Схарактеризувати види порушення голосу. Назвати основні етапи логопедичної роботи з дітьми при дисфонії, ринофонії, афонії та розкрити їх сутність

Існує два основні терміни для позначення патології голосу: афонія (лат. а — негативна частка і греч. рhопе — звук, голос) — повна відсутність голосу і дисфонія (дис. і греч. рhопе) - часткові порушення висоти, сили і тембру. Голос - це сукупність різноманітних за своєю характеристикою звуків, що виникають в результаті коливання еластичних голосових складок. Причини порушень голосу - захворювання глотки, носоглотки, перенапруження голосу, зниження слуху, захворювання нервової системи, недотримання гігієни розмовного та співочого голосу, поділяються на органічні та функціональні. Функціон поруш. - спастична дистонія - перенапруження голосу (хронічний тонзиліт, аденоїди, ларингіт); функ. афонія - нестійкість патолог, зміни в глотці і поява звучного голосу при кашлі. Органічні поруш. - афонія, дисфонія (у дітей з дизартрією) - це центральні, периферичні патологічні зміни в гортані (ларингіти опіки травми, пухлини, парези, м'якого піднебіння, розщілини піднебіння). Дисфонія - часткові порушення сили, висоти тембра. Афонія - повна відсутність голосу. Гіпотонусна дисфонія (афонія) обумовлена 2-х-сторонніми міопатичними парезами внутрішніх м'язів гортані. Виникають при ОРВІ, грипі, дифтерії, при перенапрузі голосу. Страждають м'язи, які звужують голосові складки. В момент фонації голосові зв'язки повністю не змикаються, між ними утворюється щілина Патологія може проявлятись від легкої осиплості до афонії з появою голосового втомлення, напруги та болю в м'язах шиї, потилиці, грудній клітині. Гіпертонусні (спастичні) порушення пов'язані з підвищенням тонусу гортані м'язів з домінуванням тонічного спазму в момент фонації. Розвивається в осіб, які напружують голос. Перевантаження голосового апарату може призвести до гіпо та гіпертонусу. Ринофонія - полягає в неправильності функцій м'якого піднебіння органічного чи функціонального характеру. При закритій ринофонії носові приголосні набувають ротового резонансу, а голосні втрачають звучність. Відкрита ринофонія - проявляється в назалізації всіх ротових звуків, голос при цьому слабкий, здавлений. До функціонального порушення голосу центрального характеру відносяться - психогенна афонія, яка виникає раптово, як реакція на психотравмуючу ситуацію у осіб, схильних до істеричних реакцій. При повній відсутності голосу зберігається дзвінкий кашель і сміх. Форма не зімкнення голосових складок змінна, що говорить про психогенне порушення. Завдання корекційної роботи: 1. Виявлення й включення компенсаторних можливостей організму. 2. Ліквідація патологічних способів голосових реакцій. Для цього потрібно: а) активізація функції нервово-м'язового апарата гортані; б) передбачення вторинних дефектів голосового апарату; в) позитивний вплив на особистість дитини для ліквідації психогенних реакцій; г) відновлення втрачених кінестезій голосоведення, тобто безпосередньо самої фонації; д) відновлення координації дихання і фонації. Напрями логопедичної роботи: 1. Діафрагмальне дихання. Робота над диханням. 2. Тренування голосового апарату, які включають його компенсаторні механізми. Тренування повинні максимально збільшити рухливість здорової половини гортані, а на паралізованій стороні хоча б частково встановити рухову функцію голосової складки. 3. Масаж передньої поверхні шиї для зменшення напруги м'язів. 4. Голосові вправи для тренування кінестезій та корди націй голосового апарату. Починається з вимови звука м, коротко, при спокійному положенні гортані. Довжина фонації збільшується і голос стає більш ясним. Закріплення кінестезії при вимові пар складів з наголосом на другом складі. Вимовляти голосні звуки. 5. Автоматизація: з прямих складів. При вимові слів типу: МАНКА, МОРЕ, МУХА, фразове мовлення, читання віршів, вокальні вправи допомагають закріпити відновлену голосову функцію в більш короткий термін. Відновленням можна вважати гучний голос при організованому мовному диханні та відсутності скарг на втомлюваність та неприємні відчуття в горлі.