Тема №4. Загальний аналіз активних операцій банку
Зміст та завдання аналізу активних операцій банку
Операції, у процесі здійснення яких відбувається розміщення ресурсів, з метою отримання доходів і прибутку називаються активними. Тому одним з основних напрямків аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій, який спрямований на підвищення еф-сті упр-ня А банку.
Основні завдання аналізу активних операцій банку передбачають вивчення та оцінку таких питань:
- вивчення складу і стану активів;
- аналіз якості активів;
- аналіз ефективності використання активів.
Для проведення такого аналізу необхідно баланс банку очиттити від статей, які збільшують обороти банку, але не є оеальними джерелами та вкладеннями коштів, тобто загальну суму А б треба зменшити на суму нарах. та простроч. доходів, витрат майб періодів, на величину розрахунків між філіями та ін. підвідомчими установами.
З портфелів банку за міжб. Кредитами, ОВДП, ЦП, кредитного, деб заб формують нетто-портфелі за мінусом резервів, що ств-ні до відповідних груп активів. Вар-сть ОЗ, нематер. А та господар. Матеріалів врах-ся в чистих А за мінусом зносу.
Якісний аналіз А б передбачає аналіз його А за ступенем ризику і розрахунку окремих показників.
Коеф. Аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності б, якість кред. портфелю, прибутковість роботи б.
Головною метою аналізу активних операцій банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільшій дохід.
Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:
• вивчається динаміка зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз);
• аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз):
• з'ясовується структура активів за дохідністю що характеризує ділову активність банку;
• аналізується структура активів банку за ліквідністю та ризикованістю.
Горизонтальний та вертикальний аналіз активів банку
Аналіз А б являє собою оцінку еф-сті скоординованого упр-ня банк. балансом.
Зміни в структурі активних операцій можна проаналізувати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу.
На основі горизонтальної оцінки активних операцій банку аналізуються зміни в динаміці через порівняння даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі і у відсотках за:
• основними робочими активами;
• неробочими активами;
• витратами на власні потреби;
• іммобілізованими активами і коштами.
Наведені угруповання активів банку дають можливість дати характеристику якісного складу активів банку.
Наступним етапом аналізу є структурний (вертикальний) аналіз активів банку. Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовується метод групувань.
Види угруповань активів банку залежать від поставленої мети аналізу. Групування активів банку здійснюється за такими ознаками:
• за видами операцій (готівка,прирівняні до неї кошти; кредити; інвестиції; споруди і обладнання банку; ін.А);
• за строками розміщення (поточні;строкові);
• за ступенем ліквідності (первинні резерви; вторинні резерви; ін. ліквідні А; малоліквідні активи; неліквідні активи);
• за ступенем ризику (0%;10%;20%;50%;100%);
• за впливом на рівень дохідності банку (доходні активи;недоходні активи).
Коефіцієнтний аналіз якості активів та ефективності їх використання.
Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.
1. Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності:
К дох = Доходні активи/Активи
Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може привести банк до банкрутства. Ураховуючи специфіку розвитку українських банків середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70 %.
2. За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів:
К риз = А зважені за ступенем ризику/Активи
Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.
3. Оборотність активів є основним показником ділової активності банку. Чим швидше обертаються активи, тим більше прибутку отримає банк, а відповідно й ефективніше він працює. Розрахунок коефіцієнта оборотності активів здійснюється за такою формулою:
N = Доходи/середні активи
Збільшення кількості оборотів, що здійснюють активи, є позитивним явищем. Зростання цього коефіцієнта не тільки позитивно відбивається на підвищенні ефективності роботи банку, а й підвищує його ліквідність та сприяє вивільненню ресурсів з обороту.
4. Обернений показником, що характеризує прискорення оборотності активів, є показник тривалості одного обороту активів у днях, який розраховується за формулою:
t = Середні активи/Доходи * кількість днів у періоді
Зменшення цього показника свідчить про прискорення оборотності активів і вважається позитивним явищем.
5. Коефіціент ліквідності
К лік = А зважених за рівнем ліквідності\загальні А.
Проте, щоб розрахувати зазначений коефіціент необхідно розробити критерії оцінки ліквідності кожного виду А б. До цього часу як у світовій, так у відчизняній практиці відсутні подібні розробки. За основу при розрахунку цього показника береться методика розрахунку загального коефіціента ліквідності. Тобто для таких видів А використовуються наступні коефіціенти ліквідності: пролонговані кредити – 0,3; просрочені та безнадійні кредити, заборгованість за операціями за ЦП, деб. Заб. – 0; ОЗ, немат А – 0,5; решта А -1.
6. Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання заг. А є показник прибутковості А, який розраховується шляхом ділення прибутку на середні А за певний період.
7. Частка доходних активів у загальному обсязі активів банку = доходні активи/Активи
