Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќ≥мецька класична ≥стор≥ограф≥€




 

” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. в≥дбулос€ обТЇднанн€ н≥мецьких земель навколо ѕрусс≥њ ≥ створенн€ Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ, €ке супроводжувалос€ зростанн€м шов≥н≥стичних тенденц≥й у сусп≥льн≥й св≥домост≥. Ќ≥мецька ≥мпер≥€ перетворилас€ на одну з наймогутн≥ших держав св≥ту. Ќ≥мецьк≥ ун≥верситети завд€ки запровадженню спец≥ал≥зац≥њ в науках перетворилис€ у прит€гальн≥ осередки вищоњ осв≥ти. ≤стор≥€ в них теж швидко диференц≥ювалас€ за спец≥ал≥зац≥Їю Ч антична ≥стор≥€, ≥стор≥€ середн≥х в≥к≥в, нового часу, допом≥жних ≥сторичних дисципл≥н. «росла к≥льк≥сть ≥сторичноњ пер≥одики, документальних видань. ѕ≥д впливом Ћ.–анке ≥ позитив≥зму


 

 

–озд≥л 5. ≤сторична теор≥€ "в≥ку ≥стор≥њ"...

 

н≥мецьк≥ ≥сторики продовжували наголошувати на потреб≥ скрупульозного студ≥юванн€ ≥сторичних джерел.

ѕров≥дн≥ позиц≥њ у н≥мецьк≥й ≥стор≥ограф≥њ пос≥дала група пруських досл≥дник≥в, €ка отримала назву Умалон≥мецькоњ школиФ ≥ була близькою до оф≥ц≥йних правл€чих к≥л Ќ≥меччини. ” конкретно-≥сторичних досл≥дженн€х представники школи намагалис€ просл≥дкувати ≥стор≥ю н≥мц≥в ≥ обірунтувати потребу њхнього державного обТЇднанн€ п≥д зверхн≥стю ѕрусс≥њ. “еоретичн≥ м≥ркуванн€ Умалон≥мецькихФ ≥сторик≥в поЇднували ≥дењ р≥зних св≥тогл€дних напр€мк≥в ’≤’ ст. Ч в≥д н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ до позитив≥зму. «м≥ст ≥стор≥њ вони знаходили у етично-моральному вдосконаленн≥ людини, котре в≥дбуваЇтьс€ у процес≥ реал≥зац≥њ високих ц≥лей, що прислуговують конкретним сп≥льнотам Ч нац≥€м. Ќовим моментом њхн≥х побудов було визнанн€ повноњ пол≥тичноњ заангажованост≥ ≥сторика, його залежност≥ в≥д пол≥тичних чи ≥дейних чинник≥в. ќдин з пом≥тних представник≥в школи √. фон “райтшке з цього приводу писав:Ф« тих час≥в €к ≥снуЇ св≥т у бурхлив≥ пер≥оди його бутт€ ≥сторик завжди називавс€ безпарт≥йним т≥льки в одному випадку: коли в≥н лежав у могил≥Ф [55, 261].

«наним главою Умалон≥мецькоњ школиФ був в≥домий ≥сторик …оганн •устав ƒройзен (1818-1884). «а молодих рок≥в в≥н опубл≥кував прац≥ з ≥стор≥њ елл≥н≥зму, п≥зн≥ше переключивс€ на ≥стор≥ю прусськоњ пол≥тики (У≤стор≥€ прусськоњ пол≥тикиФ у 14 томах), а у 1857 р. першим розпочав читати у Ѕерл≥нському ун≥верситет≥ курс У≈нциклопед≥€ ≥ методолог≥€ ≥стор≥њФ. —воњ м≥ркуванн€ стосовно предмету ≥стор≥њ й п≥знавальних засоб≥в ≥сторика в≥н виклав у прац≥ УЌарис п≥дстав ≥стор≥њФ (1867).

ќдним з перших ƒройзен виступив з критикою позитив≥стськоњ методолог≥њ

≥стор≥њ. –≥зке запереченн€ н≥мецького вченого викликало наближенн€ ≥стор≥њ до природничих наук ≥ використанн€ метод≥в останн≥х у гуман≥тарних студ≥€х. ∆одн≥ закони ≥стор≥њ не можна вивести з≥ статистики, психолог≥њ мас чи природних умов. ƒл€ по€сненн€ минулих под≥й потр≥бне, насамперед, њхнЇ розум≥нн€, €кого можна дос€гти лише спираючись на власну св≥дом≥сть. ≤стор≥€ представл€лас€ ƒройзену вт≥ленн€м морально-ц≥нн≥сного св≥ту людини. «а таких умов ≥сторична наука взагал≥ не Ї можливою, вона представл€Ї собою Упол≥тику минулого, под≥бно до того, €к сама пол≥тика Ї ≥стор≥Їю сьогоденн€Ф.

ƒройзену вдалос€ систематизувати головн≥ методолог≥чн≥ проблеми ≥стор≥њ у њх тогочасному вигл€д≥, висловити по кожн≥й з них своњ м≥ркуванн€. ¬≥н навТ€зував до традиц≥й н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ, збагачуючи њх ≥де€ми Ћ.–анке. ” центр≥ його баченн€ минулого знаходитьс€ ≥сторична людина, €ка стаЇ такою т≥льки у сп≥лкуванн≥ з ≥ншими людьми, у сп≥льн≥й робот≥ над моральним вдосконаленн€м людськоњ сп≥льноти. ћоральна сфера Ї найб≥льш ст≥йкою ≥ незм≥нною опорою сп≥льноти, €ка визначаЇ рух ≥дей ≥ речей. ѕроте, цей рух позбавлений конкретноњ мети ≥ характеризуЇтьс€ т≥льки напр€мом.

ƒройзен побачив також обмежен≥сть можливостей ≥сторика у досл≥дженн≥ минулого, оск≥льки його св≥дом≥сть Уобт€женаФ приналежн≥стю до певноњ нац≥њ, культури, пол≥тики, рел≥г≥њ. ÷€ приналежн≥сть перешкоджаЇ дос€гненню ≥стинних знань, але дозвол€Ї, принаймн≥, прийти до розум≥нн€ минулого. ”чений пропонуЇ


 

 

Ћеон≥д «ашк≥льн€к. ћетодолог≥€ ≥стор≥њ

 

п≥знавальне гасло Ч Удосл≥джуючи, розум≥тиФ. Ќе ≥стина, а розум≥нн€ Ї завданн€м ≥сторика.

як ƒройзен, так ≥ ≥нш≥ представники школи (√.“райтшке, •.«≥бель) ор≥Їнтували н≥мецьких ≥сторик≥в у досл≥дженн≥ минулого враховувати той субТЇктивний вантаж, що м≥ститьс€ у св≥домост≥ ≥сторика, €кий живе у певн≥й епос≥ ≥ серед певноњ сп≥льноти. ўоб по€снити минул≥ епохи ≥ сп≥льноти, сл≥д з такими ж м≥рками п≥д≥йти до людей минулого, зрозум≥ти њхн≥ рац≥њ. ¬одночас, вони спр€мували думку ф≥лософ≥в та ≥сторик≥в не ст≥льки на сам ≥сторичний процес, ск≥льки на способи ≥ засоби його п≥знанн€, тобто на розумов≥ операц≥њ субТЇкта-досл≥дника.

Ќасл≥дком такоњ переор≥Їнтац≥њ став прогресуючий у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. под≥л ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ на дв≥ галуз≥: (1) конструктивну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, котра формуЇ теор≥њ про зм≥ст, сенс ≥ мету ≥сторичного процесу (розвиток ≥ зм≥ни обТЇкту), ≥

(2) формальну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, €ка концентруЇ увагу на теор≥њ ≥ лог≥ц≥ ≥сторичного п≥знанн€ (п≥знавальн≥ зусилл€ субТЇкту). ћожна сказати, що в≥д цього часу народилас€ окрема наукова дисципл≥на, повТ€зана €к з ф≥лософ≥Їю, так ≥ з ≥стор≥Їю. Ќею стала методолог≥€ або теор≥€ ≥стор≥њ (в залежност≥ в≥д зм≥сту, €кий вкладають у ц≥ пон€тт€). ѕроте УшлюбФ м≥ж ф≥лософ≥Їю та ≥стор≥Їю не в≥дразу прин≥с довгооч≥куван≥ плоди Ч спочатку вони залишалис€ далекими одна в≥д другоњ. ѕотр≥бен був серйозний поштовх дл€ њхнього зближенн€.

ƒо людськоњ особистост≥ звертавс€ ще один н≥мецький ≥сторик, професор Ѕазельського ун≥верситету й учень Ћ.–анке якоб Ѕуркхардт (1818-1897). ” своњй творчост≥ в≥н не п≥шов по сл≥дах учител€, а уз€вс€ за розробку питань духовноњ та матер≥альноњ культури, п≥дкреслюючи, що з трьох стаб≥л≥зуючих чинник≥в людських в≥дносин Ч держави, рел≥г≥њ ≥ культури Ч т≥льки останн€ демонструЇ незм≥нн≥сть ц≥нностей ≥ тому Ї Їдиним духовним притулком дл€ людини.

Ѕуркхардт зауважив спекул€тивний характер б≥льшост≥ ≥нтерпретац≥й

минулого ≥ запропонував покласти у п≥дстави розум≥нн€ ≥стор≥њ культурно-духовн≥ €вища, котр≥ найб≥льш повно розкривають людський дух, ≥нтелект. ≤дењ Ч передус≥м ц≥нн≥сно-гуман≥стичного плану Ч Ї руш≥йною силою ≥стор≥њ, котра у к≥нцевому рахунку Ї ≥стор≥Їю культури, зм≥ни культурних систем. Ѕуркхардт не зм≥г зТ€сувати

Ч що знаходитьс€ за феноменом культури, постулював д≥ю Увищих ≥ неп≥знаваних закон≥в житт€Ф.

—вою концепц≥ю Ѕуркхардт розвинув у прац≥ У≤стор≥€ –енесанса в ≤тал≥њФ (1860), в €к≥й подав €скраву картину культури ≥тал≥йського в≥дродженн€, €ке стало переломовим моментом розвитку Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. ”чений просл≥дкував побут та нрави епохи, спробував ви€вити властивий њй тип культури. «астосований ним метод здобув визнанн€, народивши у ’’ ст. напр€м ≥нтелектуальноњ ≥стор≥њ. « другого боку, Ѕуркхардт залишив в≥дкритим питанн€ про джерела людськоњ духовност≥, спонукавши до спроб розвТ€занн€ ц≥Їњ проблеми ≥нших досл≥дник≥в.

Ќезважаючи на традиц≥йний консерватизм, що панував у н≥мецьких ун≥верситетах, позитив≥стськ≥ ≥ марксистськ≥ ≥дењ знаходили там своЇр≥дне переломленн€. ” њхньому р≥чищ≥ виник напр€м Уеконом≥чноњ ≥стор≥њФ, повТ€заний з ≥менами в≥домих вчених •устава Ўмоллера (1838-1917), Ћуйо Ѕрентано (1844-1931),


 

 

–озд≥л 5. ≤сторична теор≥€ "в≥ку ≥стор≥њ"...

 

 арла Ѕюхера (1847-1930) та ≥нших. …ого представники скеровували своњ ≥нтереси на вивченн€ проблем розвитку економ≥ки, насамперед кап≥тал≥стичноњ, намагаючись спростувати марксистське положенн€ про неминуч≥сть пролетарськоњ революц≥њ, котра н≥би-то повинна стати законом≥рним продуктом кап≥тал≥зму. «наченн€ њхн≥х праць пол€гало у ствердженн≥ звТ€зк≥в господарського житт€ з ≥ншими сферами сусп≥льства.

ѕоЇднанн€ позитив≥стських ≥дей з культурно-≥сторичними п≥дходами знайшло в≥дбитт€ у творчост≥ лейпциіського ≥сторика  арла Ћампрехта (1856- 1915), €кий наприк≥нц≥ ’≤’ ст. виступив з прац€ми, що по€снювали сусп≥льний розвиток з допомогою культурно-психолог≥чних чинник≥в (У√осподарське житт€ Ќ≥меччини у середн≥ в≥киФ, 1885-1886, У≤стор≥€ Ќ≥меччиниФ, 5 том≥в, 1891-1900). Ќ≥мецький досл≥дник в≥докремив ≥сторичний процес в≥д ≥сторичного п≥знанн€: доводив, що у сусп≥льному житт≥ прогресивн≥ зм≥ни зумовлюютьс€ матер≥альними ≥ духовними чинниками, джерела €ких сл≥д шукати у сусп≥льн≥й св≥домост≥, соц≥альн≥й психолог≥њ мас; ≥сторичне п≥знанн€ повинно зосереджуватис€ на вивченн≥ соц≥альноњ (колективноњ) психолог≥њ, €ка у концентрованому вигл€д≥ м≥стить зм≥ст ус≥х форм сусп≥льного устрою.

«апропонований ним культурно-психолог≥чний метод ≥сторичного п≥знанн€ викликав неоднозначну реакц≥ю у середовищ≥ ≥сторик≥в ≥ гостру критику з боку прихильник≥в ранкеанства. ÷ей метод поЇднував соц≥олог≥чний п≥дх≥д з культурно- ≥сторичним, перенос€чи центр ваги з обТЇктивних €вищ ≥ процес≥в на сферу масовоњ психолог≥њ, котра, у свою чергу, представл€лас€ результатом взаЇмод≥њ культурно- духовних традиц≥й з реальност€ми конкретного сусп≥льства.

—в≥й метод Ћампрехт застосував до ≥стор≥њ н≥мецького народу. ¬≥дпов≥дно до визначеного обТЇкту досл≥дженн€ Ч соц≥альноњ психолог≥њ Ч вчений розгл€нув ≥стор≥ю н≥мц≥в, €к посл≥довну зм≥ну культурно-≥сторичних епох, дл€ кожноњ з €ких властива визначена соц≥альна психолог≥€. ¬иокремлен≥ епохи, на думку вченого, проходить у своњй еволюц≥њ кожна людська сп≥льнота. Ћампрехт нал≥чив ш≥сть епох: ан≥м≥зм, з пануванн€м родовоњ психолог≥њ ≥ колективноњ власност≥, символ≥зм Ч з плем≥нною психолог≥Їю ≥ под≥лом прац≥, тип≥зм Ч психолог≥€ ранньоњ державност≥ та ≥ндив≥дуальноњ власност≥, конвенц≥онал≥зм, €кий в≥дпов≥дав психолог≥њ великоњ феодальноњ власност≥, ≥ндив≥дуал≥зм, що характеризувавс€ зв≥льненн€м св≥домост≥ в≥д засилл€ церкви ≥ розвитком товарно-грошових в≥дносин, нарешт≥, субТЇктив≥зм (’≤’ ст.) Ч повне зв≥льненн€ людського духу в≥д пут станового ≥ корпоративного под≥лу з метою повноњ реал≥зац≥њ у господарськ≥й д≥€льност≥.

≤сторична теор≥€ та метод Ћампрехта були спробою синтетичного представленн€ сусп≥льноњ еволюц≥њ, в €к≥й, на його думку, Їдн≥сть ≥ взаЇмозвТ€зок соц≥альних в≥дносин найб≥льш повне в≥дображенн€ знаходили у колективн≥й психолог≥њ. “≥льки масов≥ €вища й процеси дають п≥дстави дл€ наукових узагальнень, а серед них, насамперед, соц≥ально-економ≥чн≥ та культурно-духовн≥.

ћетодолог≥чн≥ погл€ди Ћампрехта викликали гостру полем≥ку, в €к≥й н≥мецьк≥ ≥сторики ≥ ф≥лософи звинуватили лейпцигського професора у в≥дступництв≥ в≥д Усуворих наукових традиц≥йФ роботи з фактами за вз≥рц€ми ранкеанства, у


 

 

Ћеон≥д «ашк≥льн€к. ћетодолог≥€ ≥стор≥њ

 

захопленн≥ марксизмом та ≥нших Угр≥хахФ. ќпоненти Ћампрехта (•.фон Ѕюлов, ќ.√≥нтце, ћ.Ћенц, ‘.ћейнеке та ≥н.) п≥дкреслювали, передус≥м, ≥ндив≥дуальний, неповторний характер ≥сторичних ≥ сусп≥льних €вищ, котр≥ залежать в≥д конкретноњ людини, заперечували соц≥олог≥чний п≥дх≥д з його спробами виводити У≥сторичн≥ закониФ на зразок природничих наук.

«м≥ст ≥ напр€м дискус≥њ, що розгор≥лас€ у Ќ≥меччин≥ на початку 90-х рок≥в ’≤’ ст. ≥ незабаром перекинулас€ у ≥нш≥ Ївропейськ≥ крањни, пол€гав у з≥ткненн≥ двох протилежних методолог≥чних п≥дход≥в до п≥знанн€ ≥стор≥њ Ч загальнонаукового, €кий будував досл≥дженн€ за принципами ≥нших природничих наук, а ≥сторичн≥ факти вважав тотожн≥ми досл≥джуваному обТЇкту, та ≥ндив≥дуал≥зуючого, зг≥дно з €ким вивченн€ людських д≥€нь опосередковане ≥ндив≥дуальною людською св≥дом≥стю, котра Ї ун≥кальною ≥ €к обТЇкт, ≥ €к субТЇкт п≥знанн€. ÷≥ дискус≥њ сп≥впали ≥з загальним переломом у св≥тобаченн≥, €кий про€вивс€ на рубеж≥ ’≤’ ≥ ’’ ст., був насл≥дком ірунтовних наукових в≥дкритт≥в, що вимагали переосмисленн€ багатьох усталених пон€ть.

 

 


 

 

–озд≥л 6. ≤сторична думка першоњ половини ’’ ст.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1164 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

1410 - | 1319 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.