Страховий ринок України: поняття та структура

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Саме на ринку страхування формується попит, пропозиція, інфраструктура і конкуренція страхового захисту.

Об’єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена суспільним потребами у страхових послугах і наявністю страховиків, здатних її забезпечити.

Загальну організаційну структуру страхового ринку характеризують його суб’єкти та об’єкти (рис.13.1).

До основних суб’єктів страхового ринку належать:

страховики;

страхувальники;

страхові посередники.

За характером здійснюваних операцій страхові компанії поділяються на:

спеціалізовані — такі, що спеціалізуються виключно на окремих видах страхування;

універсальні, що виконують різні види страхування;

перестрахувальні, які здійснюють страхування великих і небезпечних ризиків.

Рис.13.1. Організаційна структура страхового ринку

Детальніше зупинимося на таких суб'єктах страхового ринку, як посередники.

Страхові посередники — страхові брокери чи агенти, через яких укладаєть­ся договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхові брокери — юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані в установленому порядку і здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні.

Страхові агенти — юридичні і фізичні особи, які є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Аджастери (диспашери) — спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків між учасниками морського перевезення.

Аварійні комісари встановлюють причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час дорожньо-транспортних аварій.

Сюрвейєри — інспектори чи агенти страховика, що здійснюють огляд та оцінювання майна і визначають імовірність реалізації страхового ризику.

Андерайтери — юридичні особи, які діють від імені страховика та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні страхові по­слуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (про­понуються на страховому ринку). А перелік видів страхування, якими може користуватися страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Страховий ринок України має власну структуру.

До внутрішньої складової страхового ринку України належать:

страхові продукти (послуги за конкретними видами договорів страхування);

система організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;

гнучка система тарифів (ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня тощо);

власна інфраструктура страховика (агентства, контори, філії, представництва, канали комерційного зв’язку);

матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика;

людські ресурси страхової компанії;

фінансове становище страхової компанії та довіра до неї з боку фінансових інститутів;

ліквідність страхового фонду.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які впливати не може, але повинен їх враховувати у своїй діяльності.

До складових, на які страховик може впливати, належать: ринковий попит, конкуренція, ноу-хау страхових послуг, інфраструктура страхового ринку тощо.

До складових, на які страхові компанії впливати не можуть, належать: чисельність населення, його вікова та статева структури, сезон міграції, купівельна спроможність населення тощо.