Тема 9. Ціна виробництва, прибуток і валовий дохід

Тема 7. Підприємство як товаровиробник. Підприємництво. Кругооборот і оборот капіталу

Семінар 8

Підприємство – основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси благ, здійснює науково-дослідницьку, комерційну та ін. діяльність з метою отримання прибутку. Є юридичною особою. Існує багато видів підприємств, які розрізняють за багатьма критеріями, починаючи з власності.

Колективне підприємство – є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Спільне підприємство – підприємство, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Приватне підприємство – підприємство, що має одного господаря, основане на приватній власності індивідуальної особи, розпорядника капіталу підприємства. Різновидністю приватного підприємства є сімейне підприємство.

Орендне підприємство – підприємство, взяте в оренду у приватного власника або держави групою орендарів, напр., колективом підприємства або окремим підприємцем.

Партнерство – форма організації підприємства, за якої дві або більше осіб об’єднують своє майно, стають співвласниками створеного підприємства, разом управляють виробництвом і власністю, розподіляють прибуток і несуть спільну відповідальність за своїми зобов’язаннями.

Командитне товариство – вид господарської організації, заснованої на підставах довіри, де поєднується товариство з повною формою відповідальності і товариство з обмеженою формою відповідальності. Частина учасників цього виду товариства (комплементарні, повні товариші) займаються за дорученням і від імені товариства підприємницькою діяльністю і в повній мірі відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Інша частина його членів (командитисти, вкладники) відповідають за діяльність товариства лише у межах суми свого внеску (частки у статутному фонді).

Корпорація (лат. corporation – розташування в певному порядку) – колективна організація діяльності капіталістичних підприємств, яка існує у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типів. Виникла внаслідок дії законів концентрації та централізації капіталу і виробництва. Нині характерна як форма реалізації переважно великого бізнесу.

Виробнича функція – економіко-математичний метод аналізу господарської діяльності на мікро- та макрорівні, що дає змогу прогнозувати розвиток економіки, виявити шляхи підвищення ефективності виробництва. Найбільш відома виробнича функція Кобба-Дугласа – макроекономічна модель, яка розкриває залежність обсягів виробництва від задіяних засобів виробництва і праці.

Валовий продукт – статистичний показник, який характеризує в грошовому вираження і загальний обсяг виробництва продукції різними суб’єктами господарювання за певний період часу.

Необхідний продукт – економічна категорія, що означає частину створеного працівниками сфери матеріального виробництва сукупного суспільного продукту, яка необхідна для утримання самих працівників та їх-ніх сімей, а також для навчання працівників. Необхідний продукт виражений у формі заробітної плати. Друга частина створеного в процесі матеріального виробництва сукупного суспільного продукту називається додатковим продуктом і використовується суспільством для забезпечення розширеного відтворення.

Додана вартість – різниця між вартістю продукції (послуг), створеної і реалізованої даним підприємством, і вартістю затрат на придбання й переробку сировини і матеріалів. Це та вартість, яка прирощена на даному підприємстві.

Підприємництво – 1.Самостійна, від свого імені, під свою майнову відповідальність і на свій ризик діяльність фізичних і юридичних осіб, спрямована на систематичне одержання доходу, прибутку від користування майном, виконання робіт, послуг, виробництва товарів, їх продажу, надання послуг. 2. Ініціативна ефективна діяльність учасників (суб'єктів) підприємницької діяльності, що спрямована на досягнення високих результатів ефективності і прибутковості власних підприємницьких структур, утримання стабільності на ринку, підвищення іміджу. Супроводжується високим професійним рівнем підготовки залучених до підприємництва кадрів, умінням раціонального використання ресурсів і пошуком та залученням внутрішніх і зовнішніх резервів зростання прибутковості підприємства завдяки впровадженню новітніх технологій, фінансово-економічних програм, оптимальних управлінських рішень.

Кругооборот капіталу – рух капіалу у сфері виробництва й обігу, під час якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форм і повертається до свого вихідного пункту: Г-Т в Т’-Г’ (формула грошового капіталу).

Оборот капіталу – його кругооборот як постійно відновлювальний процес; рух як сума часу, протягом якого (більше одного або багато кругооборотів) весь авансований капітал повертається його власнику у грошовій формі.

Основний капітал – частина продуктивного капіталу, що повністю бере участь і виробництві життєвих благ, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, залежно від ступеня зношуваності.

Знос – старіння, знос основних засобів (будинків, устаткування тощо) в процесі їх виробничого використання. Розрізняють фізичний знос, що характеризується зносом матеріалів, з яких створені основні засоби, та моральний знос через їх поступове відставання від технічного рівня, який постійно зростає.

Амортизація (лат. amortizatio – погашення, сплата боргу) – процес поступового перенесення вартості зношування основних фондів в міру їх зношування на виготовлену продукцію.

Тема 8. Заробітна плата

Семінар 9

Заробітна плата – грошове вираження вартості й ціни товару «робоча сила» та частково результативності її функціонування.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує найманий працівник за продаж своєї робочої сили. Її розміри не дають уявлення про дійсний рівень життя працівника, як це показує реальна зарплата.

Реальна заробітна плата – кількість споживних вартостей (благ), яку працівник може придбати за свою номінальну заробітну плату при діючому рівні цін після сплати податків. У 2001 році в Україні була майже у 8 разів нижчою, ніж у 1990 (середньомісячна зарплата – приблизно в 6 разів). Це привело до того, що реальна заробітна плата для переважної більшості найманих працівників не виконувала свою функцію – відтворення робочої сили нормальної якості. Разом з іншими негативами це проявилось у наростаючій депопуляції населення, масовій міграції працівників та ін. явищах, які свідчать про деградацію основної продуктивної сили.

Почасова заробітна плата – форма плати за працю, виконану за певний час з урахуванням кваліфікації та умов праці.

Відрядна заробітна плата – це форма оплати праці, при якій вона нараховується за кожну одиницю виробленої продукції. Всередині відрядної форми можуть використовуватися проста відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна системи зарплати. Відрядна форма зарплати передбачає також систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці тощо.

Тема 9. Ціна виробництва, прибуток і валовий дохід

Семінар 10

Собівартість продукції – вартісне вираження спожитих у процесі створення продукту факторів виробництва (ресурсів). Розрізняють виробничу і повну собівартість (включає також витрати на зберігання і реалізацію виробів) та інші її види. Один із важливіших показників ефективності виробництва на мікрорівні.

Валові витрати – є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Зовнішні витрати – плата за ресурси постачальникам, які не належать до власників цього підприємства. Це, по суті, грошові видатки підприємства на придбання машин, верстатів, устаткування, сировини, матеріалів, виплату заробітної плати працівникам тощо. Фірма виплачує ці гроші, зовнішнім по відношенню до неї господарським суб’єктам. Зовнішні витрати іноді називають бухгалтерськими.

Внутрішні витрати – пов’язані з використанням факторів виробника, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). Для розрахунку внутрішніх витрат підраховують ту вигоду, яку підприємство могло б мати, передавши власні ресурси на сторону.

Бухгалтерські витрати – витрати, які мають явний характер і знаходять відображення на рахунках бухобліку

Економічні витрати – включають в себе бухгалтерські (явні) витрати і неявні витрати, або витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати).

Постійні витрати – містять видатки на утримання управлінського персоналу, страхування, охорону підприємств. Ці видатки залишаються незмінними незалежно від того, скільки продукції виготовляє підприємство. Вони оплачуються навіть тоді, коли продукція не виробляється.

Змінні витрати – охоплюють видатки на заробітну плату, сировину, електроенергію, напівфабрикати, амортизаційні відрахування. Вони зростають зі збільшенням обсягів випуску продукції. При відсутності продукції ці витрати не оплачуються.

Середні витрати – це витрати на одиницю випуску продукції. Є три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні валові (загальні) витрати.

Граничні витрати – це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції. Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшення обсягу випуску продукції на одиницю. Їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат. Загальні витрати відрізняються від змінних тільки постійними витратами, які залишаються сталими, коли обсяг випуску продукції змінюється.

Прибуток – перетворена, похідна форма додаткової вартості, яка кількісно є різницею між ціною продажу товару і витратами капіталу на її виробництво.

Бухгалтерський прибуток – різниця між виторгом і витратами фірми.

Норма прибутку – середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як відсоток від цього капіталу; відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

Валовий прибуток­ – загальна сума прибутку підприємств від підприємницької діяльності. Визначається, як різниця між виручкою від реалізації товарної продукції і собівартістю цієї продукції.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Ціна виробництва – перетворена, більш розвинута форма вартості товару, яка формується на нижчій стадії розвитку капіталізму і дорівнює витратам виробництва та середньому прибутку на авансовий капітал.

Середній прибуток – рівний (рівнозначний) прибуток на однакові капітали, вкладені в різні галузі і сфери виробництва. Утворюється в процесі міжгалузевої конкуренції.

Монопольна ціна – якісно нова форма ринкової ціни, яку встановлюють монополії у процесі купівлі-продажу товарів і послуг і яка забезпечує їм монопольні прибутки (надприбутки). Розрізняють монопольно високі ціни, за якими монополії реалізують свою продукцію, і монопольно низькі ціни – на продукцію, яку в основному закуповують у дрібних товаровиробників. «Ножиці цін» є також одним із нецивілізованих засобів привласнення доходів. В Україні внаслідок значної монополізації економіки і нераціональної політики уряду (держава переважно регулює ціни немонополізованих підприємств, а лібералізує ціни на товари і послуги олігархічних фірм) монопольні ціни домінують на внутрішньому ринку.