Міжнародний неринковий перерозподіл фінансових ресурсів

Як уже зазначалося, національні за своїм походженням фінансові ресурси стають міжнародними та використовуються економічними агентами за власними потребами завдяки сучасній міжнародній системі перерозподілу фінансових. ресурсів, яка складається з двох основних складових:

міжнародного ринкового механізму;

міжнародного неринкового (офіційного) механізму.

Міжнародна організація — створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій поєднання суверенних держав, яке має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб'єктністю і засноване відповідно до міжнародного права. Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування спільного бюджету чи цільових фондів. Отримані кошти використовуються на основі затвердженого бюджету на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на втримання їхнього апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Відповідно, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, що стосуються її чи поширюються на неї. Таким чином, за своєю внутрішньою організаційною формою фінанси міжнародних організацій подібні державним фінансам, проте їх головним суб'єктом є не держава, а міжнародна організація. Важлива ознака міжнародних організацій — існування компетентних органів із відповідними функціями та порядком функціонування. Їх створюють, як правило, на основі багатостороннього міжнародного договору, доповненого низкою угод з певних питань, що визначають завдання, структуру та концепцію органів, членство, права й обов'язки, процедуру роботи. Провідні міжнародні організації — ООН та ЄС.

Міжнародна організація (міжнародна фінансова інституція) — стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, що у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання. Міжнародні фінансові інституції можуть мати взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами формуються за двома напрямами 1) відображення процесу формування статутного капіталу за рахунок внеску окремих країн; 2) характеристика кредитних взаємовідносин (надання кредитів урядам та їх погашення і сплата відсотків). Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові інституції фінансово забезпечують певні проекти, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі. Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та міжнародних зв'язків займають міждержавні валютно-кредитні організації. Процес розвитку міжнародних валютно-кредитних відносин історично та об'єктивно характеризувався створенням розгалуженої інституціональної структури, до складання якої входять глобальні (Міжнародний валютний фонд, Група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків) і регіональні (Європейський банк реконструкції та розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку) та інші валютно-фінансові установи.

Отже, суб'єктами міжнародних фінансів на наднаціональному рівні є з одного боку, міжнародні економічні організації, з іншого — міжнародні фінансові інституції, які забезпечують централізацію певної частини міжнародних фінансових ресурсів для забезпечення потреб світового господарства.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) була заснована наприкінці Другої світової війни). До сфер її діяльності згідно зі Статутом ООН входять міжнародні проблеми економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, заохочення й поваги до прав людини, охорона навколишнього природного середовища. Разом з тим, аналіз практики діяльності цієї організації показує, що поряд із іншим зростанням ролі світових політичних проблем, все більше значення у діяльності відводиться вирішенню економічних і фінансових питань розвитку сучасного світу. Відповідно з плином часу предметом вивчення, аналізу, пошуку шляхів і засобів вирішення, вироблення відповідних рекомендацій постають новітні сфери світового господарства, міжнародних економічних і фінансових відносин. Паралельно з цими процесами змінюється структура ООН, збільшується кількість економічних установ і країн, які беруть в них участь, розширюється поле діяльності цих установ, їх контакти з іншими міжнародними, а також національними організаціями та інститутами. Значення економічної діяльності ООН зростає у зв'язку з ускладненням процесів, які відбуваються у всесвітніх економічних взаємовідносинах і міжнародному розподілі праці, різноманітністю проблем, що виникають у світовій економіці, динамізмом міжнародного господарського життя. Усе це викликає необхідність прийняття вчасних та ефективних рішень. Економічна діяльність ООН включає чотири головні напрями:

вирішення загальних для всіх країн глобальних економічних проблем;

сприяння економічному співробітництву держав з різними рівнями соціально-економічного розвитку;

сприяння господарському розвитку країн, що розвиваються;

вирішення проблем регіонального економічного розвитку.

Основними структурними підрозділами системи органів економічного і фінансового співробітництва в рамках ООН є три із шести головних органів, вказаних у Статуті: Генеральна Асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат. Крім цих трьох головних органів економічного і фінансового співробітництва, в рамках ООН успішно функціонують й інші організації ООН, діяльність яких у сфері економічних і фінансових відносин досить помітна. Серед них — Конференція з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організація з промислового розвитку (ЮНІДО), Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) та регіональні економічні комісії (наприклад, Європейська економічна комісія) та ін.

Окрім ООН, у сучасному світовому господарстві, міжнародних фінансово-економічних і валютно-кредитних відносинах помітну роль відіграють міжнародні фінансові організації.

Загальні цілі діяльності міжнародних фінансових інституцій такі:

стабілізація світового господарства й міжнародних фінансів на основі об’єднання зусиль світового співтовариства;

здійснення міждержавного валютного і кредитно-фінансового регулювання;

розроблення і координація стратегії і тактики міжнародної валютної і кредитно-фінансової політики.

Отже, мета діяльності міжнародних фінансових інституцій - сприяння розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання ресурсів їхніх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

Найважливішу роль серед міжнародних фінансових інституцій відіграють Міжнародний валютний фонд і Група всесвітнього банку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжурядова організація, діяльність якої полягає в регулюванні валютно-кредитних відносин між державами-членами та наданні їм фінансової допомоги під час валютних труднощів, спричинених дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко - і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Статтями Угоди закріплено основні цілі створення МВФ:

розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем;

сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості та реальних доходів;

забезпечення стабільності валютних курсів, недопущення конкурентного знецінення валют;

допомога у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-учасницями, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;

надання кредитів країнам-учасницям в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами - казначействами, центральними банками та стабілізаційними фондами. Розрізняються кредити на покриття дефіциту платіжного балансу і на підтримку структурної перебудови економіки країн-членів.

Групу всесвітнього банку утворюють декілька організацій, що виконують різні функції. До складу групи входять:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

Міжнародна асоціація розвитку (МАР);

Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

Багатобічне агентство з гарантування інвестицій (БАГІ);

Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).

Штаб-квартира Групи розташована у Вашингтоні (округ Колумбія, США).

МБРР. Міжнародний банк реконструкції та розвитку, широко відомий як Всесвітній банк, є основною кредитною установою Групи. На початку своєї діяльності мав згідно з його Статутом надавати потерпілим від війни країнам довгострокові кредити для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції за кордоном. Основні напрями діяльності МБРР:

створення сприятливих умов для виробничих інвестицій;

стимулювання міжнародних довготермінових капіталовкладень;

сприяння реконструкції та розвитку економіки, конверсії військової економіки в цивільну;

гарантування приватних зарубіжних інвестицій.

МАР. Міжнародна асоціація розвитку, створена в 1960 р., надає допомогу найбіднішим країнам, які не мають можливості брати позики в МБРР. Кожен проект, що фінансується МАР, піддається політико-економічній експертизі, яка має на меті визначення найефективнішого використання кредитних коштів.

МФК. Міжнародна фінансова корпорація утворена в 1956 р. з метою стимулювання роботи приватного сектору в країнах, що розвивалися. Вона здійснює це шляхом фінансування проектів приватного сектору, надаючи допомогу світовим компаніям миру, які розвиваються, в мобілізації фінансів на міжнародних фінансових ринках, консультуючи та сприяючи підприємствам і місцевим органам самоврядування.

ЕАГІ. Багатобічне агентство з гарантування інвестицій почало функціонувати в 1988 р. Його діяльність пов'язана з наданням допомоги країнам, що розвивалися, в залученні іноземних інвестицій шляхом надання інвесторам гарантій від політичних ризиків. До цих ризиків належать експропріація, військові дії, цивільні безлади, порушення умов контракту і переклади валют.

МЦВІС. Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок, створений в 1966 р., стимулює потік інвестицій шляхом забезпечення умов для проведення примирливих і арбітражних переговорів між урядами й іноземними інвесторами. Він також надає рекомендації та публікує праці за законодавством про іноземні інвестиції.

Всесвітня торгова організація (ВТО) регулює торгово-політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі пакету угод, так званого Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів (1986—1994 рр.).

Головне завдання ВТО полягає в лібералізації світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами під час послідовного скорочення рівня імпортних мит, а також усунення різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами й послугами. Основоположними принципами і правилами ГАТТ/ВТО є:

надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі;

взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

регулювання торгівлі переважно за допомогою тарифних методів;

відмова від використання кількісних обмежень;

вирішення торгових суперечок шляхом консультацій і переговорів та ін.

Отже, міжнародні фінансові інституції відіграють важливу роль у світовій економіці: забезпечуючи концентрацію і перерозподіл фінансових ресурсів, вони сприяють надійному функціонуванню національних фінансових систем, а їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.