Характеристика колізійних норм

Основним засобом забезпечення правового регулювання є правова норма, що встановлює зміст суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, визначає форми взаємодії суб'єктів права, характеризує умови правомірності правового регулювання та закріплює санкції, що застосовуються до правопорушників.

Оскільки суспільні відносини є складними за формою, змістом, структурою та сферою, то процес їх регулювання потребує комплексу правових норм, що мають різноманітний характер.

Ці норми мають різне призначення, що і забезпечує у кінцевому результаті процес регулювання.

З огляду на те, що для права, як і будь-якого інституту системи, характерний певний ступінь неузгодженості, обумовлений внутрішніми (недосконалість системи) та зовнішніми (вплив суспільства) факторами, стає необхідним існування особливого різновиду норм, що забезпечують ліквідацію будь-яких протиріч у праві. І такими нормами є колізійні.

Існування колізійних норм забезпечує можливість звільняти правотворчі органи від необхідності прийняття спеціальних нормативних актів з метою ліквідації правових протиріч, а також полегшити правозастосовчу практику, забезпечивши її системою узгоджених норм.

Специфіка колізійних норм як засобу подолання колізій та прогалин у праві виявляється у її: функціях; предметі; змісті та структурі.

Функції колізійної норми характеризуються як напрями її впливу на процес регулювання. Як правило, вирізняють три різновиди функцій, що забезпечуються колізійними нормами:

а) стимулюючу, змістом якої є створення умов щодо найбільш повної реалізації правових приписів;

б) інформаційну, що надає можливість суб'єктам права визначити, яким чином долаються прогалини у праві та яку норму з конфліктуючих повинен застосувати суб'єкт;

в) системостворюючу, основним призначенням якої є забезпечення узгодженості законодавства та визначення його змісту.

Предмет регулювання колізійних норм є досить складним, що зумовлює наявність двох протилежних позицій щодо його визначення:

а) колізійні норми не мають самостійного предмета, оскільки це є різновид спеціальних норм, що мають опосередкований характер та створюють необхідні умови для реалізації регулятивних та охоронних норм;

б) колізійні норми мають самостійний предмет, який складають варіанти поведінки суб'єктів у сфері правореалізації шляхом закріплення правил подолання колізій та прогалин у праві.

Зміст колізійної норми характеризується трьохаспектною структурою:

1) інтелектуальний зміст — характеризується як намір законодавця визначити модель усунення конфлікту, що виникає у процесі реалізації правових норм;

2) вольовий зміст — характеризує владне значення колізійних норм, що усувають протиріччя між приписами, які мають владний характер;

3) нормативно-юридичний зміст, який складають визначені суспільні відносини, система юридичних фактів, а також правила застосування приписів у разі їх суперечності.

Особливості змісту колізійних норм об'єктивно зумовлюють їх організацію з двох частин — гіпотези та диспозиції, що і визначають особливості структури цього різновиду норм.

Гіпотеза визначає коло відносин, а диспозиція встановлює правило, норма якого закону чи який саме припис повинен застосовуватися з метою розв'язання конфлікту.

Неоднорідність та різнозначність колізій зумовлює специфіку колізійних норм, що існують у трьох різновидах:

1) Темпоральні норми, які спеціалізуються на розв'язанні колізій між різночасно чинними нормами права, тобто нормами, прийнятими у різний час з одного і того ж питання.

Практикою вироблено два способи зміни нормативно-правових актів — прямий та фактичний. Перший характеризується як втрата нормативним актом обов'язковості із закріпленням терміну його дії чи прийняттям спеціального документа, що його скасовує. При фактичній зміні акт зупиняє дію у випадку, коли він замінений пізніше прийнятим актом, що регулює ті ж відносини, або коли відсутні фактичні умови, що зумовлюють дію норми.

Темпоральні норми встановлюють загальний колізійний принцип, винятки з нього та загальну його конкретизацію.

Загальний темпоральний принцип відомий із часів давньоримського права і визначається формулою: «наступний закон із одного і того ж питання скасовує дію попереднього».

2) Просторові колізійні норми — забезпечують ліквідацію колізій між приписами, що діють у різних просторових межах та зумовлюються незбіганням меж дії суспільних відносин та норм, що їх регулюють, внаслідок зміни меж правового регулювання шляхом звуження чи розширення сфери відносин, що регулюються за допомогою права.

Як правило, колізії норм у просторі розглядають як конфлікт норм, що виникає внаслідок дії приписів на різній території. Засобом подолання таких колізій і є просторові колізійні норми, що розраховані на невизначену кількість випадків застосування. Саме вони регламентують правила подолання просторових колізій як у межах територій держави, так і у міждержавних відносинах.

3) Ієрархічні норми — забезпечують усунення колізій, що виникають між правовими нормами, які мають різну юридичну силу. Ці норми є засобом забезпечення субординації приписів у межах правової системи.

Ієрархічні колізії, що долаються за допомогою цих норм, породжуються і є результатом права нормотворчих органів приймати різні за змістом норми з одного і того ж питання, а також відсутності чіткого визначення правового статусу цих органів у сфері правотворчості, що спричиняє повторне прийняття аналогічних приписів.

Ієрархічні колізійні норми усувають протиріччя за допомогою таких принципів, як верховенство Конституції; можливість прийняття підзаконних актів на основі, на виконання та відповідно до закону, а також вимог різноманітної юридичної сили нормативно-правових актів, що складають акти підзаконного характеру.

Таким чином, наявність колізійних норм забезпечує можливість щодо встановлення єдиних правил подолання протиріч між нормами, що мають рівну юридичну силу, та діють за принципом територіального підпорядкування або ж вміщені у нормативно-правових актах різної юридичної сили.