Порівняти вид діяльності з банківським кредитом

 

Факторинг є різновидом торгово-комісійної опе­рації та містить елементи традиційного короткостро­кового кредитування і вексельного кредитування, проте відрізняється від них. Так, вексельна форма кредитування, на відміну від факторингу, не дає га­рантії у своєчасній оплаті, а примусове виконання вексельних обов’язків потребує додаткових видат­ків. У випадку із традиційним кредитуванням увесь ризик неплатежу, а відповідно й повернення креди­ту лягає на постачальника. Пропонуємо розглянути основні ознаки, що відрізняють факторинг від тради­ційного банківського кредитування (табл. 3.1).

 

Таблиця 3.1

Критерій порівняння Факторинг Банківський кредит
1. Особливості визначення суми позики	Розмір авансування за факторингом збільшується в міру зростання обсягів поставок постачальника в межах встановленого ліміту	Розмір кредиту за конкретним кредитним проектом прямо не пов’язаний із зростанням обсягів продаж
2. Відображення в балансі клієнта	При користуванні факторингом клієнт фактично не стає позичальником, оскільки на його балансі не виникає кредиторської заборгованості	При користуванні кредитом клієнт є позичальником банку. Заборгованість за кредитом відображається в балансі
3. Термін надання послуги	Факторинг надається на строк відстрочення плате­жу (товарного кредиту) за договором поставки	Кредит надається на строк окупності кредитного проекту
4. Умови виплати коштів	Фінансування за факторингом сплачується не піз­ніше як наступного дня після поставки та надання банку рахунків-фактур	Кредит надається в строки надання позичальником платіжних документів
5. Наявність забезпечення	Як правило, факторинг надається бланково (без забезпечення)	Кредит, як правило, надається під «тверду» заставу
6. Супроводжуючі послуги	Невід’ємною додатковою функцією факторингу є адміністрування дебіторської заборгованості	За класичного кредитування банк не здійснює ніяких додаткових функцій з адміністрування дебіторської заборгованості
7. Джерело погашення	Факторинг сплачується із коштів, які надходять від дебіторів. За факторингом із регресом – за платіж відповідає постачальник	Кредит погашається безпосередньо позичальником. Погашення простроченої заборгованості також за рахунок гаранта, поручителя
8. Умови закінчення дії договору	Факторинг закривається не пізніше як наступного дня після отримання платежів від дебіторів	Кредит погашається в термін, обумовлений договором кредиту

Фінансування на основі факторингу має дещо спільне із кредитуванням у формі овердрафту, однак основними відмінностями між ними є:

по-перше, при використанні овердрафту сума фі­нансування збільшує заборгованість позичальника за кредитами банку в пасиві балансу позичальника, а за факторингового обслуговування такого не від­бувається і має місце зменшення обсягу дебіторської заборгованості;

по-друге, факторингове фінансування супрово­джується додатковим сервісом (кредитний менедж­мент, консалтинг, захист від ризиків тощо), овер­драфт додаткових послуг не передбачає (окрім ви­падків, коли укладається договір, де зазначається додаткове обслуговування);

по-третє, за факторингу обсяг фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів прода­жу позичальника, а овердрафтний ліміт установлюється на строго визначеному рівні від надходжень на рахунки позичальника;

по-четверте, овердрафт погашається з коштів, що надходять від безпосереднього боржника (клі­єнта), а факторингове фінансування – з коштів де­бітора.

Незважаючи на очевидні переваги факторингу в порівнянні з іншими фінансовими інструментами, у банківському бізнесі така послуга пропонується до­волі рідко. Подібна ситуація пов’язана із проблемами в українській економіці, що негативно впливають на розвиток вітчизняного факторингового ринку і не дають можливість цій операції зайняти високе місце серед інших кредитних послуг. До таких проблем слід віднести ось що.

Недосконалість і неоднозначність вітчизняного законодавства, що регулює відносини у сфері факто­рингового обслуговування, а також низький рівень правової культури вітчизняного бізнесу. Так, в Укра­їні відсутній окремий єдиний закон чи положення щодо регулювання ринку факторингових послуг, а чинні законодавчі акти, які частково регулюють від­носини у сфері факторингу, є вкрай неоднозначними і суперечливими.

Великий від соток переуступлення боргу, котрий сьогодні застосовують банківські установи України у тарифах за обслуговування, що змушує потенційних клієнтів переорієнтовуватися на стандартне креди­тування, де вартість послуг є нижчою.

Вітчизняні банки, як правило, надають послу­ги тільки з фінансування заборгованості. Натомість у міжнародній практиці факторинг містить чотири (мінімум дві) складові: фінансування, страхування ризиків, управ ління дебіторською заборгованістю й інформаційне обслуговування.

Поширеність передоплати за товар також є ве­ликою проблемою, оскільки унеможливлює викорис­тання факторингу, який, у свою чергу, базується на відстроченні платежу.

Необізнаність суб’єктів господарювання профакторинг як ефективний метод управління дебітор­ською заборгованістю, а також брак професійних на­вичок та досвіду роботи в цій сфері як з боку банків­ських працівників, так і з боку потенційних клієнтів.

Слід зазначити, що в банківській практиці існує перелік випадків, коли факторингове обслуговуван­ня ускладнюється або стає неможливим. Так, факто­рингове фінансування не здійснюється для:

– підприємств з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з яких становить не­великі суми;

– підприємств, які виробляють нестандартну або вузькоспеціалізовану продукцію;

– будівельних або інших фірм, що працюють ізсубпідрядником;

– підприємств, що займаються бартерними опе­раціями;

– боргових зобов’язань фізичних осіб, філіалівабо відділень підприємств. Перелік не є вичерпним і може бути доповнений іншими суттєвим для банку критеріями, виходя­чи з величини ризиків, які несе банк, а також обся­гом витрат при реалізації такої послуги. Окрім того, фінансово-кредитні установи не приймають для фак­торингового обслуговування таку дебіторську забор­гованість:

– дебіторську заборгованість нових покупців, з якими постачальник щойно уклав договори поставок, тобто покупців із невідомою пла­тіжною історією і дисципліною розрахунків; – прострочену дебіторську заборгованість; – дебіторську заборгованість споріднених (пов’язаних) із постачальником підприємств; – дебіторську заборгованість за договорами по­ставок, що передбачають бартерні розрахунки. Застосування вищеперелічених обмежень при наданні факторингової послуги обумовлюється на­самперед її ризикованістю.

Перевагами факторингу для постачальника є:

1) отримання додаткового фінансування;

2) збільшення товарообігу та додатковий прибуток від збільшення обсягу продажу;

3) спрощення планування грошового обігу;

4) захист від ризику неоплати чи несвоєчасної оплати боргу дебіторами;

5) економія на витратах на банківське кредитування (витрати на оформлення кредиту та застави, проценти, витрати на мобілізацію коштів на погашення заборгованості за кредитом);

6) захист від валютних ризиків;

7) захист від втрат, пов'язаних з відсутністю або недостатністю неупередженого контролю за продажами та платежами.

Покупець отримує також має переваги, серед них такі:

1) вигідніші умови оплати, які не потребують відволікання грошових коштів у разі передоплати;

2) збільшення купівельної спроможності.