Лекции.Орг


Поиск:




Завдання для тестової перевірки знань




1. Процес розвитку «пограничних» культурних явищ, які знаходяться на «краю» культурної системи:

І) свідомість;

ІІ) самосвідомість;

ІІІ) маргіналізація.

 

2. Предмет, що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для придбання, зберігання, переробки й передачі інформації:

І) знання;

ІІ) вірування;

ІІІ) знак.

 

3. Соціокультурні механізми, які керують людською поведінкою:

І) цінності;

ІІ) вірування;

ІІІ) регулятиви.

 

4. Розповсюдження культури, за яким стоять корисливі та загарбницькі інтереси:

І) культурна асиміляція;

ІІ) субкультура;

ІІІ) культуртрегерство.

 

5. Цілісна культура відповідної соціальної групи всередині «великої національної культури», що складається із стійких норм, ритуалів, особливостей зовнішнього вигляду, мови, художньої творчості, які значно відрізняються від домінуючих у суспільстві:

І) світова культура;

ІІ) домінуюча культура;

ІІІ) субкультура.

 

6. Традиційні форми культової та соціальної поведінки, які закріплені колективною звичкою:

І) закони;

ІІ) ритуал;

ІІІ) звичаї.

 

7. Приписи, зразки дій та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки:

І) звичаї;

ІІ) ритуал;

ІІІ) норми.

 

8. Сукупність приписів і правил, які визначають порядок дій в соціальному житті або при виконанні культових обрядів:

І) міф;

ІІ) норми;

ІІІ) ритуал.

 

9. Хто є автором терміна «культурологія»?

І) Цицерон;

ІІ) Т. Кун;

ІІІ) Л. Уайт.

 

10. Представником психоаналітичної концепції є:

І) Г. Гессе;

ІІ) Л. Уайт;

ІІІ) К. Юнг.

 

11. Ксенофобія:

І) культурні звичаї;

ІІ) ритуали;

ІІІ) ворожість і нетерпимість до всього чужого.

 

12. Архаїчна культура первісних суспільств була:

І) інноваційною;

ІІ) традиційною;

ІІІ) революційною.

 

13. Головну роль у культурі доіндустріальних суспільств займає:

І) релігія;

ІІ) ідеологія;

ІІІ) свідомість.

 

14. Те, що було спільним для інших культур, стає спільним і для цієї культури:

І) еліта;

ІІ) міф;

ІІІ) культурна інтеграція.

 

15. Неодмінні ознаки духовності народу:

І) національна культура;

ІІ) національна свідомість;

ІІІ) національна свідомість і національна культура.

 

16. Яка наука займається вивченням знаків і систем знаків:

І) менеджмент;

ІІ) психологія;

ІІІ) семіотика.

 

17. Локальна цивілізація це:

І) творча еліта;

ІІ) суспільство, засноване на розумі, справедливості;

ІІІ) стійка єдність людей, яка виникає в певному регіоні.

 

18. Світогляд Античності:

І) Теоцентричний.

ІІ) Космогонічний;

ІІІ) Антропоцентричний.

 

19. Культура Середньовіччя відображає:

І) Культ людини.

ІІ) Людину як служителя культу;

ІІІ) Космос.

 

20. Інтелігентність передбачає:

І) Спадковість за соціальним станом, володіння культурою почуттів.

ІІ) Володіння наукою і мистецтвом, управління емоціями і почуттями.

ІІІ) Національна ознака.

 

21.Що таке мистецтво:

І) естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості;

ІІ) система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація;

ІІІ) речовий, графічний, чи звуковий умовний знак чи умовна дія, що означає певне явище, ідею.

 

22. Первісне мистецтво було:

І) синкретичним (неподільним);

ІІ) авангардним;

ІІІ) національним.

 

23.Світова культура це:

І) синтез кращих досягнень всіх національних культур народів, що населяють нашу планету;

ІІ) синтез культур різних класів, соціальних груп і верств певного суспільства;

ІІІ) культура певного регіону.

 

24. Термін етика вперше утворив:

І) Демокріт;

ІІ) Крітій;

ІІІ) Арістотель.

 

25. Яка чеснота, за Арістотелем, є етичною:

І) говорливість;

ІІ) марнославство;

ІІІ) мужність.

 

26. Прагнення моралі удосконалити людину, обов’язковість моральних правил для всіх людей, їх рівність:

І) комунікативна функція;

ІІ) пізнавальна функція;

ІІІ) гуманістична функція.

 

27. Предмет етики:

І) психіка;

ІІ) культура;

ІІІ) мораль.

 

28. Хто вважав, що предмет етики є сфера людської практики як діяльності, заснованої на виборі?

І) Геракліт;

ІІ) У. Вундт;

ІІІ) Арістотель.

 

29. Ідеалістичні теорії походження моралі містять в собі:

І) теорії, які грунтуються на принципі історизму у розвитку моралі;

ІІ) еволюційне походження моралі (в процесі розвитку людини);

ІІІ) божественне походження моралі (релігійна мораль).

 

30. До елементів структури моралі не відносять:

І) моральні якості людини;

ІІ)моральні ідеали;

ІІІ) гуморальну діяльність.

 

31. Гуманістична функція моралі ще має назву:

І) філософської;

ІІ) гносеологічної;

ІІІ) людинотворчої.

 

32. Займались алхімічними пошуками еліксиру безсмертя:

І) скіфи;

ІІ) варяги;

ІІІ) даоси.

 

33. Рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу:

І) революція;

ІІ) епідемія;

ІІІ) реформація.

 

34. Антропоцентризм є характерним для епохи:

І) Середньовіччя;

ІІ) Нового часу;

ІІІ) Відродження.

 

35. Відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана – це:

І) милосердя;

ІІ) альтруїзм;

ІІІ) благоговіння.

 

36. Активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту – це:

І) почуття;

ІІ) закритість;

ІІІ) ворожість.

 

37. Дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей – це:

І) почуття;

ІІ) толерантність;

ІІІ) вчинок.

 

38. Все, що позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди, називають:

І) жалість;

ІІ) милуванням;

ІІІ) добром.

 

39. Перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства – це:

І) лінь;

ІІ) байдужість;

ІІІ) зло.

 

40. Доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою – це:

І) емоція;

ІІ) почуття;

ІІІ) милосердя.

 

41. Вільне самовизначення людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності – це:

І) емоції;

ІІ) моральні почуття;

ІІІ) моральний вибір.

 

42. Категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування – це:

І) моральний обов’язок;

ІІ) моральний вибір;

ІІІ) моральний ідеал.

 

43. Систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності – це:

І) здоровий глузд;

ІІ) моральні запити;

ІІІ) моральні кодекси.

 

44. Усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе – це:

І) підсвідоме;

ІІ) почуття;

ІІІ) самосвідомість.

 

45. Здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку – це:

І) емоції;

ІІ) почуття;

ІІІ) совість.

 

46. Автором «Ілліади» був:

І) Софокл;

ІІ) Арістофан;

ІІІ) Гомер.

 

47. Представник філософії у Стародавній Греції:

І) Кун цзи;

ІІ) Лао цзи;

ІІІ) Аристотель.

 

48. Антична культура це:

І) культура Стародавнього Китаю

ІІ) культура Стародавньої Месопотамії

ІІІ) культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму

 

49. Головним богом у Римі був:

І) Зевс

ІІ) Марс

ІІІ) Юпітер

 

50. Представником сюрреалізму є:

І) І. Айвазовський;

ІІ) І. Рєпін;

ІІІ) С. Далі.

 

51. Низьке - це

І) відображає життєву правду, ідейність;

ІІ) життєвий устрій;

ІІІ) крайній ступінь потворного, надзвичайно негативна цінність.

 

52. Мовний етикет це:

І) функціональна система елементів;

ІІ) ментальний феномен;

ІІІ) сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування.

 

53. У мистецтві типовими формами відображення піднесеного є

І) ідейність;

ІІ) грація;

ІІІ) грандіозність, масштабність, монументальність.

 

54. Потворне – це категорія – антипод:

І) комічному;

ІІ) трагічному;

ІІІ) прекрасному.

 

55. Для кого прекрасне містилося в числовій гармонії:

І) Демокріт;

ІІ) Платон;

ІІІ) Піфагор.

 

56. Естетична категорія, що характеризує нерозв'язний суспільно- історичний конфлікт в боротьбі людини з природою, у зіткненні протилежних соціальних сил, у діяльності і внутрішньому світі особистості:

І) комічне;

ІІ) прекрасне;

ІІІ) трагічне.

 

57. Термін «естетика» був введений:

І) Аристотелем;

ІІ) Платоном;

ІІІ) Баумгартеном.

 

58. Фундатором естетики як науки став:

І) Арістотель;

ІІ) Кант;

ІІІ) Баумгартен.

 

59. Жахливе – це категорія – антипод:

І) комічному;

ІІ) трагічному;

ІІІ) піднесеному.

 

60. В яку добу піднесене отожнювалось з Богом:

І) Античність;

ІІ) Просвітництво;

ІІІ) Середньовіччя.

 

61. Яка категорія естетики відображає повну безнадійність:

І) комічне;

ІІ) прекрасне;

ІІІ) жахливе.

 

62. Глобальними проблемами називають проблеми:

І) які стосуються окремої держави;

ІІ) які стосуються Європейського союзу;

ІІІ) які зачипають життя всього людства.

 

63. Кому належить трактат «Нікомахова етика»

І) З. Фрейд;

ІІ) А. Маслоу;

ІІІ) Арістотель.

 

64. Моральна якость професіонала – це

І) самодисципліна;

ІІ) милосердя;

ІІІ) релігійність.

 

65. Назвіть головну чесноту християнства:

І) красу;

ІІ) користь;

ІІІ) милосердя.

 

66. Моральні вимоги підтримуються:

І) карним законодавством;

ІІ) окремими службовцями;

ІІІ) силою загальноприйнятих звичаїв, суспільною думкою.

 

67. Естетика – це наука

І) про навколишнє середовище;

ІІ) про становлення чуттєвої культури людини;

в) про психіку.

 

68. Правила поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських відносин:

І) моральний ідеал;

ІІ) етикет;

ІІІ) самосвідомість.

 

69. Поняття «моральна філософія» запровадив:

І) С. Далі;

ІІ) Цицерон;

ІІІ) А. Маслоу.

 

70. Результат наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєво-емоційному рівні:

І) міф;

ІІ) етикет;

ІІІ) почуття.

 

71. Ступінь розвитку культури, що є протилежною по відношенню до варварства:

І) цивілізація;

ІІ) прогрес;

ІІІ) регрес.

 

72. Предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини:

І) ментальність;

ІІ) артефакт;

ІІІ) свідомість.

 

73. Процес передачі культурних цінностей та інформації в часі:

І) культурне успадкування;

ІІ) цивілізація;

ІІІ) регрес.

 

74. Характеризує індивіда як члена певного, історично конкретного суспільства, який має необхідні для життя в цьому суспільстві соціальні якості:

І) індивід;

ІІ) особистість;

ІІІ) індивідуальність.

 

75. Діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя:

І) благодійність;

ІІ) співчуття;

ІІІ) чуттєвість.

 

76. Зобов’язання бізнесу здійснювати добровільний внесок в розвиток суспільства, включаючи соціальну, економічну і екологічну сфери, прийняте компанієй більш того, що потребує закон і економічна ситуація:

І) обов’язкові внески;

ІІ) корпоративна соціальна відповідальність;

ІІІ) соціальні обов’язки.

 

77. Подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди:

І) насилля;

ІІ) втручання;

ІІІ) сподівання.

 

78. Вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля:

І) смертний гріх;

ІІ) смертна пастка;

ІІІ) смертна страта.

 

79. Позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання:

І) евтаназія;

ІІ) провина;

ІІІ) пастка.

 

80. Переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом:

І) пошана;

ІІ) провина;

ІІІ) милування.

 

81. Акт великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим:

І) милування;

ІІ) провина;

ІІІ) прощення.

82. Думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення:

І) почуття;

ІІ) вплив;

ІІІ) репутація.

 

83. Одна з глобальних моральних цінностей; регулятор моральної діяльності людини; почуття глибокого задоволення від досягнутої мети, отримання бажаного, комплекс різних переживань, які пов’язані з позитивною оцінкою людини свого життя:

І) совість;

ІІ) честь;

ІІІ) щастя.

 

84. Певний порядок дій, скерований на дотримання зовнішніх умовностей:

І) церемоніал;

ІІ) манери;

ІІІ) субординація.

 

85. Смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного (глузливого) відношення до предмету:

І) гумор;

ІІ) сатира;

ІІІ) іронія.

 

86. Наочний світ, що створюється людиною засобами індустріальної техніки за законами краси і функціональності:

І) дизайн;

ІІ) ротація;

ІІІ) модернізація.

 

87. Особлива форма практично духовного освоєння дійсності, здійснювана з метою насолоди творчою діяльністю і її продуктами:

І) милування;

ІІ) насолода;

ІІІ) естетична творчість.

 

88. Синтетичне уявлення людини про конкретну дійсність та своє місце в ній; система образів – наочні уявлення про світ і місце людини в ньому, про взаємозв’язок людини з природою, людини з суспільством, людини з іншою людиною та з собою:

І) внутрішній світ людини;

ІІ) естетична творчість;

ІІІ) картина світу.

 

89. Певний (усвідомлений або неусвідомлений) вплив держави на культуру з метою зміни (повної або часткової) чи збереження її:

І) культурний досвід;

ІІ) культурна глобалізація;

ІІІ) культурна політика.

 

90. Об’ємне зображення на площні або в просторі (дерево, мармур, глина, гіпс, бронза, каміння):

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) пластика (скульптура).

 

91. Предмети побуту, які, окрім естетичної цінності, мають утилітарне значення (форма, декор):

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

92. Мистецтво проектування і будівництва будівель, споруд та їх комплексів, які формують просторове середовище, для життя і діяльності людей:

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

93. Зображення на площині картин реального світу, перевтілених творчою уявою художника (колір, простір, світло):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

94. Зображення на площині за допомогою лінії, штриха, крапки, плями:

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) графіка.

 

95. Відображення реальної дійсності через звуки (звукові знаки з емоційним навантаженням):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) музика.

 

96. Естетичне освоєння світу за допомогою художнього слова (письмова мова в поезії з ритмикою і римами):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) література.

 

97. Створені технічними засобами графічні художні зображення:

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

98. Пластика рухів людського тіла, жести, міміка:

І) архітектура;

ІІ) пантоміма, хореографія;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

99. Синтез мистецтв при створенні нової реальності за допомогою технічних засобів:

І) створення «віртуальної реальністі»;

ІІ) пантоміма, хореографія;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

100. Невеликий за розмірами твір, що вирізняється декоративністю форм, орнаментарністю, тонкістю письма:

І) мініатюра;

ІІ) іконопис;

ІІІ) портрет.

 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Абстракціонізм – формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку ХХ ст.), що відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Абсурдизм – художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовності буття.

Авангардизм – умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів.

Авторитет – (від лат. влада, вплив) – в широкому значенні загальновизнаний неформальний вплив особи, заснований на знаннях, досвіді, компетенції, високому професіоналізмі і моральній доброчесності. У вузькому значенні – це владна функція, обумовлена посадою людини. В моральному сенсі авторитет полягає у здатності людини керувати іншими людьми без застосування будь-яких форм примусу.

Автохтонність (гр. аутос – сам, хтонес – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий.

Агіографія – жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя святих («житія»), про діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов’язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники («мінеї»), які використовувались під час богослужіння.

Академізм – напрямок в мистецтві ХІХ – ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема романтиків). У своїх крайніх проявах характеризується епігонським догматичним наслідуванням зовнішніх форм і стильових засад, канонів і традиціоналістських принципів творчості, еклектичним поєднанням різностильового матеріалу. Для академізму характерні запозичення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, стародавньої історії), ідеалізація образів.

Акварель – живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.

Аксіологія – теорія моральних цінностей.

Актуальна культура – культура, яка знаходиться в масовому використанні.

Альманах – неперіодична літературна збірка творів різних авторів.

Альтруїзм – категорія етики для позначення безкорисливого служіння іншим, готовність до самопожертви і самозречення заради блага і щастя іншого.

Ампір – стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, який вперше виник у Франції в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. при Наполеоні І. Служив втіленню ідей державної могутності, заснований на наслідуванні античних зразків; стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі й мистецтві (початок ХІХ ст.).

Анімізм (лат. душа)– уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями.

Антисцієнтизм - стверджує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, зважав на негативні наслідки науково-технічного прогресу (руйнування природного середовища, створення зброї масового знищення, тлумачення науки як «дегуманізованої сили», що є джерелом трагічного людського існування).

Антропоморфізм – наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.

Апатія (гр. нечутливість) – цілковите звільнення від пристрастей, головне поняття стоїцизму, означає душевний спокій, незворушність, коли почуття і пристрасті не заважають діяльності розуму.

Апокрифи (гр. таємничий, прихований) – так тоді називалися твори, релігійного змісту, але відступаючі від офіційного вчення, тому і невизнавалися церквою.

Апологети (гр. захищаю), християнські богослови, письменники-філософи, які в своїх працях захищали принципи християнства від критики з боку язичних вчених.

Артефакт – предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини.

Артха – набуття і належне використання матеріальних цінностей.

Архетип – прообраз, первісна структурна форма або зразок.

Аскетизм (від гр. навченний вправами) досягнення моральної досконалості завдяки саморегуляції і обмеженню своїх тілесних потреб.

Атараксія – це набуття ясного спокою, звільнення від усіх турбот і страждань.

Базиліка (гр. царський дім) – приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямокутниказ великим залом, розділеним уздовж двома рядами колон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.

Бароко ( італ. примхливий) – художній стиль кінець ХVІ – сер. ХVІІІ ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бороко властиві грандіозність, складні форми, декоративна пишнота, мальовничість, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Билини – це усні поетичні твори про минуле.

Біблія – збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій.

Біоетика – це сфера застосування етики у системі «людина – жива природа».

Благоговіння – відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана.

Благодійність – діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя. Люди, які потребують допомоги, це не тільки бідні, а ще ті яким невистачає на проекти, культурні, професійні, громадські задачі.

Братерська любов – основа всіх типів любові. Вона передбачає солідарність з усім людством і виходить з того, що людська єдність грунтується на ідентичності людської сутності безвідносно до освіти, знань, талантів тощо.

Брахман – є активним творчим початком всього буття, а також він є світовою душею, духовною субстанцією з якої все породжується.

Бріколаж – нашарування несумісних у реальності подій.

«Бу янь» - мовчання.

Веди (санскр. – священне знання) - становили собою збірник священних гімнів, молитв, жертовних обрядів, поезії.

Вертеп - маленькі переносні театри, що їх учні носили із собою, переходячи з дома в дім на свято Різдва Христа. В цих театрах, що виконують в останній чверті ХVІ ст. і базуються на старовинних народних традиціях діяли ляльки, а учні промовляли тексти.

Відродження – епоха в історії культури почалася в Італії в ХІV ст. Термін «Відродження» запровадив італієць Дж. Вазарі в ХVІ ст. на означення зв’язку з античною спадщиною. Стверджувався новий світогляд – гуманізм, ідеал розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи Відродження послідовно оволодівали методами художнього відображення дійсності – відтворення об’єму, простору, світла, людської фігури й реального середовища - інтер’єру, пейзажу.

Вітраж – малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, дверях).

Влада – це підсилення волі людини за рахунок волі інших людей, приняття рішень за інших. Влада може бути заснована на вищісті волі, взаємному договорі або на насиллі.

Волюнтаризм (від лат. воля) – ідеалістичний напрям в філософії, який вважає волю вищим принципом буття, протиставить її законам буття в стверджує її незалежність від світу.

Ворожість – активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту.

Вчинок - це дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей. Вчинок є плід вибору того, що людині в цей момент представляється благом, тобто що є корисним або добрим для неї.

Гедонізм (гр. насолода) – етичне вчення, що проголошує насолоду в якості визначальної рушійної смли людської поведінки; мета життя – отримання насолоди і уникнення страждань.

Генна інженерія – розділ біології, пов’язаний із цілеспрямованим конструюванням нових, відсутніх у природі комбінацій генів за допомогою генетичних і біохімічних методів.

Гідність – категорія етики, яка характеризує самоповагу людини та її моральну рівноправність з іншими людьми.

Гіпертекст – аналог комп’ютерної літератури, яку можна читати з будь-якого місця, змінюючи події і героїв.

Глобалізація (від лат. global – куля) – це процес переростання будь-якого явища в явище світового масштабу і його трансформація в цілісне світове середовище.

Глобальна культура – універсальна, всесвітня культура, яка розповсюджується поза національними та регіональними межами. Поняття глобальної культури в сучасному світі тісно пов’язано з розвитком інформаційних технологій.

Глобальними називають проблеми, які зачипають життя всього людства, а їх розв’язання можливе лише зусиллями всіх народів, які населяють Землю. Глобальні проблеми – продукт діяльності людини, породжені стихийним розвитком цивілізації, размежуванням культурних центрів і периферій, неравномірним науково-технічним, економічним, соціально-політичним і культурним розвитком держав і регіонів.

Готика – стиль, який став заключним етапом європейського середньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розвивається в ХІІІ-ХІV ст., а в деяких – пізніше. В архітектурі характеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрільчатими склепіннями та арками, витонченістю кам’яного різблення, вітражами.

Гравюра – картина, малюнок, отримані шляхом відбитку, поліграфічного відтворення кліше, виготовленого гравером (художником).

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на ремісничих виробах, стінах споруд.

Гротеск – літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.

«Дао» – всезагальний закон природи, початок і кінець творіння.

«Де» - доброчесність.

«Дживи» - духовні, живі вічні істоти.

Девіантна поведінка – це поведінка, що відхиляється від норми.

Добро це все, позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди. Добро є виконання вимог моралі, слідування моральному обов’язку. Добро асоціюється з гармонієй, благополуччям.

Догмат – положення, віровчення, доктрина.

Доіндустріальне суспільство – це суспільство з аграрною економікою й традиційною культурою.

Думи – лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козацької України ХVІ ст.- ХVІІ ст. Думи не співаються, а виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супроводі музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.

Духовна культура – це культурний зміст людської свідомості у вигляді смислів, цінностей та ідеалів, ідей, фантастичних образів, творчих уявлень, що втілюються в міфології, релігії, філософії, моралі, мистецтві, науці, ідеології, праві, писемності, різних формах і видах творчої діяльності.

Дхарма – закон образу життя (для кожної касти). виконання сімейних, громадських, релігійних приписів.

Евдемонізм (від гр. - щастя) – етична доктрина, її представники вважали щастя вищим принципом моральності.

Евтаназія – позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання.

Евтюмія - спокійний, радісний, безтурботний стан духу, який досягається завдяки щиросердечному й моральному здоров’ю, звільнення від страхів і забобонів і спілкування із друзями - однодумцями.

Екзистенціалізм (лат. існування) – ірраціоналістичний напрям у філософії, вважає, що предметом філософії є людське існування, людина розглядається тільки як духовний початок.

Експресіонізм – художній світогляд, який відображає ситуацію безвихідності самотньої людини у ворожому їй світі.

Елітарне мистецтво – мистецтво, яке орієнтується на невелику групу людей.

Епос – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та характерів.

Еротичне кохання – це вибіркова любов. Роблячи вибір, людина в іншій людині любить все людство. Грунтується на біологічному потягу, але не зводиться до нього. Стверджує, що інша людина є унікальною істотою. Кохана людину сприймають такою, яка вона є, бо вона є абсолютною цінністю. Відкриває особистість іншої людини (кращі, ще не реалізовані можливості).

Естетизм – підхід до мистецтва як до предмета витонченої насолоди, доступної нібито тільки еліті суспільства. Естетизм при розгляді мистецтва віддає перевагу формі перед змістом. Для нього характерні проповідь безідейності та аполітичності. Виник і поширився ХІХ ст.

Етика - область філософського знання, що досліджує універсальні передумови і форми моральних відносин людей в системі їх духовно-практичної діяльності.

Етика бізнесу – галузь етичного знання, предметом якої є взаємозв’язок цілей і засобів підприємницької діяльності, дослідження моральних аспектів законодавства щодо бізнесу, а також впливу бізнесової діяльності на мораль суб’єкта бізнесу, суспільства, людства загалом.

Етикет (фр. ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).

Етимологія – розділ мовознавства, що вивчає походження слів.

Етнічна або «народна культура» визначається як сукупність лише тих культурних елементів, які виконують «етнодиференціюючу функцію», тобто сприяють визначенню «свого» і відокремленню від «чужого».

Жалість – показує ставлення людини до всіх живих істот (і тому числі і до інших людей).

«Жень» - гуманізм, людинолюбство.

Зло - означає порушення вимоги добра, зневага моральними цінностями і обов’язком. Зломвиявляється все, що перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства, неповаги та байдужості до інтересів людини і суспільства.

«Золоте правило» моралі - припускає взаємність: я вимагаю від себе того, чого вимагаю від інших, і відповідно від кожного потрібно те ж, що й від кожного іншого.

Знак – матеріальний об’єкт, який сприймається через почуття і використовується для позначення уявлення про інший об’єкт, що є значенням даного знаку. В певній мірі знак заміняє той об’єкт, який він позначає. Сукупність знаків, що підпорядкована певним правилам, називається знаковою системою.

«І» - обов’язок.

Ікона (гр. образ, зображення) – в церквах так званої апостольської традиції (насамперед православні та католицькі) – зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов’язані з їхніми діяннями.

Імперативність (лат. imperativus - пануючий) - обов’язковість, яка має категоричний характер, людина повинна виконувати їх незалежно від яких-небудь сторонніх міркувань.

Індустріальне суспільство – характеризується появою й прискорюваним із часом зростанням промислового виробництва, збільшенням міського населення, формуванням і розвитком національних культур.

Інкрустація – вид оздоблення виробів і приміщень узорами і зображеннями з шматочків мармуру, кераміки, металу, дерева, перламутру, які врізані у поверхню.

Інтермедії – короткі одноактові вистави комедійного характеру з народного життя, які гралися між діями серйозної вистави, існували як і самостійні твори.

Інтер’єр – внутрішній простір приміщення, а також його убранство.

Істина – це поняття найчастіше використовують в теоретичному знанні. Воно є загальним для усіх людей і має вираз в усталенних уявленнях про закони для різних сфер діяльності (науки і т.д.). Істині протистоять помилковий погляд (ненавмисне викривлення істини) і нові істини (гіпотези).

Казус – випадок, складний, заплутаний.

Кама – задоволення чуттєвих потреб, потягів

Канон – головне правило, положення якогось напряму, вчення, те, що є традиційною, обов’язковою нормою: система принципів, яких повинен дотримуватись художник у своїй творчості.

Кантата – великий музичний твір урочистого або лірико-нпічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Карма (санскр. діяння) – залежність людського життя від вчинків, які людина зробила у попередньому життя.

Каста (порт. покоління, санскр. «варна» стан) – відособлена суспільна група, зв’язана походженням і правовим положенням своїх членів.

Катарсис (гр. очищення) – психологічний стан, внаслідок якого суперечливі, часом важкі, болісні переживання неначе знаходять релаксацію і зникають; релігійні почуття, якими проймаються віруючі під час служби Божої, за своїм психологічним змістом і динамікою вельми подібні до естетичного катарсису.

Категорії (від гр. твердження) – це форма усвідомлення в поняттях загальних способів ставлення людини до світу.

Катехізис – короткий виклад (у формі запитань та відповідей) догматів християнського віровчення.

Квадріум – підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачається вивчення чотирьох предметів: музики, арифметики, геометрії, астрономії.

Класицизм (лат. взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві ХVІІ - ХVІІІ ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське) мистецтво.

Колаж – прийом в образотворчому мистецтві, який полягає в наклеюванні на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором, фактурою.

Комунікація - містить у собі зв’язок, у ході якого відбувається обмін інформацією в живій та неживій природі.

Контркультура – культура, яка знаходиться в опозиції до традиційної.

Конструктивізм – течія в художній культурі 20-30-х рр. ХХ ст., яка під гаслом «конструктуювання довколишнього середовища» висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

Концептуальне мистецтво – одна з течій авангардизму, яка розглядає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій.

Корпоративна етика - обумовлена особливостями діяльності й цілями даної організації, а також історично склавшимися стереотипами поведінки в даній організації. Вона є частиною більш широкої нормативної системи, так званої корпоративної культури.

Корпоративна культура – це система цінностей і переконань, яку поділяють усі працівники фірми, вона визначає їхню поведінку, характер життєдіяльності організації. Корпоративна культура включає не тільки етичні, але й інші цінності, а також переконання, ритуали, символи. Культура не тільки відрізняє одну організацію від інший, але й визначає успіх функціонування й виживання її в перспективі.

Корпорація – це штучний утвір особливого роду, невидиме, невловиме й існуюче лише в юридичному змісті.

Креаціоністські теорії (лат - творення) - представляють різного виду релігійні системи моралі.

Кубізм – модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст.. яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами.

Культура (від лат. cultura – обробіток землі, її культивування) - це сфера духовної, ціннісної, комунікативної, організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому.

Культурна асиміляція – злиття однієї культури з іншою, яке супроводжується втратою власної культурної або національної специфіки.

Культурні об’єкти – культурні феномени, артефакти в їх субстанціональному та символічному вираженні.

Культурогенез – виникнення культури.

Культурний плюралізм (лат. множинний) – сучасний світ розглядається як багатонаціанальне утворення, всі народи і етноси рівноцінні.

Культурний релятивізм (лат. відносний) - означає заперечення того, що будь-який народ єдиний володіє істиною.

«Лі» - це, по суті, порядок речей у суспільстві, правлінні й обрядах.

Локальні культури – культури, які властиві даній місцевості або регіону.

Любов – це духовно-емоційний стан, який майже не надається формальному визначенню, це почуття прихильності до об’єкту любові, постійна потреба в єднанні з ним і в контактах з ним.

Людська телегонія – вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особи, внаслідок якого в її нащадків виявляються ознаки того чоловіка, якого вона знала значно раніше.

Манери (фр. спосіб триматися) – спосіб поводження, стиль мови, її інтонація, тон, міміка, жести, хода, стриманість, повага, чуйність.

Масова культура – поняття, що відображає стан культури середини ХХ – початку ХХІ ст. і пов’язане з розвитком засобів масової комунікації, розширенням сфери масового виробництва та споживання, стандартизацією потреб. Уявлення про масову культуру стали розвиватись в Європі приблизно з середини XIX ст. Для масової культури є характерною масова потреба в подібних матеріальних та духовних благах та відповідне масове споживання. Саме тому по відношенню до сучасного суспільства часто вживається термін «культура споживання».

Матеріальна культура – це світ матеріальних речей або артефактів культури, її предметний стан. Вона охоплює: предмети та знаряддя праці, матеріальні умови людського побуту та економічної діяльності, техніку та технологію, власність, тобто все те, що спрямоване на оптимізацію фізичного існування людини і відтворення матеріальних умов її життя.

Материнська любов -є безумовною самовідданістю в ім’я життя дитини та її добробуту.

Мелодрама – драматичний твір з надто підкресленими афектами, герої якого відрізняються надзвичайною долею, перебільшеними пристрастями та потрапляють у несподівані ситуації; позитивні герої неодмінно перемагають негативних.

Меса – католицька обідня (літургія); багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).

Милосердя – це доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою.

Мистецтво – 1) особливе суспільне явище являє собою складну систему якостей, структура якої характеризується обє’днанням пізнавальної, оціночної, творчої (духовно й матеріально) і знаково-комунікативної граней (або підсистем); 2) у вузькому значенні – образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якої сферіьдіяльності.

Мініатюра – ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюстрацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, невимушені, старанно вимальовувався орнамент.

Містика – віра у надприродні сили і можливість безпосереднього зв’язку з ними людини.

Міф – в науковій літературі вживається в декількох значеннях: міф як символічне уявлення людей про світ; міф як результат наївної віри, колективного художньо-образного мисленням на чуттєво-емоційному рівні; міф як оповідання про богів та «культурних героїв». Якщо узагальнити всі ці значення, то можна сказати, що міф – це специфічне символічне оповідання, яке є результатом колективного мислення та частіше за все являє собою опис діянь богів, або інших надлюдських істот, які опинились у незвичайних та надприродних обставинах.

Модерн – формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст., що протиставляється мистецтву минулого.

Модернізм – узагальнююча назва ряду художніх течій ХХ ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.

Мозаїка – сюжетні чи орнаментальні композиції, які складаються з маленьких кольорових квадратиків смальти (кольорове непрозоре скло), природного кольорового каменю, керамічної плитки. Мозаїка і фрески відносяться до монументального живопису.

Мокша – відмова від світських, земних благ заради осягнення вищого, просвітленного стану.

Мораль - це сукупність історично певних норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалізовуються в їх життєдіяльності.

Моральний вибір – полягає у вільному самовизначенні людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності.

Моральна відповідальність – це усвідомлення відповідності моральним нормам дій людини та наслідки її вчинків.

Моральний ідеал – франц. першообраз – категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування.

Моральні кодекси (лат. книга) систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності.

Моральний намір – це усвідомлення морального обов’язку, яке містить вольову установку на досягнення мети з використанням певних засобів.

Моральна норма (лат. norma - правило, зразок) - це елементарна форма моральної вимоги, зразок поведінки, яка відображає устояні потреби людського гуртожитку й відносини і носить обов’язковий характер.

Моральна спонука – характеризує емоційну складову морального наміру, його психологічні імпульси.

Моральний обов’язок – це переведення належного з абстрактно-теоретичного рівня у площину практичного завдання, із зовнішньої необхідності певної поведінки у добровільне зобов’язання, яке стає вутрішнім регулятором особистої поведінки.

Моральні якості – характеризують особистість з точки зору її здатності до спілкування із собі подібними і співіснування з ними; вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми.

Мотив - це завжди внутрішнє, суб’єктивно-особистісне спонукання до дії, яке хоча й формується під впливом соціального середовища й інших об’єктивних факторів, але завжди усвідомлюється особистістю як елемент власної свідомості, є причиною вчинку, прийнятою по своїй волі, тобто є суб’єктивною по функціонуванню.

Належне – категорія етики для позначення нормативних настанов моральної свідомості.

Насилля – це подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди.

Натюрморт – живописне зображення неістот, як правило – предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.

Націоналізм (лат. плем’я, народ) - ідеї вищості окремого народу, його національної винятковості, розгляд нації як вищої позаісторичної спільноти людей.

Національна культура – синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Національна свідомість – це почуття причетності до рідного народу його життєвих інтересів, гордість від його здобітків культури, тривога за його майбутнє, смуток за національні невдачі і втрати.

Нація - тлумачиться як гармонійна єдність людей певного народу, в якій інтереси окремих прошарків суспільства вважаються ідентичними.

Неоміфологізм – спосіб осмислення травмуючої дійсності на основі принципу антропоморфності міфологічного світосприймання в природі та суспільстві.

Нерукотворні ікони – ікони, створені шляхом чуда.

Норми – приписи, зразки дії та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки. В нормах формулюються критерії соціальної поведінки та мислення. В межах культурної практики часто норми виникають із цінностей. Спільність норм забезпечує існування комунікативних зв’язків всередині культури.

Образотворче мистецтво – живопис, графіка, скульптура.

Одіозний – дуже неприємний, такий, що викликає негативне ставлення.

Опера – музично-драматичний твір, в якому діючі особи не говорять, а співають у супроводі симфонічного оркестру.

Оранта – в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше – тип образу Богоматері.

Офорт – вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що покриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравляються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.

Парадигма (гр. взірець, приклад) – еталон для вирішення конкретних завдань науки; є міркою, за допомогою якої відбираються, оцінюються й досліджуються факти, ідеї, теорії; будь-яка теорія розвивається в рамках певної парадигми.

Пародія – жартівливий або сатиричний твір (найчастіше вірш), що відтворює у перебільшено комічному вигляді та висміює характерні риси певного автора.

Патристики (гр. – отець) – філософії і теології отців церкви, тобто духовно-релігійних вождів християнства ІІ-VІІ ст.

Пленер – у живопису термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався в результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.

Повага – це є постійна екзистенційно-моральна налаштованість і готовність людини до спілкування.

Поетика – розділ теорії літератури, в якому вивчаються форма, структура і творчі прийоми поетичних творів.

Покаяння – це визнання людиною власної провини і засудження власних вчинків. Воно проявляється або у публічному визнанні своїх помилок і провини та готовності понести за них покорання, або у внутрішньому почутті жалю за вже скоєні аморальні вчинки чи за наміри їх скоїти. Поняття покаяння походить від грецького слова «метанойя» і буквально перекладається, як «рух у зворотному напрямі». Покаятися – означає радикально змінити погляди, схаменутися, відмовитися від попередніх грішних вчинків і думок.

Політика (гр. мистецтво управління державою) – діяльність, яка пов’язана з відношеннями між класами, націями, соціальними групами, партіями і державами; участь у справах держави.

Поп-арт – течія в авангардистському мистецтві (форма модернізму) кінця 1950-1960 рр., яка проповідує використання предметів масового споживання як творів мистецтва і в якій образотворча творчість представлена композиціями з реальних предметів. Складовими частинами твору поп-арту можуть виступати манекени, частини машин, афіші, недокурки.

Поп-музика – поняття, яке охоплює різноманітні стилі та жанри, переважно розважальної естрадної музики.

Постіндустріальне суспільство – продукт науково-технічної революції ХХ ст., яка приводить до різкого росту продуктивності праці й суспільного багатства.

Постмодернізм – один із сучасних напрямів в архітектурі та мистецтві, що протиставив себе модернізмові й претендує на його зміну. Проголосивши ідею «повернення мистецтва в рамки мистецтва», постмодернізм орієнтується на буденні смаки, погляди й настрої масової свідомості.

Правда – є вищею моральною цінністю, це взірець життя й людських стосунків, який необхідно наслідувати задля досягнення гармонії у суспільстві, це вища інстанція, справедливість (вища правда). Вища правда є надемпиричною, протиставиться правді життя (сумі негативних прикладів з життя). «Жити за правдою» - жити, керуючись моральним законом, совістю, заповідями Бога.

Прагматизм (гр. справа, дія) - основні ідейні орієнтири: «формула життя» (бажання – дія – успіх) визначає головні підстави діяльності: корисність, дієвість, ефективність; кожна моральна ситуація є унікальною і потребує унікального рішення (критерій – найбільша повнота блага й користі) – етика повинна бути ситуаційною; інструменталізм – загальні моральні етичні ідеї є тільки інструментами, які допомогають індивіду вирішити свої ситуації найкращім для нього чином.

Провина – переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом.

Протокол - ділових зустрічей і міжнародних переговорів має наступні стандарти: попередні перегорори по телефону; ділове листування; ритуали зустрічей; послідовність дій в процесі переговорів і прощання. Протокол полегшує спілкування, забезпечує стандартні ритуали, гарантує послідовнисть подій, завчасну підготовку до них.

Професійна етика -вивчає професійну мораль як конкретизацію загальних моральних принципів і норм стосовно до особливостей того або іншого виду діяльності.

Прощення – є актом великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим.

Реалізм – об’єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі та мистецтві різними засобами з урахуванням специфіки різних видів художньої творчості.

Репутація – (лат. міркування) – думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення. Ця думка грунтується на моральній оцінці діяльності, поведінки та вчинків людини і знаходить вираз у визнанні її заслуг, і авторитету в колективі.

Репутація фірми – складне поняття, що вміщає, зокрема, у себе весь цикл операцій з товаром: від його конструкторського пророблення до продажу кінцевому покупцеві.

Рефлексія (лат. відображення) – міркування, повне сумнівів, протеріч; аналіз свого психічного стану. Тип філософського мислення, спрямований на осмислення і обгрунтування особистих думок, які потребують звернення свідомості на себе.

Реформація (лат. перетворення, виправлення) – рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу.

Ригоризм (фр. твердість, строгість) – суворе дотримання будь-яких принципів, правил, в бвльшості стосовно моральності.

Ритуал (лат. обряд) – обрядові церемонії демонстративного характеру, які здійснюють в урочистих обставинах. Мета – ритуалу – викликати у людей конкретні почуття.

Розпущенність – зло, спрямоване на себе, пороки людини (лінь, обжерливість та ін.). Людина стає рабом своїх пристрастей й тяжіння до задоволень; порушує соціокультурні заборони; нездатна до діяльній любові до ближнього.

Розумний егоїзм – внутрішнє переконання і здатність індивіда, незабувая свої власні інтереси, виконати моральні вимоги і сприяти суспільному благу.

Романський стиль – художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку Х-ХІІ ст. Термін запроваджений за аналогією «романські мови» і вказує на спадкоємність від Риму.

Романтизм – художній метод, що склався наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. й поширився як напрям в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставинами, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Самосвідомість – це усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе. Завдяки самосвідомості людина виокремлює себе з оточуючого світу і визначає своє місце в системі природних зв’язків і суспільних відносин. Самосвідомість щільно пов’язана з рефлексією, в якій вона піднімається на рівень теоретичного мислення.

Сансара - це неперервний рух колеса життя.

Світова культура - це вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і залежно від умов розвитку конкретизується і розгалужується на певні рівні якісного і кількісного характеру, акумулює, відсорбовує і розвиває найкращі риси національних культур.

Свобода волі - означає, що (принаймні, деякі) дії людина здійснює не під впливом невблаганних причин, але в силу того, що суб’єкт захотів так зробити. Свобода волі дає людині здатність робити вчинки.

Семіотика – загальна назва наукових теорій, які вивчають різні властивості знакових систем.

Символ – образ, що втілює ідею, якій певна група людей надає особливий смисл. Символ являє собою ту інформацію, яку фіксують почуття в людській свідомості. Оскільки символ характеризується умовністю, то він в значній мірі є таємним і скритним для невтаємничених. Символ здатний передавати духовний зміст культури через певні матеріальні предмети, а також образи або дії. На відміну від знака символ є більш багатозначним. Він пов’язаний із діалогічною формою пізнання, оскільки його істинний зміст розкривається лише в процесі комунікації. В тому випадку, коли символ не задіяний в культурному та соціальному діалозі, він втрачає своє автентичне (первинне) значення та вироджується в пусту форму.

Симулякр – ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, правдоподібна подоба, симуляція, що не має за собою реальності.

Синкретизм (гр. поєднання) – сполучення різноманітних поглядів; нероз’єднаність, яка характеризує нерозвинутий стан якого-небудь явища, початкову цілісність, в першу чергу духовної культури, мистецтва.

Скептицизм (гр. розглядати, досліджувати) – філософський напрям, характеризується сумнівами в існуванні якого-небудь надійного критерія істини (недовірливе ставлення).

Смертна кара (страта) – це вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля.

Смисл життя - є обов’язковою умовою щастя; смисл життя може бути наявним навіть в найбільш несприятливих обставинах (при відсутності щастя). Смисл життя нестворюється людиною, а знаходиться. Смисл життя може бути знайден у будь-якому віці і в будь-якій життевій ситуації. Людина повинна сама знайти смисл свєму існуванню. Допомога ззовні неможлива (марна). Пошук смислу життя є природною потребою людини як розумної істоти.

Совість - здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку. Совість не залежить від думки інших людей, співвідноситься тільки з обов’язком, діє в тому випадку, коли контроль ззовні відсутній. Совість найчастіше сприймають як незалежну від особистого «я» людини, як голос «другого я», носія вищих цінностей.

Сором – відображає відношення людини до матеріальної природи, до своїх природних потягів. Сором виникає внаслідок або самовизначення людиною вчинку аморальним, або під впливом громадського осуду.

Співчуття – категорія етики, яка характеризує розуміння почуттів і думок іншої людини, надання моральної підтримки її прагненням і готовність сприяти їх здійсненню.

Спілкування (широкому смислі) – будь-яка форма контактів між людьми.

Справедливість - є універсальним і найважливішим ціннісним орієнтиром моральної свідомості, характеризує співвідношення кількох явищ з точки зору розподілу добра і зла між людьми. Поняття справедливості виражає ідею правильного порядку речей у людських взаєминах, які відповідають уявленням про призначення людини, її природні і невід’ємні права і обов’язки.

Стиль поведінки – це стійкі риси спілкування, що постійно відтворюються і властиві певній людині чи групі людей. Стиль поведінки виявляє своєрідність духовного світу людини через зовнішні форми буття – манеру триматися, розмовляти, наслідування моди чи нехтування нею в одязі, в доборі інших речей тощо.

Станкове мистецтво – термін, яким позначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя.

Стійкість – це якась сила, твердість духу, завдяки якій у нас з’являється можливість виконати те, що бажаємо заради справедливості.

Субординація (лат. встановлення підпорядкування) – система службового підпорядкування молодших старшим за чином або званням. Субординація базується на правилах службової дисципліни, які містять вимоги службового етикету (правила військового чи конфесійного етикету, викладені у відповідних статутах).

Субкультури – це культури окремих демографічних або соціальних шарів і груп, що втілюють у собі відмінності, способу життя, мислення й поведінки від загальнонаціональних культурних стандартів (молодіжна субкультура, корпоративні, субкультура злочинного світу, релігійні секти).

Супрематизм – різновид абстрактного мистецтва, створеного в 1913 р. К.С. Малевичем. Тяжіє до зображення художнього світу в формі найпростіших різнокольорових і різновеликих геометричних фігур.

Сурогатне материнство - полягає в тому, що на замовлення бездітної подружньої пари (соціальних батьків) спочатку робиться запліднення в пробірці, а потім цей ембріон вміщується до матки іншої жінки.

Схоластика (лат. шкільний, учений) - напрям у розвитку філософсько-етичної думки Середньовіччя, якої навчали в школах, а з середини ХІІ ст. – в університетах, характеризується з’єднанням теолого-догматичних ппередумов з раціоналістичною методикою і інтерексом до формально-логічних проблем. Надалі слово «схолостика» стало синонімом такої науки, що була відірваною від життя, далекою від спостережень і дослідів та базувалась на некритичному наслідуванні переважно церковних авторитетів.

Сцієнтистська орієнтація - виявляється у некритичному застовуванні у гуманітарних науках (зокрема суспільних) зовнішніх форм і методів організації знання, властивих природничим і точним наукам, запереченні суто філософських проблем, позбавлених пізнавального до





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 611 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Своим успехом я обязана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © Флоренс Найтингейл
==> читать все изречения...

888 - | 795 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.