Соціалісти-утопістиФурє. Висунули теорію суспільства без експлуатації

6.Марксизм. 50-ті рр.. 19ст.) Карл Маркс, Фрідріх Енгельс. Досліджували систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Трудова теорія вартості, аналіз форм вартості, концепція додаткової вартості, грошей продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Заперечував приватну власність, посилення експлуатації та зубожіння трудящих призвели до краху капіталізму не мають обґрунтованості тому переглядаються сучасними економістами.

Маржиналізм - (граничний)- Виникла в останній чверті 19-го ст.. Досліджували психологію економічних суб’єктів (людей та підприємства): з’ясовували вигідно чи ні даному суб’єкту вступати в ту чи іншу економічну діяльність. Споживач диктує свої умови. Ринку.дослідження ґрунтуються на таких категоріях як «гранична корисність», «гранична продуктивність», «граничні витрати2.(МенгерК., Візер Ф., Джевонс У. Вальрас Л.

Основні напрями сучасної економічної теорії є:

Неокласицизм. Заперечує необхідність втручання дер­жави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану еко­номічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Засновники – Маршал. Послідовники – Фрідмен,

Монетаризм. — теорія, яка приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За прави­лом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання грошей.(

Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бю­джетної політики. Засновником теорії є видатний англій­ський економіст Дж. М. Кейнс. «загальна теорія зайнятості і грошей2 1936

Інституціоналізм представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, зви­чаї, інстинкти і т. ін.

Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, пред­ставники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державно­го регулювання економічних процесів, наголошують на не­обхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються прин­ципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Економічні категорії — це найбільш загальні, логічні поняття, теоре­тичне вираження економічних явищ і процесів, які реально існують. Економічні категорії мають: 1) об'єктивний характер, оскільки в дійсності існують ті виробничі відносини, виразом яких вони є; 2) історичний характер — поява певних виробничих відносин озна­чає і появу нових економічних категорій. Так, за умов натурального виробництва не виникало відносин купівлі-продажу, а значить, не було і таких категорій, як товар, вартість та ін. Практично всі понят­тя, які в процесі аналізу використовує політична економія і які відоб­ражають певну сторону виробничих відносин, і є економічними кате­горіями (гроші, ціна, капітал, прибуток, заробітна плата тощо).

Пізнання економічних явищ за допомогою економічних катего­рій дозволяє перейти до глибшого вивчення їх суті — визначення об'єктивних, стійких, причинно-наслідкових зв'язків у виробничих відносинах. На цьому етапі пізнання вже йдеться про економічні за­кони. Економічні закони мають об'єктивний характер, тобто діють незалежно від свідомості й волі людей, проте, і це відрізняє еконо­мічні закони від законів природи, оскільки вони проявляються че­рез господарську діяльність людей, то людина певною мірою може впливати на їх дію. Ось чому в західній економічній літературі еко­номічні закони називають принципами і, характеризуючи певні сталі зв'язки, роблять припущення "за незмінюваності всіх інших умов".

Ті вчені, котрі як основу використовують формаційний підхід, виділяють та аналі­зують такі основні види законів: 1) загальні економічні закони — вони діють у всіх без винятку способах виробництва (закон еко­номії часу, закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, закон усуспільнення виробни­цтва й праці, закон зростаючих потреб); 2) специфічні економічні закони — вони діють лише в межах одного способу виробництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби ви­робництва (тут йдеться про конкретні економічні закони тієї чи іншої формації). В межах цієї групи законів ще, як правило, виді­ляється основний економічний закон формації, в якому виражають­ся мета й засоби її досягнення (при капіталізмі таким законом К. Маркс вважав закон додаткової вартості); 3) особливі економічні закони — вони діють за певних умов і можуть охоплювати кілька формацій. Так, з появою товарно-грошових відносин починають діяти закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон грошо­вого обігу тощо.

Вчені, які при вивченні економічних відносин відштовхуються від цивілізаційного підходу (а він передбачає розгляд світової історії як єдиного планетарного цілого з поступовою зміною цивілізацій, не враховує класові умовності, проголошує пріоритет загальнолюд­ських цінностей над класовими, національними), виділяють в про­цесі аналізу тільки дві групи законів: 1) загальні економічні закони, що діють на всіх етапах розвитку суспільства та 2) особливі еконо­мічні закони, які діють за певних умов.

Необхідно зазначити, що і перша, і друга класифікації є науково-обґрунтованими, в цілому характеризують сутність та якісну визна­ченість існуючої на тому чи іншому етапі економічного розвитку си­стеми економічних законів, а їхня поява та використання обумовлені цілями економічного аналізу, який здійснюється дослідниками.