Класифікація економічних потреб

1. За характером виникнення: - первинні (їжа, одяг, житло, безпека)

- вторинні (модний одяг, комфортне житло, інформація)

2. За засобами задоволення: - матеріальні

- нематеріальні

3. За нагальністю задоволення: - першочергові

- другорядні

4. За суб’єктами: - особисті

- колективні

- суспільні

5. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

- абсолютні - визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством за найсприятливіших умов;

- дійсні -задовольняються за оптимальних розмірів виробництва при даній економічній системі;

- платоспроможні -це потреби, які особа (суб'єкт) може задовольнити за свої кошти і визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошовими доходами населення.

Розрізняють також економічні потреби суспільства, класів, соціальних верств, прошарків, груп, окремих людей. Серед них виділяють фізіологічні (з верхньою та нижньою межею), соціальні та духовні. Фізіологічні потреби - це основні потреби у товарах і послугах, без яких неможливе існування людини (їжа, одяг, житло). Соціальні потреби – це потреби в освіті, медичних послугах, соціальному страхуванні, вихованні дітей і т.д. Духовними потребами вважають потреби людини у віросповіданні, відвідуванні кіно, театру, картинних галерей, читанні художньої літератури, тобто все те, що розвиває особистість.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їх обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються.

Безперервний економічний і духовний прогрес суспільства зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їх структури, що відображається в дії економічного закону зростання потреб.

Розвиток та задоволення потреб залежить від ступеня розвитку і зрілості економічної системи. У розвинених країнах вчені налічують майже 11 тис. потреб, більшість з яких – економічні. Постійне зростання потреб свідчить про дію закону всезагального економічного зростання потреб.

Економічні потреби окремої людини, трудового колективу та сукупного працівника групуються навколо потреб людини-працівника і людини-власника.

Потреби людини-працівника зароджуються у виробництві й пов'язані з процесом праці і можливістю працювати. Це потреби у якісному вдосконаленні умов праці: санітарно-гігієнічні умови, фізична небезпека, контакти з іншими людьми. Умови праці повинні стимулювати працівника до ефективної, високо продуктивної праці, власному удосконаленню.

Потреби людини-власника – це потреби в отриманні гідної величини заробітної плати, у привласненні частини прибутку через акції підприємства, в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки заощаджень. Крім того, потреби людини-власника передбачають, що вона забезпечена окремою зручною квартирою, товарами тривалого користування (автомобілем, телевізор-ром тощо), а по змозі – сучасною дачею.

Але потреби постійно змінюються і зростають під впливом їх задоволення через можливості виробництва у створенні відповідних матеріальних благ, що свідчить про дію закону зростання потреб.

Закон зростання потреб – це всезагальний економічний закон, який виражає сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і рівнем задоволення потреб (або особистим споживанням), розвиток яких викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення.

Основною суперечністю закону є, з одного боку, досягнутий рівень виробництва і споживання, а з іншого – зрослі на цій основі потреби людей.

Матеріально-речовою основою даного закону є розвиток технологічного способу виробництва. В умовах новітньої техніки та технології закон діє значно інтенсивніше і спонукає підвищувати рівень робітників. В умовах автоматизації виробництва зростають потреби, пов'язані із якісним удосконаленням умов праці кожного індивіда, трудового колективу та сукупного працівника. Закон зростання потреб тут виявляється у потребах формування працівника нового типу.

Під час людської діяльності конкретним виявом зростання потреб є збільшення видів виробництва продукції. Приблизно 90% сучасних товарів на початку ХХ ст. не вироблялося.

У соціальній сфері закон зростання потреб виявляється в поліпшенні житлових умов, пенсійного забезпечення, гарантованого просування по службі тощо. У сфері політики проявляється у потребі людей, трудових колективів, соціальних верств і прошарків, класів впливати на формування політики, брати участь в управлінні державою. Прояви закону зростання потреб має місце у правових, культурних, національних та інших суспільних відносин.

Таким чином, потреби людей, суспільства, підприємств впливають на сам процес розвитку не тільки економіки, її окремих елементів, але й всього розвитку країни в цілому.

Друге питання

Економічні ресурси – природні, людські (трудові), вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Це: заводські, сільськогосподарські споруди, обладнання, інструменти, різноманітні засоби

транспорту та зв’язку, різноманітні види праці, земля, корисні копалини. Слід класифікувати їх:

- матеріальні ресурси – земля або сировинні ресурси та капітал;

- трудові ресурси – праця та підприємницькі здібності.

Категорії ресурсів:

1. Земля – все те, що дарує нам природа: пахотні землі, ліси, залежі мінералів, нафти, водні ресурси.

2. Капітал - інвестиційні ресурси – це вироблені засоби виробництва: інструменти, обладнання, машини, транспортні засоби (процес їх виробництва і нагромадження називається інвестуванням). Інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші – роблять це опосередковано, забезпечуючи виробництво споживчих товарів.

3. Праця –фізичні та розумові здібності людини, що використовуються у виробництві товарів та послуг.

4. Підприємницькі здібності – це ініціатива, відповідальність за обрану справу, новаторство, ризик. Підприємець – це людина, яка ризикує не тільки своїм часом, працею, діловою репутацією. Але й вкладеними коштами.

Всі економічні ресурси рідкісні та знаходяться в обмеженій кількості. Людські потреби безмежні, тому ми не в змозі задовольнити всі матеріальні потреби суспільства. Єдине, що нам залишається – це прагнути якомога найбільшого задоволення цих потреб. Тому ми говоримо про ефективність використання ресурсів.

Третє питання

Економічна ефективність охоплює проблему «витрати - випуск». Конкретніше, це зв'язок між кількістю одиниць рідких ресурсів, що використовуються в процесі виробництва, та отриманою в разі виробництва кількістю необхідного продукту. Більша кількість продукту, що отримана від певного об’єму затрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту від певного об’єму затрат означає зниження ефективності.

Суспільство прагне використовувати свої рідкі ресурси ефективно, бажає отримати максимальну кількість корисних товарі і послуг, вироблених з обмежених ресурсів. Щоб цього досягти суспільство повинно забезпечити повну зайнятість та повний об’єм виробництва.

Повна зайнятість –це використання всіх придатних для цього ресурсів. Робітники не повинні примусово бути без роботи, економіка повинна забезпечити занятість для тих, хто хоче та може працювати. Не повинні простоювати пахотні землі або обладнання. Це не йде мова про працю дітей або людей похилого віку, пахотні землі також в цілях забезпечення родючості періодично залишають під паром.

Повний обсяг виробництва – це ефективний розподіл ресурсів, тобто залучені ресурси слід використовувати таким чином, щоб вони приносили найбільший вагомий внесок в загальний об’єм продукції. (Не треба астрофізиків направляти в сільське господарство, а досвідчених фермерів направляти в космічні центри). Повний обсяг виробництва передбачає також використання найкращих технологій.

Проблему ефективності можливо проілюструвати за допомогою таблиці виробничих можливостей.