Економічна суть і типи фінансової системи

 

Фінансова система – сукупність взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, а також система фінансових органів та інститутів. Основними принципами побудови фінансової системи є:

Þ єдність усіх ланок. Зумовлюється єдиною економічною і політичною системою країни та єдиною фінансовою політикою, втілюваною через фінансову систему;

Þ функціональне призначення ланок. Кожна з ланок вирішує свої завдання своїми специфічними методами через відповідні управління.

За територіальною ознакою розрізняють такі типи фінансових систем, як національна, регіональна, світова (рис. 2.1). Фінансова система відрізняється в залежності від виду економічної системи країни і може бути ринковою; у державах з перехідною економікою фінансові системи характеризуються нерозвиненістю окремих її ланок; у державах тоталітарного типу фінансова система є дещо спрощеною та примітивною.

За внутрішньою будовою фінансова система – це сукупність відносно відокремлених, але взаємопов’язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП, які мають певні особливості у формуванні і використанні фінансових ресурсів, а також відповідний апарат управління та нормативно-правове забезпечення.

За організаційною структурою фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками та фондами грошових коштів. Внутрішня структура фінансової системи лежить в основі виділення органів управління фінансовою системою.

Рис. 2.1. Типи фінансових систем.

 

Структуризацію елементів фінансової системи здійснюють за формами власності, суб’єктами фінансових відносин та за рівнями економічної системи (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Сфери фінансових відносин.

 

2.2. Характеристика сфер і ланок фінансової системи

 

Основними складовими ланками фінансової системи України є державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання, міжнародні фінанси, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств (рис. 2.3.). Кожна із цих ланок фінансових відносин характеризується специфічними рисами і має певне функціональне призначення.

Державні фінанси відображають розгалужену систему фінансових відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу формування і використання грошових доходів і фінансових ресурсів держави та щодо управління і розпорядження державною власністю.

Основними ланками державних фінансів є:

Þ бюджетна система. Її структура визначається Конституцією України та Бюджетним Кодексом і залежить від форм державного устрою. Державний бюджет є головним централізованим фондом грошових ресурсів держави і головним інструментом перерозподілу національного доходу. Місцеві бюджети є фінансовою базою місцевих органів влади та управління і забезпечують регіональні потреби;

Þ державні цільові фонди призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для економічного і соціального розвитку держави. Специфіка цільових фондів полягає у їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування. Державні цільові фонди є бюджетні, які включаються до складу відповідного бюджету, та позабюджетні, які не включаються до бюджету і є самостійними фондами;

Þ державний кредит - це сукупність економічних відносин, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами – юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.

Базовою основою фінансової системи виступають фінанси суб’єктів господарювання, що відображають економічні відносини, пов’язані з рухом грошових потоків і виникають у процесі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на мікроекономічному рівні. Характерні їм ознаки окреслені на рис. 2. 4.

Рис. 2.4. Характеристика фінансів суб’єктів господарювання.

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання може бути організована за трьома основними методами:

- комерційний розрахунок;

- неприбуткова діяльність;

- кошторисне фінансування.

Відповідно до методів організації фінансової діяльності виділяють такі ланки фінансів суб'єктів господарювання: фінанси комерційних підприємств, фінанси некомерційних підприємств і організацій, фінанси неприбуткових установ і організацій, фінанси фізичних осіб-підприємців.

Фінанси комерційних підприємств базуються на комерційному розрахунку (відшкодування всіх витрат власними доходами, отриманні прибутку, необхідного для самоокупності та самофінансування). Такі підприємства працюють переважно у сфері матеріального виробництва. Вони є основними платниками податків до бюджету та внесків до державних цільових фондів. Комерційний розрахунок спонукає підприємств до пошуку достатніх фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку.

Головна мета функціонування неприбуткових установ – забезпечення певних потреб суспільства (утримання органів державної влади України і місцевого самоврядування, закладів освіти, науки, охорони здоров’я, культури, інших соціальних і господарських потреб). Юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку знаходяться на кошторисному фінансуванні (на основі планового документа – кошторису). Крім бюджетного фінансування такі установи мають право надавати платні послуги та формувати власні фінансові ресурси.

До некомерційних установ відносяться добровільні громадські формування (політичні партії, громадські організації, благодійні фонди), які об’єднують громадян на основі спільних уподобань та інтересів. Головним джерелом фінансування їх є благодійні пожертви та членські внески.

Джерелами фінансових ресурсів фізичних осіб-підприємців є власні кошти, а при їх недостатності – позичені і залучені кошти.

Фінансовий ринок – це механізм перерозподілу фінансових активів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, а також міжнародними фінансовими інститутами. Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі-продажу фінансових ресурсів. Мета фінансового ринку – забезпечити грошовими коштами всю систему ринків.

Фінансовий ринок складається з таких сегментів (ринків):

ð ринку цінних паперів;	ð ринку кредитних ресурсів;	ð валютного ринку;
	ð ринку фінансових послуг;	ð ринку золота та дорогоцінних металів.

 

У соціально зорієнтованій економіці однією із важливих сфер фінансової системи є фінанси домогосподарств, що відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. Будучи платниками податків та утримань до цільових державних фондів, отримувачем суспільних благ, а також державних допомог, населення стає повноправним учасником фінансових відносин. Джерелами формування доходів населення є заробітна плата, пенсія, доходи від підприємницької діяльності, доходи від власності, від операцій з цінними паперами, відсотки. Витрати домогосподарств складають: харчування, одяг, оплату комунальних послуг, освіту, соціально-культурні потреби.

Страхування складає відокремлену ланку фінансової системи і розглядається як один із способів відшкодування за рахунок резервів збитків юридичних і фізичних осіб, спричинених несприятливими обставинами; відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів за рахунок страхових внесків; займає проміжне місце між фінансами суб’єктів господарювання та державними фінансами. Здійснення страхування забезпечується через страхові компанії, які є суб’єктами підприємництва.

Міжнародні фінанси – це сукупність економічних відносин, опосередкованих рухом валютно-фінансових потоків, що виникають у зв’язку з перерозподілом фінансових ресурсів і капіталу у системі світового господарства. За матеріально-речовим втіленням – це сукупність фондів фінансових ресурсів, що утворюються в результаті перерозподільчих відносин і використовуються для забезпечення безперервності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення суспільних потреб, які мають міжнародне значення. Зміст міжнародних фінансів приведена на рис. 2. 5.

Рис. 2.5. Структура міжнародних фінансів

 

Питання для самоконтролю

1. Суть фінансової системи.

2. Структура фінансової системи за внутрішньою будовою.

3. Організаційна структура фінансової системи.

4. Характеристика сфер і ланок фінансової системи.

5. Характеристика складових елементів державних фінансів.

6. Склад фінансів суб’єктів господарювання.

7. Характеристика міжнародних фінансів.

8. Структура фінансового ринку.

9. Характеристика доходів та видатків домогосподарств.

10. Правові та організаційні основи фінансової системи України.