1. Процес розвитку «пограничних» культурних явищ, які знаходяться на «краю» культурної системи:
І) свідомість;
ІІ) самосвідомість;
ІІІ) маргіналізація.
2. Предмет, що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для придбання, зберігання, переробки й передачі інформації:
І) знання;
ІІ) вірування;
ІІІ) знак.
3. Соціокультурні механізми, які керують людською поведінкою:
І) цінності;
ІІ) вірування;
ІІІ) регулятиви.
4. Розповсюдження культури, за яким стоять корисливі та загарбницькі інтереси:
І) культурна асиміляція;
ІІ) субкультура;
ІІІ) культуртрегерство.
5. Цілісна культура відповідної соціальної групи всередині «великої національної культури», що складається із стійких норм, ритуалів, особливостей зовнішнього вигляду, мови, художньої творчості, які значно відрізняються від домінуючих у суспільстві:
І) світова культура;
ІІ) домінуюча культура;
ІІІ) субкультура.
6. Традиційні форми культової та соціальної поведінки, які закріплені колективною звичкою:
І) закони;
ІІ) ритуал;
ІІІ) звичаї.
7. Приписи, зразки дій та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки:
І) звичаї;
ІІ) ритуал;
ІІІ) норми.
8. Сукупність приписів і правил, які визначають порядок дій в соціальному житті або при виконанні культових обрядів:
І) міф;
ІІ) норми;
ІІІ) ритуал.
9. Хто є автором терміна «культурологія»?
І) Цицерон;
ІІ) Т. Кун;
ІІІ) Л. Уайт.
10. Представником психоаналітичної концепції є:
І) Г. Гессе;
ІІ) Л. Уайт;
ІІІ) К. Юнг.
11. Ксенофобія:
І) культурні звичаї;
ІІ) ритуали;
ІІІ) ворожість і нетерпимість до всього чужого.
12. Архаїчна культура первісних суспільств була:
І) інноваційною;
ІІ) традиційною;
ІІІ) революційною.
13. Головну роль у культурі доіндустріальних суспільств займає:
І) релігія;
ІІ) ідеологія;
ІІІ) свідомість.
14. Те, що було спільним для інших культур, стає спільним і для цієї культури:
І) еліта;
ІІ) міф;
ІІІ) культурна інтеграція.
15. Неодмінні ознаки духовності народу:
І) національна культура;
ІІ) національна свідомість;
ІІІ) національна свідомість і національна культура.
16. Яка наука займається вивченням знаків і систем знаків:
І) менеджмент;
ІІ) психологія;
ІІІ) семіотика.
17. Локальна цивілізація це:
І) творча еліта;
ІІ) суспільство, засноване на розумі, справедливості;
ІІІ) стійка єдність людей, яка виникає в певному регіоні.
18. Світогляд Античності:
І) Теоцентричний.
ІІ) Космогонічний;
ІІІ) Антропоцентричний.
19. Культура Середньовіччя відображає:
І) Культ людини.
ІІ) Людину як служителя культу;
ІІІ) Космос.
20. Інтелігентність передбачає:
І) Спадковість за соціальним станом, володіння культурою почуттів.
ІІ) Володіння наукою і мистецтвом, управління емоціями і почуттями.
ІІІ) Національна ознака.
21.Що таке мистецтво:
І) естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості;
ІІ) система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація;
ІІІ) речовий, графічний, чи звуковий умовний знак чи умовна дія, що означає певне явище, ідею.
22. Первісне мистецтво було:
І) синкретичним (неподільним);
ІІ) авангардним;
ІІІ) національним.
23.Світова культура це:
І) синтез кращих досягнень всіх національних культур народів, що населяють нашу планету;
ІІ) синтез культур різних класів, соціальних груп і верств певного суспільства;
ІІІ) культура певного регіону.
24. Термін етика вперше утворив:
І) Демокріт;
ІІ) Крітій;
ІІІ) Арістотель.
25. Яка чеснота, за Арістотелем, є етичною:
І) говорливість;
ІІ) марнославство;
ІІІ) мужність.
26. Прагнення моралі удосконалити людину, обов’язковість моральних правил для всіх людей, їх рівність:
І) комунікативна функція;
ІІ) пізнавальна функція;
ІІІ) гуманістична функція.
27. Предмет етики:
І) психіка;
ІІ) культура;
ІІІ) мораль.
28. Хто вважав, що предмет етики є сфера людської практики як діяльності, заснованої на виборі?
І) Геракліт;
ІІ) У. Вундт;
ІІІ) Арістотель.
29. Ідеалістичні теорії походження моралі містять в собі:
І) теорії, які грунтуються на принципі історизму у розвитку моралі;
ІІ) еволюційне походження моралі (в процесі розвитку людини);
ІІІ) божественне походження моралі (релігійна мораль).
30. До елементів структури моралі не відносять:
І) моральні якості людини;
ІІ)моральні ідеали;
ІІІ) гуморальну діяльність.
31. Гуманістична функція моралі ще має назву:
І) філософської;
ІІ) гносеологічної;
ІІІ) людинотворчої.
32. Займались алхімічними пошуками еліксиру безсмертя:
І) скіфи;
ІІ) варяги;
ІІІ) даоси.
33. Рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу:
І) революція;
ІІ) епідемія;
ІІІ) реформація.
34. Антропоцентризм є характерним для епохи:
І) Середньовіччя;
ІІ) Нового часу;
ІІІ) Відродження.
35. Відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана – це:
І) милосердя;
ІІ) альтруїзм;
ІІІ) благоговіння.
36. Активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту – це:
І) почуття;
ІІ) закритість;
ІІІ) ворожість.
37. Дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей – це:
І) почуття;
ІІ) толерантність;
ІІІ) вчинок.
38. Все, що позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди, називають:
І) жалість;
ІІ) милуванням;
ІІІ) добром.
39. Перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства – це:
І) лінь;
ІІ) байдужість;
ІІІ) зло.
40. Доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою – це:
І) емоція;
ІІ) почуття;
ІІІ) милосердя.
41. Вільне самовизначення людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності – це:
І) емоції;
ІІ) моральні почуття;
ІІІ) моральний вибір.
42. Категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування – це:
І) моральний обов’язок;
ІІ) моральний вибір;
ІІІ) моральний ідеал.
43. Систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності – це:
І) здоровий глузд;
ІІ) моральні запити;
ІІІ) моральні кодекси.
44. Усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе – це:
І) підсвідоме;
ІІ) почуття;
ІІІ) самосвідомість.
45. Здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку – це:
І) емоції;
ІІ) почуття;
ІІІ) совість.
46. Автором «Ілліади» був:
І) Софокл;
ІІ) Арістофан;
ІІІ) Гомер.
47. Представник філософії у Стародавній Греції:
І) Кун цзи;
ІІ) Лао цзи;
ІІІ) Аристотель.
48. Антична культура це:
І) культура Стародавнього Китаю
ІІ) культура Стародавньої Месопотамії
ІІІ) культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму
49. Головним богом у Римі був:
І) Зевс
ІІ) Марс
ІІІ) Юпітер
50. Представником сюрреалізму є:
І) І. Айвазовський;
ІІ) І. Рєпін;
ІІІ) С. Далі.
51. Низьке - це
І) відображає життєву правду, ідейність;
ІІ) життєвий устрій;
ІІІ) крайній ступінь потворного, надзвичайно негативна цінність.
52. Мовний етикет це:
І) функціональна система елементів;
ІІ) ментальний феномен;
ІІІ) сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування.
53. У мистецтві типовими формами відображення піднесеного є
І) ідейність;
ІІ) грація;
ІІІ) грандіозність, масштабність, монументальність.
54. Потворне – це категорія – антипод:
І) комічному;
ІІ) трагічному;
ІІІ) прекрасному.
55. Для кого прекрасне містилося в числовій гармонії:
І) Демокріт;
ІІ) Платон;
ІІІ) Піфагор.
56. Естетична категорія, що характеризує нерозв'язний суспільно- історичний конфлікт в боротьбі людини з природою, у зіткненні протилежних соціальних сил, у діяльності і внутрішньому світі особистості:
І) комічне;
ІІ) прекрасне;
ІІІ) трагічне.
57. Термін «естетика» був введений:
І) Аристотелем;
ІІ) Платоном;
ІІІ) Баумгартеном.
58. Фундатором естетики як науки став:
І) Арістотель;
ІІ) Кант;
ІІІ) Баумгартен.
59. Жахливе – це категорія – антипод:
І) комічному;
ІІ) трагічному;
ІІІ) піднесеному.
60. В яку добу піднесене отожнювалось з Богом:
І) Античність;
ІІ) Просвітництво;
ІІІ) Середньовіччя.
61. Яка категорія естетики відображає повну безнадійність:
І) комічне;
ІІ) прекрасне;
ІІІ) жахливе.
62. Глобальними проблемами називають проблеми:
І) які стосуються окремої держави;
ІІ) які стосуються Європейського союзу;
ІІІ) які зачипають життя всього людства.
63. Кому належить трактат «Нікомахова етика»
І) З. Фрейд;
ІІ) А. Маслоу;
ІІІ) Арістотель.
64. Моральна якость професіонала – це
І) самодисципліна;
ІІ) милосердя;
ІІІ) релігійність.
65. Назвіть головну чесноту християнства:
І) красу;
ІІ) користь;
ІІІ) милосердя.
66. Моральні вимоги підтримуються:
І) карним законодавством;
ІІ) окремими службовцями;
ІІІ) силою загальноприйнятих звичаїв, суспільною думкою.
67. Естетика – це наука
І) про навколишнє середовище;
ІІ) про становлення чуттєвої культури людини;
в) про психіку.
68. Правила поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських відносин:
І) моральний ідеал;
ІІ) етикет;
ІІІ) самосвідомість.
69. Поняття «моральна філософія» запровадив:
І) С. Далі;
ІІ) Цицерон;
ІІІ) А. Маслоу.
70. Результат наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєво-емоційному рівні:
І) міф;
ІІ) етикет;
ІІІ) почуття.
71. Ступінь розвитку культури, що є протилежною по відношенню до варварства:
І) цивілізація;
ІІ) прогрес;
ІІІ) регрес.
72. Предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини:
І) ментальність;
ІІ) артефакт;
ІІІ) свідомість.
73. Процес передачі культурних цінностей та інформації в часі:
І) культурне успадкування;
ІІ) цивілізація;
ІІІ) регрес.
74. Характеризує індивіда як члена певного, історично конкретного суспільства, який має необхідні для життя в цьому суспільстві соціальні якості:
І) індивід;
ІІ) особистість;
ІІІ) індивідуальність.
75. Діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя:
І) благодійність;
ІІ) співчуття;
ІІІ) чуттєвість.
76. Зобов’язання бізнесу здійснювати добровільний внесок в розвиток суспільства, включаючи соціальну, економічну і екологічну сфери, прийняте компанієй більш того, що потребує закон і економічна ситуація:
І) обов’язкові внески;
ІІ) корпоративна соціальна відповідальність;
ІІІ) соціальні обов’язки.
77. Подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди:
І) насилля;
ІІ) втручання;
ІІІ) сподівання.
78. Вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля:
І) смертний гріх;
ІІ) смертна пастка;
ІІІ) смертна страта.
79. Позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання:
І) евтаназія;
ІІ) провина;
ІІІ) пастка.
80. Переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом:
І) пошана;
ІІ) провина;
ІІІ) милування.
81. Акт великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим:
І) милування;
ІІ) провина;
ІІІ) прощення.
82. Думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення:
І) почуття;
ІІ) вплив;
ІІІ) репутація.
83. Одна з глобальних моральних цінностей; регулятор моральної діяльності людини; почуття глибокого задоволення від досягнутої мети, отримання бажаного, комплекс різних переживань, які пов’язані з позитивною оцінкою людини свого життя:
І) совість;
ІІ) честь;
ІІІ) щастя.
84. Певний порядок дій, скерований на дотримання зовнішніх умовностей:
І) церемоніал;
ІІ) манери;
ІІІ) субординація.
85. Смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного (глузливого) відношення до предмету:
І) гумор;
ІІ) сатира;
ІІІ) іронія.
86. Наочний світ, що створюється людиною засобами індустріальної техніки за законами краси і функціональності:
І) дизайн;
ІІ) ротація;
ІІІ) модернізація.
87. Особлива форма практично духовного освоєння дійсності, здійснювана з метою насолоди творчою діяльністю і її продуктами:
І) милування;
ІІ) насолода;
ІІІ) естетична творчість.
88. Синтетичне уявлення людини про конкретну дійсність та своє місце в ній; система образів – наочні уявлення про світ і місце людини в ньому, про взаємозв’язок людини з природою, людини з суспільством, людини з іншою людиною та з собою:
І) внутрішній світ людини;
ІІ) естетична творчість;
ІІІ) картина світу.
89. Певний (усвідомлений або неусвідомлений) вплив держави на культуру з метою зміни (повної або часткової) чи збереження її:
І) культурний досвід;
ІІ) культурна глобалізація;
ІІІ) культурна політика.
90. Об’ємне зображення на площні або в просторі (дерево, мармур, глина, гіпс, бронза, каміння):
І) архітектура;
ІІ) дизайн;
ІІІ) пластика (скульптура).
91. Предмети побуту, які, окрім естетичної цінності, мають утилітарне значення (форма, декор):
І) архітектура;
ІІ) дизайн;
ІІІ) прикладне мистецтво.
92. Мистецтво проектування і будівництва будівель, споруд та їх комплексів, які формують просторове середовище, для життя і діяльності людей:
І) архітектура;
ІІ) дизайн;
ІІІ) прикладне мистецтво.
93. Зображення на площині картин реального світу, перевтілених творчою уявою художника (колір, простір, світло):
І) архітектура;
ІІ) живопис;
ІІІ) прикладне мистецтво.
94. Зображення на площині за допомогою лінії, штриха, крапки, плями:
І) архітектура;
ІІ) живопис;
ІІІ) графіка.
95. Відображення реальної дійсності через звуки (звукові знаки з емоційним навантаженням):
І) архітектура;
ІІ) живопис;
ІІІ) музика.
96. Естетичне освоєння світу за допомогою художнього слова (письмова мова в поезії з ритмикою і римами):
І) архітектура;
ІІ) живопис;
ІІІ) література.
97. Створені технічними засобами графічні художні зображення:
І) архітектура;
ІІ) живопис;
ІІІ) комп’ютерна графіка.
98. Пластика рухів людського тіла, жести, міміка:
І) архітектура;
ІІ) пантоміма, хореографія;
ІІІ) комп’ютерна графіка.
99. Синтез мистецтв при створенні нової реальності за допомогою технічних засобів:
І) створення «віртуальної реальністі»;
ІІ) пантоміма, хореографія;
ІІІ) комп’ютерна графіка.
100. Невеликий за розмірами твір, що вирізняється декоративністю форм, орнаментарністю, тонкістю письма:
І) мініатюра;
ІІ) іконопис;
ІІІ) портрет.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ
Абстракціонізм – формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку ХХ ст.), що відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.
Абсурдизм – художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовності буття.
Авангардизм – умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів.
Авторитет – (від лат. влада, вплив) – в широкому значенні загальновизнаний неформальний вплив особи, заснований на знаннях, досвіді, компетенції, високому професіоналізмі і моральній доброчесності. У вузькому значенні – це владна функція, обумовлена посадою людини. В моральному сенсі авторитет полягає у здатності людини керувати іншими людьми без застосування будь-яких форм примусу.
Автохтонність (гр. аутос – сам, хтонес – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий.
Агіографія – жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя святих («житія»), про діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов’язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники («мінеї»), які використовувались під час богослужіння.
Академізм – напрямок в мистецтві ХІХ – ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема романтиків). У своїх крайніх проявах характеризується епігонським догматичним наслідуванням зовнішніх форм і стильових засад, канонів і традиціоналістських принципів творчості, еклектичним поєднанням різностильового матеріалу. Для академізму характерні запозичення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, стародавньої історії), ідеалізація образів.
Акварель – живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.
Аксіологія – теорія моральних цінностей.
Актуальна культура – культура, яка знаходиться в масовому використанні.
Альманах – неперіодична літературна збірка творів різних авторів.
Альтруїзм – категорія етики для позначення безкорисливого служіння іншим, готовність до самопожертви і самозречення заради блага і щастя іншого.
Ампір – стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, який вперше виник у Франції в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. при Наполеоні І. Служив втіленню ідей державної могутності, заснований на наслідуванні античних зразків; стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі й мистецтві (початок ХІХ ст.).
Анімізм (лат. душа)– уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями.
Антисцієнтизм - стверджує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, зважав на негативні наслідки науково-технічного прогресу (руйнування природного середовища, створення зброї масового знищення, тлумачення науки як «дегуманізованої сили», що є джерелом трагічного людського існування).
Антропоморфізм – наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.
Апатія (гр. нечутливість) – цілковите звільнення від пристрастей, головне поняття стоїцизму, означає душевний спокій, незворушність, коли почуття і пристрасті не заважають діяльності розуму.
Апокрифи (гр. таємничий, прихований) – так тоді називалися твори, релігійного змісту, але відступаючі від офіційного вчення, тому і невизнавалися церквою.
Апологети (гр. захищаю), християнські богослови, письменники-філософи, які в своїх працях захищали принципи християнства від критики з боку язичних вчених.
Артефакт – предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини.
Артха – набуття і належне використання матеріальних цінностей.
Архетип – прообраз, первісна структурна форма або зразок.
Аскетизм (від гр. навченний вправами) – досягнення моральної досконалості завдяки саморегуляції і обмеженню своїх тілесних потреб.
Атараксія – це набуття ясного спокою, звільнення від усіх турбот і страждань.
Базиліка (гр. царський дім) – приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямокутниказ великим залом, розділеним уздовж двома рядами колон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.
Бароко ( італ. примхливий) – художній стиль кінець ХVІ – сер. ХVІІІ ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бороко властиві грандіозність, складні форми, декоративна пишнота, мальовничість, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.
Билини – це усні поетичні твори про минуле.
Біблія – збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій.
Біоетика – це сфера застосування етики у системі «людина – жива природа».
Благоговіння – відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана.
Благодійність – діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя. Люди, які потребують допомоги, це не тільки бідні, а ще ті яким невистачає на проекти, культурні, професійні, громадські задачі.
Братерська любов – основа всіх типів любові. Вона передбачає солідарність з усім людством і виходить з того, що людська єдність грунтується на ідентичності людської сутності безвідносно до освіти, знань, талантів тощо.
Брахман – є активним творчим початком всього буття, а також він є світовою душею, духовною субстанцією з якої все породжується.
Бріколаж – нашарування несумісних у реальності подій.
«Бу янь» - мовчання.
Веди (санскр. – священне знання) - становили собою збірник священних гімнів, молитв, жертовних обрядів, поезії.
Вертеп - маленькі переносні театри, що їх учні носили із собою, переходячи з дома в дім на свято Різдва Христа. В цих театрах, що виконують в останній чверті ХVІ ст. і базуються на старовинних народних традиціях діяли ляльки, а учні промовляли тексти.
Відродження – епоха в історії культури почалася в Італії в ХІV ст. Термін «Відродження» запровадив італієць Дж. Вазарі в ХVІ ст. на означення зв’язку з античною спадщиною. Стверджувався новий світогляд – гуманізм, ідеал розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи Відродження послідовно оволодівали методами художнього відображення дійсності – відтворення об’єму, простору, світла, людської фігури й реального середовища - інтер’єру, пейзажу.
Вітраж – малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, дверях).
Влада – це підсилення волі людини за рахунок волі інших людей, приняття рішень за інших. Влада може бути заснована на вищісті волі, взаємному договорі або на насиллі.
Волюнтаризм (від лат. воля) – ідеалістичний напрям в філософії, який вважає волю вищим принципом буття, протиставить її законам буття в стверджує її незалежність від світу.
Ворожість – активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту.
Вчинок - це дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей. Вчинок є плід вибору того, що людині в цей момент представляється благом, тобто що є корисним або добрим для неї.
Гедонізм (гр. насолода) – етичне вчення, що проголошує насолоду в якості визначальної рушійної смли людської поведінки; мета життя – отримання насолоди і уникнення страждань.
Генна інженерія – розділ біології, пов’язаний із цілеспрямованим конструюванням нових, відсутніх у природі комбінацій генів за допомогою генетичних і біохімічних методів.
Гідність – категорія етики, яка характеризує самоповагу людини та її моральну рівноправність з іншими людьми.
Гіпертекст – аналог комп’ютерної літератури, яку можна читати з будь-якого місця, змінюючи події і героїв.
Глобалізація (від лат. global – куля) – це процес переростання будь-якого явища в явище світового масштабу і його трансформація в цілісне світове середовище.
Глобальна культура – універсальна, всесвітня культура, яка розповсюджується поза національними та регіональними межами. Поняття глобальної культури в сучасному світі тісно пов’язано з розвитком інформаційних технологій.
Глобальними називають проблеми, які зачипають життя всього людства, а їх розв’язання можливе лише зусиллями всіх народів, які населяють Землю. Глобальні проблеми – продукт діяльності людини, породжені стихийним розвитком цивілізації, размежуванням культурних центрів і периферій, неравномірним науково-технічним, економічним, соціально-політичним і культурним розвитком держав і регіонів.
Готика – стиль, який став заключним етапом європейського середньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розвивається в ХІІІ-ХІV ст., а в деяких – пізніше. В архітектурі характеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрільчатими склепіннями та арками, витонченістю кам’яного різблення, вітражами.
Гравюра – картина, малюнок, отримані шляхом відбитку, поліграфічного відтворення кліше, виготовленого гравером (художником).
Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.
Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на ремісничих виробах, стінах споруд.
Гротеск – літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.
«Дао» – всезагальний закон природи, початок і кінець творіння.
«Де» - доброчесність.
«Дживи» - духовні, живі вічні істоти.
Девіантна поведінка – це поведінка, що відхиляється від норми.
Добро – це все, позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди. Добро є виконання вимог моралі, слідування моральному обов’язку. Добро асоціюється з гармонієй, благополуччям.
Догмат – положення, віровчення, доктрина.
Доіндустріальне суспільство – це суспільство з аграрною економікою й традиційною культурою.
Думи – лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козацької України ХVІ ст.- ХVІІ ст. Думи не співаються, а виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супроводі музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.
Духовна культура – це культурний зміст людської свідомості у вигляді смислів, цінностей та ідеалів, ідей, фантастичних образів, творчих уявлень, що втілюються в міфології, релігії, філософії, моралі, мистецтві, науці, ідеології, праві, писемності, різних формах і видах творчої діяльності.
Дхарма – закон образу життя (для кожної касти). виконання сімейних, громадських, релігійних приписів.
Евдемонізм (від гр. - щастя) – етична доктрина, її представники вважали щастя вищим принципом моральності.
Евтаназія – позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання.
Евтюмія - спокійний, радісний, безтурботний стан духу, який досягається завдяки щиросердечному й моральному здоров’ю, звільнення від страхів і забобонів і спілкування із друзями - однодумцями.
Екзистенціалізм (лат. існування) – ірраціоналістичний напрям у філософії, вважає, що предметом філософії є людське існування, людина розглядається тільки як духовний початок.
Експресіонізм – художній світогляд, який відображає ситуацію безвихідності самотньої людини у ворожому їй світі.
Елітарне мистецтво – мистецтво, яке орієнтується на невелику групу людей.
Епос – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та характерів.
Еротичне кохання – це вибіркова любов. Роблячи вибір, людина в іншій людині любить все людство. Грунтується на біологічному потягу, але не зводиться до нього. Стверджує, що інша людина є унікальною істотою. Кохана людину сприймають такою, яка вона є, бо вона є абсолютною цінністю. Відкриває особистість іншої людини (кращі, ще не реалізовані можливості).
Естетизм – підхід до мистецтва як до предмета витонченої насолоди, доступної нібито тільки еліті суспільства. Естетизм при розгляді мистецтва віддає перевагу формі перед змістом. Для нього характерні проповідь безідейності та аполітичності. Виник і поширився ХІХ ст.
Етика - область філософського знання, що досліджує універсальні передумови і форми моральних відносин людей в системі їх духовно-практичної діяльності.
Етика бізнесу – галузь етичного знання, предметом якої є взаємозв’язок цілей і засобів підприємницької діяльності, дослідження моральних аспектів законодавства щодо бізнесу, а також впливу бізнесової діяльності на мораль суб’єкта бізнесу, суспільства, людства загалом.
Етикет (фр. ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).
Етимологія – розділ мовознавства, що вивчає походження слів.
Етнічна або «народна культура» визначається як сукупність лише тих культурних елементів, які виконують «етнодиференціюючу функцію», тобто сприяють визначенню «свого» і відокремленню від «чужого».
Жалість – показує ставлення людини до всіх живих істот (і тому числі і до інших людей).
«Жень» - гуманізм, людинолюбство.
Зло - означає порушення вимоги добра, зневага моральними цінностями і обов’язком. Зломвиявляється все, що перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства, неповаги та байдужості до інтересів людини і суспільства.
«Золоте правило» моралі - припускає взаємність: я вимагаю від себе того, чого вимагаю від інших, і відповідно від кожного потрібно те ж, що й від кожного іншого.
Знак – матеріальний об’єкт, який сприймається через почуття і використовується для позначення уявлення про інший об’єкт, що є значенням даного знаку. В певній мірі знак заміняє той об’єкт, який він позначає. Сукупність знаків, що підпорядкована певним правилам, називається знаковою системою.
«І» - обов’язок.
Ікона (гр. образ, зображення) – в церквах так званої апостольської традиції (насамперед православні та католицькі) – зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов’язані з їхніми діяннями.
Імперативність (лат. imperativus - пануючий) - обов’язковість, яка має категоричний характер, людина повинна виконувати їх незалежно від яких-небудь сторонніх міркувань.
Індустріальне суспільство – характеризується появою й прискорюваним із часом зростанням промислового виробництва, збільшенням міського населення, формуванням і розвитком національних культур.
Інкрустація – вид оздоблення виробів і приміщень узорами і зображеннями з шматочків мармуру, кераміки, металу, дерева, перламутру, які врізані у поверхню.
Інтермедії – короткі одноактові вистави комедійного характеру з народного життя, які гралися між діями серйозної вистави, існували як і самостійні твори.
Інтер’єр – внутрішній простір приміщення, а також його убранство.
Істина – це поняття найчастіше використовують в теоретичному знанні. Воно є загальним для усіх людей і має вираз в усталенних уявленнях про закони для різних сфер діяльності (науки і т.д.). Істині протистоять помилковий погляд (ненавмисне викривлення істини) і нові істини (гіпотези).
Казус – випадок, складний, заплутаний.
Кама – задоволення чуттєвих потреб, потягів
Канон – головне правило, положення якогось напряму, вчення, те, що є традиційною, обов’язковою нормою: система принципів, яких повинен дотримуватись художник у своїй творчості.
Кантата – великий музичний твір урочистого або лірико-нпічного характеру для хору, соліста і оркестру.
Карма (санскр. діяння) – залежність людського життя від вчинків, які людина зробила у попередньому життя.
Каста (порт. покоління, санскр. «варна» стан) – відособлена суспільна група, зв’язана походженням і правовим положенням своїх членів.
Катарсис (гр. очищення) – психологічний стан, внаслідок якого суперечливі, часом важкі, болісні переживання неначе знаходять релаксацію і зникають; релігійні почуття, якими проймаються віруючі під час служби Божої, за своїм психологічним змістом і динамікою вельми подібні до естетичного катарсису.
Категорії (від гр. твердження) – це форма усвідомлення в поняттях загальних способів ставлення людини до світу.
Катехізис – короткий виклад (у формі запитань та відповідей) догматів християнського віровчення.
Квадріум – підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачається вивчення чотирьох предметів: музики, арифметики, геометрії, астрономії.
Класицизм (лат. взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві ХVІІ - ХVІІІ ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське) мистецтво.
Колаж – прийом в образотворчому мистецтві, який полягає в наклеюванні на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором, фактурою.
Комунікація - містить у собі зв’язок, у ході якого відбувається обмін інформацією в живій та неживій природі.
Контркультура – культура, яка знаходиться в опозиції до традиційної.
Конструктивізм – течія в художній культурі 20-30-х рр. ХХ ст., яка під гаслом «конструктуювання довколишнього середовища» висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.
Концептуальне мистецтво – одна з течій авангардизму, яка розглядає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій.
Корпоративна етика - обумовлена особливостями діяльності й цілями даної організації, а також історично склавшимися стереотипами поведінки в даній організації. Вона є частиною більш широкої нормативної системи, так званої корпоративної культури.
Корпоративна культура – це система цінностей і переконань, яку поділяють усі працівники фірми, вона визначає їхню поведінку, характер життєдіяльності організації. Корпоративна культура включає не тільки етичні, але й інші цінності, а також переконання, ритуали, символи. Культура не тільки відрізняє одну організацію від інший, але й визначає успіх функціонування й виживання її в перспективі.
Корпорація – це штучний утвір особливого роду, невидиме, невловиме й існуюче лише в юридичному змісті.
Креаціоністські теорії (лат - творення) - представляють різного виду релігійні системи моралі.
Кубізм – модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст.. яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами.
Культура (від лат. cultura – обробіток землі, її культивування) - це сфера духовної, ціннісної, комунікативної, організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому.
Культурна асиміляція – злиття однієї культури з іншою, яке супроводжується втратою власної культурної або національної специфіки.
Культурні об’єкти – культурні феномени, артефакти в їх субстанціональному та символічному вираженні.
Культурогенез – виникнення культури.
Культурний плюралізм (лат. множинний) – сучасний світ розглядається як багатонаціанальне утворення, всі народи і етноси рівноцінні.
Культурний релятивізм (лат. відносний) - означає заперечення того, що будь-який народ єдиний володіє істиною.
«Лі» - це, по суті, порядок речей у суспільстві, правлінні й обрядах.
Локальні культури – культури, які властиві даній місцевості або регіону.
Любов – це духовно-емоційний стан, який майже не надається формальному визначенню, це почуття прихильності до об’єкту любові, постійна потреба в єднанні з ним і в контактах з ним.
Людська телегонія – вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особи, внаслідок якого в її нащадків виявляються ознаки того чоловіка, якого вона знала значно раніше.
Манери (фр. спосіб триматися) – спосіб поводження, стиль мови, її інтонація, тон, міміка, жести, хода, стриманість, повага, чуйність.
Масова культура – поняття, що відображає стан культури середини ХХ – початку ХХІ ст. і пов’язане з розвитком засобів масової комунікації, розширенням сфери масового виробництва та споживання, стандартизацією потреб. Уявлення про масову культуру стали розвиватись в Європі приблизно з середини XIX ст. Для масової культури є характерною масова потреба в подібних матеріальних та духовних благах та відповідне масове споживання. Саме тому по відношенню до сучасного суспільства часто вживається термін «культура споживання».
Матеріальна культура – це світ матеріальних речей або артефактів культури, її предметний стан. Вона охоплює: предмети та знаряддя праці, матеріальні умови людського побуту та економічної діяльності, техніку та технологію, власність, тобто все те, що спрямоване на оптимізацію фізичного існування людини і відтворення матеріальних умов її життя.
Материнська любов -є безумовною самовідданістю в ім’я життя дитини та її добробуту.
Мелодрама – драматичний твір з надто підкресленими афектами, герої якого відрізняються надзвичайною долею, перебільшеними пристрастями та потрапляють у несподівані ситуації; позитивні герої неодмінно перемагають негативних.
Меса – католицька обідня (літургія); багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).
Милосердя – це доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою.
Мистецтво – 1) особливе суспільне явище являє собою складну систему якостей, структура якої характеризується обє’днанням пізнавальної, оціночної, творчої (духовно й матеріально) і знаково-комунікативної граней (або підсистем); 2) у вузькому значенні – образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якої сферіьдіяльності.
Мініатюра – ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюстрацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, невимушені, старанно вимальовувався орнамент.
Містика – віра у надприродні сили і можливість безпосереднього зв’язку з ними людини.
Міф – в науковій літературі вживається в декількох значеннях: міф як символічне уявлення людей про світ; міф як результат наївної віри, колективного художньо-образного мисленням на чуттєво-емоційному рівні; міф як оповідання про богів та «культурних героїв». Якщо узагальнити всі ці значення, то можна сказати, що міф – це специфічне символічне оповідання, яке є результатом колективного мислення та частіше за все являє собою опис діянь богів, або інших надлюдських істот, які опинились у незвичайних та надприродних обставинах.
Модерн – формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст., що протиставляється мистецтву минулого.
Модернізм – узагальнююча назва ряду художніх течій ХХ ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.
Мозаїка – сюжетні чи орнаментальні композиції, які складаються з маленьких кольорових квадратиків смальти (кольорове непрозоре скло), природного кольорового каменю, керамічної плитки. Мозаїка і фрески відносяться до монументального живопису.
Мокша – відмова від світських, земних благ заради осягнення вищого, просвітленного стану.
Мораль - це сукупність історично певних норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалізовуються в їх життєдіяльності.
Моральний вибір – полягає у вільному самовизначенні людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності.
Моральна відповідальність – це усвідомлення відповідності моральним нормам дій людини та наслідки її вчинків.
Моральний ідеал – франц. першообраз – категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування.
Моральні кодекси (лат. книга) – систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності.
Моральний намір – це усвідомлення морального обов’язку, яке містить вольову установку на досягнення мети з використанням певних засобів.
Моральна норма (лат. norma - правило, зразок) - це елементарна форма моральної вимоги, зразок поведінки, яка відображає устояні потреби людського гуртожитку й відносини і носить обов’язковий характер.
Моральна спонука – характеризує емоційну складову морального наміру, його психологічні імпульси.
Моральний обов’язок – це переведення належного з абстрактно-теоретичного рівня у площину практичного завдання, із зовнішньої необхідності певної поведінки у добровільне зобов’язання, яке стає вутрішнім регулятором особистої поведінки.
Моральні якості – характеризують особистість з точки зору її здатності до спілкування із собі подібними і співіснування з ними; вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми.
Мотив - це завжди внутрішнє, суб’єктивно-особистісне спонукання до дії, яке хоча й формується під впливом соціального середовища й інших об’єктивних факторів, але завжди усвідомлюється особистістю як елемент власної свідомості, є причиною вчинку, прийнятою по своїй волі, тобто є суб’єктивною по функціонуванню.
Належне – категорія етики для позначення нормативних настанов моральної свідомості.
Насилля – це подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди.
Натюрморт – живописне зображення неістот, як правило – предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.
Націоналізм (лат. плем’я, народ) - ідеї вищості окремого народу, його національної винятковості, розгляд нації як вищої позаісторичної спільноти людей.
Національна культура – синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.
Національна свідомість – це почуття причетності до рідного народу його життєвих інтересів, гордість від його здобітків культури, тривога за його майбутнє, смуток за національні невдачі і втрати.
Нація - тлумачиться як гармонійна єдність людей певного народу, в якій інтереси окремих прошарків суспільства вважаються ідентичними.
Неоміфологізм – спосіб осмислення травмуючої дійсності на основі принципу антропоморфності міфологічного світосприймання в природі та суспільстві.
Нерукотворні ікони – ікони, створені шляхом чуда.
Норми – приписи, зразки дії та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки. В нормах формулюються критерії соціальної поведінки та мислення. В межах культурної практики часто норми виникають із цінностей. Спільність норм забезпечує існування комунікативних зв’язків всередині культури.
Образотворче мистецтво – живопис, графіка, скульптура.
Одіозний – дуже неприємний, такий, що викликає негативне ставлення.
Опера – музично-драматичний твір, в якому діючі особи не говорять, а співають у супроводі симфонічного оркестру.
Оранта – в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше – тип образу Богоматері.
Офорт – вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що покриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравляються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.
Парадигма (гр. взірець, приклад) – еталон для вирішення конкретних завдань науки; є міркою, за допомогою якої відбираються, оцінюються й досліджуються факти, ідеї, теорії; будь-яка теорія розвивається в рамках певної парадигми.
Пародія – жартівливий або сатиричний твір (найчастіше вірш), що відтворює у перебільшено комічному вигляді та висміює характерні риси певного автора.
Патристики (гр. – отець) – філософії і теології отців церкви, тобто духовно-релігійних вождів християнства ІІ-VІІ ст.
Пленер – у живопису термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався в результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.
Повага – це є постійна екзистенційно-моральна налаштованість і готовність людини до спілкування.
Поетика – розділ теорії літератури, в якому вивчаються форма, структура і творчі прийоми поетичних творів.
Покаяння – це визнання людиною власної провини і засудження власних вчинків. Воно проявляється або у публічному визнанні своїх помилок і провини та готовності понести за них покорання, або у внутрішньому почутті жалю за вже скоєні аморальні вчинки чи за наміри їх скоїти. Поняття покаяння походить від грецького слова «метанойя» і буквально перекладається, як «рух у зворотному напрямі». Покаятися – означає радикально змінити погляди, схаменутися, відмовитися від попередніх грішних вчинків і думок.
Політика (гр. мистецтво управління державою) – діяльність, яка пов’язана з відношеннями між класами, націями, соціальними групами, партіями і державами; участь у справах держави.
Поп-арт – течія в авангардистському мистецтві (форма модернізму) кінця 1950-1960 рр., яка проповідує використання предметів масового споживання як творів мистецтва і в якій образотворча творчість представлена композиціями з реальних предметів. Складовими частинами твору поп-арту можуть виступати манекени, частини машин, афіші, недокурки.
Поп-музика – поняття, яке охоплює різноманітні стилі та жанри, переважно розважальної естрадної музики.
Постіндустріальне суспільство – продукт науково-технічної революції ХХ ст., яка приводить до різкого росту продуктивності праці й суспільного багатства.
Постмодернізм – один із сучасних напрямів в архітектурі та мистецтві, що протиставив себе модернізмові й претендує на його зміну. Проголосивши ідею «повернення мистецтва в рамки мистецтва», постмодернізм орієнтується на буденні смаки, погляди й настрої масової свідомості.
Правда – є вищею моральною цінністю, це взірець життя й людських стосунків, який необхідно наслідувати задля досягнення гармонії у суспільстві, це вища інстанція, справедливість (вища правда). Вища правда є надемпиричною, протиставиться правді життя (сумі негативних прикладів з життя). «Жити за правдою» - жити, керуючись моральним законом, совістю, заповідями Бога.
Прагматизм (гр. справа, дія) - основні ідейні орієнтири: «формула життя» (бажання – дія – успіх) визначає головні підстави діяльності: корисність, дієвість, ефективність; кожна моральна ситуація є унікальною і потребує унікального рішення (критерій – найбільша повнота блага й користі) – етика повинна бути ситуаційною; інструменталізм – загальні моральні етичні ідеї є тільки інструментами, які допомогають індивіду вирішити свої ситуації найкращім для нього чином.
Провина – переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом.
Протокол - ділових зустрічей і міжнародних переговорів має наступні стандарти: попередні перегорори по телефону; ділове листування; ритуали зустрічей; послідовність дій в процесі переговорів і прощання. Протокол полегшує спілкування, забезпечує стандартні ритуали, гарантує послідовнисть подій, завчасну підготовку до них.
Професійна етика -вивчає професійну мораль як конкретизацію загальних моральних принципів і норм стосовно до особливостей того або іншого виду діяльності.
Прощення – є актом великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим.
Реалізм – об’єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі та мистецтві різними засобами з урахуванням специфіки різних видів художньої творчості.
Репутація – (лат. міркування) – думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення. Ця думка грунтується на моральній оцінці діяльності, поведінки та вчинків людини і знаходить вираз у визнанні її заслуг, і авторитету в колективі.
Репутація фірми – складне поняття, що вміщає, зокрема, у себе весь цикл операцій з товаром: від його конструкторського пророблення до продажу кінцевому покупцеві.
Рефлексія (лат. відображення) – міркування, повне сумнівів, протеріч; аналіз свого психічного стану. Тип філософського мислення, спрямований на осмислення і обгрунтування особистих думок, які потребують звернення свідомості на себе.
Реформація (лат. перетворення, виправлення) – рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу.
Ригоризм (фр. твердість, строгість) – суворе дотримання будь-яких принципів, правил, в бвльшості стосовно моральності.
Ритуал (лат. обряд) – обрядові церемонії демонстративного характеру, які здійснюють в урочистих обставинах. Мета – ритуалу – викликати у людей конкретні почуття.
Розпущенність – зло, спрямоване на себе, пороки людини (лінь, обжерливість та ін.). Людина стає рабом своїх пристрастей й тяжіння до задоволень; порушує соціокультурні заборони; нездатна до діяльній любові до ближнього.
Розумний егоїзм – внутрішнє переконання і здатність індивіда, незабувая свої власні інтереси, виконати моральні вимоги і сприяти суспільному благу.
Романський стиль – художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку Х-ХІІ ст. Термін запроваджений за аналогією «романські мови» і вказує на спадкоємність від Риму.
Романтизм – художній метод, що склався наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. й поширився як напрям в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставинами, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.
Самосвідомість – це усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе. Завдяки самосвідомості людина виокремлює себе з оточуючого світу і визначає своє місце в системі природних зв’язків і суспільних відносин. Самосвідомість щільно пов’язана з рефлексією, в якій вона піднімається на рівень теоретичного мислення.
Сансара - це неперервний рух колеса життя.
Світова культура - це вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і залежно від умов розвитку конкретизується і розгалужується на певні рівні якісного і кількісного характеру, акумулює, відсорбовує і розвиває найкращі риси національних культур.
Свобода волі - означає, що (принаймні, деякі) дії людина здійснює не під впливом невблаганних причин, але в силу того, що суб’єкт захотів так зробити. Свобода волі дає людині здатність робити вчинки.
Семіотика – загальна назва наукових теорій, які вивчають різні властивості знакових систем.
Символ – образ, що втілює ідею, якій певна група людей надає особливий смисл. Символ являє собою ту інформацію, яку фіксують почуття в людській свідомості. Оскільки символ характеризується умовністю, то він в значній мірі є таємним і скритним для невтаємничених. Символ здатний передавати духовний зміст культури через певні матеріальні предмети, а також образи або дії. На відміну від знака символ є більш багатозначним. Він пов’язаний із діалогічною формою пізнання, оскільки його істинний зміст розкривається лише в процесі комунікації. В тому випадку, коли символ не задіяний в культурному та соціальному діалозі, він втрачає своє автентичне (первинне) значення та вироджується в пусту форму.
Симулякр – ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, правдоподібна подоба, симуляція, що не має за собою реальності.
Синкретизм (гр. поєднання) – сполучення різноманітних поглядів; нероз’єднаність, яка характеризує нерозвинутий стан якого-небудь явища, початкову цілісність, в першу чергу духовної культури, мистецтва.
Скептицизм (гр. розглядати, досліджувати) – філософський напрям, характеризується сумнівами в існуванні якого-небудь надійного критерія істини (недовірливе ставлення).
Смертна кара (страта) – це вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля.
Смисл життя - є обов’язковою умовою щастя; смисл життя може бути наявним навіть в найбільш несприятливих обставинах (при відсутності щастя). Смисл життя нестворюється людиною, а знаходиться. Смисл життя може бути знайден у будь-якому віці і в будь-якій життевій ситуації. Людина повинна сама знайти смисл свєму існуванню. Допомога ззовні неможлива (марна). Пошук смислу життя є природною потребою людини як розумної істоти.
Совість - здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку. Совість не залежить від думки інших людей, співвідноситься тільки з обов’язком, діє в тому випадку, коли контроль ззовні відсутній. Совість найчастіше сприймають як незалежну від особистого «я» людини, як голос «другого я», носія вищих цінностей.
Сором – відображає відношення людини до матеріальної природи, до своїх природних потягів. Сором виникає внаслідок або самовизначення людиною вчинку аморальним, або під впливом громадського осуду.
Співчуття – категорія етики, яка характеризує розуміння почуттів і думок іншої людини, надання моральної підтримки її прагненням і готовність сприяти їх здійсненню.
Спілкування (широкому смислі) – будь-яка форма контактів між людьми.
Справедливість - є універсальним і найважливішим ціннісним орієнтиром моральної свідомості, характеризує співвідношення кількох явищ з точки зору розподілу добра і зла між людьми. Поняття справедливості виражає ідею правильного порядку речей у людських взаєминах, які відповідають уявленням про призначення людини, її природні і невід’ємні права і обов’язки.
Стиль поведінки – це стійкі риси спілкування, що постійно відтворюються і властиві певній людині чи групі людей. Стиль поведінки виявляє своєрідність духовного світу людини через зовнішні форми буття – манеру триматися, розмовляти, наслідування моди чи нехтування нею в одязі, в доборі інших речей тощо.
Станкове мистецтво – термін, яким позначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя.
Стійкість – це якась сила, твердість духу, завдяки якій у нас з’являється можливість виконати те, що бажаємо заради справедливості.
Субординація (лат. встановлення підпорядкування) – система службового підпорядкування молодших старшим за чином або званням. Субординація базується на правилах службової дисципліни, які містять вимоги службового етикету (правила військового чи конфесійного етикету, викладені у відповідних статутах).
Субкультури – це культури окремих демографічних або соціальних шарів і груп, що втілюють у собі відмінності, способу життя, мислення й поведінки від загальнонаціональних культурних стандартів (молодіжна субкультура, корпоративні, субкультура злочинного світу, релігійні секти).
Супрематизм – різновид абстрактного мистецтва, створеного в 1913 р. К.С. Малевичем. Тяжіє до зображення художнього світу в формі найпростіших різнокольорових і різновеликих геометричних фігур.
Сурогатне материнство - полягає в тому, що на замовлення бездітної подружньої пари (соціальних батьків) спочатку робиться запліднення в пробірці, а потім цей ембріон вміщується до матки іншої жінки.
Схоластика (лат. шкільний, учений) - напрям у розвитку філософсько-етичної думки Середньовіччя, якої навчали в школах, а з середини ХІІ ст. – в університетах, характеризується з’єднанням теолого-догматичних ппередумов з раціоналістичною методикою і інтерексом до формально-логічних проблем. Надалі слово «схолостика» стало синонімом такої науки, що була відірваною від життя, далекою від спостережень і дослідів та базувалась на некритичному наслідуванні переважно церковних авторитетів.
Сцієнтистська орієнтація - виявляється у некритичному застовуванні у гуманітарних науках (зокрема суспільних) зовнішніх форм і методів організації знання, властивих природничим і точним наукам, запереченні суто філософських проблем, позбавлених пізнавального до