Історичні рубежі в розвитку держави

Існуючи на протязі багатьох тисячоліть, держава змінюється разом з розвитком всього суспільства. В розвитку держави, виходячи з особливостей взаємовідносин держави і особи, втілення в державному устрої раціональності, прин­ципів свободи і прав людини можна виділити два етапи: традицій­ний і конституційний, а також проміжні стадії, що поєднують риси традиційних і конституційних держав.

Традиційні держави виникли та існували здебільшого стихійно, на основі звичаїв і норм, що сягають корінням в глибоку сиву давни­ну; вони мали необмежену владу над підданими, заперечували рівноправність всіх людей і не визнавали вільну особу як джерело державної влади.

Конституційні держави виникли на вищому, в порівнянні з ан­тичністю і середньовіччям рівні, розвитку суспільства. Ряд соціологів і політологів, аналізуючи розвиток конституційних держав, зважаю­чи на глибокі відмінності конституційних і неконституційних дер­жав, пропонують за античною традицією розрізняти держави лише за організаційно-публічною політичною владою, похідною від гро­мадянського суспільства і так або інакше йому підконтрольну. І хоча такий підхід не враховує загальні риси різного типу держав і не поді­ляється більшістю учених, все ж він обґрунтовано визначає межу, що відділяє сучасні конституційні держави від держав, за типом ус­трою і функціонування, зв'язаних з минулим. Поділ конституційних і неконституційних держав проходить по лініям ставлення до свободи та інших прав особи, пріоритету у взаємовідносинах особи, суспіль­ства і держави. Конституційний етап у розвитку держави зв'язаний з його підпорядкованістю суспільству і громадянам, з конституцій­ної окресленістю повноважень і сфери державного втручання, з пра­вовою регламентацією всієї діяльності держави і створенням кон­ституційних та інших гарантій прав людини.

Для об'єктивного відображення соціальних інтересів створюються політичні об'єднання, рухи, політичні партії, які включаються в зма­гання за оволодіння державним механізмом, тому що тільки з допо­могою його можна реалізувати свою волю. Поява поряд з державою політичних партій веде до зміни в структурі органів державної влади: формуються партійні фракції в парламентах, національних зібраннях, затверджується порядок формування уряду і заміщення посад за сис­темою партійних квот тощо. Вводиться мажоритарна і пропорційна виборчі системи, змінюється процес законотворчості (декілька читань законопроекту, розгляд законопроекту в комісіях та ін.). Держава і в сучасних умовах постійно розвивається: змінюються її форма, струк­тура, функції, взаємозв'язок з іншими елементами політичної системи.

У чому ж особливості держави як явища політичних відносин?

Держава характеризується найважливішими принципами, власти­востями, що виділяють її серед інших політичних інститутів.

По-перше, це загальний характер. Держава виступає універсаль­ною, невід'ємною організацією, що розповсюджує свою чинність на всю територію країни і на усіх громадян, які живуть на ній. Держава діє на основі і в межах встановлених нею ж самою законів.

По-друге, суверенність держави. Держава володіє найвищою і не­обмеженою владою у ставленні до суб'єктів, діючих в межах її кор­донів, інші держави повинні поважати принципи суверенітету і незалежності.

По-третє, примус. Держава уособлює публічну владу і підпоряд­ковує всіх, прояви інших суспільних влад. Вона єдина в суспільстві застосовує владні засоби, аж до примусу. Держава володіє спеціалі­зованими органами примусу, що застосовуються в ситуаціях, що виз­начаються законом. Масштаби державного примушення розповсюд­жуються від обмеження свободи до фізичного знищення людини. Можливість позбавити громадян вищих цінностей ~ життя і свобо­ди, визначають особливу дієвість державної влади. Для виконання функції примушення у держави є засоби: зброя та інші ресурси влади та органи - армія, поліція (міліція), служба безпеки, суд і прокуратура.

По-четверте, завдяки наявності спеціального професійного апарату, держава виконує основний обсяг управліпня справами суспільства і розпоряджається людськими, матеріальними і при­родними ресурсами. Крім того, відмінні ознаки держави доповнюються такими атрибутами: податки, територія, відділення публіч ної влади від суспільства, ЇЇ незбіг з організацією всього населен ня, поява професіоналів-управлінців, політичної еліти; виняткове право на вироблення, прийняття і видання законів і норм, обов'я.ч кових для всього населення.

Функції держави

Функції держави можна класифікувати як основні напрямки її діяльності, що висту пають атрибутами її суверенності. Якщо за критерій взяти сферу реалізації мети, то можна виділити внутрішні і зовнішні функції держави.

В межах внутрішніх функцій - функція законотворча, зв'язана;і підготовкою, розглядом і прийняттям законів; функція економічна, 11 якій держава виступає як підприємець, що координує економічнії і і процес; функція соціальна - яка вимагає такой організації соціально го життя, що створює рівновагу і стабільність соціальних сил; функ­ція захисна, що диктує забезпечення правопорядку і охорону існуючого суспільного ладу, крім того, культурно-виховна, пропагандистська та ін.

Зовнішні функції держави полягають у захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалежності, а також її різноманітних зв'язків в усіх сферах суспільного життя з іншими суб'єктами світового співто­вариства.

Аналіз функцій показує, що держава має складну внутрішню струк­туру, що включає різноманітні державно-правові інститути, організації та установи, наділені владними і управлінськими повноваженнями і які утворюють в сукупності державний механізм. У структурі державної вла­ди виділяються представницькі органи (парламенти), виконавчі органи (кабінет міністрів, армія та ін.), судові органи і органи прокурорського нагляду і державного контролю. В літературі зустрічається і інший підхід до структури держави. В структуру держави включаються органи влади та управління, управлінсько-бюрократичний і каральний апарати. Струк­тура і повноваження органів влади і управління, управлінсько-бюрокра­тичний і каральні апарати та ін. залежать від форми держави, а на їх функці­онування впливає політичний режим.