Зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу

Ознаки зобов'язання, що виникає із публічної обіцянки винаго­роди без оголошення конкурсу. Оскільки не всі обіцянки породжу­ють обов'язок сплатити винагороду, відносини, що виникають у зв'язку із обіцянкою винагороди, набувають характеру цивільно-правового зобов'язання лише за наявності певних ознак:

1) обіцянка має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб (ч. 2 ст. 1144 ЦК України). Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб (наприклад, до "студентів гуртожитку", "працівників заводу"). Якщо ж звернення адре­совано конкретним особам, а отже є персоніфікованим, відно­сини втрачають ознаку публічності і набувають договірного характеру;

2) в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати. Це може бути або досягнення конкретної мети (знайти загублену обручку, втрачений вантаж, встановити місцезнаходження вкраденого автомобіля, отримати золоту медаль на олімпіаді, встановити рекорд в стрибках тощо), або виконання певної роботи, характер якої допускає здійс­нення її різними особами. Результат може бути досягнутий чи не досягнутий, але не може бути кращим чи гіршим. Тому обіцяну винагороду має право вимагати той, хто досяг визна­ченого результату;

3) із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винаго­роду і місце, куди необхідно надати результат;

4) для завдання можуть бути встановлені місце та строк (термін) його виконання. Якщо строк виконання завдання не визначений певним проміжком часу або календарною датою, завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання;

5) відповідно до ч. З ст. 1144 ЦК України у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої вина­городи. Окремі фахівці вважають, що оголошення, в яких розмір винагороди не визначений, а лише зазначено, що "ви­нагорода гарантується", не відповідають закону і не породжу­ють зобов'язання, передбаченого гл. 78 ЦК України¹.

На практиці у більшості випадків в обіцянках фізичних осіб сплатити винагороду її розмір не зазначається.

Досить пригадати персонажа І. Ільфа та Є. Петрова вдову Грицацуєву, яка обіцяла "пристойну винагороду за інформацію про місцезнаходження т. Бендера". Варфоломійович, який приніс вирізку з газети, про те, що "вчера на площади Свердлова попал под лошадь гражданин О. Бендер", і поцікавився розміром винагороди, отримав відповідь: "Усе беріть!". Вна­слідок торгу інформація, за яку Варфоломійович правив 20 карбованців, була передана вдові за п'ять карбованців.

Якщо розмір винагороди не визначений, це не виключає можли­вості виникнення спору щодо її розміру. У цих випадках розмір вина­городи може встановлюватися судом з урахуванням принципів розум­ності, справедливості і добросовісності. Хоча спори щодо розміру винагороди можуть виникати і у випадках, коли її розмір чітко визна­чений, але особа, яка відгукнулася на обіцянку, вважає її недостат­ньою. І в цьому разі, за відсутності порозуміння, сторони можуть звер­нутися до суду. Тому, ми вважаємо, що зобов'язання із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу можуть виникнути і у випадку, коли конкретний розмір винагороди не встановлений.

'Див.: Наі/ково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К., 2005. - Т. 2. - С 844.

Якщо винагорода носить немайновий характер, то цивільно-правові відносини не виникають.

Так, поліцейський комісар Горовіц із французького бойовика "Хто є хто?" пообіцяв тому, хто допоможе визволити його дочку з рук злочинців, право називати його просто по-імені "Станіслав" і заходити в будь-який час у гості.

У такому випадку взаємовідносини між особами не підлягають цивільно-правовому регулюванню;

6) обіцянка може бути зроблена в будь-якій формі (письмово, по телебаченню, по радіо, по Інтернету тощо). Особи, які хочуть відгукнутися, можуть вимагати письмового підтвердження ін­формації. Наприклад, якщо винагорода обіцяється пілоту, який має пролетіти під Тріумфальною аркою в Парижі, як це мало місце в кінофільмі "Шукачі пригод", то зацікавлена особа має можливість впевнитися в дійсності такої пропозиції;

7) обіцяти винагороду можна лише за правомірні дії (під ци­вільно-правове регулювання не підпадає, наприклад, оголо­шення про сплату винагороди за виготовлення вибухового пристрою). У разі вчинення правочину, який не відповідає засадам правопорядку чи моралі, він може бути визнаний у встановленому законом порядку недійсним;

8) обіцянка винагороди повинна носити майновий характер, тобто має обіцятися певна грошова сума, певне майно або певні блага майнового змісту (путівка в санаторій, частина заблукалої отари овець тощо);

9) винагорода виплачується за принципом "першому — все". Так, якщо завдання стосується разової дії, винагорода випла­чується особі, яка виконала завдання першою. У випадку ви­конання завдання одночасно кількома особами, винагорода розподіляється між ними порівну.

Права та обов'язки суб'єктів публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. Особа, яка публічно пообіцяла вина­городу (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату (ч. 1 ст. 1148 ЦК України).

Ця особа має право:

1) змінити завдання та умови надання винагороди (ч. 1 ст. 1147 ЦК України);

2) публічно оголосити про припинення завдання (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).

Публічне обіцяння винагороди жодних обов'язків у тих, до кого воно звернене, не породжує.

Відповідні ж права в них виникають лише при досягненні за­значеного в публічній обіцянці результату: обіцяну винагороду має право вимагати той, хто його досяг.

Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку із зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди вико­нання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат (ч. 2, 3 ст. 1147 ЦК України).

У разі, коли особа, яка публічно обіцяла винагороду, публічно оголосила про припинення завдання, особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування (ч. 2 ст. 1149 ЦК України).

Припинення публічної винагороди без оголошення конкурсу. Правові відносини, що виникли у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу, припиняються у разі:

1) закінчення строку для передання результату;

2) передання результату особою, яка першою виконала завдання.