Суспільний продукт і показники, що характеризують його величину

Найбільш узагальнюючим показником функціонування суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт – товари і послуги, створені працею сукупного працівника у різних сферах і галузях виробництва за певний проміжок часу (переважно за рік). Сукупний суспільний продукт – це виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених протягом року.

Сукупний суспільний продукт (ССП) визначається додаванням продуктів, отриманих на окремих підприємствах. Проте, внаслідок суспільного розподілу праці між підприємствами виникає проміжна продукція (товари і послуги, які проходять неодноразову переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж доходять до кінцевого споживача), внаслідок з’являється повторний рахунок. Якщо ССП звільнити від повторного рахунку, отримаємо кінцевий продукт.

За своєю натурально-речовою структурою ССП поділяється на засоби виробництва і предмети споживання. У процесі розширеного відтворення різні частини ССП виконують різні функції й тому виступають у різних формах.

Та частина ССП, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення. Частина ССП, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання. Частина ССП, яка йде на нагромадження (розширення та розвиток виробництва), – це фонд нагромадження.

В умовах ринкової економіки ССП виступає як у натурально-речовій, так і у вартісній формах. Вартісна структура ССП – це сума вартості спожитого постійного капіталу (с), змінного капіталу (v) й додаткової вартості (m).

Показниками, які характеризують величину сукупного суспільного продукту, є: валовий внутрішній продукт (ВВП); валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП) і національний доход (НД).

ВВП є узагальнюючим економічним показником, який виражає в ринкових цінах сукупну вартість товарів і послуг, створених всередині країни і тільки з використанням чинників виробництва даної країни.

ВНП виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених не тільки всередині країни, але і за її межами, і відрізняється від ВВП на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків з зарубіжними країнами.

ВНП – це сума доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному і нематеріальному виробництві. ВНП може розраховуватися двояким чином: а) як сума витрат кінцевих користувачів на купівлю товарів і послуг; б) як сума доходів суб'єктів господарської діяльності, створених у процесі виробництва. Однак результат підрахунку повинен бути один, бо купівля (витрачання грошей) і продаж (одержання грошей) є двома сторонами однієї і тієї же угоди. ВНП буває номінальний і реальний. ВНП, виражений у поточних цінах, називається номінальним. ВНП, звільнений від впливу інфляції, тобто індексації, називається реальним ВНП.

Іншою мовою, при обчисленні ВВП враховують лише продукт, виготовлений всередині країни, і не враховують продукт, створений зарубіжними філіалами та відділеннями національних підприємств. У такому контексті можна стверджувати, що ВНП відрізняється від ВВП на сальдо платіжного балансу. Різниця між ВНП і ВВП незначна і зумовлена розходженнями між величиною факторних доходів, що надійшли від зарубіжного виробництва країни, з одного боку, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в цій країні (тобто за допомогою використання іноземного капіталу) – з іншого.

Чистий національний продукт (ЧНП) – це створений валовий національний продукт за вирахуванням тієї частини створеного продукту, який необхідний для заміщення засобів виробництва, зношених у процесі випуску продукції (амортизаційні відрахування).

Якщо із ССП вирахувати фонд заміщення, то отримаємо створений у суспільстві чистий продукт, або національний доход.

Важливим макроекономічним показником є національний доход (НД). ЧНП за мінусом непрямих податків дає національний доход. Існують різні підходи до визначення величини НД. Згідно з марксистським підходом, НД - це новостворена вартість, яка включає необхідний і додатковий продукт.

У практиці господарювання НД розбивається на два фонди: фонд споживання, спрямований на задоволення матеріальних і культурних потреб населення та потреб суспільства в цілому (оборона, управління державою, освіта тощо), і фонд нагромадження, що направляється на розвиток виробництва.

Згідно з американською статистикою, НД визначається як сума доходів усіх власників, які беруть участь у виробництві, тобто як сума заробітної плати, прибутку, відсотка і ренти. НД менший, ніж ВНП, на величину непрямих податків і амортизаційних відрахувань.

Національний доход – це реальний доход, який використовується у суспільстві для особистого споживання та розширеного відтворення і виражає виробничі відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, споживання та використання необхідного і додаткового продукту.

Національний доход з погляду витрат праці поділяють на необхідний і додатковий.

Необхідний продукт – це частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби.

Додатковий продукт – це частина національного доходу, яка використовується на розширення виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, будівництво дорогих яхт тощо).

Як вже відомо з попередніх тем, Україна знаходиться на стадії реформування економічної системи суспільства та виробничих відносин, що в ній панують. Ці процеси відбуваються із використанням зарубіжного досвіду розвинених країн. Отже, відповідно до даної теми слід зазначити, що згідно з методикою розрахунків створеної національної продукції, яка застосовується у розвинених країнах світу й ООН, основним макроекономічним показником в Україні є валовий національний доход. Він охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: домогосподарств, підприємств, організацій і закладів (державних і недержавних), іноземців як сфери матеріального, так і сфери нематеріального виробництва.

Всі вище розглянуті макроекономічні показники обчислюють за ринковими цінами, отримуючи їх номінальне значення. Щоб отримати реальний ВНП, ВВП і т. д., ринкові показники ціни “очищають” від інфляції (за допомогою індексу цін).