Демский Э.Ф. Транспорт, пассажир, право. - К., 1987. - 48 с

2. Дорошенков А.Г. Ліцензування господарської діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом // Системні методи керування, технологія та органі­зація виробництва, ремонту і експлуатації автомобілів. - К., 2001. -Вип. 12.-С 196-199.

3. Сібільов М. Регулювання відносин по перевезенню вантажу, пасажирів та багажу за проектом нового Цивільного кодексу Ук­раїни // Вісн. Акад. правових наук України. - X., 1997. - № 2 (9). - С 74-81.

4. Ярошенко К.Б. Права и обязанности пассажиров. — М., 1986. -62 с.

§ 4. Договір чартеру (фрахтування)

Поняття та загальна характеристика договору чартеру (фрах­тування). Особливим різновидом договорів перевезення є договір чартеру, або як його ще називають фрахтування, цертепартія.

Договір чартеру застосовують при неперіодичних вантажних або пасажирських перевезеннях морським і повітряним транспортом переважно в міжнародному сполученні.

Повітряні та морські чартери мають як спільні риси, так і свою специфіку, обумовлену відмінністю договірної практики, способом перевезень, об'єктами перевезень, порядком укладання договорів тощо, тому детальне регулювання чартерних перевезень здійсню­ється відповідними транспортними кодексами (КТМ України, ПК України) та правилами перевезень, що затверджуються відповідно до них. Також регулювання чартерних перевезень, особливо мор­ських, зазвичай відбувається відповідно до звичаїв ділового обо­роту.

Об'єктом перевезень при морських чартерах переважно є вантаж, а при повітряних — пасажири і багаж.

Згідно з ч. 1 ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрах­тування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в од­ному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-право­вим актам.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім та відплатним. Договір морського чартеру є нонсенсуальним, оскільки вважається укладеним з моменту підписання рейсового чартеру сторонами дого­вору. Договір повітряного чартерного перевезення вважається дійс­ним з моменту оплати чартерного рейсу або укладання відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консен-суальним.

Сторонами договору чартеру є фрахтувальник і фрахтівник.

Фрахтувальником є особа, якій за договором надано право ви­магати надання їй всієї або частини місткості транспортного засобу для перевезення у вказаний нею пункт призначення вантажу, паса­жирів, багажу, пошти або його переміщення з іншою метою, спла­тивши за це обумовлену плату.

Фрахтівник - це особа, яка за плату передає фрахтувальнику частину або всі місткості транспортного засобу для перевезення ван­тажу, пасажирів, багажу, пошти та переміщає їх у пункт призна­чення, вказаний фрахтувальником.

У договорі чартерного перевезення розрізняють фактичного і до­говірного перевізника.

Договірний перевізник є фрахтувальником, тобто це особа, яка бере на себе зобов'язання перед третіми особами (пасажирами, ван­тажовідправниками) організувати перевезення. Договірними пере­візниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фір­ми тощо.

Фактичний перевізник виконує частину або все перевезення за договором чартеру згідно з повноваженнями, одержаними від пере­візника за договором. Фактичний перевізник є фрахтівником.

Таким чином, у відносинах чартерного перевезення, окрім сторін договору, можуть брати участь ще й треті особи (особа): при переве­зеннях вантажу - фактичний відправник і фактичний одержувач вантажу, при пасажирських перевезеннях — пасажири.

Форма договору чартеру (фрахтування) встановлюється транс­портними кодексами (статутами) і є, як правило, письмовою.

Складність експлуатації повітряних і морських суден обумовлює те, що нині договори чартеру укладаються на основі типових дого­ворів, так званих проформ, розроблених і рекомендованих низкою міжнародних та іноземних неурядових організацій. Проформи де­тально визначають умови перевезень конкретного виду вантажу або містять загальні вимоги до чартерного перевезення будь-якого ван­тажу чи пасажирів, враховуючи інтереси обох сторін договору, що спрощує процедуру укладання договору чартеру.

Крім того, при укладанні договору морського чартерного пере­везення вантажу зазвичай виписується коносамент, а договір повіт­ряного перевезення вантажу оформляється авіавантажною наклад­ною.

За договором чартерного перевезення пасажирів їм видаються чартерні квитки, що є чинними лише на перевезення у зазначені в них дати і рейси.

Договір чартеру відрізняється від подібних договорів найму (оренди): тайм-чартеру - найму транспортного засобу з екіпажем, та бербоут-чартеру - найму транспортного засобу, не укомплекто­ваного екіпажем (ст. 203 КТМ України). Основною відмінністю да­них договорів є те, що за договором чартеру транспортний засіб за­лишається у володінні й користуванні фрахтівника, тому капітан та члени екіпажу судна протягом усього часу виконання цього дого­вору підпорядковуються йому. Фрахтувальник, не маючи право-мочностей щодо володіння й користування транспортним засобом, здійснює право так званої комерційної експлуатації всього або части­ни повітряного чи морського судна.

Права та обов'язки сторін за договором чартеру (фрахтування). Оскільки договір чартеру (фрахтування) є взаємним, тобто права однієї сторони відповідають обов'язкам іншої, розглянемо лише ос­новні обов'язки фрахтувальника та фрахтівника.

Найважливішим обов'язком фрахтувальника є сплата фрахту, тобто проїзної плати, розмір якого сторони визначають за взаємною домовленістю відповідно до чинного законодавства.

Фрахтівник зобов'язаний надати весь транспортний засіб або його частину для задоволення законних інтересів фрахтівника та перемістити транспортний засіб у вказаний фрахтівником пункт призначення. Крім того, фрахтівник зобов'язаний надати транс­портний засіб, визначений домовленістю сторін щодо типу, виду тощо, у належному (технічному і комерційному) стані. Розміщення вантажу і пасажирів здійснюється в приміщеннях судна, визначе­них за взаємною згодою.

У договорі чартеру сторони можуть обумовити обов'язок фрах­тівника надіслати фрахтувальнику повідомлення про готовність судна до завантаження й розвантаження, посадки та висадки паса­жирів, про очікуваний час прибуття судна.

Відповідальність сторін за договором чартеру (фрахтування) за неналежне виконання своїх обов'язків аналогічна відповідаль­ності сторін за договорами перевезення вантажу, пасажирів і багажу з урахуванням особливостей відповідальності на морському і

повітряному транспорті. Однак фактичний перевізник несе відпові­дальність лише за шкоду, заподіяну безпосередньо перевезенням, яке він здійснює, а перевізник за договором є відповідальним щодо всього перевезення.

Список рекомендованої літератури

І.Аксаментов О.И. Договор фрахтования вместимости воздуш­ного судна (воздушный чартер) // Кодекс info. - 2004. - Май-июнь. -С. 101-110.

2. Балобанов А.О. Правовые аспекты передачи в бербоут-чартер морских судов // Актуальні пробл. міжнародних відносин. - 2001. -№27.-4.3.-С. 118-127.

3. Діковська І А. Місце договору повітряного чартеру в системі приватно-правових договорів // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. — 2001. - Вип. 125: Правознавство. - С. 35-40.

4. Калпин А.Г. Чартер: Природа, структура отношений, сопо-. ставление со смежными морскими договорами. - М., 1978. - 160 с.