Нормативні акти та практика їх застосування. 4 страница

За яких умов, передбачених чинним КК України, перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності переривається? Яке рішення має прийняти суд?

 

18. Леонідов 1 січня 1990 року вчинив діяння, передбачене ст. 93 КК України 1960 р. (ч. 2 ст. 115 КК України 2001 року), за що його було засуджено до покарання у виді смертної кари. 29 грудня 1999 року смертну кару йому було замінено довічним позбавленням волі. Однак, до 1 травня 2003 року вирок так і не було виконано, оскільки Леонідов переховувався від органів правосуддя.

Які умови зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку передбачені чинним КК України? Яке рішення має прийняти суд?

 

19. Олексюка було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за що йому було призначено покарання у виді арешту строком 4 місяці. Після відбуття 2 місяців арешту Олексюк звернувся до суду з проханням умовно – достроково звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Які умови умовно-дострокового звільненні від відбування покарання передбачені чинним КК України? Яке рішення має прийняти суд?

 

20. Роганя було засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 225 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в сфері торгівлі на строк 3 роки. Після відбуття 1,5 роки обмеження волі Роганя було умовно – достроково звільнено від відбування основного покарання, однак залишено в силі додаткове покарання.

Чи може суд, згідно чинного КК України, звільнити особу повністю або часткового від відбування додаткового покарання? Чи є законним рішення суду?

 

21. Косолапова було засуджено за діяння, передбачене ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Після відбуття 8 років позбавлення волі Косолапов звернувся з проханням про заміну йому невідбутої частини покарання штрафом.

Які умови, передбачені чинним КК України, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким? Яке рішення має прийняти суд?

 

22. До Тарасенка було застосовано положення ст. 82 КК України і замінено позбавлення волі виправними роботами. Під час відбування покарання Тарасенко вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 123 КпАП України. Суд постановив направити його для відбуття покарання, згідно з вироком, оскільки було порушено приписи, передбачені ст. 82 КК України.

Чи законним є рішення суду?

 

23. Кукліну було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 199 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Кукліна звернулась до суду з заявою, у якій просила звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 83 КК України, оскільки вона стала вагітною в період проведення попереднього слідства.

Яке рішення має прийняти суд?

 

24. Єрмолаєву було засуджено за діяння, передбачене ст. 304 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років. У заяві до суду Єрмолаєва просила застосувати до неї ст. 83 КК України, оскільки вона має дитину віком 3,5 років.

Які умови звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років передбачені ст. 83 чинного КК України? Яке рішення має прийняти суд?

 

25. Вишневську було засуджено за вчинення діяння, передбаченого ст. 291 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вишневська просила суд застосувати до неї ст. 83 КК України, оскільки вона має двох дітей віком 7 років і, хоча й є сиротою та ніде не працює, але у найближчому майбутньому влаштується на роботу.

Які умови звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років передбачені ст. 83 чинного КК України? Яке рішення має прийняти суд?

 

26. До Данилович було застосовано ст. 83 КК України, оскільки вона була матір’ю дитини дворічного віку. Однак, невдовзі дитина Данилович померла.

Яке рішення має прийняти суд?

 

27. Журила було засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 222 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Під час відбування покарання вона захворіла на нейроциркулярну дистонію. У зв’язку з цим вона просила суд застосувати до неї положення ст. 84 КК України.

Яким нормативним актом визначений перелік хвороб, які можуть бути умовою звільнення засуджених від покарання за хворобою? За якої умови до особи, звільненої від покарання за хворобою, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру? Яке рішення має прийняти суд?

 

28. Рудакова було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 421 КК України до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки. Під час відбування покарання Рудакову внаслідок прогресуючої хвороби було ампутовано кисть правої руки. У зв’язку з цим Рудаков звернувся до суду з проханням про звільнення його від покарання за хворобою.

Які умови звільнення від покарання за хворобою передбачені чинним законодавством України? Яке рішення має прийняти суд?

 

29. Шульцман у період 1941 – 43 рр. служив у одному із спеціальних підрозділів німецької поліції, що діяв на території України. З 1945 р. він переховувався від правосуддя в одній з іноземних держав. 1947 р. Шульцмана заочно було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. 2002 р. Шульцмана було видано Україні на її вимогу. У заяві до суду Шульцман просив не притягувати його до кримінальної відповідальності на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 р. “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.”.

Яке рішення має прийняти суд?

 

30. Іванов у період Другої Світової Війни співробітничав з органами СС і приймав участь у масових розстрілах радянських громадян в українських селах. У період 1944 – 2000 рр. він постійно проживав у одній з зарубіжних держав. 2000 р. він добровільно з’явився до посольства України з повинною. У своїй заяві він зізнавався у вчинених злочинах, однак просив не притягувати його до кримінальної відповідальності на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 р. “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.”.

Чи підлягає прохання Іванова задоволенню?

 

31. Пирогов, засуджений 12 липня 1991 р. за ст. 94 КК України 1960 року (ч. 1 ст. 115 КК України 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, звернувся 1 серпня 1991 року до суду з проханням застосувати до нього Указ Президії Верховної Ради Української РСР N 1360-XII від 11 липня 1991 року “Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України”, оскільки станом на 11 липня 1991 р. він досяг 60-річного віку.

Чи підлягає його прохання задоволенню?

 

32. Васильціва 13 січня 1992 року було засуджено за ст. 72 КК України 1960 р. (ст. 335 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 15 березня 1992 року Васильців звернувся із проханням про звстосування до нього Постанови Президії Верховної Ради України N 2192-XII від 11 березня 1992 року “Про звільнення від покарання осіб, засуджених за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями”. Своє прохання він обгрунтував тим, що перебуваючи у місцях позбавлення волі, він прийняв буддизм, у зв’язку з чим йому заборонено брати до рук зброю.

Чи підлягає прохання Васильціва задоволенню?

 

33. Герасим’юка 1 квітня 1991 р. засуджено за ч. 3 ст 86-2 КК України 1960 р. (ч. 4 ст. 189 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. 1 листопада 1992 року він звернувся до суду з проханням звільнити його від подальшого відбуття покарання на підставі Указу Президента України N 395/92 від 17 серпня 1992 року “Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України”, оскільки він уже досяг 60-річного віку.

Чи підлягає Герасим’юк звільненню?

 

34. Пальченка 1 червня 2001 р. засуджено за ч. 1 ст. 176-2 КК України 1960 р. (ч. 1 ст. 377 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 1 серпня 2001 року він звернувся з проханням про застосування до нього Закону України N 2593-III від 5 липня 2001 року “Про амністію”, оскільки він є ветераном Великої Вітчизняної Війни.

Яке рішення має прийняти суд?

 

35. Гайворонського було засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. У листі до Президента України Гайворонський просив замінити йому довічне позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Який порядок і умови помилування засуджених передбачений чинним законодавством? Чи підлягає прохання Гайворонського задоволенню?

 

36. Козлова 15 травня 2000 року було засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. л ч. 2 ст. 104 КК КК Республіки Таджикистан 1999 року (умисне вбивство з хуліганських мотивів) до 20 років позбавлення волі. Після постановлення вироку Козлов звернувся до суду з заявою про застосування до нього Положення про порядок здійснення помилування, оскільки він є громадянином України, постійно проживає у м. Києві та має на території України постійне місце роботи.

Чи підлягає заява Козлова задоволенню?

 

IV. Література.

Нормативні акти та практика їх застосування.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р. За заг. ред. В.В. Сташиса. К. Ін Юре. 2001.

3. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. К. Юрінком Інтер. 2002.

4. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). К. Атіка. 2001.

5. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. За загальною редакцією М.О. Потебенька та В.Г. Гончаренка. В 2-х частинах. К. Форум. 2001.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. К. А.С.К. 2002р.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. За заг. ред. М.І. Мельника та М.І. Харонюка. К. Каннон. 2001.

8. Фесенко Є.В., Фесенко Я.Є. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці. К. Істина. 2001.

9. Загальна декларація прав людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 рокую // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М., 1999. – С. 39 – 44.

10. Устав Международного военного трибунала для суда и наказания главных военных преступников европейских стран оси. Принят 08.08.1945 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Вып. XI.- М., 1955. С. 165 – 172. Действующее международное право. Т. 3.- М.: Московский независимый институт международного права, 1997. С. 763 – 770.

11. Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 року // "Україна в міжнародно-правових відносинах" Юрінком, Київ, 1996 р. С. 126 – 130.

12. Резолюція 47/33 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 року "Декларація про захист усіх осіб від насильницького зникнення" // "Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій", Українсько-американське бюро захисту прав людини, Амстердам-Київ, 1996 р. С. 466.

13. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників. Страсбург, 15 жовтня 1975 року // Збірка договорів Ради Європи Парламентське видавництво, Київ - 2000

14. Конвенція про передачу засуджених осіб. Страсбург, 21 березня 1983 року // Збірка договорів Ради Європи Парламентське видавництво, Київ - 2000

15. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 52, ст.455. Із змінами, внесеними згідно із Законами N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 10, ст.64; N 2537-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193

16. Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” //Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 49, ст.258

17. Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання. Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України 18.01.2000 N 3/6 // Офіційний Вісник України, 2000, № 12, ст. 152.

18. Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України. Затверджено Указом Президента України від 5 квітня 1994 року N 139/94 // www.rada.kiev.ua.

19. Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених. Затверджено Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року N 7193-X // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, № 27, ст. 511.

20. Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України 17.07.99 N 91/565 // Офіційний Вісник України, 1999, № 47, ст. 195.

21. Інструкція про організацію виконання покарання у виді обмеження волі в установах кримінально-виконавчої системи. Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 04.09.2001 р. N 165 // Офіційний Вісник України, 2001, № 39, ст. 116.

22. Інструкція про порядок інформування органами й установами виконання покарань стосовно взятих під варту і засуджених іноземців. Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 27.05.2002 року N 135 // Офіційний Вісник України, 2002, № 27, ст. 280.

23. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 2 від 26.04.2002 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким” // Вісник Верховного Суду УЦкраїни, 2002, № 3.

24. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 р. “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.” // Ведомости Верховного Совета СССР, 1955, № 17, ст. 345.

25. Указ Президії Верховної Ради Української РСР N 1360-XII від 11 липня 1991 року “Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України” // Закони України, Том 1.

26. Постанова Президії Верховної Ради Української РСР N 1361-XII від 11 липня 1991 року “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Української РСР "Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України" // Відомості Верховної Ради, 1991, № 30, ст. 394

27. Постанова Президії Верховної Ради України N 1672-XII від 21 жовтня 1991 року “Про поширення акту амністії на осіб, засуджених військовими трибуналами” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 51, ст. 750

28. Постанова Президії Верховної Ради України N 2016-XII від 20 грудня 1991 року “Про застосування на території України Закону СРСР "Про амністію військовослужбовців, які ухилились від військової служби" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 15, ст. 196

29. Постанова Президії Верховної Ради України N 2192-XII від 11 березня 1992 року “Про звільнення від покарання осіб, засуджених за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями” // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 23, ст.341

30. Указ Президента України N 395/92 від 17 серпня 1992 року “Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України” // Збірник указів Президента України, 1992, № 3.

31. Указ Президента України N 78/94 від 10 березня 1994 року “Про амністію учасників війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах” // www.rada.kiev.ua

32. Указ Президента України N 446/94 від 18 серпня 1994 року “Про амністію з нагоди третьої річниці незалежності України” // Урядовий кур’єр, 1994, 20 серпня.

33. Указ Президента України N 321/95 від 19 квітня 1995 року “Про амністію з нагоди 50-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні” // www.rada.kiev.ua

34. Указ Президента України N 136/96 від 20 лютого 1996 року “Про звільнення змісць позбавлення волі деяких категорій засуджених жінок і неповнолітніх” // Урядовий кур’єр, 1996, 24 лютого.

35. Указ Президента України N 258/96 від 16 квітня 1996 року “Про амністію у зв'язку з десятою річницею Чорнобильської катастрофи” // Урядовий кур’єр, 1996, 18 квітня.

36. Указ Президента України N 479/96 від 27 червня 1996 року “Про амністію з нагоди п'ятої річниці незалежності України” // Урядовий кур’єр, 1996, 16 липня.

37. Закон України N 392/96-ВР від 1 жовтня 1996 року “Про застосування амністії в Україні” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 48, ст.263. Із змінами, внесеними згідно із Законами N 620/96-ВР від 19.12.96, ВВР, 1997, N 9, ст.69; N 1745-III (1745-14) від 18.05.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.281

38. Закон України N 533/96-ВР від 21 листопада 1996 року “Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 4, ст. 22

39. Закон України N 401/97-ВР від 26 червня 1997 року “Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 31, ст.202

40. Закон України N 1005-XIV від 16 липня 1999 року ”Про амністію” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 34, ст.300

41. Закон України N 1713-III від 11 травня 2000 року “Про амністію” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 24, ст.191

42. Закон України N 2593-III від 5 липня 2001 року “Про амністію” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 33, ст. 182

43. Положення про порядок здійснення помилування. Введено в дію указом Президента України “Про Положення про порядок здійснення помилування”. Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 994/2001 від 20.10.2001 // Офіційний Вісник України, 2001, № 43, ст. 1992.

 

Спеціальна література.

Зельдов С.И. Освобождение от наказания и от его отбывания. М., 1989.

Кригер Г.А. Условное осуждение и роль общественности в его применении. М., 1963.

Ломако В.Л. Применение условного осуждения.X., 1976.

Марогулова И.Л. Амнистия и помилование в российском законодательстве. М. ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”. 1998.

Михлин А.С. Проблемы досрочного освобождения от отбывания наказания. М., 1982.

Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. К., 1987.

Скибицький В.В. Умовне засудження за законодавством України. К., 1971.

Тарханов И.И. Замена наказания по советскому уголовному праву. Казань, 1982.

Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. М., 1978.

Ткачевский Ю.М. Замена наказания в процессе исполнения. М., 1982.

Ткачевский Ю.М. Освобождение от отбывания наказания. М., 1970.