Плоскі прямокутні координати. Визначення плоских прямокутних координат»

Топографічні карти складені в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гауса розрахованій для шестиградусної зони. Земна поверхня поділяється на 60 шестиградусних зон.

 

Кожна шестиградусна зона проекції Гауса представляє собою самостійну систему плоских прямокутних координат (всього їх 60), в якій початком координат являється точка перетину осьового меридіану з екватором. Рахунок зон ведеться від Грінвіцького меридіану із заходу на схід. Отже координатні осі кожної координатної зони займають чітко визначене положення на земній поверхні, тому система плоских прямокутних координат будь-якої зони пов’язана із системою географічних координат.

За осі координат прийняли:\

· зображення уявної лінії, яка паралельна осьовому меридіану координатної зони але винесена на захід на 500км – вісь абсцис Х;

· зображення екватора – вісь ординат У

Х

На відміну від математики. осі замінені місцями, тому що у геодезії орієнтування проводиться по півночі з підрахунком кутів за годинниковою стрілкою, а в математиці – від горизонтального напрямку карти проти ходу годинникової стрілки. Тому положення осей повернуте на 90° для збереження знаків тригонометричних функцій. Крім того, якщо за вісь Х брати осьовий меридіан зони, то ординати теж можуть бути як із (+), так і (-). Щоб уникнути від’ємних значень ординат в межах зони, початок відліку Y умовно перенесли на 500 км на захід від осьового меридіану – це і буде вісь Х.

Абсциси відраховуються від екватора на північ та південь, ординати від умовної осі Х даної координатної зони на захід. Для нашої країни, розташованій в північній півкулі, значення абсцис завжди із знаком (+).

Так як кожна зона переноситься на площину незалежно від інших і має свою самостійну систему прямокутних координат, то однакові координати точок можуть повторитися в кожній із 60 зон, на які поділена земна поверхня. Тому необхідно обов’язково указувати номер зони, в якій знаходиться дана точка. Номер зони указують попереду величини ординати Y (одна або дві цифри).

Наприклад: Y = 43 07 525 м – 4 зона,

Y = 277 38 270 м –27 зона.

 

Таким чином плоскі прямокутні координати являють собою:

лінійні величини – Х і У, які визначають положення об’єкта відносно екватора та осі Х даної координатної зони. Абсциса Х – найкоротша відстань від екватора до даного об’єкта. Може бути в межах від 0 до 10 000 км, зі знаком «+» (Північна півкуля) та «-» (Південна півкуля). Ордината У – найкоротша відстань від осі Х даної координатної зони до об’єкта. Може бути в межах від 0 до 836км. (оскільки ширина зони на екваторі складає 668км). В її цифровому значені завжди вказується номер координатної зони.

 

 

Для полегшення вимірів на усіх аркушах топографічних карт України, крім карт масштабів 1:1 000 000 є прямокутна сітка координат. Вона представляє собою сітку квадратів, сторони яких паралельні осьовому меридіану зони та екватору.

Лінії сітки на карті проведені паралельно осям координат: · через 1км на картах масштабу 1:50 000 (тобто через 2см на карті), 1: 25 000 (тобто через 4см на карті); · через 2км на картах масштабу 1:100 000 (тобто через 2см на карті); · через 4км на картах масштабу 1:200 000 (тобто 2см на карті).

Якщо провести лінії паралельно осьовому меридіану та екватору через 1 км, то таку координатну сітку називають кілометровою. Координатна сітка оцифровується.

 

Кілометрові лінії, найближчі до кутів аркуша карти, зазначають повним числом кілометрів, інші – скорочено, останніми двома цифрами. Підписи у горизонтальних ліній вказують відстань від екватора. Таким чином підпис 55 88 біля крайньої внизу горизонталі показує, що ця лінія проходить на 5 588км північніше екватора.

У вертикальних ліній вказують номер зони (одна або дві цифри) і відстань в кілометрах від осьового меридіану зони, умовно винесеного на захід на 500 км. Підпис 63 94 біля крайньої зліва вертикальної кілометрової лінії показує, що вона розміщена в 6 зоні і проходить на віддалі 394 км від осі ординат, тобто на 106 км західніше осьового меридіану (500 – 394 = 106).