Термінологічний словник ключових понять. Акція – цінний папір без установленого строку дії, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства

 

Акція – цінний папір без установленого строку дії, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду.

Банк – фінансова установа, яка акумулює тимчасово вільні грошові кошти (вклади), надає їх у тимчасове користування у формі кредиту (позики), виступає посередником у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами або окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Банківський прибуток – різниця між процентами на вкладений капітал і виплатою процентів за позиками.

Витрати обігу – витрати підприємства сфери обігу, пов’язані з реалізацією продукції.

Дивіденд – дохід, який отримує власник акції за рахунок прибутку акціонерного товариства.

Інфраструктура ринку – система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Кредит – позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою процента; економічні відносини між кредитором і позичальником.

Норма банківського прибутку – відношення чистого прибутку до власних коштів банку.

Норма (рівень) процента – відношення річного прибутку, що одержується власником грошового капіталу, до суми позичкового капіталу.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений строк з виплатою фіксованого процента.

Оптова торгівля – здійснення посередницьких функцій між промисловцями і роздрібними торговцями.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який надається в позику господарському суб’єкту на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Позичковий процент – вартість послуги, яка надається кредитором позичальнику (клієнтові), у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на обумовлений строк.

Роздрібна торгівля – реалізація товарів безпосередньо споживачам.

Товарна біржа – форма діяльності оптового ринку з купівлі та продажу товарів за встановленими стандартами і зразками.

Торговий капітал – капітал, який забезпечує рух продукту від виробника до споживача.

Фіктивний капітал – акції, облігації та інші цінні папери, які обертаються на фондовій біржі.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також забезпечують інші права, що випливають із цих документів, іншим особам.

Тема 11. Домогосподарства

(Тема вивчається самостійно)

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин:

- суть домогосподарств;

- функції домогосподарств.

2. Доходи домогосподарства та їх розподіл:

- джерела доходів домогосподарств та їх джерела;

- розподіл доходів: функціональний й особистий.

3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств:

- витрати на споживання. Ефект заміни і споживчий надлишок;

- максимізація граничної корисності;

- заощадження;

- домогосподарства і сукупний попит.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Навчальна література

1. Політична економія: Навч. посібник / К.Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О.Бєляєв та ін. За ред. К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – Тема 11.

2. Політична економія: Навч. посібник / О.О.Бєляєв, А.С.Бебело. – К.: КНЕУ, 2001. – Тема 9.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – Розд. 21.

4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. – М.: Республика, 1992. – Т. 1. – с. 105-112.

Наукові праці

5. Кузнєцов О. Методика оцінки характеру поведінки споживачів // Економіка України. – 1999. - № 8.

6. Мочерний С. Домашні господарства // Економічна енциклопедія: У 3-х томах. Т. 1 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Академія, 2000. – с. 359.

7. Одиниць В. Шляхи удосконалення соціального захисту населення // Економіка України. – 1999. - № 11.

8. Соколик М. Грошові доходи і витрати населення України: тенденції та структура // Економіка України. – 1999. - № 3.

 

Термінологічний словник

Домогосподарство – особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Сімейні доходи – матеріальна основа відтворення сім’ї, сукупність грошових надходжень, що отримує сім’я від використання ресурсів, які знаходяться в її розпорядженні.

Сімейний бюджет – збалансовані потоки доходів і витрат сім’ї.

Сімейне підприємство – підприємство, яке знаходиться у власності сім’ї і робота якого організовується членами сім’ї.

Індивідуальна власність – особиста власність, власність трудового господарства, власність селянського і особистого підсобного господарства.

Власність сім’ї – майно та сукупність грошових коштів, якими володіє сім’я.

Власність подружжя – сукупність відносин, у які вступає подружжя з приводу володіння та використання майна і фінансових ресурсів, які знаходяться у його розпорядженні.

Гранична корисність доходу – середня гранична корисність на гривню всіх товарів за стану рівноваги для споживача.

Ефект доходу – вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.

Ефект заміни – коли ціна товару зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, щоб отримати бажане задоволення за найменшу ціну.

Заощадження – частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Максимізація граничної корисності – таке впорядкування покупцем свого споживання, за якого кожен окремий товар приносить йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню.

Сім’я – сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Споживання домогосподарства – придбання товарів особистого користування та витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчий надлишок – розрив (різниця) між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства або споживчим надлишком.

Сукупний дохід догосподарства – вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.