Відносини власності в економічному житті суспільства

1.Власність як економічна категорія

2.структура власності

3.Еволюція форм власності

 

Власність — складна і багатогранна категорія, яка виражає;ю сукупність суспільних відносин — економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо.

Власність — це сукупність відносин між суб'єктами гос­подарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів

Кількісний аспект власності — різноманітні об'єкти: заводи, засоби праці, земля, гроші, цінні папери, патенти, ліцензії та ін. Найважливішим об'єктом власності є засоби виробництва. За­лежно від того, у чиїх руках вони зосереджені (рабовласника, феодала чи капіталіста), формується відповідний суспільний спосіб виробництва.

Якісний аспект власності — відносини між людьми, підприєм­ствами, державою, між державою та іншими суб'єктами з приводу привласнення засобів виробництва, створеного продукту, цінних паперів тощо в усіх сферах суспільного відтворення.

Соціальний аспект власності розкриває процес форму­вання і розвитку класів, соціальних верств і груп та взаємодію між ними залежно від ставлення до засобів виробництва, спо­собів отримання певної частки національного багатства

Політичний аспект власності характеризує вплив на полі­тику держави залежно від наявності певної частки власності, привласнення різних форм національного багатства.

Психологічний аспект власності відображає наявність по­чуття господаря у людини-працівника або його відсутність, став­лення до власності як до своєї, нічийної або чужої

Юридична власність — загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі в юридичних актах і нормах, у праві власності.

Місце власності в економічній системі: визначає

1. Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва

2. Специфічність дій економічних законів певної економічної системи.

3. Цілі та мотиви виробництва

4.Характер розподілу і споживання створеного продукту

5.Класову і соціальну структуру суспільства

6.Панівну систему політичної та економічної влади

Привласнення — процес, що виникає у результаті поєднан­ня об'єкта і суб'єкта привласнення, тобто це конкретно-суспіль­ний спосіб оволодіння річчю

Відчуження — це позбавлення суб'єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об'єктом влас­ності.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин

— відносини з приводу привласнення об'єктів власності;

— відносини з приводу економічних форм реалізації об'єк­тів власності (тобто одержання від них доходу);

— відносини з приводу господарського використання об'єктів власності.

Об'єкти власності — це все те, що можна привласнити чи відчужити:

— засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;

— нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об'єк­ти, багаторічні насадження тощо);

— природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо);

— предмети особистого споживання та домашнього вжитку;

— гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;

— інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні

Суб'єкти власності — це персоніфіковані носії відносин власності:

— окрема особа (індивідуум) — людина як носій майнових і немайнових прав та обов'язків;

— юридичні особи — організації, підприємства, установи, об'єднання осіб усіх організаційно-правових форм;

— держава в особі органів державного управління, муніци­палітети (органи місцевого управління та самоврядування);

— декілька держав або всі держави планети

Право власності — це сукупність узаконених державою * прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юри- _; дичних осіб, які складаються між ними з приводу привлас­нення й використання об'єктів власності.

Види власності:

Індивідуально-трудова власність характеризується тим, що фізична особа в підприємницькій діяльності одночасно викорис­товує власні засоби виробництва і свою робочу силу.

Партнерська власність є об'єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб. З метою здійснення спільної підприємницької діяльності кожний учасник парт­нерського підприємства зберігає свою частку внесеного ним ка­піталу чи майна у партнерській власності.

Корпоративна (акціонерна) власність — це капітал, утво­рений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства, крім капіталу, створеного за рахунок продажу акцій, є також інше майно, придбане в результаті гос­подарської діяльності.

Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів.

Державна власність — це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи (інститути) державної влади.

Загальнодержавна власність — це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоні­фікується між окремими учасниками економічного процесу.

Муніципальна (комунальна) власність — це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (області, міста, району тощо).

Кооперативна власність — це об'єднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення спільної діяльності.

Власність трудового колективу — спільна власність, пере­дана державою чи іншим суб'єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовуєть­ся відповідно до чинного законодавства.

Власність громадських і релігійних об'єднань створюєть­ся за рахунок власних коштів, пожертвувань громадян чи орга­нізацій або шляхом передачі державного майна. Суб'єктами такої власності є партії, профспілки, спортивні товариства, цер­кви та інші громадські організації.

Змішана власність поєднує різні форми власності — при­ватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб'єктів.