Загальні положення про договір охорони

Договір охорони як самостійний вид зобов'язання з'явився у вітчизняному цивільному законодавстві відносно недавно - з набут­тям чинності ЦК України 2003 р. Незважаючи на те, що в ЦК 1923 p. і ЦК 1963 p. цей договір був відсутній, послуги щодо охорони майна, які оформлювалися саме договором охорони, легально нада­валися ще з початку двадцятих років, коли в березні 1922 р. Рада Народних Комісарів Української РСР прийняла Постанову "Про ор­ганізацію з міліціонерів охорони заводів, фабрик, радгоспів та ін­ших державних підприємств, що мають важливе місцеве або за­гальнодержавне значення".

Сучасна історія договору охорони почалася з прийняття Поста­нови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" від 10 серпня 1993 р. № 615, якою було затверджено Положення про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Ця служба була створена для здійснення заходів щодо охорони нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, тимча­сового зберігання валютних цінностей, забезпечення особистої без­пеки громадян, а також технічного захисту інформації на договір­них засадах. Крім того, на Державну службу охорони покладаються завдання:

1) реалізовувати технічні засоби охоронного призначення і нада­вати послуги з їх проектування, монтажу, ремонту та обслуго­вування;

2) брати участь у розробленні комплексу стандартів на технічні засоби охоронного призначення та забезпечувати випробуван­ня вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охо­ронного призначення для подальшого впровадження;

3) здійснювати в установленому порядку сертифікацію техніч­них засобів охоронного призначення, що застосовуються на території України тощо.

З прийняттям законів України "Про власність", "Про господар­ські товариства", "Про підприємництво", відмовою держави від

монополізму в сфері охоронної діяльності, з появою в господарській діяльності нових суб'єктів підприємництва значно розширилася і сфера застосування охоронних послуг. Цей договір також стає пред­метом самостійного дослідження і в навчальній юридичній літера­турі¹.

На сьогодні договір охорони вийшов з вузьковідомчих рамок і за своїм змістом все більше набуває характеру загально-цивілістичного договору.

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підпри­ємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені дого­вором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачу­вати охоронцю встановлену плату (ст. 978 ЦК України).

Цей договір є консенсуальним (є укладеним з моменту досягнен­ня згоди), двостороннім (права та обов'язки виникають у обох сто­рін) і відплатним (охорона здійснюється за встановлену договором плату).

Окремими видами договору охорони є договори про охорону об'єктів, квартир, вантажів, готівки, фізичних осіб тощо.

Сторонами цього договору є замовник і охоронець.

Замовником² може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка звертається за наданням охоронних послуг.

Охоронцем можуть виступати лише суб'єкти підприємницької діяльності: спеціально утворенні охоронні фірми, які мають відпо­відні дозволи на надання такого роду послуг, Державна служба охо-

'Див., наприклад: Чуб Г.П. Договор об охране квартир вневедомственной охраной: Лекция. - М., 1973. - 20 с; Космин ЮЛ. Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны МВД СССР: Учеб. пособ. - К., 1982. - 52 с; Кириченко Ю.І. Договір про охорону об'єктів. Договір про охо­рону квартир // Цивільне право: Навч. посіб. / B.C. Гопанчук, Ю.О. Заіка, І.А. Бірюков та ін. - К., 1994. - Ч. 2. - С 58-75; Космін Ю.П. Договір про охорону об'єктів // Цивільне право:. Навч. посіб. / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Боб­рової - Ч. 2. - К., 1996. - С 280-285.

²У літературі для позначення цієї сторони вживаються терміни "Власник", "Клієнт", "Володілець". Ми вважаємо найбільш вдалим використання саме наведеного поняття, оскільки предметом охорони можуть виступати не лише матеріальні об'єкти, а і безпека фізичної особи.

рони, що є рівноправним конкурентом на ринку охоронних послуг, відповідні підрозділи МВС України ("Титан", "Беркут" та ін.).

Договір охорони обов'язково повинен бути укладений у письмо­вій формі.

Положення про договір охорони законодавець розмістив у гл. 66 ЦК України "Зберігання".

Дійсно договори охорони і зберігання мають спільні риси:

1) відносяться до категорії договорів по наданню фактичних послуг;

2) об'єднані спільною метою — забезпечити збереження майна власника.

Водночас, договору охорони притаманні специфічні особливості, що дають підставу розглядати його не як різновид договору збері­гання чи якогось іншого договору, а як самостійний цивільно-правовий договір¹:

1) особливий суб'єктний склад;

2) охоронна діяльність підлягає ліцензуванню, оскільки підпри­ємницька діяльність з надання послуг по охороні пов'язана із благами, що мають істотне значення для людини: життям, здоров'ям, приватною власністю, а також значними майно­вими інтересами як фізичних, так і юридичних осіб. Юри­дичні особи, в засновницьких документах яких передбачено здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні, а також фізичні особи-підприємці звертаються до від­повідного територіального управління Державної служби охорони за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємни­цької діяльності із заявою про видачу ліцензії по наданню пос­луг з обраного виду охоронної діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути позбавлений на­даної ліцензії за грубе порушення правил та умов надання послуг по охороні (наприклад, за порушення податкового законодавства; здійснення охоронної діяльності не за договорами та за межами пов­новажень суб'єктів підприємництва; надання послуг по охороні вантажів, що вивозяться з України або ввозяться на її територію без наявності на них відповідних ліцензій);

^ив.: Волошин Н.П. Договор об охране объектов подразделениями вневедомственной охраны // Советское гражданское право: Учебник / Под ред В.А. Рясенцева, Н.П. Волошина. - М., 1987. - С. 350.

3) об'єкт приймається під охорону в місці його розташування, тобто майно залишається у володінні замовника. На відміну від цього, за договором зберігання майно передається у воло-

. діння зберігача;

4) надання послуг може бути епізодичним (наприклад, по годинам, в нічний час, по мірі необхідності). Для порівняння: за договором зберігання зберігач надає послуги безперервно -протягом всього часу дії договору;

5) обов'язки охоронця, як правило, обмежуються завданням, зокрема не допустити крадіжку, розбій, грабіж на об'єкті. У той же час професійний зберігач повинен ще вживати всіх необхідних заходів до забезпечення збереженості майна, на­віть якщо про це безпосередньо в договорі не зазначено (на­приклад, з метою недопущення псування чи пошкодження майна поклажодавця періодично провітрювати приміщення, трусити, змазувати, перекладати речі);

6) передумовою укладання цього договору, як правило, є обсте­ження об'єкту охорони з метою узгодження, зокрема виду охорони; кількості постів; необхідності обладнання засобами сигналізації; технічного укріплення, виходячи з розмірів те­риторії об'єкту, його характеру, режиму роботи на ньому та інших умов забезпечення схоронності майна.

Результати обстеження оформлюються відповідним актом, у якому вказуються пропозиції замовнику щодо усунення виявлених недоліків по технічному укріпленню об'єкта (наприклад, укріпити паркан, забезпечити освітлення території, поставити ґрати на вік­на, добудувати тамбур, поміняти двері, прикріпити сейфи до підло­ги) та строки їх усунення. Про відмову замовника від обладнання технічними засобами охорони місць можливого проникнення на об'єкт спеціально зазначаються в договорі;

7) охоронець зобов'язується виконати певну роботу в інтересах замовника (наприклад, як і за договором підряду), при належ­ному виконанні якої ніяких нових матеріальних цінностей не створюється, а лише забезпечується збереженість вже існуючого матеріального об'єкту. Наслідком же належного виконання своїх обов'язків підрядником є певний речовий результат — створення нової речі, якісне відновлення раніше існуючої тощо.

Якщо послуги з охорони надаються Державною службою охорони або відповідним підрозділом МВС України, то правовідносини між охоронцем і замовником регламентуються спеціальними відомчими нормативними актами: Положенням про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615; Наказом МВС України "Про організацію охорони Державною службою охорони при МВС України об'єктів, квартир та інших приміщень з особистим майном громадян за допомогою технічних засобів" від 25 листопада 2003 р. № 1429 тощо. У випадках, коли охоронна діяльність здійс­нюється відповідною підприємницькою структурою, то зміст дого­вору формує охоронець за погодженням із замовником.

Оскільки охоронець виконує спеціальні завдання, підрозділи Державної служби охорони озброюються вогнепальною зброєю, а також оснащуються спеціальними засобами індивідуального захи­сту та активної оборони, пристроями для примусової зупинки авто­транспорту тощо.

Охоронні підрозділи недержавних охоронних структур можуть мати на озброєнні вогнепальну спортивну і вогнепальну мисливську зброю, а також оснащуватися спеціальними засобами індивідуаль­ного захисту та активної оборони, а саме: гумовими кийками, при­строями для відстрілювання патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не­смертельної дії, балончиками та пістолетами із сльозоточивими ре­човинами, пневматичною зброєю.