В роботі має бути використано не менш 30 джерел

Не потрібно прагнути тільки до запозичення матеріалу. Паралельно варто обміркувати знайдену інформацію. Цей процес триває впродовж усієї роботи над темою, тоді власні думки, що виникли під час знайомства з чужими роботами, стануть основою для здобуття нового знання. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в роботі. Вивчаючи наукові джерела, потрібно дуже ретельно стежити за оформленням посилань, щоб надалі було легко ними користуватися.

У науковій роботі можуть використовуватись цитати для того, щоб передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів під час порівняння різних наукових позицій тощо.

Поряд із прямим цитуванням часто застосовують переказ тексту першоджерела, який слід ретельно звіряти з першоджерелом. Аналіз літератури з проблеми повинен бути не описовим і констатуючим, а критичним, орієнтованим на ознайомлення з існуючим досвідом та з’ясування невирішених питань, на пошук оригінальних шляхів вирішення проблеми і повинен презентувати власну позицію автора стосовно позиції інших дослідників. Обов’язковим є посилання на використану літературу згідно з існуючими правилами для запобігання плагіату.

У разі виявлення випадків плагіату робота не допускається до захисту.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Загальна структура

Оскільки курсова робота є кваліфікаційною працею, її оцінюють не тільки за теоретичною цінністю, актуальністю теми і значенням отриманих результатів, а й за рівнем загальнометодичної підготовки, що насамперед відображено в композиції. Композиція роботи — це послідовність розташування її основних частин.

Обов'язковими частинами курсової роботи є:

титульний аркуш;

зміст, з вказанням сторінок;

перелік умовних скорочень (за необхідності)

вступ;

основна частина (розділи та підрозділи);

висновки;

список використаних джерел;

додатки (за наявності).

Перераховані частини включаються в роботу з дотриманням вказаної послідовності.

Титульний аркуш курсової роботи оформляється згідно з Додатком 1.

У Змісті відбивається структура роботи з вказівкою її частин: вступ, нумерація і назви розділів, підрозділів, висновки, список використаних джерел і додатки, з вказівкою перших сторінок перерахованих частин (Додаток 2). Бажано коротко і чітко формулювати назви розділів, підрозділів. Назви розділів повинні відповідати завданням дослідження і формулюватися з урахуванням рекомендацій.

Коли в роботі вжита специфічна термінологія, або використані маловідомі скорочення, нові символи, позначення та ін., то їх загальний перелік може бути поданий окремим списком на початку роботи. Якщо спеціальні терміни, скорочення та ін. вживаються менше трьох разів, то їх розшифрування подається у тексті роботи при першому згадуванні.

Вступ розкриває сучасний стан наукової проблеми (завдання), її значення, підстави і початкові дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження, його основну мету, завдання, а також шляхи їх досягнення, методологію.

У вступі дається загальна характеристика курсової роботи. Почати слід з постановки проблеми в загальному вигляді і її зв'язку з важливими науковими і практичними завданнями, аналізу останніх досліджень і публікацій, в яких розпочаті вирішення цієї проблеми і на які спирається автор, а також законодавства і проектів нормативно-правових актів.

Шляхом критичного аналізу і порівняння із вже відомими рішеннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки або суспільних відносин. При цьому такий аналіз повинен свідчити про наявність проблем (питань), вирішення яких можливе правовими засобами.

При обґрунтуванні актуальності вибраної теми є помилкою використання загальних формулювань, що не вказують на конкретні проблеми.

Обґрунтування актуальності обраної теми — початковий етап будь якого дослідження. Курсова робота є кваліфікаційною роботою, і те, як її автор уміє вибрати тему і наскільки правильно він цю тему розуміє й оцінює з погляду своєчасності і соціальної значущості характеризує його наукову зрілість і професійну підготовленість. Висвітлення актуальності повинно бути лаконічним. Досить у межах однієї сторінки показати основне — суть проблемної ситуації, що визначає актуальність обраної теми.

Далі формулюють об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт — це процес чи явище, що спричинило проблемну ситуацію. Предмет перебуває в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносні між собою як загальне і часткове. Дуже важливим етапом наукового дослідження є вибір методів дослідження, які є інструментом у здобуванні фактичного матеріалу. Вони також необхідна умова досягнення поставленої в роботі мети.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини (теорії і практика), у рамках яких існує досліджуване явище, тобто уся сукупність відносин, які служать джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження - це правовий аспект (який безпосередньо підлягає дослідженню) вказаних суспільних відносин, тобто це тільки ті істотні зв'язки і відносини, які підлягають безпосередньому вивченню в цій роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається? Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом - те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.

В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової юридичної думки за проблемою дослідження. Огляд літератури не повинен бути простим переліком опрацьованої літератури і переказом змісту. Стисло, критично висвітлюючи роботи дослідників, студент повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Як правило в тексті вступу фіксуються тільки автори робіт, або йдеться лише про конкретні наукові проблеми. Огляд літератури можна робити за проблемним критерієм. Ця частина вступу завершується висновком про ступень висвітлення обраної теми. На підставі цього логічною виглядає необхідність сформулювати мету та завдання дослідження.

Мета дослідження повинна конкретно формулюватися і знаходити своє вираження в описі того прогнозованого стану, в якому бажано бачити предмет дослідження, тобто мета виступає як якісний новий стан - результат подолання протиріччя між належним і сущим. Не слід формулювати мету як «Дослідження…», «Аналіз...», «Вивчення...» тому, що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Мета роботи пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхами його досягнення. Метою дослідження є кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано дослідження, вирішення проблем і усунення недоліків. При формулюванні мети можуть використовуватися слова: «Обґрунтувати новий підхід…», «Уточнити порядок..», «Конкретизувати положення про…», «Аргументувати необхідність…», «Розробити правила…», «Підготувати пропозиції…» і тому подібне.

Мета курсової роботи не формулюється як «Підготувати пропозиції з вдосконалення законодавства…», оскільки повинна вказувати на зміст таких пропозицій. Не може бути метою роботи і підготовка тез наукової доповіді, виступи на конференції, оскільки вони є апробацією результатів курсової роботи. Для досягнення мети повинно поставити завдання дослідження, відповіді на завдання повинні бути відображені у висновках. Формулювання завдань необхідно робити якомога ретельніше, оскільки опис їхнього рішення повинен становити зміст розділів курсової. Це важливо також і тому, що заголовки таких розділів відображають завдання проведеного дослідження.

Обов'язковим елементом вступу є вказівка на використані методи наукового дослідження. У кінці вступної частини бажано обґрунтувати структуру роботи і послідовність викладу матеріалу.

Рекомендований об'єм вступу - 2-3 сторінки комп'ютерного.

Основна частина роботи складається з розділів (як правило, трьох), підрозділів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напряму і обґрунтуванням використаних методів дослідження. У кінці кожного розділу обов'язково формулюють всновки з коротким викладом приведених в розділі наукових і практичних результатів.

У кожному розділі основної частини викладають:

· огляд літератури з даного питання, основні етапи розвитку наукової думки, короткий, критичний аналіз робіт попередників з вказівкою на ті питання, які залишилися невирішеними;

· аналіз законодавства з даного питання, обґрунтування наявних в нім недоліків і необхідності його вдосконалення, пропозиція форм і шляхів такого вдосконалення з урахуванням законодавства інших країн;

· аналіз практики застосування законодавства з даного питання на прикладі конкретних підприємств, об'єднань, організацій, установ, державних органів; власні висновки про наявність невирішених практичних проблем, шляхі їх вирішення;

· опис і результати власних досліджень автора, обов'язкова їх аргументація, з вказівкою того нового, що він вносить у розробку проблеми (у кожному розділі мають бути сформульовані проблеми наукового і практичного характеру, пропозиції з вирішенням виявлених проблем з вказівкою форми реалізації таких пропозицій, наприклад, пропозиції по вдосконаленню правозастосовної діяльності або законодавства).

Кількість розділів може бути більше за позгодженням з науковим керівником. Виклад матеріалу повинен відповідати головній ідеї, чітко визначеній автором.

У Висновках об'ємом 2-3 сторінки викладають наукові і практичні результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної проблеми (завдання), обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення отриманих результатів для науки і практики. При описі результатів можливе використання однієї із запропонованих схем:

Короткий виклад проблеми + вирішення проблеми з вказівкою міри новизни такого рішення.

Виклад результату з вказівкою міри його новизни + короткий виклад проблеми, на рішення якої спрямований такий результат.

Короткий виклад усіх проблем + виклад усіх результатів з вказівкою міри їх новизни.

Найбільш прийнятні для опису результатів слова «класифіковано…», «конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…», «встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для вказівки міри новизни – «вперше»., «отримало подальший розвиток…», «вдосконалено…». При описі отриманих результатів слід уникати наступних формулювань: «був проведений аналіз…», «вивчено…», «зроблений порівняльний аналіз…» і тому подібне.

Далі формулюють висновки і рекомендації відносно наукового і практичного значення отриманих результатів.

Завершується висновок вказівкою на перспективи подальших розробок досліджуваної теми.

У курсових роботах необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: "Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку", треба „На нашу думку”, „На думку автора”, „На думку дослідника”. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування джерел в тексті з наскрізною нумерацією за збільшенням.

Нормативно-правові акти з вказівкою останнього офіційного джерела публікації з урахуванням змін і доповнень за станом на дату здачі роботи науковому керівникові на перевірку.

При посиланнях на наукові публікації, учбову й іншу літературу в списку використаних джерел вказувати їх один раз і оформляти відповідно до вимог, а в тексті роботи - в квадратних дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25].

При повторному посиланні на те ж джерело в тексті роботи вказується раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки.

У списку використаних джерел вказуються тільки ті джерела, на які в тексті роботи зроблені посилання.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел. В якості додатків можуть бути тільки матеріали, що підтверджують отримані результати по темі дослідження.

До курсової роботи (за наявності) додаються тези наукової доповіді, що відбивають основні результати дослідження і підтверджують придбання студентом уміння виявляти наукову проблему і аргументувати варіанти її рішення.

Таблиці, практика, статистика, інші матеріали, використані при підготовці роботи, розміщуються в тексті роботи.

Додатки включаються в загальну нумерацію сторінок роботи. У тексті роботи посилання на наявність додатка відзначається в круглих дужках, наприклад, «Складені рекомендації по укладенню договору (Додаток 2)».