Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬изначенн€ виробничого складу бетону




” виробничих умовах заповнювач≥, що використовуютьс€ дл€ бетону (п≥сок, щеб≥нь), знаход€тьс€ у вологому стан≥. ¬олога, що м≥ститьс€ у заповнювачах, може ≥стотно зм≥нити величину водоцементного в≥дношенн€ та склад бетону, а отже й вплинути на важлив≥ €кост≥ бетону (наприклад, на щ≥льн≥сть). “ому окр≥м визначенн€ ном≥нального складу бетону, потр≥бно визначити його виробничий склад, €кий враховуЇ волог≥сть заповнювач≥в.

ƒл€ визначенн€ виробничого складу бетону д≥ють наступним чином. –озраховують витрати заповнювач≥в на 1 м3 бетону з урахуванн€м њх природноњ вологост≥ за формулами (10.24 и 10.25):

ѕ1 = ѕ (1 + 0,01Wп); (10.24)

ў1 = ў (1+ 0,01Wщ), (10.25)

де ѕ1 Ц к≥льк≥сть п≥ску природноњ вологост≥, витраченого на 1 м3 бетону;

ў1 Ц к≥льк≥сть щебеню природноњ вологост≥, витраченого на 1 м3 бетону;

ѕ Ц витрати сухого п≥ску на 1 м3 бетону;

ў Ц витрати сухого щебеню на 1 м3 бетону (ѕ та ў Ц величини, визначен≥ у в≥дпов≥дност≥ до вказ≥вок попереднього розд≥лу);

Wп та Wщ Ц в≥дпов≥дно природна волог≥сть п≥ску та щебеню, % (за завданн€м).

 ≥льк≥сть води, що м≥ст€ть у соб≥ п≥сок та щеб≥нь, можна визначити за формулами:

¬п = ѕ1 - ѕ; (10.26)

¬щ = ў1 - ў, (10.27)

де ¬п - к≥льк≥сть води, що м≥ститьс€ у п≥ску;

¬щ - к≥льк≥сть води, що м≥ститьс€ у щебен≥.

≤нш≥ показники т≥ ж сам≥, що наведен≥ вище.

“од≥ витрати води на 1 м3 бетону з урахуванн€м вологост≥ заповнювач≥в можна визначити за формулою

¬1 = ¬ Ц (¬п + ¬щ), (10.28)

де ¬ Ц витрати води на 1 м3 бетону при використанн≥ сухих заповнювач≥в (з попереднього параграфа),

або за формулою

¬1 = ¬ Ц (ѕ1 Ц ѕ) + (ў1 - ў) (10.29)

(позначенн€ т≥ ж сам≥).

¬итрати цементу на 1 м3 бетону залишаютьс€ без зм≥н, оск≥льки цемент використовують т≥льки сухим, уникаючи зниженн€ його активност≥.

ѕ≥сл€ визначенн€ витрат матер≥ал≥в на 1 м3 бетону з урахуванн€м вологост≥ заповнювач≥в ѕ1, ў1, ¬1, та ¬, визначають виробничий склад бетону. ƒл€ цього записують в≥дношенн€ м≥ж складовими бетону:

÷: ѕ1: ў1: ¬/÷, (10.30)

€ке призвод€ть п≥сл€ до загальноприйн€тного вигл€ду, д≥л€чи кожний член в≥дношенн€ на ÷.

ѕозначаючи ѕ1/÷ Ц x1, а ў1/÷ Ц y1, одержують виробничий склад бетону у вигл€д≥ 1: x1: y1, де x1 та y1 п≥драховують з точн≥стю до 0,01.

¬иробничий склад бетону визначаЇ к≥льк≥сть вагових частин п≥ску (x1) та к≥льк≥сть вагових частин щебеню (y1), €ке приходитьс€ на одну вагову частину цементу з урахуванн€м вологост≥ заповнювач≥в.

10.6 ¬изначенн€ коеф≥ц≥Їнта виходу бетону та розрахунок дозуванн€ матер≥ал≥в на зам≥с бетонозм≥шувача

 оеф≥ц≥Їнт виходу бетону Ц це в≥дношенн€ обТЇму св≥же виготовленоњ бетонноњ сум≥ш≥ до суми обТЇм≥в його складових. ÷ей коеф≥ц≥Їнт розраховуЇтьс€ за формулою 10.31.

, (10.31)

де Vц, Vп, Vщ Ц в≥дпов≥дно обТЇми цементу, п≥ску та щебеню, витрачен≥ на 1 м3 бетону;

Vб Ц обТЇм 1 м3 бетонноњ сум≥ш≥, що дор≥внюЇ 1000 л.

ќск≥льки важкий бетон Ц матер≥ал вельми щ≥льний, його обТЇм завжди менше суми обТЇм≥в його компонент≥в, а тому коеф≥ц≥Їнт завжди менше одиниц≥.

ѕаспортна м≥стк≥сть бетонозм≥шувача визначаЇтьс€ сумою обТЇм≥в складових, €к≥ завантажен≥ на один зам≥с бетонозм≥шувача. ќтже, обТЇм бетону, добутого за результатом одного зам≥су,

 

VЅ= Vк × b, (10.32)

 

де Vк Ц обТЇм ковша бетонозм≥шувача (паспортний обТЇм).

 ≥льк≥сть компонент≥в на один зам≥с бетонозм≥шувача (к≥лограми) розраховують за наступними формулами:

÷к = ÷ × Vб ;

÷к = (10.33)

ѕк = або ѕк = ÷к × X1. (10.34)

 

або ; (10.35)

, (10.36)

де ÷к, ѕк, ўк, ¬к Ц в≥дпов≥дно к≥льк≥сть цементу, п≥ску, щебеню, води на зам≥с;

÷ Ц витрати цементу на 1 м3 бетону;

ѕ1, ў1, ¬1 Ц в≥дпов≥дно витрати п≥ску, щебеню, води на 1 м3 бетону з урахуванн€м вологост≥ заповнювач≥в;

x1, y1 Ц в≥дпов≥дно к≥льк≥сть вагових частин п≥ску, щебеню, що приход€тьс€ на одну вагову частину цементу з урахуванн€м вологост≥ заповнювач≥в (з виробничого складу бетону).

10.7 ¬ипробуванн€ контрольних зразк≥в дл€ визначенн€ м≥цност≥ бетону до стисненн€

¬ипробуванн€ зразк≥в-куб≥в бетону на стиск провод€тьс€ в≥дпов≥дно до √ќ—“у 10180-90 у в≥ц≥ 28 д≥б. ѕеред випробуванн€м ретельно огл€дають зразок, вим≥рюють гран≥ з точн≥стю до 1 мм.

ѕри випробуванн≥ на стиск зразки-куби встановлюють одн≥Їю ≥з завчасно в≥д≥браних граней на нижню опорну плиту пресу центрально в≥дносно його ос≥, використовуючи риски, нанесен≥ на плит≥.

“ип (марку) преса та обрану шкалу силовим≥рювача записують до журналу випрбувань. ƒал≥ випробують зразки. ” процес≥ випробуванн€ напруженн€ у зразку при навантаженн≥ маЇ зб≥льшуватись безперервно з пост≥йною швидк≥стю 6 Ц 2 кгс/см2 за секунду до його руйнуванн€.

ƒос€гнуте у процес≥ випробуванн€ максимальне зусилл€ приймають за величину руйн≥вного навантаженн€ на зразок –.

ћ≥цн≥сть бетону при стиску (у кгс/см2) розраховують дл€ кожного зразка за формулою (10.37):

R = , (10.37)

де – Ц руйн≥вне навантаженн€, кгс;

F Ц середн€ площина робочого перер≥зу зразка, см2;

Ц масштабний коеф≥ц≥Їнт м≥цност≥ бетону у зразках базового розм≥ру, що дор≥внюЇ дл€ зразк≥в-куб≥в з ребром 70, 100, 150, 200 та 300 мм в≥дпов≥дно 0,85, 0,91, 1,0; 1,05 та 1,10.

ќдержаний результат пор≥внюють з м≥цн≥стю бетону, приведеною у завданн≥. якщо цей результат не нижче заданоњ м≥цност≥ бетону або перевищуЇ њњ не б≥льш н≥ж на 15 %, то склад бетону п≥д≥брано в≥рно.

якщо виникаЇ необх≥дн≥сть визначити м≥цн≥сть бетону у б≥льш ранн≥й строк н≥ж 28 д≥б, тод≥ њњ можна обчислити за формулою:

(10.38)

де R28 Ц марка бетону п≥сл€ 28 д≥б витримки, кгс/см2;

Rn Ц м≥цн≥сть бетону в строк n д≥б, кгс/см2.

–езультати випробувань занос€ть до лабораторного журналу, вказуючи дату ≥ час випробувань.

¬исновки про марку бетону занос€ть до журналу зг≥дно з ƒ—“” Ѕ ¬.2.7-43-96, а дл€ бетону дл€ вироб≥в та конструкц≥й, що проектуютьс€ з врахуванн€м вимог —“ —Ё¬ 1406-78, вказують клас бетону за стиском Ц ¬.

Ћабораторна робота 11

ƒоб≥р складу буд≥вельного розчину

ћета роботи: ознайомленн€ з методом добору складу цементно-п≥щаного буд≥вельного розчину, що призначений дл€ муруванн€ керам≥чноњ цегли. ѕрактична оц≥нка рухливост≥ та розчинноњ середньоњ густини та фактичноњ м≥цност≥ затверд≥лого буд≥вельного розчину зг≥дно вимог стандарт≥в.

ѕрилади та обладнанн€: терези техн≥чн≥, чаша дл€ затворень, металева лопатка, скл€на колба, конус Ѕуд÷Ќƒ’, сталевий стрижень, металева посудина м≥стк≥стю 1000 мл за насадкою; металева двочарункова форма без п≥ддону, цеглина, не проклеЇний пап≥р, г≥дравл≥чний прес.

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

11.1 ќсновн≥ положенн€

Ѕуд≥вельн≥ розчини Ц це штучн≥ камТ€н≥ матер≥али, що одержують в результат≥ тверд≥нн€ рац≥онально п≥д≥браних сум≥шей з неорган≥чних вТ€жучих, др≥бного заповнювача (п≥ску) та води. „асто до розчин≥в додають спец≥альн≥ додатки, €к≥ прискорюють або упов≥льнюють тверд≥нн€, пластиф≥катори тощо. ƒо затверд≥нн€ сум≥ш≥ цих матер≥ал≥в називають розчинними сум≥шами, п≥сл€ затверд≥нн€ Ц розчинами.

Ѕуд≥вельн≥ розчини характеризуютьс€ великим р≥зноман≥тт€м вид≥в ≥ можуть бути класиф≥кован≥ за групами в залежност≥ в≥д щ≥льност≥, виду вТ€жучого та призначенн€.

«а щ≥льн≥стю у сухому стан≥ розчини под≥л€ють на важк≥ (з щ≥льн≥стю не менш 1500 кг/м3) та легк≥ (менше 1500 кг/м3).

«а видом вТ€жучого розчини под≥л€ють на цементн≥, виготовлен≥ на портландцемент≥ або його р≥зновидах; вапн€н≥; г≥псов≥; сметанн≥, отриман≥ на цементно-вапн€ному вТ€жучому, цементно-глин€ному, вапн€но-г≥псовому вТ€жучому.

«а призначенн€м розчини под≥л€ють на мурувальн≥, оздоблювальн≥, спец≥альн≥ (г≥дро≥зол€ц≥йн≥, акустичн≥, рентгенозахисн≥ тощо).

—клад розчину призначують ≥ розраховують, виход€чи з наступних умов: 1) сум≥ш маЇ бути такою, що легко оброблюЇтьс€ Ц легко перем≥шуЇтьс€, транспортуЇтьс€, перекачуЇтьс€ по трубах, р≥вном≥рно розпод≥л€Їтьс€ тонким шаром по поверхн≥; 2) розчин до визначеного терм≥ну тверд≥нн€ маЇ в≥дпов≥дати заданим вимогам щодо м≥цност≥ та морозост≥йкост≥; 3) легкооброблюван≥сть сум≥ш≥ та потр≥бна €к≥сть затверд≥лого розчину мають дос€гатись при найменших витратах вТ€жучого.

Ѕуд≥вельн≥ розчини на в≥дм≥ну в≥д бетон≥в не м≥ст€ть крупного заповнювача (щебеню або грав≥ю). ќтже, розчини Ц це др≥бнозернист≥ бетони, тому загальн≥ законом≥рност≥, €к≥ визначають легкоукладн≥сть та м≥цн≥сть бетон≥в, розповсюджуютьс€ ≥ на розчини.

¬становлен≥ наступн≥ значенн€ марок розчин≥в за м≥цн≥стю при стиску (у кгс/см2): 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200, 300. ћарки розчин≥в за морозост≥йк≥стю: 15, 25, 35, 50, 100, 150, 200, 300.

—клади низькомарочних розчин≥в (до 25) призначаютьс€ без розрахунку за таблиц€ми дов≥дника. —клади ≥нших розчин≥в отримують шл€хом розрахунку та лабораторного добору.

—п≥вв≥дношенн€ м≥ж вТ€жучим та др≥бними заповнювачами називають складом розчину, €кий у загальному вигл€д≥ записують ¬:ѕ, де ¬ Ц маса або обТЇм вТ€жучого, ѕ Ц маса або обТЇм др≥бного заповнювача (найчаст≥ше Ц п≥ску). —клад розчину призвод€ть до б≥льш зручного вигл€ду, де витрати вТ€жучого приймають за одиницю, дл€ чого ≥ к≥льк≥сть вТ€жучого, ≥ к≥льк≥сть заповнювача д≥л€ть на к≥льк≥сть вТ€жучого:

Ќижче викладаЇтьс€ одна з методик розрахунку та добору складу буд≥вельного розчину.

«авданн€ дл€ розрахунку складу розчину

ѕотр≥бно розрахувати та лабораторним шл€хом добрати склад буд≥вельного цементно-п≥щаного розчину, призначеного дл€ виробництва цегл€ного муруванн€. ѕри цьому розчин маЇ задовольн€ти наступним умовам:

1) м≥цн≥сть при стиску п≥сл€ 28 д≥б витримки маЇ бути:

R= кгс/см2 (задаЇтьс€ викладачем побригадно, наприклад, 50, 75, 100, 150 кгс/см2);

2) рухлив≥сть розчинноњ сум≥ш≥ за стандартним приладом (конус Ѕуд÷ЌƒЋ) маЇ бути у межах ___ см (наприклад, 5-7 см).

ѕрим≥тка: ¬ажливо, щоб цей показник був близьким дл€ розчинних сум≥шей, виготовлених студентами ус≥х бригад на даному зан€тт≥.

ƒл€ виготовленн€ розчину вживаютьс€ наступн≥ вих≥дн≥ матер≥али:

вТ€жуче Ц ______________марки ______________;

вода Ц водопров≥дна (чиста питна);

др≥бний заповнювач Ц кварцовий п≥сок (др≥бнозернистий, середньозернистий, модуль крупност≥ ћк =≠≠ ____ (чистий, запилений, забруднений); насипна густина (обТЇмна насипна маса) = ____кг/м3).

ƒл€ виконанн€ лабораторноњ роботи необх≥дно мати (на кожну бригаду) так≥ матер≥али, прилади та приладд€: цемент у €щику, п≥сок у €щику, воду у колб≥, совок, тар≥льчан≥ ваги з р≥зновагами, металеву чашу дл€ затворень, металеву лопатку дл€ перем≥шуванн€ матер≥ал≥в, сталевий стрижень д≥аметром 10-12 мм, стандартний прилад дл€ визначенн€ рухливост≥ розчинноњ сум≥ш≥ (конус Ѕуд÷ЌƒЋ), посудина дл€ розчинноњ сум≥ш≥, стальна цил≥ндрова посудина м≥стк≥стю 1000 мл з насадкою, розТЇмн≥ сталев≥ форми без п≥ддона (внутр≥шн≥й розм≥р чарунки форми 7,07×7,07×7,07 см), лабораторний н≥ж, прес дл€ випробувань зразк≥в з зусилл€м до 50 т, цеглина керам≥чна з волог≥стю не б≥льш 2 % та водопоглинанн€м 10-15% за масою, газетний пап≥р, штангенциркуль.

–озрахунок складу розчину

ћ≥цн≥сть розчину, укладеного на пористу основу (керам≥чна цегла), визначають в залежност≥ в≥д витрат вТ€жучоњ речовини (оск≥льки п≥сл€ в≥дсосу води основою у розчин≥ залишаЇтьс€ приблизно однакова к≥льк≥сть води) за формулою Ќ.ј. ѕопова:

R28 = к Rц (÷ Ц 0,05) + 4а, (11.1)

де R28 Ц м≥цн≥сть розчину при стиску (за завданн€м) у 28 - добовому терм≥н≥ витримки, кгс/см2 або ћѕа;

к Ц коеф≥ц≥Їнт крупност≥ п≥ску (дл€ др≥бного приймають Ц 0,5-0,7; дл€ середнього Ц 0,8; дл€ крупного Ц 1,0);

Rц Ц активн≥сть цементу, кгс/см2 або ћѕа;

÷ Ц витрати цементу у тонах на один куб≥чний метр п≥ску.

«наючи задану м≥цн≥сть розчину, коеф≥ц≥Їнт €кост≥ п≥ску та активн≥сть цементу, за наведеною формулою визначають витрати цементу у тонах на 1 м3 п≥ску (розрахунок ведуть з точн≥стю до тис€чних). ƒал≥ витрати цементу навод€ть у к≥лограмах на 1 м3 п≥ску.

—клад розчину визначають €к сп≥вв≥дношенн€ м≥ж вТ€жучим та заповнювачем за масою, приведене до вигл€ду 1:X, де X= , що показуЇ, ск≥льки вагових частин п≥ску приходитьс€ на одну вагову частину цементу. ќтже, X обчислюють шл€хом д≥ленн€ маси 1 м3 п≥ску у насипному стан≥ у к≥лограмах на масу цементу у к≥лограмах, витраченого на 1 м3 п≥ску (розрахунок зд≥йснюють з точн≥стю до сотих). “ак отримують склад розчину 1:X.

11.4 ѕробний зам≥с розчину

ƒосв≥д св≥дчить, що дл€ визначенн€ рухомост≥ розчинноњ сум≥ш≥ та виготовленн€ контрольних зразк≥в достатньо вз€ти сухих матер≥ал≥в (цементу та п≥ску в сум≥) не менш 3000 г (можна брати матер≥ал≥в ≥ б≥льш н≥ж 3000 г). ¬итрати цементу та п≥ску на пробний зам≥с розчину складу 1:X визначають, обчислюючи систему р≥вн€нь:

зв≥дси ÷ = (у грамах) та ѕ = 3000 Ц ÷ (у грамах).

–озрахункову к≥льк≥сть цементу та п≥ску в≥дважують та висипають до чаш≥ дл€ затворень. ћеталевою лопаткою перем≥шують цемент та п≥сок до стану в≥зуальноњ однор≥дност≥.  олбу з водою зважують; воду обережно додають до гарцовки поступово, матер≥али перем≥шують до в≥зуальноњ однор≥дност≥. ¬ результат≥ отримують розчинну сум≥ш.  олбу з залишком води зважують п≥сл€ визначенн€ рухомост≥ розчинноњ сум≥ш≥. “аким чином визначають фактичн≥ витрати води у розчин≥. –ухлив≥сть розчинноњ сум≥ш≥, що характеризуЇтьс€ њњ здатн≥стю розт≥катис€ п≥д д≥Їю власноњ маси, визначають за √ќ—“ом 5802-86 шл€хом обчисленн€ величини занурюванн€ еталонного конуса в розчин. ћаса еталонного конуса дор≥внюЇ 300±2 г, д≥аметр основи Ц 75 мм. ƒл€ визначенн€ рухливост≥ розчинноњ сум≥ш≥ застосовують стандартний прилад, що зветьс€ конусом Ѕуд÷ЌƒЋ (рис. 11.1).

 

1 Ц стр≥жень; 2 Ц стр≥лка; 3 Ц шкала; 4 Ц гвинт пусковий; 5 Ц конус Ѕуд÷ЌƒЋ; 6 Ц Їмк≥сть дл€ розчину; 7 Ц розчин буд≥вельний; 8 Ц станина з≥ штативом.

–исунок 11.1 Ц —хема конуса Ѕуд÷ЌƒЋ

дл€ визначенн€ рухливост≥ розчину

ƒл€ випробувань св≥жовиготовлений розчин перем≥шують, наповнюють ним посудину у вигл€д≥ зр≥заного конуса висотою 180 мм та д≥аметром основи 150 мм, ущ≥льнюють 25 натисками сталевого стрижен€ д≥аметром 10-12 мм та струшують посудину 5-6 раз≥в легким постукуванн€м об ст≥л. ѕрилад встановлюють на стол≥ та перев≥р€ють свободу ковзанн€ стрижен€ конуса у тримачу. ¬≥стр€ конуса привод€ть у дотик з поверхнею розчину в посудин≥, закр≥плюють стрижень конуса пусковим гвинтом та записують перший в≥дл≥к за шкалою. ѕот≥м в≥дпускають пусковий гвинт, даючи конусу можлив≥сть в≥льно занурюватис€ у розчин прот€гом 10 с, п≥сл€ чого зачин€ють пусковий гвинт й записують другий в≥дл≥к за шкалою. √либина зануренн€ конуса у розчин в сантиметрах визначаЇтьс€ €к р≥зниц€ м≥ж другим та першим в≥дл≥ками з точн≥стю до 2 мм. ¬еличину рухливост≥ в сантиметрах обчислюють €к середнЇ арифметичне результат≥в двох випробувань.

11.5 ¬изначенн€ густини розчинноњ сум≥ш≥

“аке визначенн€ провод€ть в тих випадках, коли п≥д час приготуванн€ розчин≥в застосовують орган≥чн≥ пластиф≥катори-м≥кроперетворювачи.

«г≥дно з √ќ—“ом 5802-86 дл€ визначенн€ середньоњ густини посудину м≥стк≥стю 1000 мл з насадкою наповнюють св≥жовиготовленим розчином з де€ким надлишком, €кий утримуЇтьс€ над€гненою насадкою. –озчин ущ≥льнюють 25-ма натисками сталевого стрижен€ д≥аметром 10-12 мм та струшують посудину 5-6 раз≥в легким постукуванн€м об ст≥л. ѕот≥м насадку зн≥мають ≥ ножем зр≥зують надлишок сум≥ш≥ вр≥вень з кра€ми посудини. ѕосудину ≥з сум≥шшю зважують, та з отриманого значенн€ в≥дн≥мають масу посудини.

√устину розчинноњ сум≥ш≥ визначають €к частку в≥д д≥ленн€ маси сум≥ш≥ на обТЇм посудини. ¬еличину середньоњ густини розчину обчислюють €к середнЇ арифметичне результат≥в двох випробувань.

11.6 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ при стиску розчину

«г≥дно з √ќ—“ом 5802-86 границю м≥цност≥ п≥д час стисканн€ розчину визначають на зразках-кубах розм≥рами 7,07×7,07×7,07 см. Ќа кожний терм≥н випробувань виготовл€ють три зразки.

«разки з св≥жовиготовлених розчин≥в рухом≥стю 5 см ≥ б≥льш виготовл€ють у формах без п≥ддону. «≥брану та змащену тричарункову металеву форму встановлюють на цеглину, попередньо покриту змоченим водою газетним або ≥ншим непроклеЇним папером (рис. 11.2). ÷еглина маЇ бути керам≥чною, сухою (волог≥сть не б≥льш 2 % та водопоглинанн€ 10-15 % за масою). ѕот≥м ус≥ три в≥дд≥ленн€ форми заповнюють розчинною сум≥шшю, при цьому з де€ким надлишком ущ≥льнюють њњ в кожному в≥дд≥ленн≥ форми 25 натисками сталевого стрижен€ д≥аметром 10-12 мм, зр≥зують надлишок розчинноњ сум≥ш≥ змоченим водою ножем ур≥вень з кра€ми форми та загладжують поверхню.

 

 

 

 

 

‘орми, заповнен≥ цементним розчином, витримують до розпалубки в камер≥ нормального збер≥ганн€ за температури 20 ± 2∞ — та в≥дносноњ вологост≥ пов≥тр€ 95-100 %. „ерез (24 ± 2) години п≥сл€ укладенн€ зразки зв≥льн€ють з форм, нумерують та збер≥гають за температури 20 ± 2 ∞— прот€гом перших трьох д≥б у камер≥ нормального збер≥ганн€ при в≥дносн≥й вологост≥ пов≥тр€ 95-100 %, а терм≥н, €кий залишивс€ до випробувань Ц у вод≥. ѕрипускаЇтьс€ збер≥ганн€ зразк≥в у вологому п≥ску або тирс≥. Ќе ран≥ше, н≥ж за 10 хвилин до випробуванн€ зразки мають бути вилучен≥ з води, обм≥рен≥ та зважен≥. ¬ипробуванн€ провод€тьс€ в лабораторних умовах за температури 20 ± 2 ∞— та в≥дносноњ вологост≥ пов≥тр€ в прим≥щенн≥ 50-70 %.

ѕ≥д час випробувань навантаженн€ на зразок маЇ п≥двищуватись безперервно з пост≥йною швидк≥стю не б≥льш 6 ± 4 кгс/см2 на секунду до його руйнуванн€.

√раницю м≥цност≥ п≥д час стисканн€ обчислюють дл€ кожного зразка €к частку в≥д д≥ленн€ руйнуючого навантаженн€ на робочу площину зразка. ‘актична м≥цн≥сть при стиску розчину обчислюють €к середнЇ арифметичне результат≥в випробувань трьох зразк≥в-куб≥в.

–езультати визначенн€ складу розчину та його ф≥зико-механ≥чних властивостей записують до лабораторного журналу (табл. 11.1).

“аблиц€ 11.1 Ц ¬изначенн€ витрат компонент≥в та властивостей цементно-п≥щаного розчину

Ќомер бригади ѕотр≥бна м≥цн≥сть роз-чину, кгс/см2 ¬итрати цементу на 1 м3 п≥ску, ÷ —клад розчину за масою, 1:’ ¬итрати матер≥ал≥в на пробний зам≥с, г ‘актичн≥ витрати води, ¬, г –ухлив≥сть розчинноњ сум≥ш≥, см —ередн€ густина розчинноњ сум≥ш≥, кг/см3 —ередн€ густина затверд≥лого розчину, кг/см3 ‘актична м≥цн≥сть розчину (ћѕа)
т кг ÷ ѕ
                         
                         

 

                         
                         
                           
                           

ѕродовженн€ таблиц≥ 11.1

Ћабораторна робота 12

‘≤«»„Ќ≤ “ј ћ≈’јЌ≤„Ќ≤ ¬Ћј—“»¬ќ—“≤ ƒ≈–≈¬»Ќ»

12.1 ќсновн≥ положенн€

ƒеревина Ц один з найважлив≥ших вид≥в буд≥вельних матер≥ал≥в; њњ широко застосовують у буд≥вництв≥ завд€ки р€ду позитивних властивостей: висок≥й м≥цност≥ та пружност≥ за невеликоњ середньоњ густини, малоњ теплопров≥дност≥, легкост≥ обробки, простот≥ скр≥пленн€ окремих елемент≥в, висок≥й морозост≥йкост≥ та ст≥йкост≥ до д≥њ багатьох х≥м≥чних реагент≥в. ƒеревин≥ притаманний ≥ р€д недол≥к≥в, €к≥ знижують њњ буд≥вельн≥ властивост≥: неоднор≥дн≥сть будови, на€вн≥сть багатьох вад, г≥гроскоп≥чн≥сть, що призводить до розтр≥скуванн€, жолобленн€ та зм≥ни розм≥р≥в вироб≥в, здатн≥сть до займанн€ та швидкого загниванн€.

Ћабораторн≥ зан€тт€ м≥ст€ть у програм≥ досл≥джень деревини наступн≥ найб≥льш важлив≥ та характерн≥ випробуванн€: визначенн€ вологост≥, середньоњ густини, границ≥ м≥цност≥ п≥д час стисканн€ вздовж волокон та п≥д час статичного вигинанн€ деревини.

12.2 ‘≥зичн≥ властивост≥

Ќайважлив≥шими ф≥зичними властивост€ми деревини Ї њњ волог≥сть та середн€ густина.

12.2.1 ¬изначенн€ вологост≥ деревини.

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ вологост≥ деревини та його практичне застосуванн€.

ѕрилади та обладнанн€: скл€н≥ бюкси з кришками, терези техн≥чн≥, сушильна шафа, ексикатор.

¬олог≥стю деревини називають в≥дношенн€ маси вологи, що знаходитьс€ в даному обТЇм≥ деревини, до маси абсолютно сухоњ деревини, €ке виражаЇтьс€ у в≥дсотках. ¬олог≥сть впливаЇ на м≥цн≥сть, обТЇмну масу, теплопров≥дн≥сть та ≥нш≥ властивост≥ деревини. √ќ—“ 16483.1-84 встановлюЇ два методи визначенн€ вологост≥: з похибкою не б≥льш 0,1 % дл€ приведенн€ показник≥в ф≥зико-х≥м≥чних випробувань зразк≥в до показник≥в при стандартн≥й вологост≥ та з похибкою не б≥льш 1 % - дл€ визначенн€ вологост≥ деревини, що використовуЇтьс€ у виробничих потребах. ќск≥льки дл€ визначенн€ вологост≥ потр≥бно багато часу, необх≥дно завчасно виконати наступн≥ п≥дготовч≥ роботи. Ќумерують бюкси та кришки до них одним й тим же номером, зважують њх. ѕом≥щують зразки до окремих бюкс≥в, кожний закривають кришкою та зважують з похибкою не б≥льш 0,001 г (рис. 12.1)

–исунок 12.1 Ц —хема бюкси та зразка дл€ визначенн€ вологост≥

та середньоњ густини деревини

¬ результат≥ маЇ бути одержана маса бюкси ≥з зразком до висушуванн€ у грамах. «разки, що знаход€тьс€ в бюксах ≥з зн€тими кришками, пом≥щують до сушильноњ шафи з температурою 105 ± 2 ∞—. ¬исушуванн€ перев≥р€ють повторними зважуванн€ми через кожн≥ 2 години. ѕерше зважуванн€ при висушуванн≥ мС€ких пор≥д провод€ть не ран≥ше н≥ж через 6 год. п≥сл€ початку висушуванн€, а при висушуванн≥ твердих пор≥д Ц не ран≥ше 10 год ¬исушуванн€ вважаЇтьс€ завершеним, коли р≥зниц€ м≥ж двома останн≥ми зважуванн€ми буде не б≥льш 0,002 г. ѕеред зважуванн€м бюкси з≥ зразками закривають кришками та охолоджують до к≥мнатноњ температури в ексикатор≥ з безводним хлористим кальц≥Їм; п≥сл€ цього зважують. ” результат≥ одержуЇтьс€ маса кожноњ бюкси з≥ зразком п≥сл€ висушуванн€ у грамах.

¬иход€чи з одержаних даних, обчислюють волог≥сть деревини у в≥дсотках з похибкою не б≥льш 0,1 % за формулою

%, (12.1)

де mв Ц маса бюкси з кришкою та зразком до висушуванн€, г;

mс Ц маса бюкси з кришкою та зразком п≥сл€ висушуванн€, г.

¬олог≥сть деревини дл€ виробничих потреб визначають за спрощеною методикою. «разки зважують на техн≥чних вагах з похибкою не б≥льш 0,01 г та висушують так, €к описано вище, але без бюкс. ¬исушуванн€ вважаЇтьс€ завершеним, коли дл€ кожного зразка р≥зниц€ м≥ж результатами двох останн≥х зважувань буде не б≥льш 0,02 г. ¬олог≥сть зразк≥в обчислюють у в≥дсотках з похибкою не б≥льш 1 %:

%, (12.2)

де mв Ц маса зразка до висушуванн€, г;

mс Ц маса зразка п≥сл€ висушуванн€, г.

ќдержан≥ результати записують до табл. 12.1.

“аблиц€ 12.1 Ц ¬изначенн€ вологост≥ деревини

ѕоказники ќд. вим≥р. ‘ормула –езультати
≤≤ ≤≤≤
ћаса зразка до висушуванн€ ћаса зразка п≥сл€ висушуванн€ ћаса випаруваноњ води   ¬олог≥сть деревини   г     г     г     %   mв     mс     mв Ц mс        
—ереднЇ значенн€ вологост≥   %    

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

12.2.2 ¬изначенн€ середньоњ густини деревини.

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ середньоњ густини деревини та його практичне виконанн€. ¬иконанн€ перерахунку середньоњ густини на стандартну волог≥сть.

ѕрилади та обладнанн€: терези техн≥чн≥, штангенциркуль.

—ередньою густиною називають в≥дношенн€ маси деревини, що знаходитьс€ у природному стан≥, до њњ обТЇму. ¬им≥рюють середню густину в кг/м3. —ередн€ густина деревини залежить в≥д породи та вологост≥. —л≥д в≥дзначити, що абсолютна густина деревинноњ речовини складаЇ 1540-1560 кг/м3, вона не залежить в≥д породи та вологост≥ деревини.

¬≥дпов≥дно до √ќ—“у 16483.1-84 найчаст≥ше середню густину деревини визначають на зразках, що мають форму пр€мокутноњ призми. ѕри цьому обчислюють густину при вологост≥ деревини в момент випробувань в абсолютно сухому стан≥ та умовну густину. Ќа зан€тт€х найчаст≥ше визначають густину деревини в момент випробуванн€.

«разки зважують на вагах з похибкою не б≥льш 0,01 г. Ўтангенциркулем вим≥рюють поперечний перер≥з та довжину (a, b, h) з точн≥стю до 0,1 мм по ос€х симетр≥њ зразка. ќбТЇм зразка обчислюють з точн≥стю до 0,01 см3. ѕот≥м обчислюють середню густину деревини з похибкою до 5 кг/м3 при вологост≥ в момент випробуванн€: кг/м3, (12.3)

де mw Ц маса зразка при вологост≥ в момент випробуванн€ (W), г;

a, b Ц розм≥ри поперечного перер≥зу зразка, см;

h Ц довжина зразка, см.

ќдержану величину густини перераховують на стандартну волог≥сть 12 % за формулою 12.4: , (12.4)

де rw Ц густина деревини при вологост≥ в момент випробуванн€, кг/м3;

k12w Ц коеф≥ц≥Їнт перерахунку, що визначаЇтьс€ за таблицею √ќ—“ 16483 (з п≥двищенн€м вологост≥ в≥д 5 до 30% цей коеф≥ц≥Їнт зб≥льшуЇтьс€ в≥д 0,972 до 1,050 дл€ б≥льшост≥ пор≥д деревини). ќдержан≥ результати записують до табл. 12.2.

“аблиц€ 12.2 Ц ¬изначенн€ середньоњ густини деревини

ѕоказники ќд. вим. ‘ормула –езультати
≤≤ ≤≤≤
–озм≥ри зразка: товщина ширина висота ќбТЇм зразка ћаса зразка   см см см см3 г   b a h V mw      
—ередн€ густина зразка при природн≥й вологост≥ —ередн€ густина зразка п≥сл€ перерахунку на 12 % вологост≥   г/см3     г/см3                
 

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

12.3 ћехан≥чн≥ властивост≥

Ќайважлив≥ш≥ механ≥чн≥ властивост≥ деревини: м≥цн≥сть п≥д час стисканн€ вздовж волокон, поперечний вигин, м≥цн≥сть на розт€г вздовж волокон, на сколюванн€ та статична тверд≥сть.

ѕро м≥цн≥сть деревини робл€ть висновок за результатами њњ механ≥чних випробувань, залежних в≥д форми, розм≥р≥в та чистоти зразка, способу прикладенн€ навантаженн€, швидкост≥ навантаженн€ тощо. Ќа механ≥чн≥ властивост≥ деревини ≥стотно впливаЇ њњ волог≥сть, тому одержан≥ результати випробувань при дан≥й вологост≥ необх≥дно перераховувати на стандартну волог≥сть 12 %.

12.3.1 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ при стиску деревини вздовж волокон.

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ границ≥ м≥цност≥ при стиску деревини та практичне його виконанн€. ¬иконанн€ перерахунку границ≥ м≥цност≥ при стиску на стандартну волог≥сть.

ѕрилади та обладнанн€: прес г≥дравл≥чний, пристосуванн€ с шарн≥рною опорою, штангенциркуль.

√раниц€ м≥цност≥ при стиску деревини вздовж волокон дл€ р≥зних пор≥д в середньому дор≥внюЇ 400-600 кгс/см2 (40-60 ћѕа). ƒл€ випробуванн€ деревини п≥д час стисканн€ вздовж волокон застосовують ун≥версальну випробувальну машину √«»ѕ-–5 або ≥ншу машину, обладнану пристосуванн€м з шарн≥рною опорою, €ка дозвол€Ї вим≥рювати зусилл€ з похибкою не б≥льш 1 % в≥д прикладеного навантаженн€.

ƒл€ виконанн€ роботи необх≥дн≥: випробувальна машина, пристосуванн€ до випробувальноњ машини з шарн≥рною опорою, штангенциркуль, зразки деревини розм≥ром 20×20×30 мм, √ќ—“ 16483.10-73.

ѕеред випробуванн€м штангенциркулем вим≥рюють на середин≥ довжини зразка розм≥ри поперечного перер≥зу (a та b) з точн≥стю до 0,1 мм. ќдн≥Їю з торцевих поверхонь зразок зм≥щують в центр≥ шарн≥рноњ опори пристосуванн€. ѕристосуванн€ з≥ зразками пом≥щають м≥ж головками машини та злегка затискають. —тр≥лка силовим≥рювача в цей час маЇ бути на нульовому под≥лку шкали. ¬микають машину випробувальну машину, при випробуванн≥ зусилл€ маЇ бути спр€моване вздовж волокон зразка (рис. 12.2).

Ўвидк≥сть подаванн€ навантаженн€ на зразок р≥вном≥рна прот€гом всього часу випробуванн€ (25000 ± 5000) н/хв. ¬ипробуванн€ довод€ть до руйнуванн€ зразка, тобто до моменту руху стр≥лки силовим≥рювача в зворотн≥й б≥к. ѕ≥сл€ цього випробувальну машину вимикають. «разок виймають ≥з пристосуванн€ та огл€дають, звертаючи увагу на характер руйнуванн€.

 

 

√раниц€ м≥цност≥ п≥д час стисканн€ вздовж волокон деревини обчислюють з похибкою не б≥льш 0,5 ћѕа (5 кгс/см2):

кг/м3, (12.5)

де Pmax Ц максимальне навантаженн€, Ќ (кгс);

a, b Ц розм≥ри поперечного перер≥зу зразка, мм (см);

ќдержану границю м≥цност≥ перераховують з округленн€м до 0,5 ћѕа на стандартну волог≥сть 12 %.

, (12.6)

де a Ц поправочний коеф≥ц≥Їнт, р≥вний 0,04 на 1 % вологост≥;

sw Ц границ€ м≥цност≥ п≥д час стисканн€ зразка в момент випробуванн€, ћѕа (кгс/см2);

W Ц волог≥сть зразка в момент випробуванн€, % (волог≥сть деревини в момент випробуванн€ визначають за стандартним методом).

–езультати випробувань занос€ть до табл. 12.3.

“аблиц€ 12.3 Ц ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ п≥д час стисканн€ деревини вздовж волокон

Ќомер зразка –озм≥ри поперечного перер≥зу, см ѕлоща поперечного перер≥зу, см2 –уйн≥вне навантаженн€ –, кгс ¬олог≥сть % √раниц€ м≥цност≥, кгс/см2
a b Rст 12
               
               
               
—ереднЇ значенн€    

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

12.3.2 ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ п≥д час статичного вигинанн€ деревини.

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ границ≥ м≥цност≥ п≥д час статичного вигинанн€ деревини та практичне його виконанн€. ѕерерахунок границ≥ м≥цност≥ при статичному вигин≥ на стандартну волог≥сть.

ѕрилади та обладнанн€: прес г≥дравл≥чний, пристосуванн€ дл€ випробуванн€ деревини на виг≥н з опорами та ножами, штангенциркуль.

√раниц€ м≥цност≥ при статичному вигин≥ деревини в середньому дор≥внюЇ 70-120 ћѕа (700 Ц 1200 кгс/см2).

ƒл€ виконанн€ роботи необх≥дн≥: випробувальна машина, пристосуванн€ дл€ випробуванн€ деревини на вигинанн€ з опорами та ножами, штангенциркуль, зразки деревини у форм≥ бруска розм≥ром 20×20×30 мм (р≥чн≥ шари на торц€х зразк≥в мають бути спр€мован≥ паралельно одн≥й пар≥ протилежних граней, а тв≥рн≥ р≥чн≥ шари Ц паралельн≥ довгим ребрам зразка, √ќ—“ 16483.3Ц84.

Ўтангенциркулем на середин≥ довжини кожного зразка вим≥рюють ширину у рад≥альному напр€мку та висоту у тангенц≥альному. «разок пом≥щують в пристосуванн€ за схемою в≥льно лежачоњ балки на двох опорах, в≥дстань м≥ж центрами €ких 240 мм. Ѕалка завантажена двома зосередженими вантажами в двох точках на одн≥й третин≥ в≥дстан≥ м≥ж опорами (рис. 12.3).

–исунок 12.3 Ц —хема випробуванн€ деревини на вигинанн€

«разок на опори пом≥щують так, щоб вигинаючи зусилл€ були спр€мован≥ по дотичн≥й до р≥чних шар≥в (вигинанн€ тангенц≥альне). ѕристосуванн€ разом ≥з зразком встановлюють у випробувальну машину, центрують його та злегка затискають гвинтом. ¬микають випробувальну машину, при цьому швидк≥сть навантаженн€ зразка маЇ бути р≥вном≥рною прот€гом всього часу випробуванн€ ((17 ± 15) кЌ/хв). ¬ипробуванн€ провод€ть до руйнуванн€ зразка (повного зламу), тобто до того моменту, коли стр≥лка силовим≥рювача почне рухатис€ у зворотн≥й б≥к. ћехан≥чне навантаженн€ визначають з похибкою не б≥льш ц≥ни под≥лку шкали силовим≥рювача (в Ќ або кгс). ѕ≥сл€ цього машину вимикають, зразок виймають з пристосуванн€ та огл€дають вид зламу зразка (гладкий або волокнистий).

√раниц€ м≥цност≥ п≥д час статичного вигинанн€ деревини (кгс/см2) обчислюють з похибкою не б≥льш 1 ћѕа:

, (12.7)

де Pmax Ц руйнуюче навантаженн€, Ќ (кгс);

l Ц в≥дстань м≥ж опорами, см;

b Ц ширина зразка, см;

h Ц висота зразка, см.

ќдержану границю м≥цност≥ перераховують на 12% волог≥сть за формулою 12.8.

, (12.8)

де a Ц поправочний коеф≥ц≥Їнт на волог≥сть, р≥вний 0,04 дл€ вс≥х пор≥д;

W Ц волог≥сть зразка в момент випробуванн€, %;

sw Ц границ€ м≥цност≥ п≥д час статичного вигинанн€ деревини при вологост≥ в момент випробуванн€, ћѕа (кгс/см2).

¬олог≥сть деревини в момент випробуванн€ визначають за стандартним методом.

–езультати випробувань занос€ть до табл. 12.4.


“аблиц€ 12.4 Ц ¬изначенн€ границ≥ м≥цност≥ п≥д час вигинанн€ деревини

Ќомер зразка –озм≥ри поперечного перер≥зу, см ¬≥дстань м≥ж опорами см –уйн≥в-не наванта-женн€ –, кгс ¬олог≥сть, % √раниц€ м≥цност≥, кгс/см2
a b Rст(w) Rвиг(12)
               
               
               
—ереднЇ значенн€  

‘орма зв≥ту: лаборатний журнал.

Ћабораторна робота 13

¬ипробуванЌя Ћј ќ‘јрбових матер≥ал≥в

13.1 ќсновн≥ положенн€

Ћакофарбовими матер≥алами називають вТ€зкор≥дк≥ сум≥ш≥, що нанос€тьс€ на поверхню тонким шаром, €кий через де€кий час твердне та створюЇ пл≥вку, м≥цно зчепленою з основою.

ƒо лакофарбових матер≥ал≥в в≥днос€ть: п≥гменти (сух≥ фарби), вТ€жуч≥ (ол≥фи, клењ), лаки, фарбувальн≥ сум≥ш≥ (фарби), розчинники та розр≥джувач≥ тощо.

Ћакофарбов≥ матер≥али застосовують дл€ захисту ≥нших матер≥ал≥в в≥д руйнуючих вплив≥в середовища, дл€ оздобленн€ фасад≥в буд≥вель та прим≥щень, дл€ створенн€ в них необх≥дних сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних умов.

13.2 ¬изначенн€ властивостей звТ€зуючих речовин

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартними методами визначенн€ густини та вТ€зкост≥ вТ€жучих речовин (на приклад≥ ол≥фи) та практичне њх виконанн€. ѕрилади та обладнанн€: ареометр, скл€ний цил≥ндр м≥стк≥стю 250 мл, ол≥фа, €ка досл≥джуЇтьс€.

ѕрилади: воронка ЌƒЋ , бензин, вим≥рювальна посудина, секундом≥р, вода, ол≥фа, що досл≥джуЇтьс€.

” фарбувальних сум≥шах вТ€жучими речовинами можуть бути: ол≥фи, (у ол≥йних фарбах), клењ (у клейових фарбах), пол≥мери (у пол≥мерних фарбах та лаках), а також неорган≥чн≥ вС€жуч≥ (у вапн€них, сил≥катних та ≥нших фарбах).

ѕрограма наших зан€ть м≥стить визначенн€ густини та вТ€зкост≥ ол≥фи. ќл≥фу наливають у цил≥ндр, пот≥м занурюють туди ареометр. ѕ≥сл€ того, €к ареометр зайн€в у р≥дин≥ ст≥йке положенн€, на р≥вн≥ р≥дини беруть в≥дл≥к. √либина зануренн€ приладу у р≥дину характеризуЇ њњ густину: чим щ≥льн≥ше р≥дина, тим менша глибина зануренн€ ареометра. ¬≥дл≥чуючи зверху вниз, в≥дм≥чають показанн€ шкали денсиметра, в≥дпов≥дне до р≥вн€ р≥дини в цил≥ндр≥. ѕоказанн€ ареометра, в≥дл≥чене з похибкою до сотих часток одиниц≥, ≥ Ї густиною р≥дини. ƒосл≥д виконують два-три рази, а результат записують до лабораторного журналу табл. 13.1.

¬Т€зк≥сть ол≥фи даЇ у€вленн€ про зручнонаносим≥сть њњ на поверхню. ѕри велик≥й вТ€зкост≥ ол≥фа щ≥льно розпод≥л€Їтьс€ на поверхн≥ тонким шаром, при мал≥й Ц ст≥каЇ з поверхн≥. ƒл€ кожного виду ол≥фи (лаку) ступ≥нь вТ€зкост≥ встановлюЇтьс€ стандартом.

“аблиц€ 13.1 Ц ¬изначенн€ густини вТ€жучого (ол≥фи)

ѕоказники –озм. –езультат
≤≤ ≤≤≤
÷≥на под≥лку ареометра √устина —ередн≥й результат   г/см3 г/см3      
 

ѕеред визначенн€м вТ€зкост≥ ол≥фи воронку та њњ випускний отв≥р ретельно промивають бензином та сушать зг≥дно з рис. 13.1.

¬Т€зк≥сть ол≥фи визначають при 20∞ —. ” внутр≥шню посудину приладу при закритому отвор≥ наливають ол≥фу, €ка досл≥джуЇтьс€, до визначеного р≥вн€. ¬≥дчин€ють випускний отв≥р ≥ одночасно вмикають секундом≥р. ѕоказником вТ€зкост≥ ол≥фи вважають час у секундах, потр≥бний дл€ витоку 100 мл ол≥фи. ƒосл≥д повторюють два-три рази, за к≥нцевий результат приймають середнЇ арифметичне з трьох визначень. –езультати виконанн€ роботи записують до лабораторного журналу.

 

       
 
   
–≥вень у цил≥ндр≥ повинен бути на в≥дм≥тц≥ 100
 

 


‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

13.3 ¬изначенн€ властивостей п≥гмент≥в

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартними методами визначенн€ лугост≥йкост≥, ол≥ЇЇмност≥ та покривност≥ п≥гмент≥в ≥ практичне њх визначенн€.

ѕрилади та обладнанн€: проб≥рка з 5%-ним розчином њдкого кал≥ю (натру), проб≥рка з водою, €к показано на рис. 13.2, п≥гмент, що досл≥джуЇтьс€, в≥дб≥лена льн€на ол≥€, порцел€новий тигель з≥ сферичним дном, бюретка на 20 мл, скл€на паличка, техн≥чн≥ ваги, природна ол≥фа, скл€на пластинка (100×300 мм), техн≥чн≥ ваги, пензл≥, чорно-б≥лий трафарет зг≥дно з рис. 13.4.

 

 

ѕ≥гменти (сух≥ фарби) Ц це тонк≥ кольоров≥ порошки, нерозчинн≥ у вод≥, вТ€жуч≥й речовин≥ та розчиннику. ¬≥д €кост≥ п≥гменту залежить не т≥льки кол≥р, але й довгов≥чн≥сть лакофарбового покритт€. ѕ≥гменти бувають природн≥ та штучн≥, орган≥чн≥ та неорган≥чн≥.

ѕрограма зан€ть з визначенн€ властивостей п≥гмент≥в м≥стить випробуванн€ п≥гменту на лугост≥йк≥сть, ол≥ЇЇмен≥сть та покривн≥сть.

Ћугост≥йк≥сть Ц це властив≥сть п≥гменту протисто€ти д≥њ лугу.

ƒл€ досл≥ду зважують дв≥ наважки п≥гменту по 3 г кожна. ќдну наважку п≥гменту насипають в проб≥рку з розчином њдкого кал≥ (натру), ≥ншу Ц в проб≥рку з водою. ¬м≥ст проб≥рок ≥нтенсивно збовтують ≥ дають йому в≥дсто€тис€. „ерез 15 хвилин пор≥внюють вм≥ст проб≥рок за кольором: €кщо в≥н зм≥нивс€ Ц п≥гмент нелугоЇмн≥сть. Ќелугост≥йк≥ п≥гменти не придатн≥ дл€ виготовленн€ сум≥шей, €к≥ м≥ст€ть луги: вапн€них, цементних, сил≥катних та казењнових.

–езультати, одержан≥ п≥д час випробувань, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 13.2).

“аблиц€ 13.2 Ц ¬изначенн€ лугост≥йкост≥ п≥гменту

ѕоказники   –езультат
≤≤ ≤≤≤
ѕ≥гмент Ќаважка п≥гменту ¬ид лугу  онцентрац≥€ лугу “ривал≥сть випробуванн€ «м≥на кольору ¬исновок про лугост≥йк≥сть   г   % год          

ќл≥ЇЇмн≥сть п≥гменту характеризують к≥льк≥стю ол≥њ, €ку сл≥д додати до п≥гменту дл€ одержанн€ блискучоњ масл€ноњ пасти; вона складаЇ в середньому 10-100 %. „им менша ол≥ЇЇемн≥сть п≥гменту, тим в≥н економ≥чн≥ший й тим б≥льш ст≥йким буде ол≥йне пофарбуванн€. —хема визначенн€ ол≥ЇЇмност≥ показана на рис. 13.3.

« похибкою не б≥льш 0,01 г в≥дважують 5 г п≥гменту, €кий пот≥м висипають до порцел€нового тигл€ з≥ сферичним дном. « бюретки на п≥гмент приливають в≥дб≥лену лл€ну ол≥ю: спочатку 0,3 мл, пот≥м 2-3 крапл≥, пот≥м по одн≥й крапл≥. ѕри цьому п≥гмент перем≥шують скл€ною паличкою. —початку утворюютьс€ окрем≥ грудки, €к≥ поступово поЇднуютьс€ в пасту, тобто в суц≥льну грудку з блискучою масл€ною поверхнею. ÷е означаЇ, що точка насиченн€ п≥гментом дос€гнута.  ≥льк≥сть витраченоњ ол≥њ обчислюють за р≥зницею р≥вн≥в у бюретц≥ до початку досл≥ду та по зак≥нченн≥ його.

 

 

ќл≥ЇЇмн≥сть п≥гменту визначаЇтьс€ за формулою 13.1, %:

, (13.1)

де v Ц к≥льк≥сть витраченоњ ол≥њ, мл;

ρ Ц густина ол≥фи, г/см3;

Q Ц наважка п≥гменту, г.

ќдержану величину ол≥ЇЇмност≥ п≥гменту пор≥внюють з ол≥ЇЇмн≥стю, встановленою дл€ цього п≥гменту стандартом.

–езультати, одержан≥ п≥д час випробуванн€, занести до лабораторного журналу (табл. 13.3).

“аблиц€ 13.3 Ц ¬изначенн€ ол≥ЇЇмност≥ п≥гменту

ѕоказники –озм. –езультат
≤≤ ≤≤≤
ѕ≥гмент Ќаважка п≥гменту √устина ол≥фи  ≥льк≥сть витраченоњ ол≥фи ќл≥ЇЇмн≥сть п≥гменту   г г/см3 см3 %      

ѕот≥м виготовл€ють фарбу на п≥гмент≥, що випробуЇтьс€, дл€ чого використовують фарбову пасту п≥сл€ визначенн€ ол≥ЇЇмност≥, додаючи до нењ природну ол≥фу, та розтиранн€м довод€ть до мал€рноњ консистенц≥њ. ќдержан≥ результати записують до лабораторного журналу (табл. 13.4).

“аблиц€ 13.4 Ц ¬иготовленн€ фарби мал€рноњ консистенц≥њ

ѕоказники –озм. –езультат
≤≤ ≤≤≤
ѕ≥гмент Ќаважка п≥гменту √устина ол≥фи «агальна к≥льк≥сть витраченоњ ол≥фи   г г/см3 см3      

ѕокривн≥сть Ц властив≥сть фарби при м≥н≥мальному р≥вном≥рному нанесенн≥ њњ на однокольорову поверхню робити невидимим кол≥р останньоњ або, у випадку нанесенн€ на чорно-б≥лу п≥дкладку, уникнути контрастн≥сть м≥ж чорною та б≥лою смугами.  ≥льк≥сно покривн≥сть виражають в грамах фарби, необх≥дноњ дл€ того, щоб зробити невидимим кол≥р поверхн≥ площею 1 м2, €ка фарбуЇтьс€ (г/м2).

ѕокривн≥сть лакофарбових матер≥ал≥в (фарб, емалей) та неорган≥чних п≥гмент≥в визначають за √ќ—“ом 8784-75.

 

—утн≥сть в≥зуального методу пол€гаЇ в нанесенн≥ шар≥в лакофарбового матер≥алу на скл€ну пластину до припиненн€ просв≥чуванн€ чорних або б≥лих смуг на трафарет≥, покладеному п≥д скл€ну пластинку.

«важують чисту знежирену скл€ну пластинку, записують њњ масу (m1). ѕензлем нанос€ть на пластинку один або два шари фарби. Ўари нанос€тьс€ у р≥зних напр€мках. ѕ≥д пластинку з нанесеним матер≥алом п≥дкладають трафарет ≥ спостер≥гають, чи не просв≥чуютьс€ смуги. якщо смуги просв≥чують, нанос€ть наступн≥ шари матер≥алу до повного зникненн€ р≥зниц≥ м≥ж ними. ѕ≥дтоки фарби стирають тканиною. ѕластинку з матер≥алом зважують, масу (m2) записують.

ѕокривн≥сть (в г/м2) невисушеного лакофарбного матер≥алу, що не м≥стить розчинник, обчислюють за формулами: а) рахуючи на фарбу мал€рноњ консистенц≥њ

; (13.2)

б) рахуючи на п≥гмент

; (13.3)

де m1 Ц маса нефарбованоњ скл€ноњ пластинки, г;

m2 Ц маса пластинки з фарбою, г;

S Ц площа скл€ноњ пластинки, см2;

b Ц вм≥ст ол≥фи у фарб≥ мал€рноњ консистенц≥њ.

ќдержан≥ результати записують до табл. 13.5 лабораторного журналу.

“аблиц€ 13.5 Ц ¬изначенн€ покривност≥ п≥гменту

ѕоказники   –езультат
≤≤ ≤≤≤
 ≥льк≥сть фарби мал€рноњ консистенц≥њ, ѕлоща пластинки, €ка покриваЇтьс€  ≥льк≥сть ол≥фи у склад≥ фарби мал€рноњ консистенц≥њ ћаса скл€ноњ пластинки ћаса скл€ноњ пластинки п≥сл€ дос€гненн€ покривност≥ ћаса фарби на скл€н≥й пластинц≥ ѕокривн≥сть (на фарбну сум≥ш) ѕокривн≥сть (на сухий п≥гмент) г см2   % г   г г г/м2 г/м2      
—ереднЇ значенн€      

 

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

Ћабораторна робота 14

випробуванн€ нафтових б≥тум≥в

Ќафтов≥ б≥туми при нормальн≥й температур≥ €вл€ють собою тверд≥ або нап≥втверд≥ речовини чорного або темно-коричневого кольору, €к≥ застосовуютьс€ €к орган≥чн≥ вТ€жуч≥ та г≥дро≥зол€ц≥йн≥ матер≥али.

«а х≥м≥чним складом б≥туми Ц складн≥ сум≥ш≥ вуглеводн≥в та њх неметалевих пох≥дних (сполук вуглецю з с≥ркою, киснем та азотом). ¬они розчинн≥ у с≥рководн≥, хлороформ≥, бензол≥ та де€ких орган≥чних розчинниках та не розчинн≥ у вод≥. ¬ залежност≥ в≥д вих≥дноњ сировини розр≥знюють природн≥ (просочуюч≥ г≥рськ≥ породи) та штучн≥ нафтов≥ (€к≥ одержуютьс€ з нафти р≥зними способами) б≥туми. «а переважним призначенн€м б≥туми под≥л€ють на дорожн≥, буд≥вельн≥, покр≥вельн≥, ≥зол€ц≥йн≥ та спец≥альн≥.

«а ф≥зико-х≥м≥чними властивост€ми нафтов≥ б≥туми под≥л€ють на марки за наступними показниками: вТ€зк≥сть, розт€жн≥сть та повед≥нка б≥туму п≥д час зм≥ненн€ температури.

14.1 ¬изначенн€ вТ€зкост≥ (твердост≥ або пенетрац≥њ)

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ вТ€зкост≥ нафтового б≥туму та практичне його виконанн€.

ѕрилади та обладнанн€: пенетрометр, ексикатор з водою.

¬Т€зк≥сть (тверд≥сть або пенетрац≥€) визначаютьс€ на прилад≥ пенетрометр≥ (рис. 14.1) за глибиною проникненн€ стандартноњ голки у випробуваний б≥тум при певн≥й температур≥ 25 ∞— та 0 ∞—, навантаженн≥ 100 г та 200 г в≥дпов≥дно, тривал≥стю зануренн€ 5 та 60 с.

 

 

 

 

 

√либину зануренн€ голки виражають в градусах, €к≥ визначаютьс€ за диском пенетрометра, причому кожний градус в≥дпов≥даЇ зануренню голки на 0,1 мм.

¬изначенн€ виконують три рази й беруть середнЇ значенн€. ƒан≥, одержан≥ п≥д час випробуванн€, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 14.1).

“аблиц€ 14.1 Ц ¬изначенн€ вТ€зкост≥ (твердост≥ або пенетрац≥њ)

нафтового б≥туму

ѕоказники   –езультат
≤≤ ≤≤≤
“емпература випробуванн€ ¬итримка б≥туму до випробуванн€ “ривал≥сть випробуванн€ √либина зануренн€ голки пенетрометра   —ереднЇ значенн€ ∞— ч с град (мм) град (мм)      
 

‘орма зв≥тност≥: лабораторний журнал.

14.2 ¬изначенн€ розт€жност≥ (дуктильност≥) б≥тум≥в

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ розт€жност≥ б≥тум≥в та практичне його виконанн€.

ѕрилади та обладнанн€: дуктилометр, б≥тумн≥ зразки-в≥с≥мки.

–озт€жн≥сть (дуктильн≥сть) визначають на прилад≥ дуктилометр.

–озплавлений б≥тум заливаЇтьс€ у форми Ђв≥с≥мкиї (рис. 14.2), п≥сл€ охолодженн€ њх витримують у вод≥ при температур≥ 25 ∞— прот€гом 1-1,5 годин. ѕ≥сл€ цього зразки пом≥щують до дуктилометра та роз€гують з≥ швидк≥стю 5 см/хв. ¬еличина подовшенн€ зразка в момент розриву (в см) й характеризуЇ розт€жн≥сть б≥туму.

ƒл€ б≥тум≥в покращених марок дуктильн≥сть визначають ≥ при температур≥ 0 ∞—.

ƒл€ кожного виду б≥туму виконують три досл≥ди й к≥нцевий результат беруть €к середнЇ з трьох визначень.

ƒан≥, одержан≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 14.2).

 

 

 

 

“аблиц€ 14.2 Ц ¬изначенн€ розт€жност≥ (дуктильност≥) нафтового б≥туму

ѕоказники   –езультат
≤≤ ≤≤≤
“емпература випробуванн€ ¬итримка б≥туму до випробуванн€ Ўвидк≥сть розт€гуванн€ –озт€жн≥сть б≥туму —ереднЇ значенн€ ∞— г см/хв см (см)      
 

‘орма зв≥ту: лабораторних журнал.

14.3 ¬изначенн€ температури розмТ€кшенн€ б≥тум≥в

ћета роботи: ознайомленн€ з≥ стандартним методом визначенн€ температури розмТ€кшенн€ б≥тум≥в та його практичне виконанн€.

ѕрилади та обладнанн€: прилад Ђ ≥льце та кул€ї, к≥льце з б≥тумом, х≥м≥чна скл€нка з дистильованою водою, пристр≥й дл€ нагр≥ванн€.

“емпературу розмТ€кшенн€ б≥туму визначають на прилад≥ Ђ ≥льце та кул€ї ( т ), устр≥й €кого показано на рис. 14.3.

 

 
 
 
а) б)

 

 

а) к≥льце та кул€ дл€ визначенн€ температури розмТ€кшенн€ б≥туму: 1 Ц термометр, 2 Ц диск верхн≥й; 3 Ц вода; 4 Ц скл€нка; 5 Ц кулька; 6 Ц к≥льце; 7 Ц б≥тум; 8 Ц диск середн≥й; 9 Ц диск нижн≥й; б) к≥льце з б≥тумом: ≤ Ц до випробуванн€; ≤≤ Ц п≥сл€ випробуванн€

–исунок 14.3 Ц —хема визначенн€ температури розмТ€кшенн€ б≥тум≥в

–озплавлений б≥тум заливають до к≥лець, п≥сл€ охолодженн€ надлишок зр≥зують гар€чим ножем. Ќа поверхню б≥туму кладуть сталеву кульку масою 3,5 г та пом≥щують до приладу, €кий складаЇтьс€ з трьох диск≥в та термометра. ѕрилад вставл€ють у х≥м≥чну скл€нку з дистильованою водою, €ка маЇ температуру + 5 ∞—, а по зак≥нченн≥ 15 хв починають п≥д≥гр≥вати з≥ швидк≥стю 5∞ на хвилину. “емпература, при €к≥й б≥тум розмТ€кшитьс€ та п≥д д≥Їю маси кульки торкнетьс€ нижнього диску, ≥ характеризуЇ його температуру розмТ€кшенн€.

¬иконують два досл≥ди ≥ к≥нцевий результат беруть €к середнЇ з двох визначень.

ƒан≥, одержан≥ при випробуванн≥, занос€ть до лабораторного журналу (табл. 14.3).

“аблиц€ 14.3 Ц ¬изначенн€ температури розмТ€кшенн€ б≥туму

ѕоказники   –езультат
≤≤
ѕочаткова температура випробуванн€ ¬итримка б≥туму до випробуванн€ Ўвидк≥сть п≥дйому температури “емпературне розмТ€кшенн€ —ередн≥й результат ∞— г ∞—/хв ∞— ∞—    
 

‘орма зв≥ту: лабораторний журнал.

ѕри поглибленому досл≥дженн≥ визначають ще так≥ властивост≥ б≥туму, €к температура сполоху, зчепленн€ з мармуром або п≥ском тощо.

Ќа п≥дстав≥ проведених випробувань необх≥дно встановити марку б≥туму в залежност≥ в≥д його призначенн€. Ѕуд≥вельн≥ б≥туми за ф≥зико-х≥м≥чними властивост€ми мають в≥дпов≥дати вимогам ƒ—“”.

Ћабораторна робота 15





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1336 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒва самых важных дн€ в твоей жизни: день, когда ты по€вилс€ на свет, и день, когда пон€л, зачем. © ћарк “вен
==> читать все изречени€...

2040 - | 1892 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.333 с.