Аплікаційна форма студента

Аплікаційна форма ЄКТС (форма-заява) студента розроблена для мобільних студентів, які проведуть обмежений період навчання в іншому навчальному закладі. Студенти, які мають намір завершити навчання в іншому навчальному закладі, мають зараховуватися за стандартною процедурою, що існує в даному навчальному закладі, і, відповідно, мають заповнити інші типи форм-заяв.

Аплікаційна форма студента містить усю необхідну інформацію про мобільного студента, яку потребує потенційний приймаючий заклад. Якщо навчальний заклад потребуватиме додаткову інформацію від студента, що поступає (наприклад, стосовно проживання, особливих вимог, пов’язаних зі станом здоров’я), він може вимагати її окремо.

У цьому Довіднику запропоновані стандартна форма та заповнений зразок Аплікаційної форми студента, аби допомогти забезпечити надання усієї релевантної інформації (див. розділ «Імпакт глоссарію»)

Заклади можуть за бажанням адаптувати стандартну форму (додаючи свій логотип або інші дані, пов’язані зі специфікою закладу), але вони мають пересвідчитися, що вона містить усі компоненти і що, наскільки можливо, дотримується послідовність.

АТЕСТАЦІЯ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ здійснюється згідно Наказу Міністерства освіти і науки України від 30.03.2010 р. № 277 щодо затвердження Положення про проведення державної атестації вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства освіти і науки України у частині наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (див. розділ «Імпакт глоссарію»)

БАКАЛАВР — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти (кваліфікація), що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти з терміном навчання три-чотири роки і успішно пройшла підсумкову атестацію. Дає право на продовження навчання з отриманням ступеня магістра.

Бакала́вр (латин. лат. baccalaureus, ірл. baccalarius) — вчений ступінь у ряді країн, базова закінченна вища освіта.

Присвоюється «бакалавр наук» в точних науках та природознавстві, а «бакалавр мистецтв» — в гуманітарних. Звання «бакалавр» не обмежується до двох згаданих дисциплін: є ще «бакалавр освіти» та інші.

Слово походить з латинської мови і перекладається як «увінчаний лаврами», тобто «відзначений»; від слова кельтського походження baccalarius — старший студент, клерк, землероб-орендар».

Вища освіта у країнах Західної Європи веде свій розвиток з доби Середньовіччя. Первісно освіта була тісно пов'язана з Церквою, університети — з іншими церковними установами. Ще з тих часів у Європі отримала розвиток триступенева система вищої освіти:

· Бакалавр (латин. лат. baccalaureus, ірл. baccalarius) — ступінь базової закінченної вищої освїти.

· Магістр (master, maestro — майстер) — відповідає середньовічному статусу майстра, досвідченого спеціаліста, знавця у своїй галузі.

· Доктор (doctor — вчитель) — найвищий ступінь, який можна отримати у певній галузі людської діяльності — ступінь вчителя[Джерело?], тобто фахівця такого рівня, що він може навчати інших. Звання вищого ніж «вчитель» не існує.

Бакала́вр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці — і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти. Зазначена програма підготовки бакалавра складається із загальних фундаментальних, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, спеціальних дисциплін відповідного напряму підготовки, а також з різних видів практичної підготовки.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами II—IV рівнів акредитації.

Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років.

Нормативний термін навчання осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один-два роки.

Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра.

У вищих навчальних закладах II—IV рівнів акредитації в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у разі припинення подальшого навчання студент може за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста.

БЕЗПЕРЕРВНА ОСВІТА — освіта упродовж всього життя, яка забезпечується єдністю і цілісністю системи освіти. Сукупністю наступних, узгоджених диференційованих освітніх програм різних ступенів і рівнів.

БОЛОНСЬКА УГОДА –БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС або БОЛОНСЬКА РЕФОРМА (Bologna process) - це міжурядова європейська реформа, що має на меті створення Європейського простору вищої освіти (EHEA) до 2010 року. Фундаментальними засадами цього простору є, взаємовизнання освітніх ступенів і кваліфікацій, прозорість (зрозумілість дипломів і ступенів через створення спільної триступеневої структури освіти) і європейська співпраця у сфері гарантії якості освіти.

Болонський процес розвивається через міжурядові міжнародні Конференції, що відбуваються кожні два роки у різних країнах. Такі конференції відбулися в Болоньї (1999), у Празі (2001), у Берліні (2003), у Бергені (2005) та у Лондоні (2007)

Основний документ, який підписують на кожній з міжурядових міжнародних Конференціях усі країни, що приєдналися Болонського процесу, має назву комюніке. Цей документ резюмує стратегічні напрямки реформи, основні досягнення за останні два роки, і містить у собі певний набір рекомендацій на майбутнє. Так, окрім Болонської декларації (1999), Празьке комюніке (2001), Берлінське комюніке (2003), Бергенське комюніке (2005) і Лондонське комюніке (2007) є основними офіційними документами Болонської реформи.

ВАРІАТИВНІ ЧАСТИНИ освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників ВНЗ, освітньо-професійних програм їх підготовки та засобів діагностики якості освіти визначають вимоги до професійної підготовки та змісту навчання фахівців за спеціальностями та спеціалізаціями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та гнучкості (адаптації) системи освіти щодо задоволення потреб ринку праці. Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм засобів діагностики якості вищої освіти визначаються ВНЗ в межах структури та форми, встановленої МОН

Формування варіативної частини ОКХ здійснюється з урахуванням:

¨ завдань діяльності бакалавра відповідно до регіональних потреб, запитів роботодавців, студентів та певних професійних спрямувань;

¨ системи варіативних компетенцій, які необхідні бакалавру для вирішення означених завдань діяльності.

Варіативна частинаОПП містить цикл дисциплін за вибором навчального закладу і цикл дисциплін вільного вибору студентів. Дисципліни за вибором навчального закладу визначаються особливостями регіональних потреб у фахівцях певної спеціальності та спеціалізації, певним досвідом підготовки фахівців у навчальному закладі, особливостями наукових шкіл.

ВАРІАТИВНІ КОМПЕТЕНЦІЇ мають забезпечуватись відповідними змістовими модулями, що розподілені за вибірковими дисциплінами, варіативної освітньо-професійної програми.

 

ВІДКРИТА ОСВІТА — слабоформалізована освітня система, у якій доступ до освітніх ресурсів забезпечується будь-якому охочому без перевірки вхідних параметрів знань (вступних іспитів) і використовуються технології (у тому числі дистанційні), що максимально враховують побажання і можливості того, кого навчають.

ВИБІРКОВА ЧАСТИНА ЗМІСТУ НАВЧАННЯ — це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих робітниках та у фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

ВИБІРКОВІ ЗМІСТОВІ МОДУЛІ — змістові модулі варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Дають можливість здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють академічній мобільності і поглибленій підготовці за напрямами, визначеними характером майбутньої діяльності.

 

ВИЗНАННЯ ЗАЛІКОВИХ ОДИНИЦЬ — визнання вищим навчальним закладом залікових одиниць або кваліфікацій, одержаних студентом у іншому навчальному закладі, для продовження навчання без втрати залікових одиниць.

ВИЗНАННЯ — формальне підтвердження компетентним органом рівня іноземної освітньої кваліфікації з метою доступу до освітньої та/або професійної діяльності. Оцінка індивідуальних кваліфікацій, отриманих за кордоном.

ВИЗНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙ (1st UNESCO Global Forum on International Quality Assurance, Accreditation and the Recognition of Qualifications in Higher Education —Paris, 18–19 Oct, 2002) базується на формальному висновку повноважного органу, що визначає значущість певної кваліфікації. Ця Директива передбачає, що ступені, присуджені після закінчення курсу вищої освіти, дають професійний статус, який повинні визнавати країни Європи без адаптаційного курсу періодом до трьох років або тесту на професійну придатність, який нині вимагають роботодавці для наших фахівців. Державні структури повинні остаточно у межах вимог Болонського процесу створити Національну систему гарантії якості, яка включатиме:

· визначення відповідальності контролюючих органів і навчальних закладів;

· оцінювання програм закладів, що передбачає внутрішній контроль, зовнішню перевірку, участь студентів і публікацію результатів;

· систему акредитації, сертифікації або схожі процедури;

· міжнародну участь, співпрацю і створення союзів, що перевіряють якість.

ВИМІРЮВАННЯ — різні способи отримання інформації про результати навчального процесу: експертна оцінка, проведення стандартизованого тестування, самоаналіз діяльності, статистичний аналіз.

 

ВИЩА ОСВІТА - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Структура освіти в Україні відповідно до Закону України «Про освіту» включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Вона здійснюється у вищих закладах освіти відповідних рівнів акредитації: першого і другого (училище, технікуми, коледж та інші прирівняні до них заклади освіти) та третього і четвертого (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них заклади освіти).

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (згідно проекту закону України «Про вищу освіту» (нова редакція 2011 р.) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні (освітньо-наукові) програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними (освітньо-науковим) рівнями, забезпечує навчання, виховання осіб, здобуття ними кваліфікації відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, - вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим.

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ - вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади.

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ПРИВАТНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).

ГАЛУЗЬ ОСВІТИ (згідно проекту закону України «Про вищу освіту» (нова редакція 2011 р.) – це група спеціальностей, споріднених за ознакою спільності основ знань, на яких базується освітня і професійна підготовка;

ГАЛУЗЕВІ СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ - освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, засоби діагностики.

Головна вимога до складових стандартів - узгодженість та відповідність змісту підготовки потребам ринку праці, запитам студентів, регіональним проблемам.

За наявності галузевого стандарту вищої освіти дається посилання на такий стандарт та його коротка характеристика.

При відсутності галузевого стандарту вищий навчальний заклад самостійно розробляє його і погоджує в установленому порядку. Макет галузевих стандартів подано нижче.

При створенні стандартів вищої освіти необхідно враховувати сучасні світові та європейські тенденції розвитку вищої освіти, що характеризуються:

· адаптацією національної вищої школи до світових процесів і тенденцій реформування та розвитку вищої освіти;

· наданням системі вищої освіти України прозорості для міжнародного освітнього ринку та порівнюваності і зіставності з іншими освітніми системами.

· широкою диверсифікацією типів та видів вищої освіти, її багатоваріантністю, різноманітністю та багатомодельністю;

· зростанням автономії та академічних свобод вищих навчальних закладів поряд з посиленням їх підзвітності;

· радикальними перетвореннями та оновленням систем вищої освіти, посиленням їх гнучкості, здатності передбачати еволюцію споживачів, зміцнювати зв’язки з іншими ступенями та формами освіти;

· постійною адаптацією освітніх програм до майбутніх потреб суспільства, підвищенням адекватності вищої освіти;

· реалізацією настанови на виховання у студентів активної громадянської та життєвої позиції;

· формуванням необхідних потенціалів та стратегій розвитку вищої освіти на основі соціального партнерства, розширення зв’язків вищої освіти з ринком праці;

· прийняття порівнюваних та чітких ступенів кваліфікацій Європейського простору вищої освіти «бакалавр/магістр/доктор»;

· перехід до використання ECTS як багатоцільового інструменту в організації навчального процесу;

· впровадження компетентнісного підходу як прояву студентоцентричної орієнтації освітнього процесу;

· забезпечення ревалентності ступенів «бакалавр/магістр» вимогам ринку праці, розширення можливостей для працевлаштування випускників;

· пошук загальноєвропейського розуміння певних предметних галузей;

· зростання міжнародної довіри до дипломів (ступенів, кваліфікацій) на основі високої якості освіти;

· формування «європейської платформи» контролю якості та акредитації, заснованих на єдиних критеріях.

Стандарти вищої освіти мають відображати світові тенденції розвитку освіти на основі національних надбань в цій сфері стандартизації освіти та використання загальноєвропейської кредитно-трансферної системи.

 

ГРАФІК НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ — календарні терміни навчального процесу та вивчення окремих дисциплін протягом академічного року.

ДВОСТУПЕНЕВА (ДВОЦИКЛОВА) СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ з вищою освітою:

· базова вища освіта, що підтверджується здобуттям особою освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр;

· повна вища освіта, що підтверджується здобуттям особою освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ (згідно проекту закону України «Про вищу освіту» (нова редакція 2011 р.)

1. Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

2. Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти та Європейській простір вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності у формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою.

3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

розширення можливостей для здобуття вищої освіти;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

дотримання автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи;

надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки кадрів з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

належної підтримки підготовки кадрів з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.

 

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ, на підставі яких складається звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю:

· Статут вищого навчльног закладу;

· ліцензія на право провадження освітньої діяльності, сертифікат про акредитацію спеціальностей університету;

· акти перевірок діяльності державними контролюючими органами;

· Положення про організацію навчального процесу вузу;

· наказ ректора про закріплення спеціальностей і спеціалізацій за кафедрами;

· штатний формуляр науково-педагогічних працівників;

· статистичні звіти за формою 2-3НК;

· статистичні звіти за формою 1-НК;

· звіти приймальної комісії;

· звіти ДЕК про результати державної атестації випускників;

· результати сесій;

· результати контрольних вимірювань при самоаналізі діяльності кафедр;

· щорічні звіти кафедр.

ДИПЛОМНА РОБОТА — індивідуальне завдання науково-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки.

ДИСЕРТАЦІЯ — наукова праця, представлена у вигляді рукопису, монографії, наукової доповіді або підручника, є кваліфікаційною роботою, яка вказує на високий науково-практичний рівень дослідника.

ДОДАТКОВІ ВИМОГИ до навчальних закладів, що здійснюють навчання іноземців:

· наявність правової бази, що регламентує в’їзд іноземців в Україну з метою навчання, їх перебування в Україні та виїзд на батьківщину.

· наявність системи набору на навчання іноземців (офіційні угоди з іноземними партнерами тощо);

· наявність паспортно-візової служби для обслуговування іноземців (допускається обслуговування на підставі договорів);

· наявність системи медичного обслуговування іноземців, страхування їх здоров’я;

· наявність облаштованих гуртожитків для проживання іноземців та служби безпеки.