Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬изначенн€ водопоглиненн€ цегли




Ћабораторна робота є 1

‘≤«»„Ќ≤ ¬Ћј—“»¬ќ—“≤ Ѕ”ƒ≤¬≈Ћ№Ќ»’ ћј“≈–≤јЋ≤¬

Ѕуд≥вельн≥ матер≥али м≥ст€ть комплекс ф≥зичних властивостей €к≥ €вл€ють здатн≥сть матер≥ал≥в реагувати на вплив ф≥зичних фактор≥в Ц грав≥тац≥йних, тобто заснованих на закон≥ земного т€ж≥нн€, теплових, водного середовища, акустичних, електричних тощо. „ислов≥ показники ф≥зичних властивостей визначаютьс€ за допомогою метод≥в та прилад≥в. Ќижче розгл€немо де€к≥ ф≥зичн≥ властивост≥ матер≥ал≥в.

1.1 ¬изначенн€ ≥стинноњ густини буд≥вельних матер≥ал≥в

≤стинна густина Ц маса одиниц≥ обСЇму однор≥дного матер≥алу в абсолютно щ≥льному стан≥, тобто без урахуванн€ пор та пустот, визначаЇтьс€ за формулою:

 

, (1.1)

де ρ Ц ≥стинна густина, г/см3, кг/м3;

m Ц маса зразка г, кг;

Va ЦобСЇм зразка в абсолютно щ≥льному стан≥, см3, м3.

” звС€зку з тим, що б≥льш≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в порист≥, дл€ визначенн€ обСЇму щ≥льноњ маси зразка, його попередньо висушують до пост≥йноњ маси ≥ роздр≥бнюють до проходженн€ кр≥зь сито, €ке маЇ 980 отв/см2 (розм≥р отвор≥в Ц 0,2 мм). јбсолютний обСЇм сипких матер≥ал≥в з≥ щ≥льними зернами (п≥сок кварцовий) визначають без попереднього роздр≥бненн€.

«алежно в≥д потр≥бноњ точност≥ визначенн€ густини досл≥джуваного матер≥алу випробуванн€ провод€ть р≥зними методами. Ѕ≥льш точне визначенн€ ≥стинноњ густини провод€ть в спец≥альному прилад≥ Ц обСЇмом≥р≥ (прилад Ће ЎательЇ Ц  андло).

ƒл€ проведенн€ випробуванн€ потр≥бно наступне обладнанн€:

- обСЇмом≥р (прилад Ће ЎательЇ Ц  андло);

- порцел€нова чашечка;

- колба з водою к≥мнатноњ температури 15-200 —;

- тар≥лкопод≥бн≥ ваги з важками;

- ф≥льтрувальний пап≥р;

- досл≥джуваний матер≥ал.

ѕрилад Ће ЎательЇ Ц  андло (рис.1.1) €вл€Ї собою колбу з вузьким та довгим горлом, €ке маЇ розширенн€, що розм≥щуЇтьс€ в середн≥й частин≥. Ќа горл≥ колби вище та нижче розширенн€ нанесен≥ дв≥ риски, обТЇм м≥ж €кими дор≥внюЇ 20 см3.

якщо випробуванню п≥дл€гаЇ матер≥ал, що не реагуЇ з водою, то прилад до випробуванн€ заповнюЇтьс€ дистильованою водою; при досл≥дженн≥ матер≥ал≥в, що реагують з водою (наприклад, г≥пс або цемент), колбу заповнюють гасом або ≥ншою ≥нертною р≥диною в≥дносно даного матер≥алу. –≥дину наливають до нижньоњ нульовоњ риски, встановлюючи р≥вень за нижн≥м мен≥ском.

ѕ≥дготовлений до випробуванн€ матер≥ал зважують в порцел€нов≥й чашечц≥ з точн≥стю до 0,01г у к≥лькост≥ 100г. ќкремо чашечку зважувати не потр≥бно. ѕ≥сл€ наповненн€ приладу до нульовоњ позначки, шийку обСЇмом≥ра та скл€ну л≥йку протирають ф≥льтрувальним папером.  р≥зь л≥йку приладу обережно, невеликими порц≥€ми всипають матер≥ал.

 оли р≥дина в прилад≥ п≥дн≥метьс€ до верхньоњ позначки (20см3) всипанн€ матер≥алу припин€ють. ћатер≥ал, що зам≥шуЇтьс€ у чашечц≥, знову зважують разом з чашечкою. –≥зниц€ зважувань €вл€Ї собою масу матер≥алу, що був всипаний в прилад (обСЇм 20 см3).

ƒосл≥д виконуЇтьс€ два рази. –езультат випробуванн€ заноситьс€ до лабораторного журналу (табл. 1.1).

≤стинна густина матер≥алу визначаЇтьс€ за формулою:

, (1.2)

де m1 Ц маса матер≥алу, що був вз€тий дл€ досл≥дженн€ (разом з посудом), г;

m2 Ц маса залишку матер≥алу (разом з посудом), г;

V Ц абсолютно щ≥льний обСЇм матер≥алу, см3.

“аблиц€ 1.1

¬изначенн€ ≥стинноњ густини матер≥алу стандартним методом

ћатер≥ал: п≥сок кварцовий (абсолютно щ≥льний, сипкий)

 

ѕоказники –озм≥рн≥сть –езультати
     
ћаса матер≥алу, що був вз€тий дл€ досл≥дженн€ (разом з посудом) г      
ћаса залишку матер≥алу (разом з посудом) г      
ћаса матер≥алу, що був всипаний в прилад г      
ќбСЇм витисненоњ р≥дини см3      
  ѕродовженн€ таблиц≥ 1.1
јбсолютно щ≥льний обСЇм матер≥алу см3      
≤стинна густина матер≥алу г/см3      
—ереднЇ значенн€ ≥стинноњ густини матер≥алу г/см3  

1.2 ¬изначенн€ густини р≥дини

ƒл€ проведенн€ випробувань потр≥бне наступне обладнанн€: скл€ний цил≥ндр, наб≥р ареометр≥в.

√устина р≥дини визначаЇтьс€ за допомогою ареометра. –≥дину, що випробовуЇтьс€, вливають в скл€ний цил≥ндр. ѕот≥м у нењ занурюють ареометр, €кий залежно в≥д густини р≥дини встановлюЇтьс€ на певному р≥вн≥ (рис.1.2), за шкалою ареометра беруть в≥дл≥к, €кий виражаЇ величину густини р≥дини (г/см3; кг/м3).

—л≥д мати на уваз≥, що в≥дл≥к за шкалою беруть зверху вниз. ѕотр≥бно сл≥дкувати за тим, щоб ареометр в≥льно плавав у р≥дин≥.

–езультат випробуванн€ заноситьс€ до лабораторного журналу (табл.1.2).

“аблиц€ 1.2

¬изначенн€ густини р≥дкого матер≥алу

є Ќайменуванн€ р≥дини –озм≥рн≥сть ѕоказники приладу (густина)
  ¬ода питна г/см3 (кг/м3)  
  –озчин кухонноњ сол≥ г/см3 (кг/м3)  
  ћастило машинне г/см3 (кг/м3)  

1.3 ¬изначенн€ середньоњ густини зразка правильноњ геометричноњ форми

—ередн€ густина Ц маса одиниц≥ обСЇму матер≥алу в природному стан≥ разом з порами (пустотами), що визначаЇтьс€ за формулою:

, (1.3)

де ρ0 Ц середн€ густина, г/см3, кг/м3;

m Ц маса зразка, г, кг;

V Ц обСЇм зразка, см3, м3.

¬ипробуванн€ провод€ть на зразках, €к≥ висушен≥ до пост≥йноњ маси.  оли зразок маЇ правильну геометричну форму, його обСЇм визначають вим≥рюванн€м довжини, ширини, д≥аметра, а масу визначають зважуванн€м.

ƒл€ проведенн€ досл≥дженн€ потр≥бно наступне обладнанн€:

- штангенциркуль (точн≥стю до 0,1 мм) або сталева л≥н≥йка з под≥лками (точн≥стю до 0,5 мм);

- техн≥чн≥ ваги з важками.

 
 

¬им≥рювальним приладом вим≥рюють розм≥ри зразка та, беручи середнЇ трьох вим≥рювань кожного елемента, обчислюють його обТЇм (рис.1.3), пот≥м зразок зважують з точн≥стю до 1 г.

«а формулою (1.3) визначають середню густину зразка. –езультат випробуванн€ заноситьс€ до лабораторного журналу (табл.1.3).

“аблиц€ 1.3

¬изначенн€ середньоњ густини зразка правильноњ геометричноњ форми

ћатер≥ал: куб з цементно-п≥щаного розчину

ѕоказники –озм≥р-н≥сть –езультати
     
–озм≥ри зразка: довжина (а)   см      
ширина (b) см      
висота (h) см      
ќбСЇм зразка см3      
ћаса зразка г      
—ередн€ густина зразка г/см3, (кг/м3)      
—ереднЇ значенн€ середньоњ густини г/см3, (кг/м3)  

1.4 ¬изначенн€ середньоњ густини зразк≥в щ≥льних матер≥ал≥в неправильноњ форми

” тому випадку, коли зразок матер≥алу маЇ дов≥льну форму, дл€ визначенн€ його обСЇму користуютьс€ методом, заснованим на витисненн≥ зразком з посудом води або ≥ншоњ р≥дини, практично ≥нертноњ по в≥дношенню до матер≥алу, що досл≥джуЇтьс€. «алежно в≥д ступен€ точност≥ визначенн€, що вимагаЇтьс€ дл€ ц≥Їњ мети, застосовують р≥зн≥ прилади: м≥рний градуйований цил≥ндр, металевий обСЇмом≥р. –озгл€немо метод г≥дростатичного зважуванн€ зразка в вод≥. ÷ей метод заснований на закон≥ јрх≥меда, зг≥дно з €ким, т≥ло що занурене у воду (р≥дину), втрачаЇ в своњй ваз≥ ст≥льки, ск≥льки важить витиснена вода (р≥дина). ƒл€ випробуванн€ потр≥бно наступне обладнанн€:

- техн≥чн≥ ваги з важками;

- посудина з водою;

- зразок ≥з щ≥льного матер≥алу неправильноњ форми.

«разок, що п≥дл€гаЇ випробуванню, попередньо насичують водою до пост≥йноњ маси, зважують на пов≥тр≥, пот≥м занурюють в посудину з водою, закр≥плюючи на нитц≥ гачка одн≥Їњ з чашок ваг≥в (рис. 1.4), визначають масу зразка у вод≥. –≥зниц€ у ваз≥ зразка на пов≥тр≥ та у вод≥ буде в≥дпов≥дати обСЇму зразка, що досл≥джуЇтьс€.

√устину пористих матер≥ал≥в визначають таким саме чином, але попередньо зразки покривають тонким шаром параф≥ну. √устина зразк≥в обчислюЇтьс€ за формулою (1.4).

(1.4)

 

де ρ0 Ц середн€ густина зразка, г/см3;

m Ц маса зразка на пов≥тр≥, г;

m1 Ц маса зразка у вод≥, г;

ρв Ц густина води, г/см3

–езультат випробуванн€ заноситьс€ до лабораторного журналу (табл. 1.4).

“аблиц€ 1.4

¬изначенн€ густини зразка щ≥льного матер≥алу неправильноњ форми.

ћатер≥ал: зразок з гран≥тного щебеню

ѕоказники –озм≥р-н≥сть –езультати
     
ћаса зразка на пов≥тр≥ г      
ћаса зразка у вод≥ г      
¬трата у мас≥ при зануренн≥ у воду г      
ќбСЇм зразка (р≥вний обСЇму витисненоњ води) см3      
√устина зразка г/см3      
—ереднЇ значенн€ густини зразк≥в г/см3  

 

1.5 ¬изначенн€ середньоњ (насипноњ) густини зразка сипких (пухких) матер≥ал≥в

—ередн€ (насипна) густина сипких матер≥ал≥в визначаЇтьс€ шл€хом зважуванн€ стандартних обСЇм≥в (м≥рна посудина), €к≥ заповнен≥ матер≥алами.

ƒл€ зд≥йсненн€ випробуванн€ необх≥дне наступне обладнанн€:

- стандартна л≥йка дл€ сипких матер≥ал≥в;

- м≥рна посудина обСЇмом 1 л;

- техн≥чн≥ ваги з важками.

¬ипробуванн€ провод€ть в наступному пор€дку.

«важують м≥рну посудину. ”становлюють њњ п≥д л≥йку, заповнюють посудину п≥ском з надлишком до утворенн€ конусу нормального осипанн€. Ќадлишок обережно зн≥мають л≥н≥йкою. «важують посудину з п≥ском (рис.1.5).

Ќасипну густину обчислюють за формулою:

(1.5)

де m1 Ц маса м≥рноњ посудини, г;

m2 Ц маса м≥рноњ посудини разом з п≥ском, г;

V1 Ц обСЇм м≥рноњ посудини (1000 см3).

–езультати випробуванн€ занос€тьс€ до лабораторного журналу (табл.1.5).

“аблиц€ 1. 5

¬изначенн€ середньоњ (насипноњ) густини сипкого матер≥алу. ћатер≥ал: п≥сок кварцовий (абсолютно щ≥льний, сипкий)

ѕоказники –озм≥р-н≥сть –езультати
     
ћаса м≥рноњ посудини разом з п≥ском г      
ћаса м≥рноњ посудини г      
ћаса матер≥алу г      
ќбСЇм матер≥алу (€кий дор≥внюЇ обСЇму м≥рноњ посудини) см3      
—ередн€ густина матер≥алу г/см3 (кг/м3)      
—ереднЇ значенн€ середньоњ густини матер≥алу г/см3 (кг/м3)  

1.6 ¬изначенн€ пористост≥ (порожнистост≥) матер≥ал≥в

ѕорист≥сть характеризуЇтьс€ на€вн≥стю пор (пустот) в матер≥ал≥, тобто обСЇм пор в≥дноситьс€ до обСЇму зразка. ѕорист≥сть може бути визначена за в≥домими ≥стинною густиною та середньою густиною за формулою:

(1.6)

де ѕ Ц порист≥сть (порожнист≥сть), %;

ρ Ц ≥стинна густина, г/см3, кг/м3;

ρ0 Ц середн€ (насипна) густина, г/см3, кг/м3.

ѕорист≥сть матер≥алу, наприклад п≥ску, характеризуЇтьс€ порожнист≥стю, €кщо кожне зерно п≥ску €вл€Ї собою щ≥льне т≥ло. ѕорожнист≥сть (порист≥сть) п≥ску обчислюють на основ≥ результат≥в визначенн€ середньоњ (насипноњ) густини (див. досл≥д 1.5). –езультат обчисленн€ заноситьс€ до лабораторного журналу (табл. 1.6).

“аблиц€ 1.6

¬изначенн€ пористост≥ (порожнистост≥) матер≥ал≥в

ћатер≥ал: п≥сок кварцовий (абсолютно щ≥льний, сипкий)

ѕоказники –озм≥р-н≥сть –езультати
     
≤стинна густина п≥ску г/см3      
—ередн€ (насипна) густина п≥ску г/см3      
ѕорист≥сть п≥ску %      
—ереднЇ значенн€ %  

 


Ћабораторна робота є 2

ћ≈’јЌ≤„Ќ≤ ¬Ћј—“»¬ќ—“≤ Ѕ”ƒ≤¬≈Ћ№Ќ»’ ћј“≈–≤јЋ≤¬

ћехан≥чн≥ властивост≥ характеризують здатн≥сть матер≥алу чинити оп≥р ус≥м видам зовн≥шнього впливу з прикладенн€м сили.

¬изначенн€ механ≥чних властивостей буд≥вельних матер≥ал≥в дозвол€Ї обрати рац≥ональну галузь њх застосуванн€ в конструкц≥€х.

ƒо механ≥чних властивостей в≥днос€ть деформац≥йн≥ властивост≥, €к≥ включають в себе: пружн≥сть, пластичн≥сть, л≥н≥йн≥сть, коеф≥ц≥Їнт конструктивноњ €кост≥, тверд≥сть, стиран≥сть, знос, а також довгов≥чн≥сть, над≥йн≥сть тощо.

” дан≥й лабораторн≥й робот≥ визначаЇтьс€ м≥цн≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в. «алежно в≥д навантажень, що сприймаЇ матер≥ал, розр≥зн€ють м≥цн≥сть на стиск, вигин, розт€г, удар та ≥н. ÷≥ навантаженн€ Ї найб≥льш характерними дл€ буд≥вельних матер≥ал≥в.

ѕриродн≥ (гран≥т) та штучн≥ (бетон) камТ€н≥ матер≥али добре чин€ть оп≥р стиску, а згину та розт€гу в 10-15 раз≥в г≥рше. ћетал та деревина добре сприймають розт€гуюч≥ та згинаюч≥ навантаженн€. ¬раховуючи це, вказан≥ матер≥али використовують в конструкц≥€х, що п≥дл€гають саме цим навантаженн€м.

ћ≥цн≥сть Ц властив≥сть матер≥алу чинити оп≥р руйнуванню п≥д д≥Їю внутр≥шн≥х напружень, €к≥ викликан≥ зовн≥шн≥ми силами. ¬она характеризуЇтьс€ границею м≥цност≥, тобто напруженн€м у матер≥ал≥ конструкц≥њ або зразка, €ке в≥дпов≥даЇ тому навантаженню, при €кому зразок руйнуЇтьс€.

√раницю м≥цност≥ визначають в результат≥ досл≥джень на стандартних зразках, €к≥ мають певн≥ розм≥ри ≥ форми. ћ≥цн≥сть буд≥вельних матер≥ал≥в залежить в≥д р€ду фактор≥в будови, густини, неоднор≥дност≥, пористост≥, вологост≥, динам≥чних д≥й та ≥нше.

2.1 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск

√раниц€ м≥цност≥ на стиск €вл€Ї собою основну техн≥чну характеристику багатьох буд≥вельних матер≥ал≥в, њњ доводитьс€ застосовувати при вс≥х досл≥дженн€х буд≥вельних матер≥ал≥в.

√раницю м≥цност≥ на стиск визначають на зразках правильноњ геометричноњ форми у вигл€д≥ куб≥в, цил≥ндр≥в (рис. 2.1).

«разки цил≥ндричноњ форми виготовл€ють з бурового керна: њхн≥й д≥аметр залежить в≥д розм≥р≥в буровоњ коронки, а висота повинна бути не б≥льше њхн≥х двох д≥аметр≥в. «разки у форм≥ куба можуть мати розм≥ри залежно в≥д м≥цност≥ ≥ пористост≥ матер≥алу. «разки щ≥льних матер≥ал≥в приймають меншого розм≥ру, а порист≥ зразки - б≥льшого.

ƒл€ проведенн€ досл≥дженн€ на стиск застосовують спец≥альн≥ машини, що працюють зг≥дно з принципом г≥дравл≥чного преса. ¬они мають р≥зн≥ розм≥ри ≥ розвивають р≥зн≥ за величиною зусилл€ залежно в≥д м≥цност≥ випробуваних матер≥ал≥в. ћашини складаютьс€ з трьох головних частин:

- пристосуванн€ дл€ закр≥пленн€ зразк≥в;

- пристрою дл€ створенн€ тиску;

- вим≥рника тиску.

ѕристосуванн€ дл€ закр≥пленн€ зразк≥в, що забезпечуЇ одержанн€ правильних результат≥в при випробуванн≥, повинне задовольн€ти двом наступним умовам:

1) поверхн≥, що передають тиск на зразок, повинн≥ щ≥льно з≥штовхуватис€ з ус≥Їю площею гран≥ зразка;

2) р≥внод≥юча тиску повинна зб≥гатис€ з геометричною в≥ссю зразка.

—пец≥альний пристр≥й повинен забезпечувати плавне п≥двищенн€ тиску на зразок з визначеною швидк≥стю, без поштовх≥в.

ƒл€ обчисленн€ границ≥ м≥цност≥ за результатами випробуванн€ використовують формулу:

(2.1)

 

де Rст - границ€ м≥цност≥ на стиск, (кгс/см2); ћѕа, 1ћѕа = 10 кгс/см2

руйн - руйн≥вне навантаженн€, кгс;

S - первинна площа зразка, що сприймаЇ навантаженн€, см2.

ƒл€ проведенн€ випробуванн€ потр≥бне наступне обладнанн€ ≥ матер≥али:

- г≥дравл≥чний прес;

- штангенциркуль;

- досл≥джуван≥ зразки.

«разок: куб з цементно-п≥щаного розчину.

–езультати випробувань занос€ть до лабораторного журналу (табл. 2.1).

“аблиц€ 2.1

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск

  Ќазва показник≥в –озм≥р-н≥сть –езультати
     
    –озм≥ри поперечного перер≥зу зразка: довжина     см      
  ширина см      
  ѕлоща поперечного перер≥зу см2      
  –уйн≥вне навантаженн€ кгс      

ѕродовженн€ таблиц≥ 2.1

  √раниц€ м≥цност≥ на стиск зразка кгс/см2 (ћѕа)      
  —ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск матер≥алу кгс/см2 (ћѕа)  

 

2.2 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на розт€г

a:b =1:10; с: d =1:5; 1-зразок "в≥с≥мка" –ис. 2.2. —хема випробу-ванн€ матер≥алу на розт€г на прилад≥ ћихаел≥са

√раницю м≥цност≥ на розт€г визначають на розривних машинах. «разки випробовуваного буд≥вельного матер≥алу з р≥зним за площею перер≥зом виготовл€ють у вигл€д≥ "в≥с≥мок" з захватами або без них (рис. 2.2).

” дан≥й лабораторн≥й робот≥ границю м≥цност≥ на розт€г визначають на важ≥льному прилад≥ ћихаел≥са з≥ сп≥вв≥дношенн€м важел≥в 1:50.

√раницю м≥цност≥ на розт€г буд≥вельного матер≥алу визначають за формулою (2.2)

(2.2)

–езультати випробувань занос€ть до лабораторного журналу (табл.2.2).

Ќеобх≥дне обладнанн€ ≥ матер≥али:

- прилад ћихаел≥са;

- штангенциркуль;

- зразок Дв≥с≥мкаФ

«разок: Дв≥с≥мкаФ з затверд≥лого г≥псового т≥ста.

“аблиц€ 2.2

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на розт€г

  Ќазва показник≥в –озм≥рн≥сть результати
     
  –озм≥ри зразка: довжина   см      
  ширина см      
  ѕлоща поперечного перер≥зу зразка см2      
  –уйн≥вне навантаженн€ кгс      
  √раниц€ м≥цност≥ на розт€г зразка кгс/см2 (ћѕа)      
ѕродовженн€ таблиц≥ 2.2
  —ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на розт€г кг/см2 (ћѕа)  

2.3 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на поперечний вигин

ƒуже часто буд≥вельний матер≥ал у конструкц≥њ працюЇ на вигин, наприклад, ригель, балка. ѕри випробуванн€х зразки буд≥вельних матер≥ал≥в виготовл€ють у вигл€д≥ балочок (пр€мокутний паралелеп≥пед). ¬ипробовуваний зразок установлюють симетрично на дв≥ цил≥ндричн≥ опори; руйн≥вне навантаженн€ прикладаЇтьс€ зверху посередин≥ також на цил≥ндричну опору.

1- зразок 40×40×160 (мм); 2- опори цил≥ндричн≥ –ис. 2.3 —хема випро-буванн€ матер≥алу на вигин на машин≥ Ђћ»»-100ї: ” дан≥й лабораторн≥й робот≥ дл€ визначенн€ границ≥ м≥цност≥ на поперечний вигин використовують машину Ђћ»»-100ї. ћашину Ђћ»»-100ї використовують дл€ стандартних визначень механ≥чних властивостей буд≥вельних матер≥ал≥в, наприклад, з цементу ≥ г≥псу. Ќеобх≥дне обладнанн€ ≥ матер≥али: - машина Ђћ»»-100ї; - штангенциркуль; - випробувальний зразок. √раниц€ м≥цност≥ на поперечний вигин в загальному випадку, ћѕа (кгс/см2).

 

, (2.3)

де руйн -руйн≥вне навантаженн€, кгс;

l - в≥дстань м≥ж опорами, см;

b h - боки перер≥зу зразка, см.

Ќеобх≥дне обладнанн€ ≥ матер≥али:

- машина Ђћ»»-100ї;

- штангенциркуль;

- випробувальний зразок.

¬еличину границ≥ м≥цност≥ на вигин буд≥вельного матер≥алу визначають на л≥чильнику машини Ђћ»»-100ї.

«разок: пр€мокутний паралелеп≥пед з затверд≥лого цементно-п≥щаного розчину або г≥псового т≥ста.

–езультати випробувань занос€ть до лабораторного журналу (табл. 2.3)

 

“ а б л и ц € 2.3

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на поперечний вигин

Ќазва показник≥в –озм≥рн≥сть –езультати
     
  –озм≥ри зразка ширина   см      
  висота см      
  ¬≥дстань м≥ж центрами опор см      
  ѕоказанн€ л≥чильника приладу кгс/см2      
  —ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на поперечний вигин кгс/см2  

¬изначенн€ опору удару

ќп≥р удару - це властив≥сть матер≥алу пручатис€ руйнуванню п≥д впливом одного або багаторазово миттЇво прикладених механ≥чних зусиль. Ѕуд≥вельний матер≥ал п≥ддаЇтьс€ таким механ≥чним навантаженн€м у буд≥вельних конструкц≥€х, наприклад, фундаментах прес≥в, ковадел та ≥н.

Ѕуд≥вельн≥ матер≥али випробують на копрах, наприклад, копр≥ ѕеджа (рис.2.4).

ћ≥цн≥сть матер≥алу характеризуЇтьс€ роботою удару, що руйнуЇ матер≥ал, чи питомою роботою вантажу, що приходитьс€ на одиницю об'Їму:

; , (2.4)

де A Ц робота при перем≥щенн≥ вантажу;

V Ц обТЇм матер≥алу, см3;

m Ц маса вантажу, кгс;

g Ц прискоренн€ в≥льного пад≥нн€, ;

n Ц к≥льк≥сть зроблених удар≥в.

ƒл€ проведенн€ випробувань необх≥дне наступне обладнанн€ ≥ матер≥али:

- копер ѕеджа;

- штангенциркуль;

Ц випробувальний зразок.

«разок: цил≥ндр з затверд≥лого г≥псового т≥ста.

–езультати випробувань буд≥вельного матер≥алу на оп≥р удару занос€ть до лабораторного журналу (табл. 2.4).

“аблиц€ 2.4

¬изначенн€ опору удару

ѕоказники –озм≥рн≥сть –езультати
     
–озм≥ри зразка:        
д≥аметр см      
висота см      
ќбТЇм зразка см3      
ћаса падаючого вантажу кгс      
Ќомер удару, при €кому зразок зруйнувавс€        
ќп≥р удару кгс×см/см3 (ƒж/см3)      
—ереднЇ значенн€ опору удару кгс×см/см3 (ƒж/см3)  

 


Ћабораторна робота є3

÷≈√Ћј  ≈–јћ≥чна

÷егла керам≥чна Ц найб≥льш розповсюджений керам≥чний буд≥вельний матер≥ал €вл€Ї собою штучний кам≥нь встановленоњ форми ≥ розм≥ру, виготовлений шл€хом формуванн€ ≥ випалу з глини з виснаженими добавками або без них (рис. 3.1).

÷еглу застосовують дл€ муруванн€ зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х ст≥н та ≥нших елемент≥в будинк≥в ≥ споруд, а також дл€ виготовленн€ ст≥нових панелей ≥ блок≥в.

ƒо програми лабораторних випробувань внесен≥ наступн≥ властивост≥.

3.1. ¬изначенн€ середньоњ густини (обТЇмноњ маси) цегли

¬исушена до пост≥йноњ маси цегла керам≥чна повинна мати середню густину понад 1600 кг/м3. ƒл€ њњ визначенн€ цеглу зважують з похибкою до 1 г. Ўтангенциркулем вим≥рюють (у см) довжину, ширину ≥ товщину цегли по серединах його граней. ќб'Їм цегли знаход€ть за допомогою множенн€ ран≥ше отриманих показник≥в м≥ж собою. «наючи масу й об'Їм цегли, обчислюють њњ середню густину, кг/м3.

, [г/см3; кг/м3], (3.1)

де т - маса сухоњ цегли, г;

V - об'Їм цегли, см3.

ѕрилади та обладнанн€: цегла керам≥чна, терези, штангенциркуль.

ќтриман≥ результати занос€ть до лабораторного журналу (табл. 3.1).

“аблиц€ 3.1

¬изначенн€ середньоњ густини (об'Їмноњ маси)

є зразка –озм≥ри, см ќб'Їм, см3 ћаса зразка, г —ередн€ густина зразка, г/см3, (кг/м3) —ереднЇ значенн€ середньоњ густини, г/см3, (кг/м3)
довжина ширина висота
               
             
             

¬изначенн€ водопоглиненн€ цегли

¬одопоглиненн€ цегли, висушеноњ до пост≥йноњ маси, повинне бути не менше 8 %. ƒл€ визначенн€ водопоглиненн€ зразки цегли висушують за температури 105-110 º— до пост≥йноњ маси. ¬исушен≥ зразки встановлюють вертикально на дно посудини, п≥сл€ чого посудину наповн€ють водою наст≥льки, щоб њњ р≥вень в≥дпов≥дав 1/3 висоти цегли. ” такому стан≥ зразки витримують прот€гом 12 год., п≥сл€ чого додають у посудину води до р≥вн€, що в≥дпов≥даЇ 1/2 висоти цегли, ≥ знову витримують у вод≥ 12 год. ѕот≥м посудину наповн€ють водою до повного зануренн€ зразк≥в ≥ в такому положенн≥ витримують њх прот€гом 24 год. (рис. 3.2), п≥сл€ чого виймають, дають стекти вод≥, обтирають вологою тканиною ≥ зважують з похибкою до 1 г.

Ўтангенциркулем або металевою л≥н≥йкою вим≥рюють по серединах граней довжину, ширину ≥ товщину цеглин. «а отриманими даними обчислюють обТЇм цегли.

¬одопоглиненн€ цегли, %, обчислюють за формулами (за масою ¬м ≥ обТЇмом ¬о):

(3.2)

«а масою

«а обТЇмом (3.3)

 

де mн Ц маса насиченоњ водою цегли, г;

mс Ц маса сухоњ цегли, г;

V Ц обТЇм цегли, см3.

«наючи водопоглиненн€ за масою ≥ середню густину, обчислюють (дл€ перев≥рки) водопоглиненн€ цегли за об'Їмом:

, (3.4.)

де ρ0 Ц середн€ густина цегли, г/см3.

–езультати випробувань занос€ть до лабораторного журналу (табл. 3.2).

 

“аблиц€ 3.2

¬изначенн€ водопоглиненн€ за масою та обТЇмом

є зразка –озм≥ри, см ќб'Їм, см3 ћаса, г —ередн€ густина, г/см3 ¬одопо-глиненн€,% —ереднЇ водопоглиненн€,%
ƒов-жина Ўирина ¬исота —ухого Ќаси-ченого водою «а масою «а обТЇ- мом «а масою «а обТЇ- мом
                       
                   
                   

3.3. ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск цегли

ƒл€ визначенн€ цього показника у встановленому пор€дку в≥дбирають п'€ть зразк≥в цегли ≥ розпилюють по ширин≥ на дв≥ р≥вн≥ частини. ќбидв≥ половинки накладають одна на одну поверхн€ми розпилу в протилежн≥ боки. Ўов м≥ж цими половинками заповнюють цементним т≥стом з цементу марки 300 шаром не б≥льше 5 мм. “им же т≥стом шаром не б≥льше 3 мм покривають обидв≥ р≥вноб≥жн≥ ребру поверхн≥. —клеЇн≥ цементним т≥стом зразки, близьк≥ за формою куба, повинн≥ мати поверхн≥, взаЇмно р≥вноб≥жн≥ ≥ перпендикул€рн≥ б≥чним гран€м. «разки до випробуванн€ витримують на пов≥тр≥ в прим≥щенн≥ прот€гом 3-4 д≥б за температури 15±5 ∞—. ѕеред випробуванн€м металевою л≥н≥йкою за площиною склеюванн€ половинок вим≥рюють ширину ≥ довжину зразка. ѕлощу поперечного перер≥зу зразка обчислюють за допомогою множенн€ отриманих розм≥р≥в. ¬ипробують зразки на г≥дравл≥чному прес≥, при чому тиск п≥д час випробуванн€ повинний передаватис€ плавно, без струс≥в ≥ поштовх≥в, перпендикул€рно його поверхн≥ (рис. 3.3).

√раницю м≥цност≥ на стиск цегли, кгс/см2 (ћѕа), визначають за формулою:

(3.5)

 

де Pтах - руйн≥вне навантаженн€, кгс(н);

S - площа поперечного перер≥зу зразка, см2.

—ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск цегли обчислюють €к середнЇ арифметичне з результат≥в випробуванн€ зразк≥в. ¬≥дм≥чають також найменше значенн€ границ≥ м≥цност≥ зразка з п'€ти випробувань. –езультати випробувань занос€ть до табл. 3.3.

“аблиц€ 3.3

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск цегли керам≥чноњ

Ќомер зразка –озм≥ри поперечного перер≥зу, см ѕлоща поперечного перер≥зу, см2 –уйн≥вне навантаженн€, кг/см2 (ћѕа) —ереднЇ значенн€, кг/см2 (ћѕа)
a b
           
         
         
         
         

3.4 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин цегли

ƒл€ цього випробуванн€ у встановленому пор€дку в≥дбирають п'€ть цеглин.  ожну цеглу п≥дготовл€ють дл€ випробуванн€ за схемою роботи балки, що в≥льно лежить на двох опорах. Ќа широк≥ гран≥ цегли нанос€ть за р≥внем три смужки з цементного т≥ста шириною 2-3 см; одну смужку - посередин≥ верхньоњ гран≥ ≥ дв≥ - по кра€х нижньоњ так, щоб в≥дстань м≥ж серединами смужок (прол≥т) дор≥внювала 20 см. “≥сто готують з води ≥ цементу марки 300-400. ѕ≥сл€ нанесенн€ смужок зразки витримують у прим≥щенн≥ прот€гом 3-4 д≥б за температури 15±5∞—. ѕеред випробуванн€м металевою л≥н≥йкою вим≥рюють товщину цегли ≥ њњ ширину. ÷еглу вкладають на дв≥ цил≥ндричн≥ опори д≥аметром 20-30 мм. Ќавантаженн€ в≥д преса передаЇтьс€ через верхн≥й ролик д≥аметром 20-30 мм. «вичайно дл€ цього випробуванн€ застосовують преси, що розвивають навантаженн€

 

в 5 тс (5000 кг). ¬ипробуванн€ зд≥йснюють при плавн≥й подач≥ навантаженн€ до перелому цегли (рис. 3.4).

√раницю м≥цност≥ на вигин цегли, кгс/см2 (ћѕа), визначають за формулою (3.6):

(3.6)

 

де mах - руйн≥вне навантаженн€, кгс;

l - довжина прольоту м≥ж опорами, дор≥внюЇ 20 см;

b Ц ширина цегли, см;

h - товщина (висота) цегли, см.

—ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин цегли обчислюють, €к середнЇ арифметичне з результат≥в випробуванн€ п'€ти зразк≥в. ѕри цьому визначають також найменшу з п'€ти випробувань границю м≥цност≥ на вигин цегли.

–езультати визначенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин цегли занос€ть до лабораторного журналу (табл. 3.4).

“аблиц€ 3.4

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин цегли керам≥чноњ

є зразка –озм≥ри поперечного перер≥зу, см ¬≥дстань м≥ж опорами, ℓ, см –уйн≥вне навантажен-н€ P, кгс/см2 √раниц€ м≥цност≥ на вигин, кг/см2 (ћѕа) —ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин, кг/см2 (ћѕа)
b h
             
           
           
           
           

¬изначенн€ марки цегли

ƒ—“” встановив наступн≥ марки цегли керам≥чноњ: 75, 100, 125, 150, 175, 200, 250, 300 кгс/см2. ƒл€ визначенн€ марки цегли необх≥дно знати так≥ показники: середн€ границ€ м≥цност≥ на стиск цегли дл€ п'€ти зразк≥в; найменша границ€ м≥цност≥ на вигин дл€ окремого зразка; середн€ границ€ м≥цност≥ на вигин п'€ти зразк≥в цегли; найменша границ€ м≥цност≥ на вигин цегли дл€ окремого зразка.

ѕри визначенн≥ марки цегли сл≥д керуватис€ нормативними вимогами ƒ—“ 530-80, представленими в табл. 3.5.

–езультати визначенн€ марки цегли занос€ть до журналу лабораторних роб≥т.

 

 

“аблиц€ 3.5

¬изначенн€ марки цегли

  ћарка цегли   √раниц€ м≥цност≥, ћѕа (кгс/см2)
ѕри стиску Ќа вигин  
ƒл€ ус≥х вид≥в ƒл€ повнот≥лоњ цегли пластичного формуванн€ ƒл€ повнот≥лоњ цегли нап≥всухого формуванн€ ≥ пустот≥лоњ цегли
середн€ дл€ 5 зразк≥в найменша дл€ окремого зразка середн€ дл€ 5 зразк≥в найменша дл€ окремого зразка середн€ дл€ 5 зразк≥в найменша дл€ окремого зразка
  30,0(300) 25,0(250) 4,4(44) 2,2(22) 3,4(34) 1,7(17)
  25,0(250) 20,0(200) 3,9(39) 2,0(20) 2,9(29) 1,5(15)
  20,0(200) 17,5(175) 3,4(34) 1,7(17) 2,5(25) 1,3(13)
  17,5(175) 15,0(150) 3,1(31) 1,5(15) 2,3(23) 1,1(11)
  15,0(150) 12,5(125) 2,8(28) 1,4(14) 2,1(21) 1,0(10)
  12,5(125) 10,0(100) 2,5(25) 1,2(12) 1,9(19) 0,9(9)
  10,0(100) 7,5(75) 2,2(22) 1,1(11) 1,6(16) 0,8(8)
  7,5(75) 5,0(50) 1,8(18) 0,9(9) 1,4(14) 0,7(7)

“аким чином, пор≥вн€вши в≥дпов≥дн≥сть отриманих результат≥в випробуванн€ зразк≥в вимогам ƒст”, визначають марку цегли даноњ парт≥њ.

–езультати визначенн€ марки цегли занос€ть до журналу лабораторних роб≥т.


Ћабораторна робота є 4

¬»ѕ–ќЅ”¬јЌЌя Ѕ”ƒ≤¬≈Ћ№Ќќ√ќ √≤ѕ—”

√≥псов≥ звТ€зувальн≥ речовини - це пов≥тр€н≥ звТ€зувальн≥, що складаютьс€ в основномуз нап≥ввод€ного г≥псу чи анг≥дриду, утворен≥ тепловою обробкою сировини ≥ помелом. —ировиною дл€ одержанн€ г≥псових звТ€зувальних найчаст≥ше служить г≥рська порода - г≥пс, що складаЇтьс€ переважно з м≥нералу г≥псу —аSо4 ∙ 2Ќ2ќ. ¬икористовують також анг≥дрид —aSќ4 ≥ в≥дходи промисловост≥ (фосфог≥пс, борог≥пс та ≥н.).

«алежно в≥д температури тепловоњ обробки г≥псов≥ звТ€зувальн≥ п≥дрозд≥л€ють на дв≥ групи: високовипален≥, що пов≥льно тужав≥ють ≥ пов≥льно тверд≥ють (виготовл€ютьс€ за температури 600÷900∞— - до них в≥дноситьс€ високовипалений г≥пс), та низьковипален≥, що швидко тужав≥ють ≥ швидко твердиють (виготовл€ютьс€ за температури 110÷170 ∞—), до них в≥днос€тьс€: буд≥вельний, формувальний ≥ високом≥цний г≥пс.

√≥псов≥ звТ€зувальн≥ використовують дл€ виготовленн€ г≥псових ≥ г≥псобетонних буд≥вельних вироб≥в у керам≥чн≥й ≥ порцел€ново-фа€нсов≥й промисловост≥, дл€ готуванн€ мул€рських ≥ штукатурних розчин≥в.

ћетоди ф≥зичних ≥ механ≥чних випробувань г≥псового звТ€зувального встановлен≥ ƒ—“”, зг≥дно з €ким г≥пс под≥л€Їтьс€ на марки.

ƒо програми лабораторних випробувань внесен≥ наступн≥ властивост≥ г≥псових звТ€зувальних: тонк≥сть помелу, водопотреба, терм≥ни тужав≥нн€, м≥цн≥сть на розт€г, на вигин ≥ на стиск (марка).

4.1 ¬изначенн€ тонкост≥ помелу

“онк≥сть помелу характеризуЇтьс€ масою г≥псового звТ€зувального (в≥дсоток проби, уз€тоњ дл€ прос≥ванн€, але не менш 50 г), €ке залишилос€ при прос≥ванн≥ на сит≥ з отворами розм≥ром у св≥тл≥ 0,2 мм. ¬становлено три ступен≥ помелу, що позначаютьс€ в≥дпов≥дно: I (грубий помел - залишок на сит≥ не б≥льше 30%), II (середн≥й помел - залишок на сит≥ не б≥льш 15% ), III (тонкий помел - залишок на сит≥ не б≥льше 2 %).

ƒл€ визначенн€ тонкост≥ помелу г≥псового звТ€зувального потр≥бно таке обладнанн€: порцел€нова чашка, ложка, техн≥чн≥ ваги, сито з кришкою ≥ денцем, годинник, сушильна шафа.

“онк≥сть помелу г≥псу визначають у такий спос≥б:

50 г г≥псу, попередньо висушеного в сушильн≥й шаф≥ прот€гом 1 год. «а температури 50±5 ∞—, зважують з точн≥стю до 0,1 г ≥ висипають на сито з розм≥ром в≥чок 0,2 мм (рис. 4.1).

—ито закривають кришкою ≥ прос≥вають г≥пс вручну €к на механ≥чн≥й установц≥; прос≥юванн€ вважаЇтьс€ зак≥нченим, €кщо прот€гом 1 хв. кр≥зь сито проходить не б≥льше 0,05 г г≥псу.  онтрольне прос≥ванн€ виконують на аркуш≥ чорного паперу при зн€тому ≥з сита денц≥. √≥пс прос≥вають т≥льки через сухе сито з металевою с≥ткою, що маЇ квадратн≥ отвори. ѕ≥сл€ прос≥ванн€ сито ретельно прочищають.

“онк≥сть помелу г≥псу обчислюють у в≥дсотках з похибкою не б≥льше 0,1 % €к в≥дношенн€ маси, що залишилась на сит≥, до маси перв≥сноњ проби. «а величину тонкост≥ помелу приймають середнЇ арифметичне результат≥в двох випробувань. ƒан≥, отриман≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 4.1).

“аблиц€ 4.1

¬изначенн€ тонкост≥ помелу г≥псу

ѕоказники розм≥р-н≥сть результати
     
наважка г≥псу      
«алишок г≥псу на сит≥ N02      
“онк≥сть помелу %      
середн≥й результат %  

4.2 ¬изначенн€ стандартноњ консистенц≥њ (нормальноњ густини)
г≥псового т≥ста

ƒл€ визначенн€ стандартноњ консистенц≥њ (нормальноњ густини) г≥псового т≥ста потр≥бно: 2 порцел€нов≥ чашки, чашков≥ ваги з важками, шпатель дл€ перем≥шуванн€ т≥ста, лабораторний н≥ж, м≥рний цил≥ндр 100 мл, прилад —уттарда, колба з водою, м'€ка тканина, секундом≥р.

 ≥льк≥сть води в г≥псовому т≥ст≥ впливаЇ на властивост≥ св≥жозам≥шеного г≥псового т≥ста ≥ затверд≥лого г≥псу. “ому дл€ одержанн€ пор≥вн€них результат≥в випробувань спочатку визначають "нормальне" сп≥вв≥дношенн€ м≥ж г≥псом ≥ водою ≥ дотримуютьс€ його при вс≥х подальших випробуванн€х.

—тандартну консистенц≥ю виражають процентним вм≥стом води, необх≥дним дл€ зам≥шуванн€ 100 г г≥псу. —тандартна консистенц≥€ звичайно коливаЇтьс€ в межах 45-75 % в≥д ваги г≥псу ≥ характеризуЇтьс€ д≥аметром розпливу г≥псового т≥ста, що випливаЇ з цил≥ндра прибору. ƒ≥аметр розпливанн€ повинний бути р≥вним 180±5 мм.

—тандартну консистенц≥ю (нормальну густину) г≥псового т≥ста, найчаст≥ше визначають за допомогою в≥скозиметра —уттарда, що складаЇтьс€ з м≥дного або латунного цил≥ндра з внутр≥шн≥м д≥аметром 50 мм, висотою 100 мм ≥ квадратного листового скла з розм≥ром сторони 200 мм. ÷ил≥ндр повинний бути точно виготовлений ≥ гарно в≥дпол≥рований з бок≥в всередин≥.

Ќа щ≥льний лист паперу нанос€ть р€д концентричних к≥л д≥аметром 6-20 см, причому кола д≥аметром 15-22 см нанос€ть через кожен 1 см, а кола д≥аметром 17-19 см - через кожн≥ 5 мм. ѕап≥р розм≥щають м≥ж двома листами скла. «ручно, €кщо кола нанесен≥ безпосередньо на скло.

ѕеред випробуванн€м, цил≥ндр ≥ скл€ну пластинку змочують чистою водою за допомогою м'€коњ тканини. —кл€ну пластинку ставл€ть строго горизонтально, а цил≥ндр - у середин≥ концентричних к≥лець.

ѕри визначенн≥ стандартноњ консистенц≥њ зважують у порцел€нов≥й чашц≥ 300 г г≥псу. ¬ ≥ншу порцел€нову чашку м≥рним цил≥ндром наливають воду к≥льк≥стю 50-70 % в≥д ваги г≥псу. √≥пс тонким струменем додають прот€гом 2-5 секунд ≥ швидко розм≥шують шпателем знизу вгору прот€гом 30 секунд до одержанн€ однор≥дноњ маси. ѕот≥м швидко виливають масу у цил≥ндр, поставлений на скло, ≥ лабораторним ножем вир≥внюють поверхню г≥псу з кра€ми цил≥ндра. „ерез 45 секунд в≥д початку засипанн€ г≥псу у воду, або через 15 секунд п≥сл€ зак≥нченн€ перем≥шуванн€ розчину цил≥ндр швидко п≥дн≥мають вертикально на висоту 15-20 см ≥ в≥двод€ть уб≥к. √≥псове т≥сто розливаЇтьс€ на скл≥ в конусопод≥бний корж (рис. 4.2), д≥аметр €кого вим≥рюють безпосередньо п≥сл€ п≥дн€тт€ цил≥ндра л≥н≥йкою в двох перпендикул€рних напр€мках з похибкою не б≥льше 6 мм ≥ обчислюють середнЇ арифметичне значенн€.

якщо д≥аметр розпливанн€ т≥ста не в≥дпов≥даЇ величин≥ 180±5 мм, випробуванн€ повторюють ≥з зм≥неною масою води. ѕри меншому д≥аметр≥ коржа к≥льк≥сть води затворенн€ зб≥льшують, при б≥льшому - зменшують.

ƒан≥, отриман≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 4.2).

“ а б л и ц € 4.2

¬изначенн€ стандартноњ консистенц≥њ (нормальноњ густини) г≥псового т≥ста

ѕоказники –озм≥р-н≥сть результати
     
маса г≥псу г      
 ≥льк≥сть води г      
¬м≥ст води (в процентах в≥д маси г≥псу) %      
д≥аметр розпливанн€ в двох перпендикул€рних напр€мках см      
—ередн≥й д≥аметр розпливанн€ см  
ѕродовженн€ таблиц≥ 4.2
нормальна густина г≥псового т≥ста %  

4.3 ¬изначенн€ терм≥н≥в тужав≥нн€

ƒл€ визначенн€ терм≥н≥в тужав≥нн€ г≥псу потр≥бно таке обладнанн€:
2 порцел€нов≥ чашки, шпатель дл€ перем≥шуванн€ т≥ста, чашков≥ ваги з важками, м≥рний цил≥ндр Їмн≥стю 100 м≥л≥л≥тр≥в, лабораторний н≥ж, секундом≥р, прилад ¬≥ка (стандартний прилад дл€ визначенн€ терм≥н≥в тужав≥нн€).

ѕорошок буд≥вельного г≥псу, зам≥шений водою, втрачаЇ пластичн≥сть, поступово загуст≥ваЇ (це в≥дпов≥даЇ початку тужав≥нн€) ≥ згодом остаточно тверд≥шаЇ, перетворюючись на кам≥нь (що в≥дпов≥даЇ к≥нцю тужав≥нн€). ¬изначенн€ терм≥н≥в тужав≥нн€ маЇ практичне значенн€, тому що п≥сл€ початку тужав≥нн€ г≥псове т≥сто, або г≥псовий розчин г≥псобетону розм≥щати у форм≥ або наносити на поштукатурену поверхню не можна, особливо це неприпустимо п≥сл€ зак≥нченн€ тужав≥нн€. √≥псов≥ буд≥вельн≥ сум≥ш≥ застосовують з моменту зам≥шуванн€ г≥псу водою до початку його схоплюванн€.

¬изначають терм≥ни схоплюванн€ г≥псового т≥ста за допомогою стандартного приладу ¬≥ка, маса рухливоњ частини €кого разом з голкою складаЇ 300±2 г. –ухомий металевий стержень 1 ≥з вказ≥вною стр≥лкою рухаЇтьс€ у вертикальному напр€мку б≥л€ шкали 2 з под≥лками в≥д 0 до 40 мм, закр≥пленоњ на станин≥ 3 приладу. ” нижн≥й частин≥ стержн€ гвинтом закр≥плена сталева голка 4 д≥аметром 1,1 мм, довжиною 50 мм.

ѕ≥д голкою розм≥щена скл€на пластинка розм≥ром 10×10 см, на €ку встановлюють ебон≥тове або латунне к≥льце 5 висотою 40±0,5 мм ≥ д≥аметрами - верхн≥м 65±5 мм ≥ нижн≥м 75±5 мм, змазане м≥неральною ол≥Їю (рис. 4.3).

ѕеред проведенн€м випробуванн€ необх≥дно перев≥рити положенн€ вказ≥вноњ стр≥лки, €ка повинна зб≥гатис€ з нульовою под≥лкою шкали, коли стержень в≥льний ≥ голка торкаЇтьс€ поверхн≥ скл€ноњ пластинки, розм≥щеноњ на п≥дставц≥ приладу. ѕри в≥дхиленн≥ в≥д нульовоњ под≥лки шкала приладу в≥дпов≥дним чином пересуваЇтьс€. ѕеред початком випробувань потр≥бно перев≥рити, чи в≥льно опускаЇтьс€ стержень приладу.

“ерм≥ни тужав≥нн€ г≥псового т≥ста визначають у такий спос≥б. ” порцел€нову чашку за допомогою м≥рного цил≥ндра наливаЇтьс€ така к≥льк≥сть води, що в≥дпов≥даЇ стандартн≥й консистенц≥њ (нормальн≥й густини) г≥псового т≥ста. ƒл€ випробуванн€ зважують 200 г г≥псу. “онким струменем г≥пс всипають у воду прот€гом 30 секунд, перем≥шуючи сум≥ш шпателем або лопаточкою. ѕ≥сл€ цього масу наливають у к≥льце приладу, надлишок њњ зр≥зають ножем ≥ ним же вир≥внюють поверхню. ѕот≥м к≥льце з т≥стом пом≥щають п≥д голку, привод€ть њњ в з≥ткненн€ з поверхнею т≥ста в центр≥ к≥льц€ ≥ закр≥плюють стержень стопорним гвинтом. ќпускають голку в т≥сто через кожн≥ 30 с, щоб кожного разу вона занурювалас€ в нове м≥сце. ѕ≥сл€ кожного зануренн€ голку ретельно витирають тканиною, а к≥льце пересувають. Ќа початку випробуванн€ голку при зануренн≥ необх≥дно трохи гальмувати, щоб вона не з≥гнулас€ при удар≥ об скло.

ѕочаток тужав≥нн€ г≥псу характеризуЇтьс€ пром≥жком часу в хвилинах, що пройшов в≥д початку зам≥шуванн€ г≥псу (висипанн€ г≥псу у воду) до того моменту, коли голка при зануренн≥ в т≥сто перший раз не д≥йшла до скл€ноњ пластинки.

 ≥нець тужав≥нн€ характеризуЇтьс€ пром≥жком часу в≥д початку зам≥шуванн€ г≥псу водою до моменту, коли голка занурюЇтьс€ в т≥сто не б≥льше н≥ж на 1 мм.

ƒан≥, отриман≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 4.3).

“аблиц€ 4.3

ѕоказники –озм≥р-н≥сть –езультати
      середнЇ
початок зам≥шуванн€ хв. та сек.        
початок тужав≥нн€ хв. та сек.        
к≥нець тужав≥нн€ хв. та сек.        

«м≥нити терм≥ни тужав≥нн€ г≥псу можна шл€хом додаванн€ в невеликих к≥лькост€х спов≥льнювач≥в (0,5-2 % в≥д ваги г≥псу) або прискорювач≥в тужав≥нн€. —пов≥льнювачами тужав≥нн€ Ї вапно, мал€рський клей, а прискорювачами - мило, галун, сульфат натр≥ю (Na2 So4).

4.4 ¬иготовленн€ зразк≥в дл€ визначенн€ м≥цност≥ г≥псу на стиск, вигин

ƒл€ проведенн€ випробуванн€ застосовують: чашку, виготовлену з короз≥йност≥йкого матер≥алу, л≥н≥йку довжиною 250 мм, м≥рний цил≥ндр Їмн≥стю 1 л≥тр, шпатель, лабораторний н≥ж, м≥неральна ол≥€ дл€ змазуванн€ форм, металев≥ форми дл€ виготовленн€ зразк≥в-балочок розм≥ром 40×40×160 мм, прес г≥дравл≥чний, прилад дл€ визначенн€ м≥цност≥ на стиск, що складаЇтьс€ з двох металевих натискних пластин.

ƒл€ проведенн€ випробувань потр≥бно мати не менше трьох зразк≥в-балочок розм≥ром 40×40×160 мм, дл€ виготовленн€ €ких беруть пробу г≥псовоњ звТ€зувальноњ масою в≥д 1,0 до 1,6 кг. √≥псову звТ€зувальну прот€гом 5...20 с засипають у чашку з водою, вз€того в к≥лькост≥, необх≥дн≥й дл€ одержанн€ т≥ста стандартноњ консистенц≥њ (нормальноњ густини). ѕ≥сл€ засипанн€ звТ€зувальноњ речовини сум≥ш ≥нтенсивно перем≥шують прот€гом 60 с до одержанн€ однор≥дного т≥ста ≥ заливають у форми. ¬нутр≥шню поверхню металевих форм змазують м≥неральною ол≥Їю. ¬≥дс≥ки форми наповнюють одночасно, дл€ чого чашку з г≥псовим т≥стом р≥вном≥рно просувають над формою. ƒл€ видаленн€ захопленого пов≥тр€ п≥сл€ заливанн€ форму струшують 5 раз≥в, дл€ чого њњ п≥дн≥мають за торцеву сторону на висоту 8...10 мм ≥ в≥дпускають. ѕ≥сл€ настанн€ початку тужав≥нн€ надлишки г≥псового т≥ста зн≥мають л≥н≥йкою, пересуваючи њњ по верхн≥х гран€х форми перпендикул€рно до поверхн≥ зразк≥в. „ерез 15±5 хвилин п≥сл€ к≥нц€ тужав≥нн€ зразки вит€гають з форми, маркують ≥ збер≥гають у прим≥щенн≥ дл€ випробувань.

ћ≥цн≥сть зразк≥в визначають через 2 години п≥сл€ контакту г≥псовоњ звТ€зувальноњ з водою.

4.5 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин

«разок встановлюють на опори приладу Ђћ»»-100ї або ≥ншого згинаючого пристрою таким чином, щоб т≥ його гран≥, що були горизонтальними при виготовленн≥, знаходилис€ у вертикальному положенн≥.

√раниц€ м≥цност≥ на вигин обчислюЇтьс€ €к середнЇ арифметичне результат≥в трьох випробувань. ƒан≥, отриман≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (див. таблицю 4.4).

“аблиц€ 4.4

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин

ѕоказники –озм≥рн≥сть –езультати
     
¬≥к зразка год.      
¬≥дстань м≥ж опорами (l) см      
–озм≥ри поперечного перер≥зу, ширина (b) висота (h)   см см      
–уйн≥вне навантаженн€ (–) кгс      
√раниц€ м≥цност≥ на вигин кгс/см2 (ћѕа)      
—ереднЇ значенн€ границ≥ м≥цност≥ на вигин кгс/см2 (ћѕа)  

4.6 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск

ќтриман≥ п≥сл€ випробуванн€ на вигин ш≥сть половинок балочок в≥дразу випробовують на стиск. «разки пом≥щають м≥ж двома пластинами таким чином, щоб б≥чн≥ гран≥, €к≥ виготовлен≥ прил€гали до подовжн≥х ст≥нок форм, знаходилис€ на площинах пластин, а упори пластин щ≥льно прил€гали до торцевоњ гладкоњ ст≥нки зразка.

«разок разом ≥з пластинами п≥ддають стиску на прес≥ (рис. 4.4).

—ередн€ швидк≥сть наростанн€ навантаженн€ при випробуванн≥ повинна бути 10±5 кгс/см2 у секунду; тривал≥сть випробуванн€ - 5÷30 с.

√раницю м≥цност≥ на стиск одного зразка обчислюють €к частку в≥д розд≥лу величини руйн≥вного навантаженн€ (у Ќ чи кгс) на робочу площу пластини, що дор≥внюЇ 25 см2. √раницю м≥цност≥ на стиск визначають €к середнЇ арифметичне результат≥в шести випробувань без найб≥льшого ≥ найменшого результат≥в. ƒан≥, отриман≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (таблиц€ 4.5).

“аблиц€ 4.5

¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ на стиск

Ќомер зразка




ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 791 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2151 - | 1898 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.249 с.