Договір перевезення пасажира та багажу

Поняття та загальна характеристика договору перевезення пасажира та багажу. За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (паса­жира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплати­ти встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК України).

Не слід розрізняти окремо договір перевезення пасажира і договір перевезення багажу. Це один договір, адже перевезення багажу

фактично є умовою договору перевезення пасажира - перевізник, беручи на себе зобов'язання щодо переміщення фізичної особи (па­сажира), одночасно зобов'язується відповідно до правил перевезен­ня доставити за її вимогою і надані нею речі (ручну поклажу і ба­гаж).

Договір перевезення пасажира і багажу є двостороннім (оскільки кожна із сторін набуває за договором прав і обов'язків), відплатним (одним із обов'язків пасажира є оплата послуг з перевезення) і кон-сенсуальним (договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами, що посвідчується видачею пасажиру квитка). Однак умова договору про перевезення багажу є реальною, оскільки набуває чинності лише з моменту здачі багажу перевізникові.

Сторонами договору перевезення пасажира і багажу виступають перевізник та пасажир, які мають взаємні права та обов'язки. Паса­жиром може бути лише фізична особа.

Оплата за договором перевезення пасажира і багажу склада­ється з проїзної плати та плати за перевезення багажу (ручної по­клажі), що нараховуються відповідно до нормативно встановлених тарифів (наприклад, Тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 березня 2005 р. № 95), а при їх відсутності — за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Органи державної влади, а також транспортні організації мо­жуть встановлювати пільгові умови перевезення пасажирів певних категорій (у тому числі безплатного) транспортом загального кори­стування (ч. 2 ст. 916 ЦК України). Однак, якщо пільги щодо пере­везення певних категорій пасажирів встановлені не транспортною організацією, вони будуть дійсними для перевізника лише в разі їх фінансового забезпечення за рахунок відповідного бюджету.

Специфіка перевезень різними видами транспорту визначає особливості визначення форми даного договору. Він може вчиня­тися усно з видачею проїзного документа (квитка), у простій письмовій формі або шляхом здійснення конклюдентних дій (по­садка пасажира в транспортний засіб, опускання жетона в турнікет тощо). Проїзний документ не можна вважати письмовою формою правочину, оскільки він не містить підписи сторін. Таким чином,

письмова форма договору перевезення пасажирів не є поширеною, і може мати місце лише при організованих перевезеннях груп паса­жирів транспортними засобами, призначеними в рейс на замовлен­ня юридичної або фізичної особи.

Від договору перевезення пасажирів слід відмежовувати подібні договори, а саме: договір морського круїзу (ст. 195 КТМ України), договір найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем (ч. 2 ст. 798, ст. 805 ЦК України), договір підряду (ст. 837 ЦК України).

Права та обов'язки сторін за договором перевезення пасажирів і багажу встановлюються законами, транспортними кодексами (статутами), правилами перевезень пасажирів! багажу, що вида­ються відповідно до них, а також за домовленістю сторін. Оскільки права та обов'язки сторін за договором перевезення пасажирів і ба­гажу є взаємними, нижче будуть розглянуті лише основні права та обов'язки пасажира, відповідно до яких можна визначити права та обов'язки перевізника.

Основні обов'язки пасажира:

1) сплатити встановлену проїзну плату;

2) дотримуватися правил користування транспортними засо­бами.

Основні права пасажира закріплені в ст. 911 ЦК України, зок­рема, пасажир має право:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити із собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити із собою безоплатно ручну поклажу в межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням стро­ку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби — на весь час хвороби;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку зда­вання квитка згідно з правилами, встановленими транспорт­ними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспорт­ному документі (квитку) маршрутом.

У разі здавання багажу пасажир набуває права вимагати від пере­візника доставити в цілісності багаж до пункту призначення і ви­дати його особі, яка має право на одержання багажу, в строк, що встановлюється за домовленістю сторін або в актах транспортного законодавства.

Розглядаючи зміст договору перевезення пасажира і багажу, не­обхідно окремо проаналізувати поняття "багаж" і "ручна покла­жа", оскільки вони визначають деякі права і обов'язки сторін. Дані поняття вказують на речі, які перевозяться одночасно з пасажиром. Однак їх перевезення не можна ототожнювати з перевезенням ван­тажу, адже умови таких перевезень суттєво відрізняються.

Поняття "багаж" використовується в законодавстві в широкому і вузькому значеннях. У широкому розумінні багаж включає заре­єстрований багаж і ручну поклажу (незареєстрованний багаж) паса­жира, якщо інше прямо не визначено (ст. З Правил повітряних пе­ревезень пасажирів і багажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 липня 2003 р. № 568).

Однак, зазвичай, у нормативних актах багаж і ручна поклажа чітко розмежовуються, тобто поняття "багаж" вживається у вузь­кому значенні як речі, що передаються пасажиром у відання пере­візника і за окрему плату перевозяться ним в окремому приміщенні транспортного засобу (багажному вагоні, відсіку, відділенні тощо), який прямує в тому ж напрямку, що й пасажир. На посвідчення прийому багажу пасажиру видається багажна квитанція, що виз­начає умови перевезення багажу.

Ручна поклажа (незареєстрований багаж) - це речі незалежно від виду упакування, що легко переносяться і за своїми розмірами без труднощів розміщуються в пасажирських приміщеннях транс­портних засобів (купе, каюті, салоні тощо) на спеціально відведе­них місцях. Ручна поклажа перевозиться під наглядом пасажира, тому перевізник не несе відповідальності за її знищення, ушко­дження чи втрату, що трапилися не з його вини. Правила пере­везень пасажирів і багажу, що діють на окремих видах транспорту, визначають певні особливості перевезення ручної поклажі. Так, на

кожний пасажирський квиток на автомобільному транспорті як ручну поклажу дозволяється перевозити речі вагою до ЗО кг, на за­лізничному — до 36 кг, а на дитячий квиток — до 15 кг, на повіт­ряному і морському транспорті вимоги щодо розміру та ваги покла­жі встановлюються окремо кожним перевізником. Перевезення ручної поклажі зазвичай є безвідплатним, окрім випадків переве­зення під наглядом пасажира певних речей, перелік яких норма­тивно визначено, а також речей, вага і розміри яких перевищують встановлені нормативи.

Відповідальність сторін за договором перевезення пасажирів і багажу. В разі втрати, нестачі, псування або пошкодження багажу перевізник несе відповідальність на тих же засадах, що при пору­шенні зобов'язань за договором перевезення вантажів (ст. 924 ЦК України).

Заподіяння пасажиром шкоди майну перевізника або заподіян­ня перевізником шкоди внаслідок ушкодження здоров'я чи смерті пасажира є недоговірними відносинами, що регулюються положен­нями гл. 82 ЦК України.

У разі ненадання чи неякісного надання послуг з перевезення транспортом загального користування, пасажири мають право на відшкодування їм матеріальної і моральної шкоди відповідно до За­кону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р.

На деяких видах транспорту діє система обов'язкового страху­вання пасажирів і багажу.

Список рекомендованої літератури