тому, що €дерна збро€ маЇ бути безсуперечно заборонена й знищена.

ћи, украњнц≥, можемо пишатис€ тим, що наша держава усв≥доми≠ла цю ≥стину ран≥ше за ≥нших, за€вила про св≥й без'€дерний ста≠тус ≥ зв≥льнила свою територ≥ю в≥д €дерноњ зброњ.

ћетоди боротьби ≥з забрудненн€ми атмосфери. ƒо основних ≥ найефективн≥ших ≥з них належать економ≥чн≥ методи. ¬ багатьох розвинених крањнах д≥Ї продумана система заохочувальних ≥ забо≠ронних заход≥в, що допомагають уникнути забруднень. ‘≥рми, €к≥ впроваджують безв≥дходн≥ технолог≥њ, найнов≥ш≥ системи очи≠щенн€ й т. п., мають ≥стотн≥ податков≥ п≥льги, що даЇ њм перева≠ги над конкурентами. ¬одночас ф≥рми й п≥дприЇмства, €к≥ за≠бруднюють атмосферу, змушен≥ платити дуже велик≥ податки й штрафи. ¬ багатьох крањнах, кр≥м державних сан≥тарно-еп≥дем≥о≠лог≥чних служб, за станом атмосфери сл≥дкують також численн≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ (Ђзелен≥ї товариства).

” Ўвейцар≥њ, наприклад, власник фабрики може отримати листа такого зм≥сту: Ђ¬аша фабрика забруднюЇ пов≥тр€ понад визначен≥ норми. якщо ¬и не встановите очисн≥ ф≥льтри й не л≥кв≥дуЇте забрудненн€, наша еколог≥чна орган≥зац≥€ розпочне в прес≥ кампан≥ю проти ¬ашоњ продукц≥њ, в результат≥ чого збитки ¬ашоњ ф≥рми перевищать т≥ затрати, €к≥ ¬ам потр≥бн≥ дл€ пол≥пшенн€ системи очищенн€ї. як правило, так≥ попередженн€ д≥ють дуже ефективно, оск≥льки в ц≥й крањн≥ д≥стати €рлик забруднювача природного середовища значить приректи себе до швид≠кого економ≥чному краху Ч н≥хто не купуватиме продукц≥њ Ђбрудноњї ф≥рми. ¬еличезна увага на «аход≥ прид≥л€Їтьс€ також виховн≥й ≥ просв≥тницьк≥й робот≥.

” т≥й же Ўвейцар≥њ, наприклад, д≥т€м ≥з самого раннього в≥ку по€снюють, що дл€ њхньоњ крањни, де практично немаЇ н≥€ких корисних копалин, чисте пов≥тр€, чист≥ озера й р≥чки Ї основним нац≥ональним багатством. ”сьому св≥тов≥ в≥дом≥ г≥рськ≥ швей≠царськ≥ курорти з њхн≥м кришталево чистим пов≥тр€м, сл≥пучо б≥лими лижними трасами, г≥рськими озерами небесноњ блакит≥.  ожний швейцарець буквально з молоком матер≥ всотуЇ любов до своЇњ прекрасноњ крањни й дл€ нього блюзн≥рством Ї нав≥ть сама думка про те, що можна заз≥хнути на цю красу й чистоту.

* ¬чен≥ ”ральського й —иб≥рського в≥дд≥лень –ос≥йськоњ академ≥њ наук установили дуже ц≥кавий факт самоочищенн€ пов≥тр€ земною поверхнею.  арстов≥ печери й кам'€н≥ осипи на схилах г≥р Ї своЇр≥дними природними кондиц≥онерами: через р≥зницю температур зовн≥шнього пов≥тр€ й пов≥тр€ всередин≥ печери або осипу виникаЇ активний рух (узимку пов≥тр€ всмок≠туЇтьс€ кр≥зь тр≥щини, входи, порожнини, в≥дф≥льтровуЇтьс€, очищуЇтьс€, а вл≥тку очищене пов≥тр€ виштовхуЇтьс€ назовн≥; кр≥м того, в≥дбуваЇтьс€ добо≠вий обм≥н пов≥тр€ в печерах та осипах). «а рахунок сезонного Ђдиханн€ї кар≠стов≥ масиви й г≥рськ≥ осипи поглинають та акумулюють величезн≥ маси забруднювач≥в атмосфери.

Ѕереж≥ть карстов≥ печери! Ќе перетворюйте њх на склади й звалища!

™ також орган≥зац≥йн≥, технолог≥чн≥ та ≥нш≥ методи боротьби ≥з забрудненн€ми атмосфери:

Х зменшенн€ к≥лькост≥ “≈— за рахунок буд≥вництва потужн≥ших, забезпечених найнов≥шими системами очищенн€ й утил≥зац≥њ (корисного використанн€) газових ≥ пилових викид≥в. як в≥до≠мо, одна потужна “≈— забруднюЇ пов≥тр€ менше, н≥ж сотн€ котелень т≥Їњ ж сумарноњ потужност≥. √ази, що виход€ть ≥з топок “≈—, перш н≥ж потрапити в атмосферу, очищаютьс€ в спец≥альних установках. ƒе€к≥ крањни нав≥ть мають таким чи≠ном економ≥чну вигоду. Ќаприклад, ‘ранц≥€ забезпечуЇ своњ потреби в с≥рчан≥й кислот≥, вловлюючи њњ з в≥дходних газ≥в “≈— (власних родовищ с≥рки, з €коњ в ≥нших крањнах виготовл€Їтьс€ с≥рчана кислота, у ‘ранц≥њ немаЇ);

Х очищенн€ вуг≥лл€ в≥д п≥риту [с≥рчаного колчедану (–е52)] перед його спалюванн€м у топках “≈—. ÷е стаЇ необх≥дним у зв'€зку з використанн€м дл€ “≈— вуг≥лл€ чимраз нижчоњ €кост≥ з≥ значним ум≥стом п≥риту (окиснюючис€ в топках “≈—, п≥рит розкладаЇтьс€ з вид≥ленн€м —ќ2). ¬ результат≥ ефективного очищенн€ вуг≥лл€ в≥д п≥риту вм≥ст оксид≥в с≥рки в димах “≈— зменшуЇтьс€ на 98Ч99 %;

Х зам≥на вуг≥лл€ й мазуту дл€ “≈— еколог≥чно чист≥шим пали≠вом Ч природним газом. “≈—, що працюють на природному газ≥, викидають в атмосферу т≥льки —ќ2 та оксиди азоту (останн≥ також можна вловити з диму), й не забруднюють пов≥тр€ ≥ншими шк≥дливими викидами;

Х регулюванн€ двигун≥в внутр≥шнього згор€нн€ в автомоб≥л€х, установленн€ на них катал≥затор≥в, що нейтрал≥зують чадний газ (—ќ) до —ќ2; зам≥на еколог≥чно небезпечного етилованого бензину (€кий забруднюЇ пов≥тр€ свинцем) менш шк≥дливим паливом;

Х озелененн€ м≥ст ≥ селищ;

Х правильне плануванн€ житлових ≥ промислових район≥в у межах м≥ста. “реба розташовувати њх €комога дал≥ один в≥д одного, а м≥ж ними обов'€зково створювати зони зелених насаджень. јвтомоб≥льн≥ траси з напруженим рухом (особливо вантаж≥вок) необх≥дно планувати в обх≥д житлових район≥в;

Х використанн€ звукопоглинальних матер≥ал≥в п≥д час буд≥вництва житлових ≥ промислових споруд;

Х улаштуванн€ л≥н≥й електропередач (Ћ≈ѕ) за межами с≥л ≥ м≥ст.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 405 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2434 - | 2014 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.062 с.