Предмет і завдання, методи і об’єкти предмету економіка природокористування

Історія конфлікту відносин економіки та екології

 

Дата	Техноцентрики	Екоцентрики
	Адам Сміт, “Багатство народів”: теорія невидимої руки – ринок сам здатен ефективно розподіляти природні ресурси
		Томас Мальтус, “Есе про основи народонаселення”: людський попит (зростання населення) може перевищити пропозицію природних ресурсів
	Давід Рікардо, “Принципи політичної економіки та оподаткування”: ринок накладатиме обмеження на витрати, там де витрати перевищують прибуток.
		Карл Маркс, “Капітал”: соціальні протиріччя капіталізму спричинять падіння. Капіталізм є експлуатаційним: протиріччя у розвитку розвинутого віту та світу, що розвивається.
	Джон Кейнс, “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей”: відбувається рух від вільного ринку до ринку з державним втручанням в регулюванням.
	Джозеф Шумпетер, “Капіталізм, соціалізм і демократія”: економічні системи е стійкими від природи. (під впливом хвилі технологічних інновацій)
		Рейчел Карсон, “Мовчазна весна”, ДДТ, с/г пестициди
		Формування Римського клубу: спілка підприємців, науковців, та ін. Стурбованих про стан відносин між економікою та довкіллям.
		Пол Ерліх, “Бомба народонаселення”, відродження мальтузіанського страху перед зростанням народонаселення.

 

	Утворення ПроООН на конференції по людському довкіллю в Стокгольмі
	Зріст цін на нафту спричинений країнами ОПЕК
		Медоуз (римський клуб): “Границі росту” – турбується про вичерпність природних ресурсів
		Браней, “Всесвітній звіт 2000”, підтвердив про перевантаження довкілля
	Сімон і Кан, “Земля багата на ресурси”, критикує позицію “границі росту” і оптимістично ставиться до природних запасів.
		Джарва (римський клуб): “управління глобальними проблемами: причини для оптимізму” – незворотна шкода вже завдана довкіллю, але ще існують рішення цієї проблеми
	Глобальне можливе, ред. Репетто та ін. – визначає умови для сталого розвитку: 1. демографічний перехід до стійкого світового народонаселення; 2. переорієнтація виробництва енергії; пропагування покращення ефективності та зменшення кількості відходів; 3. пропагування використання відновних ресурсів 4. пропагування рівний розподіл ресурсів 5. спонукати політичні зміни у стосунках північ-південь.
	Підписано Монтреальський протокол. Контроль за озон руйнуючими речовинами: CFC та галогенами
		Медоуз (римський клуб): “За межами росту” – ми все ще можемо виправити ситуацію, але для цього потрібні значні кошти.
	Зустріч у Ріо комісії ООН з Довкілля та Розвитку. Підписано дві конвенції: 1. К по біорізноманіттю: країни мають звітувати про стан, визначати проблеми та їх рішення. 2. К по зміні клімату: у 2000 році викид парникових газів мав бути зменшений до рівнів 1990
	ПроООН, Стан глобального довкілля 2000. Визначає ключові сигнали деградації довкілля. “Там, де екологічні аспекти не є інтегровані у економічну вартість і прийняття рішень, торгівля може збільшити нестійкі тенденції економічної діяльності та експлуатації ресурсу.”
	Зустріч Ріо +10, Йоханнесбург
	Ріо +20

 

Предмет і завдання, методи і об’єкти предмету економіка природокористування

Економіка природокористування (ЕП) – галузь економічної науки, яка вивчає шляхи і методи зменшення негативного впливу на природу в умовах підтримки стійкої динамічної рівноваги круговороту речовин у природі.

ЕП – наука про раціональне та ефективне використання ПР.

ЕП – міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використання нових знань у галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства та використанням природних ресурсів.

ЕП – це наука, яка вивчає закономірності процесу вилучення природних ресурсів в системі ринкової економіки та ті соціальні фактори, які при цьому слід враховувати. (Эндерс. Экономика природних ресурсов, 2004)

ЕП визначає:

· Економічну оцінку природних ресурсів

· Шкоду забруднення навколишньому середовищу та завданні збитки у грошовому виразі

· Проблеми ефективного використання природних ресурсів з урахуванням вичерпності їх запасів

Предмет ЕП – дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів. ЕП має вивчатиме лише природний стан, але і закономірності відтворення природних ресурсів.

Завдання ЕП:

· Створення економічних механізмів регулювання та ефективного (комплексного і раціонального) використання природних ресурсів, виявлення при цьому джерел забруднення довкілля і його негативного впливу на життя людини.

· Дослідження економічних закономірностей використання суспільством природних ресурсів з метою задоволення потреб.

· Дослідження екологічних наслідків науково-технічного прогресу, впровадження нових технологій виробництва.

· Розробка методів оцінки ПР з метою включення у розрахунки їх вартості.

· Розробка методів розрахунку економічно ефективності капіталовкладень у раціональне використання ПР та їх охорону.

· Визначення перспектив розвитку виробництва з урахуванням екологічного фактору.

· Прогноз змін стану навколишнього середовища.

· Аналіз комплексного використання сировини та вторинних ресурсів.

ЕП дає рекомендації щодо найефективнішого використання природних ресурсів, зменшення відходів виробництва за рахунок впровадження економічно ефективних і екологічно чистих технологій.

 

Методи ЕП використовуються для комплексного дослідження еколого-економічної ситуації з метою виявлення взаємозв’язків людини і природи, впливу виробничої діяльності на стан навколишнього середовища: спостереження, аналіз і синтез, експеримент, моделювання, прогнозування, пізнання.

 

Об’єкти ЕП: природні умови існування людини і рівень використання суспільством навколишнього природного середовища, яке постійно змінюється.

Причини виникнення протиріччя між суспільством і природою [1]

 

è природного характеру – обмеженість природних ресурсів, існування межі самовідновлення природних систем;

è викликані багатофункціональністю та альтернативністю використання природних ресурсів – з одного боку економічного, з другого біологічного і соціального призначення. Напр. промисловість відбирає у комунального господарства питну воду, руйнує пейзажі, поглиблює урбанізацію, знижує рекреаційний потенціал курортних зон;

è демографічні

è техногенного характеру – недосконалість процесів добування, переробки на використання природних ресурсів. 5% використовується корисно, решта 95% перетворюється у забрудники;

è гносеологічного характеру – обумовлені недостатнім знанням законів природи і неможливість відслідкувати весь причинно-наслідковий ланцюг природних процесів –> помилки у виборі методик для обробки землі, використання хімікатів, активізація застосування монокультур, невірне проектування та забудова міст;

è організаційного характеру - - недосконалість методів господарювання – екологічні цілі не е достатньо підкріплені системою планування ат економічного стимулювання;

è морально естетичного характеру – недолік морального та естетичного виховання, що виражається у руйнуванні природи навіть якщо негативні наслідки очевидні – егоїзм у відносинах з природою;

è політичного характеру – протиріччя між політичними цілями та вимогами раціонального природокористування. Мілітаризм: війни + ресурси на військову сферу.