Нанесення на карту цілей, орієнтирів та елементів бойових порядків

Під час виконання бойового завдання командирам підрозділів, які у сучасному бою можуть діяти у відриві від основних сил, необхідно вміти наносити на карту цілі, орієнтири, елементи бойових порядків та інші обєкти, які не позначені на ній. Такі об’єкти наносяться на карту наступними способами:

Ø О комірно за найближчими орієнтирами. На зорієнтованій карті розпізнають найближчі до об’єкта орієнтири, оцінюють відстань до об’єкта і кути на нього від орієнтирів і, відповідно до масштабу карти наносять об’єкт на карту. За певних навичок цей спосіб дозволяє нанести об’єкти на карту з необхідною точністю.

Ø За напрямком і відстанню об’єкти наносяться на карту з точки стояння, яка точно визначена за картою. На зорієнтованій карті за допомогою лінійки прокреслюють напрямки на об’єкти, які необхідно нанести. Потім за допомогою приладів спостереження або яким-небудь іншим способом визначають відстані до об’єктів, відкладають їх на прокреслених лініях у масштабі карти і отримують місцезнаходження об’єкта на карті.

Ø Спосіб прямої засічки полягає у візуванні і кресленні напрямку з 2-3 точок стояння, позначених на карті, на потрібну ціль або орієнтир. Для цього в кожній точці стояння орієнтують карту способом за напрямком на орієнтир. Потім під час прямого візування креслять напрям на ціль. Перетин двох напрямів і буде місцем знаходження цілі. Вірність засічки завжди необхідно перевіряти проведенням третього напрямку. Якщо трикутник помилок має сторони, не більші за 2мм, то ціль, яку шукають буде у центрі. Якщо сторони трикутника більші, ніж 2мм, необхідно провести напрям і з четвертої точки стояння.

Ø За прямокутними координатами. Цей спосіб застосовується під час роботи з навігаційною апаратурою, яка має координатор руху. Кутомірним пристроєм визначають кут візування на ціль, а далекоміром – відстань до неї. Визначені дані (полярні координати) встановлюють на шкалах координатора, який автоматично перераховує полярні координати в прямокутні, які зчитують зі шкал Х та У координатора і наносять ціль на карту.

Вибір способу залежить від бойової обстановки, місцевості, характеру об’єкта, погодних умов, наявності в машині далекоміра і кутового пристрою.

Цілевказання за картою проводиться з метою визначення за картою і передачі засобами зв’язку (або іншими способами) даних про місцезнаходження об’єкта на місцевості. Цілевказання повинно бути коротким, зрозумілим і достатньо точним. Залежно від обстановки і способу визначення місцезнаходження цілі, цілевказання виконується:

Ø За квадратами координатної сітки. Указується приблизне місцезнаходження цілі, коли достатньо знати лише, в якому квадраті координатної сітки знаходиться ціль.

Квадрат, в якому знаходиться ціль, указується цифровими підписами кілометрових ліній, перетином яких утворений його південно-західний (нижній ліворуч) кут. Для того, щоб вказати квадрат карти, необхідно обов’язково додержуватись правила: спочатку назвати дві цифри, які підписані на горизонтальній лінії за внутрішньою (західною чи східною) рамкою карти, тобто координату Х, а потім – дві цифри, які підписані біля вертикальних ліній за внутрішньою рамкою карти (північною чи південною), тобто координату У. При цьому цифри карти пишуться і вимовляються вкупі, тобто без поділу на Х і У. Крім того в письмовому документі квадрат вказується в дужках після найменування об’єкта, наприклад, «Висота 213,8 (50 56)», а під час усної доповіді спочатку вказується квадрат, а потім найменування об’єкта: «Квадрат 50 56, висота 213,8».

Якщо необхідно уточнити місцезнаходження цілі в квадраті, його уявно поділяють на 4 або 9 частин. У цьому випадку до назви квадрата додають букву або цифру, яка пояснює місцезнаходження цілі в квадраті, наприклад: «Ціль – міномет (50 56-8)».

Ø За прямокутними координатами – найбільш точний і найпоширеніший спосіб вказання місцезнаходження цілі. Визначені за картою координати цілі вказують, як правило скороченими.

Ø За географічними координатами застосовується рідко і виконується за дрібномасштабними картами, на яких кілометрова сітка не проведена. Місцезнаходження цілей указують широтою і довготою.

Ø Від орієнтира. Цим способом цілевказання спочатку називають об’єкт, а потім відстань і напрямок до нього від добре помітного орієнтира і квадрат в якому знаходиться об’єкт, наприклад: «Командно-спостережний пункт – 2км на південь від ст. Гута (54 04)».

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Тактична обстановка

І. Загальна для всіх

Противник прорвав оборону наших військ та розвиває наступ у напрямку Луньово (10км південно-західніше Сневжа - 54 17), Дубровка (58 16), Троицк (62 10). Авіація противника веде активну розвідку та наносить авіаудари по колонам підрозділів, які здійснюють відхід.

12.00 20.02 авіаційною розвідкою виявлено вихід двох колон змішаної бронетехніки противника у кількості до 90 од на розвилку доріг (56 17 - 4) та до 40 од на східну околицю Лежебинськ (60 18 - 8).

1тб ОМБр після отримання задачі на прикриття відходу та переправи через ріку Істра наших військ, зайняв район оборони: перехрестя доріг (57 12-4), відм 236,6 (61 17-7), викл відм 473,3 (60 14-1). Передній край оборони 1тб проходить по рубежу перехрестя доріг (57 12-4), східна окраїна лісного масиву на Лобних горах, півд сх. околиця Кодино (60 15), відм 236,6 (61 17-7).

П. Для всіх спеціальностей, які діють у ролі командирів тв. (мв):

В 5.00 командир взводу отримав від командира роти бойовий наказ з якого йому стало відомо:

2 тр займає опорний пункт: перехрестя доріг (57 12-4), Васьково (59 14-7), півн скати відм 345,0 (58 13-8) з задачою не допустити просування противника до повної переправи через річку підрозділів 13 ОМБр у напрямку Ефимово (57 17), Семино (59 11-3). Основні зусилля зосередити у напрямку Колодино (57 14), Семино (59 11-3).

Бойовий порядок роти в один ешелон.

1тв обороняти опорний пункт в центрі бойового порядку: кут лісу (58 13-9), окраїна лісу 250м півннічно-східніше покращеної ґрунтової дороги Неболчи (57 14)– Неда (58 12), відм 345,0 (55 13-8);

Праворуч ОП – 2тв;

Ліворуч ОП – 3тв.

КП роти – відм 345,0 (55 13-8).

Після виконання задачі за сигналом командира роти взводам здійснити відхід під прикриттям вогню артилерії в глибину лісу та вийти в район збору перехрестя доріг (59 12-9) в подальшому відхід здійснити за маршрутом Лоево (61 10-6), Троицк (62 10-5), Солга (64 09-4) Бакланка (66 09-2), Балакирево (67 10), півд скати висоти 309,4 (68 09-5) та зайняти опорний пункт поворот польової дороги (68 09-6), півн околиця Балакирево (68 10-7), півд скати відм 309,4 (68 09-4).

Ш. Для командирів взводу зв’язку (додатково):

КП ОМБр та вузол зв’язку розміщений в районі відм 478,4 (65 400; 07 300).

Двз розташований в районі під скату відм 341,4 (65 400; 04 700).

Між ними встановлено радіо сіть №317.

Командні пункти батальйонів: 1мб – під околиця Солга (64 350; 09 650); 2 мб – півд. Околиця Рута (65 420; 11 550); 1тб – західна околиця Кодино (60 650; 15 700).

 

ІУ. Для командирів ВТЗ (додатково):

ЗППМ бригади в районі (68 700; 08 150), склад РАО (69 000; 08 750), склад ГСМ в районі (69 700; 07 700), медичний пункт в районі (70 280; 08 300).

Командні пункти батальйонів: 1мб – півд околиця Солга (64 350; 09 650); 2 мб – півд околиця Рута(65 420; 11 550); 1тб – західна околиця Кадино (60 650; 15 700).

Пункт технічного спостереження 1 тб (60 750; 15 500), РЕГ (60 440; 14 900).

Евакуацію пошкодженої техніки здійснити за маршрутом Шуя (61 13), Троицк (62 10-5), Солга (64 09-4) Бакланка (66 09-2), Балакирево (67 10), Осельки (68 08).

Додаток 5

Питання

які виносяться на контрольну роботу з предмету "Військова топографія"

1. Топографічні елементи місцевості.

2. Типові форми рельєфу.

3. Тактичні властивості місцевості.

4. Порядок і методика вивчення місцевості.

5. Основні різновиди місцевості та їх тактичні властивості.

6. Основні види карт.

7. Розграфлення і номенклатура топографічних карт.

8. Масштабний ряд топографічних карт.

9. Умовні знаки топографічних карт.

10. Зображення рельєфу на картах горизонталями.

11. Висота перерізу, закладення, крутість схилу та взаємозв’язок між ними.

12. Види схилів.

13. Визначення за картою висот.

14. Система координат, які застосовуються у військах.

15. Підготовка карти до роботи.

16. Нанесення обстановки на робочу карту:

- до отримання бойового завдання;

- після отримання бойового завдання;

- після прийняття рішення;

- в ході бою.

16. Основні правила ведення робочої карти.

17. Тактичні умовні знаки.

 

Вміти:

1. Читати топографічну карту за допомогою умовних знаків.

2. Визначити географічні та плоскі прямокутні координати об’єкта.

3. Визначити крутизну схилу по карті.

4. Наносити тактичні умовні знаки на робочу карту.

 

 

доцент кафедри

 

В.Л.Іщенко