ВИДИ загальнообов’язкового державного соціального страхування

 

ОБОВЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Основою пенсійного страхування є:

– Закон України “Про пенсійне страхування” (від 5 листопаду 1991 р);

– Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно даних законів право на трудову пенсію мають громадяни, які:

– досягли пенсійного віку;

– мають певний трудовий стаж;

– сплачують внески до державного пенсійного Фонду.

Внески до Пенсійного Фонду становлять:

– дляроботодавців (окрім наймачів у домашньому секторі) – 33,2% від загальної оплати праці підприємства;

– для працівників (окрім найманців на домашній сектор) – 2% від їх місячної заробітної плати.

Не вносять внески до Пенсійного Фонду:

– працівники домашнього господарювання у осіб-наймачів;

– підприємці, що використовують найману силу;

– особи, що не працюють на підприємствах і займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку.

Таким чином, особи, що не охоплені пенсійним страхуванням втрачають право на отримання трудової пенсії. Але, якщо вони самостійно зареєструються у державному Фонді пенсійного страхування і будуть робити добровільні внески до нього у розмірі 33,3% від свого сукупного доходу, то такі громадяни набувають право на отримання трудової пенсії на загальних основах.

Всі інші питання з цього поводу регулюються “Положенням та умовами добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на особистій власності”.

 

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

 

Даний вид соціального страхування засновується на:

– Законі України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” (від 2 березня 2000 р);

– Законі України “Про зайнятість населення” (від 1 березня 1991 р);

– Законі України “Про розмір внесків на деякі види загально обов’язко-вого державного соціального страхування” (від 11 січня 2001р).

Внески до даного Фонду становлять:

– для роботодавців – 1,9% від загальної суми оплати праці підприємств;

– для працівників – 0,5% від їх місячного заробітку;

– для осіб добровільного страхування – 2,4% від їх загального оподаткованого доходу (прибутку).

Даний вид страхування надає:

1) допомогу по безробіттю – середньомісячний заробіток працівника в залежності від його страхового стажу:

– до 2-х років – 50%;

– 2 – 6 років – 55%;

– 6 – 10 років – 60%;

– понад 10 років – 70%.

Тривалість виплати такої допомоги становить:

– перші 90 днів – 100%;

– наступні 90 днів – 80%;

– у подальшому – 70%.

2) допомога по частковому безробіттю – компенсація втраченої частки заробітку при вимушеному простої підприємства або вимушеного скорочення робочого часу і обсягів робіт.

3) матеріальна допомога в період перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

4) одноразова допомога для організації підприємницької діяльності безробітного.

5) допомога на поховання у разі смерті безробітного або його утриманця.

6) надання соціальних послуг безробітному у вигляді:

– професійної підготовки і перекваліфікації;

– пошук підходящої роботи та працевлаштування безробітного;

– дотацій роботодавцю на створенню робочих місць для безробітних;

– оплата консультацій щодо працевлаштування безробітних, тощо.

 

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору і які вносять внески до відповідного Фонду страхування.

Право на допомогу по безробіттю також надається:

– військовослужбовці Збройних Сил України, МВС та інших формувань, звільнених зі служби у зв’язку їх скорочення без права на пенсію;

– інші незастраховані особи, які зареєструвалися в установленому порядку як безробітні;

– особи, які забезпечують себе роботою самостійно і добровільно вносять внески до Фонду соціального страхування по безробіттю.