Основи законодавства Про загальнообов’язкове соціальне страхування

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра фізичного виховання та безпеки життєдіяльності

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри ФВ та БЖД

 

Радомський І.П.

«___» _____________2012 року

 

ЛЕКЦІЯ
з дисципліни «Охорона праці в галузі»

Тема №3: Соціальне страхування від нещасного

Випадку під час виконання трудових обов’язків

Обговорено
на засіданні кафедри ФВ та БЖД

 

«____» __________2012р.

 

Протокол №____

 

Київ - 2012

Тема 3. Соціальне страхування від нещасного

Випадку під час виконання трудових обов’язків

Навчальні та виховні цілі:

1. Довести до студентів нормативні положення щодо Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та порядок відшкодування працівникам шкоди за втрату працездатності.

2. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.

 

Метод: лекція

Час: 2 години (90 хв.)

Місце: лекційна зала.

 

 

План лекції:

І. Вступна частина – 5 хв.

ІІ. Основна частина – 70 хв.

1. Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування.

2. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

3. Відшкодування працівникам шкоди за втрату працездатності.

ІІІ. Заключна частина – 5 хв.

 

 

Література:

1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

 

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО загальнообов’язкове СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

 

Згідно ст. 253 КЗпП “особи, що працюють за трудовим договором на підприємствах або у фізичних осіб, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню”.

Специфіка такого соціального захисту полягає в тому, що всі працівники, які працюють на договірній основі і сплачують внески до відповідних Фондів, автоматично стають суб’єктами державного соціального страхування без їх особистої згоди на те.

Це положення затверджено в “Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, головна мета якого є соціальний захист працівників і надання їм необхідної соціальної допомоги. Але ці “Основи...” не являються актом прямої дії, і потребують їх регулюванню додатковими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.

В Україні діють наступні види державного соціального страхування:

1. Обов’язкове державне пенсійне страхування.

2. Обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

3. Обов’язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, народження і поховання.

4. Обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Для реалізації своїх завдань кожна із цих систем створює свій Фонд державного соціального страхування, який керує діяльністю даної системи і надає допомогу застрахованим працівникам.

В Україні нині діє чотири самостійних Фондів соціального страхування:

– Пенсійний Фонд України;

– Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

– Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

– Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Кожен із цих Фондів являється юридичною особою і має свою гербову печатку, свою символіку і статус, та здійснює:

– управління відповідним видом державного страхування;

– збір і акумуляцію страхових внесків;

– надання відповідної соціальної допомоги застрахованим працівникам.

Страховий полюс для всіх працівників відкривається автоматично з підписанням наказу про прийняття їх на роботу, а роботодавець стає страховиком усіх своїх працівників з моменту реєстрації підприємства у відповідних Фондах державного соціального страхування.

При цьому, кожному працівнику видається свідоцтво, яке є єдиним на всі види страхування і являється документом суворої звітності. Форма даного свідоцтва і порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.