Глобальні проблеми людства в апокаліптичній теології новітнього протестантизму 1 страница

Для нової теології, як ми це показали вище, характерною є розробка різноманітних концепцій, що нівелюють апокаліптичний характер вчення про кінець світу з одного боку, та оптимізують ідеї встановлення Царства Божого в земних умовах з допомогою Бога – з іншого боку. При цьому ідея приходу Христа як така - не актуалізується; пріоритет тут надається різним формам удосконалення особистості та світу (етико-соціальний аспект – авт.). Для конфесійної теології новітнього протестантизму, навпаки, традиційним є пошук пророчих ознак близького приходу Христа та кінця світу, формування апокаліптичних настроїв, що стало характерним для періоду кінця II і початку III тисячоліття. Власне тому ми і звернемось до аналізу апокаліптичних аспектів теології адвентистів, єговістів і п’ятидесятників, які надають цим питанням велике значення. Принагідно зазначимо, що сьогоднішні віщування близького кінця світу в основному пов’язуються з природними та соціальними катаклізмами, які інтерпретуються як ознаки наближення приходу Христа.

Тут слід сказати, що есхатологічні мотиви в протестантській теології посилювались, зазвичай, наприкінці тисячоліть чи віків. При цьому завжди нав’язувалась думка, що ніякий прогрес та високий рівень цивілізації не врятують людство від неминучого краху. Для підтвердження цієї концепції есхатологи завжди посилались на біблійні пророцтва, знаходячи в будь-яку епоху символічні ознаки, які були знаками „часу кінця”. У зв’язку з цим, 2000-й рік також вважався переломним, відлік від якого буде початком загострення соціальних криз та наступним кроком до Нового, пророкованого Царства. Одне із видань Сторожової Башти буквально акцентувало увагу на тому, що це особливий рік [318]. Хоча пророцтво не збулося і активність пропаганди есхатології дещо ослабла, подальша розробка концепцій „кінця”, пошук нових його ознак та поглиблення старих продовжується, як і нав’язування населенню песимістичних мотивів щодо майбутнього. Проблема, у зв’язку з цим, є актуальною і потребує вивчення. Відзначимо, що в світському релігієзнавстві вона мало розроблена і досліджується переважно протестантськими богословами. Тому метою нашого дослідження стане аналіз глобальних проблем, які пов’язуються з символічними біблійними ознаками „часу кінця” і які віщують близький, у зв’язку з цим, крах людської цивілізації. В рамках цього дослідження ми проведемо аналіз глобальних катаклізмів епохи і їх класифікацію у відповідності з певними біблійними ознаками „часу кінця” та зробимо порівняльний аналіз відповідних концепцій в адвентистській, п’ятидесятницькій та єговістській есхатології.

Хотіли б підкреслити, що адвентисти та п’ятидесятники, на відміну від єговістів, актуалізуючи подію приходу Христа, як кінця часу цивілізації, не загострюють увагу на пророкованих страхіттях цього кінця, включаючись в соціальні процеси допоки, на їх думку, це дозволяє есхатологічний час. Звертаємо увагу також на те, що глобальні проблеми сучасності класифікуються протестантами на два типи: соціальні та природні. Характерно, що прогрес протестантськими есхатологами також кваліфікується як глобальна проблема, що породила ряд катаклізмів. Сюди ж належить глобалізація, яка вважається чинником цих проблем, як негативний бік розвитку.

Враховуючи, що Свідки Єгови найбільше актуалізують глобальні проблеми як свідчення прояву пророчих ознак і тлумачать глобалізацію як помилковий шлях розвитку людства, ми наше дослідження розпочнемо із аналізу єговістської літератури, яка присвячена цим проблемам. Однак перш ніж перейти до аналізу глобальних проблем сучасності в єговістській інтерпретації, зробимо ряд зауважень методологічного характеру. По-перше, єговісти поєднують глобальні проблеми з рядом питань, які, на їх думку, повинні показати з одного боку, нездатність людей самостійно вирішувати проблеми свого буття; з іншого – можливість розв’язати всі проблеми лише під керівництвом свого Творця – Єгови. По-друге, вони переконані, що Єгова має на меті такий розвиток людської цивілізації, щоб сам час доказав необхідність заміни земних режимів системою управління Єгови. Такий підхід передбачає низку питань: а) чи зможуть люди управляти самостійно краще Бога? б) чи приведе яка небудь система людського управління до щасливого світу, в якому не буде війн, злочинів і несправедливості; в) чи покінчить якась із систем із злиденністю і забезпечить всіх необхідними благами; г) чи переможе яка небудь система хвороби, старість і смерть. Ці питання ставляться саме так, адже згідно єговістській концепції розвитку, Божим управлінням передбачено вирішення цих проблем. По-третє, за есхатологічною концепцією час, власне, і повинен вирішити ще одне суперечливе питання – відносно гідності створеної Богом людини та її можливостей діяти вільно без його управління. По-четверте, Свідки Єгови упевнені, що на сьогоднішній день незалежне від Бога людське управління довело свою повну недієздатність без Божої опіки. За 6 тис. років, стверджують вони, навпаки, наступила деградація людства. Прикладом вважається XX століття, де ми бачимо систематичне знищення мільйонів людей у війнах чи під час холокосту, чи у локальних конфліктах із-за нетерпимості та політичних протиріч. Злиденність, бездомність, тероризм, різного роду насильства, аморалізм, що привів до наркоманії та СНІДу, мільйони смертей від голоду, епідемій та хвороб – це все прояви правління „бога віку цього - Сатани”, запевняють Свідки. Світ, яким управляє Сатана (система речей – авт.) – непривітний, жорстокий і втрачений (2 Кор. 4:4) [227, с.14-15].

Звідси робиться висновок, що люди не в силі знищити страждання, а лише їх збільшують. Вихід пропонується один – прийняти на віру, що всі проблеми вирішить уповноважений Єговою небесний уряд Христа, який уже царює з 1914 року. Ця віра підсилюється тим, що Христос доказав свою здатність вирішувати всі проблеми, які сьогодні є у людства, під час свого першого приходу: лікував, зцілював, воскрешав [227, с.16-18]. Щоправда, посилаючись на Пс. 145:3-6: „Не надійтесь на князів, на сина людського, в якому немає спасіння…”, Свідки Єгови не тільки піддають сумніву можливості земних режимів, але й навіть можливості самого Ісуса Христа, статус якого не рівний Отцю, про що ми писали раніше. Глобальні зміни, за єговістською есхатологією, можливі, таким чином, лише через Бога Єгову [333, с.3]. Слід також мати на увазі, що Свідки Єгови, актуалізуючи глобальні соціальні проблеми та природні катаклізми як ознаки наближення Армагеддону, починаючи з кінця 90-х років, включаються у вирішення цих проблем, покладаючи все ж таки надії на майбутнє теократичне царство Єгови.

Для того, щоб в який уже раз на протязі більше 100 років доказати неспроможність сучасних режимів встановити порядок на землі, Свідки Єгови звертаються до прикладів природних та соціальних катаклізмів. Вони наводять факти безробіття, насильства, розгулу хуліганства, тероризму, локальних війн і забруднення навколишнього середовища. Все це інтерпретується як відхилення від шляху розвитку, передвічно запланованого Єговою. Звідси робиться висновок, що у людей немає упевненості в майбутньому [333, с.3].

На думку єговістів, можна зробити ряд реальних кроків, щоб подолати злочинність, безробіття і взагалі все, що забирає у нас впевненість. Але це лише симптоми хвороб, якими страждає людство. А щоб вилікуватись, обмежитись боротьбою з симптомами – мало. Необхідно подолати причину хвороб. В чому ж полягає перша причина невпевненості, як її подолати та назавжди убезпечити своє життя? Висновок один, у всьому винні люди. Єгова створив для перших людей ідеальні умови, але через гріхопадіння вони самі породили причину сьогоднішніх бід. Згідно їх вченню, початкова задумка Єгови відносно людей – не змінилася. Творець наповнений любов’ю і під його керівництвом послушне людство скоро відтворить на землі рай, навічно отримає впевненість у майбутнє. Як же це буде досягнуто? За допомогою уряду, призначеного Єговою. Тобто царства, про яке Христос велів молитися своїм послідовникам. Царство Бога замінить людські уряди, кажуть єговісти, і з любов’ю втілить Божий замисел в життя у всесвітньому масштабі. Сумніви, страх, сором, каяття совісті і невпевненість у завтрашньому дні, що мучили людство з днів Адама – зникнуть. Це царство вже близько. Щоб його наслідувати, слід зосередитися не на матеріальному, а на духовному.

Однією із причин сьогоднішніх глобальних проблем єговісти називають процес глобалізації, як спробу об’єднати зусилля земних урядів, щоб подолати існуючі проблеми. Ця спроба вважається невдалою, оскільки призвела до великих масштабів міграції людей, товарів, ідей та стала руйнівною, тому що породила глобалізацію хвороб, еколого-географічні негативи; поставила різку межу між розвитком демократії з одного боку та технічним і матеріальним прогресом – з іншого [272, с.1-9; 327, с.3-7; 88, с.26]. Хотіли б звернути увагу на те, що об’єктивного ставлення до неї як основної тенденції сучасного розвитку цивілізації та визначальної парадигми кінця XX – початку XXI століття як серед вчених, футурологів, так i теологів сьогодні не існує. Точки зору на значения та прояви глобалізації буквально діаметрально протилежні. Якщо вчені в своїй більшості оцінюють глобалізацію як об’єктивну i назрілу реальність, віддаючи їй належне, то теологи вважають її ознакою часу „кінця світу” та виправдання есхатологічної теорії лінійного розвитку історії [159, с. 416].

Свідки Єгови переконані, що світові держави та впливові люди виступають за глобалізацію*, щоб вирішити існуючі світові проблеми. До неї у них двояке відношення. З одного боку, вони відзначають такий позитивний аспект цього процесу, як зникнення ворогуючих блоків учасників холодної війни, усунення торговельних бар’єрів, об’єднання найбільших фінансових ринків світу, здешевлення та спрощення подорожей. Це також всесвітня інтеграція, яка вже спричинила зміни в економіці, політиці, культурі і довкіллі. Визнають єговісти i такий фактор позитивного впливу глобалізації, як можливість викорінення бідності та зменшення ймовірності війн між країнами. Визнаючи глобалізацію позитивним явищем, єговісти, разом з тим, зауважують i про її згубність в такій площині: 1) вона поглиблює прірву між багатими i бідними. Для підтвердження цього наводиться приклад, що сьогодні чистий прибуток 200 найбагатших людей перевищує сукупність доходу 40 відсотків населения світу, тобто 2,4 мільярда людей; 2) руйнація довкілля через глобалізацію економіки (збільшення акваторії пустель; нищення родючих земель: кислотні дощі і радіаційні хмари, забруднення повітря та води промисловоми відходами); 3) ймовірність втрати роботи великою кількістю людей. По яснення тут таке. У зв’язку з тенденцією до злиття підприємств та великою конкуренцією, компанії змушені раціоналізувати виробничі процеси, а це призводить до того, що робочі місця і заробіток стають нестабільними. Відповідно до поточних потреб ринку компанії наймають i звільнюють працівників. Доходи збільшуються, але руйнується життя багатьох людей; 4) дестабілізація грошового ринку. На захист цієї думки наводиться приклад, що через грошову кризу тільки в Східній Азії 1998 року втратило роботу 13 млн. людей [272, с.3-6]; 5) глобалізація злочинності i терору. Глобалізація створила можливість для переправления в будь-яку точку планети наркотиків, розширення мережі проституції (щороку у Західну Європу міжнародні мафіозні угруповання завозять 500000 жінок і дівчат). Щорічний прибуток злочинних синдикатів i транснаціональних корпорацій становить 1,5 трильйона доларів, а це більше, ніж валовий прибуток Франції; 6) глобалізація захворювань. В першу чергу це епідемія СНІДу, яка щороку забирає життя приблизно 3-х млн. людей. Сюди відносяться також мікроби i віруси, водяний гіацинт; 7) конфлікт культур (через деякі веб-сайти Інтернету поширюється порнографія, расистські ідеї та азартні ігри, технології виготовлення бомб, організації грабежів та вбивств). Таким чином, глобалізація поглибила проблеми, що вже існували у нашому, як вважають єговісти, недосконалому світі [272, с.6-11].

Виходячи з цих проблем єговісти задають питания - чи зможуть уряди світу регулювати глобальну економіку у такий спосіб, щоб вона ліквідувала всі проблеми? Їх відповідь – навряд! Для цього, на їх думку, потрібна глобальна етика, яка базувалася б на золотому правилі людяності, яке виголосив Icyc Христос (Мт. 7: 12). Звідси висновок - глобальна спільнота, в якій ми тепер живемо, як i будь-яка інша, далеко не ідеальна, вона має багато недоліків, а тому повинна бути знищена. Цивілізація, людські уряди вкотре доводять нездатність вирішувати глобальні проблеми. Вихід тут один - передати управління Богові, його царському уряду під управлінням Icyca Христа. Біблія, вважа ють єговісти, передрікає, що у близькому майбутньому глобальний уряд об’єднає людей не на основі грошей, чи досягнень науки i техніки, а на основі безкорисливості. Цей уряд досягне ycпixy тому, що для його впровадження є сила, а також механізми проведення глобальних заходів на користь усього людства. Сам Icyc Христос мав на увазі цей глобальний уряд, коли навчав своїх учнів молитися, щоб прийшло Боже Царство (а це можливо тільки після Армагеддону- авт.) i була воля Божа на землі. Глобальний уряд, встановлений Богом, переконані єговісти, на відміну від фальшивого об’єднання країн в рамках глобалізації, не створюватиме проблем, а розв’язуватиме їx; для цього й буде створена нова земля. Божа „нова земля”, на їх думку, принесе справжню втіху в глобальному масштабі [272, с.11-13].

Боже Царство - небесний уряд під керівництвом Icycа Христа, кажуть вони, втілить у життя нову глобальну етику, ту, якої Icyс Христос навчав на землі. Головним її принципом буде любов до Бога і до ближнього. Боже царство, на думку еговістів, об’єднає людей різного походження. Свідки Єгови не тільки пропагують цю ідею, але й регулярно проводять міжнародні конгреси, які, як вважають вони, можуть зміцнити зв’язки між людьми різних рас, національностей i культур. Якщо глобалізація йде за рахунок поступу у техніці i торгівлі і, на жаль, не сягає серця i розуму, то конгреси, на думку одного іспанського теолога, об’єднують людей на основі Біблії, та її високої моралі i гарної поведінки [335, с.4-18].

Єговісти практично не вірять у можливості покращити світ, майже не пропонують для цього ніяких заходів, а посилаючись на „Апокаліпсис”, пропагують близький кінець „існуючої системи речей” з остаточною загибеллю для тих, хто не обрав царство Єгови. Teпepiшні лиха: парниковий ефект, наркоманію, аморалізм, навіть терористичний напад на всесвітній торговельний центр у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року вони вважають доброю но виною. Адже це ознаки наближення Армагеддону, як про це було сказано в апокаліптичних пророцтвах. Біблія, кажуть єговісти, вже давно передрікала надзвичайно скрутний час, в який ми живемо i те, що вiн передуватиме найдраматичнішій в iсторії людства nepeміні. „Та майбутня подія, можливо, викликає страх, але це, безперечно, найкраща новина для щирих людей по всій землі”, стверджує часопис „Пробудись” [272, с.32].

Свідки Єгови посилаються на ряд негативних прикладів цивілізаційного розвитку, щоб довести нездатність суспільних систем вирішувати світові катаклізми, а тому передректи їх знищення. Сьогодні, кажуть вони, у всьому світі близько 1 млрд. людей важко хворі i недоїдають, в одній лише Африці щорічно від цих причин помирає близько 10 мільйонів дітей. Населення планети щорічно збільшується на 90 мільйонів. А через зростання населення, зауважують єговісти, збільшується потреба в їжі, житлі i промисловості, а це, в свою чергу, призводить до корозії землі, отруєння води i повітря промисловими і іншими забрудненнями. Збільшується площа пустель i щорічно стають непридатними для сільського господарства ділянки землі, рівнi Бельгії. А від війн XX століття загинуло в чотири рази більше людей, ніж за всі попередні чотири століття. Все це, переконані Свідки, наслідки діяльності земних урядів, які вкотре доказують свою неспроможність вирішити ці глобальні проблеми [60, с.4-5].

Хто ж внесе пропозиції стосовно майбутнього людства i зміни світу? Той, стверджують єговісти, хто його створив, хто піклується про нього, але тимчасово дав людям свободу дій, щоб доказати їх неспроможність. Єговісти задають питания - якщо Творець так універсально побудував світ, то чи не Він єдиний зможе навести в ньому порядок? Свою упевненість у це послідовники цього напрямку будують на пророцтвах Біблії, які, за їх переконаннями, уже сповнилися, чи знаходяться в стадії реалізації. Наприклад, кажуть єговісти, до найдрібніших подробиць пророкувалася руйнація древнього Тиру, падіння Вавилону, відновлення Єрусалиму, а також прихід до влади i скинення царів Мідо-Персії i Греції; ці пророцтва – реалізувалися, стверджують вони, отже реалізуються й інші [60, с.9].

Точно виконались, як вважають Свідки Єгови, в 70-у році нашої ери пророцтва Icyca Христа про руйнування Єрусалиму. Відповідно в наші дні, запевняють вони, у всіх подробицях виконуються пророцтва Icyca i апостола Петра про „останні дні”, за якими й знаходиться вирішення всіх глобальних проблем. При цьому єговісти зауважують, що ні один людський розум, яким би він не був геніальним, не здатен так точно передбачити, що відбудеться в майбутньому. Тобто, це можливо тільки для розуму Всемогутнього Творця, який володіє всією повнотою мудрості [60, с.15-18].

Свідки Єгови постійно апелюють до фактів кризи суспільної системи, а відповідно й церковного інституту, щоб захистити пророковану в „Об’явленні” ідею знищення „системи речей” та „помилкових релігій”. Так, вони посилаються на те, що протягом століть церква співробітничала з політичними режимами християнського світу, коли ці країни завойовували, поневолювали i пригнічували інші народи. Зауважується i на тому, що в часи середньовіччя релігії християнського світу очолювали переслідування, тортури i навіть страти людей. А в період інквізиції, яка тривала декілька століть, було також узаконено знищення людей, які не влаштовували церкву; більшість з них - вчені, які пропонували наукове пояснения світу та висували ідеї щодо його зміни. Таким чином, якщо навіть християни вдавалися до таких дій, то що вимагати від гріховних політичних систем, кажуть єговісти. Звідси робиться висновок – існуючий стан речей - результат нездатності людей самим навести порядок в своєму земному домі. Це може зробити тільки Єгова із своїми обраними помічниками - Божим народом [60, с.19].

Погана екологія на землі також називається єговістами глобальною проблемою, яку люди не в силі вирішити, за що їм доведеться відповідати під час судів, отже Єгова створив землю для життя. За екологічні катаклізми, як було прироковано, будуть покарані люди та земні уряди, тобто „будуть знищені ті, хто губить землю” (Об. 11:18).

Хто ж вирішить земні проблеми? I це пророковано. Єговісти після Армагеддону очікують життя під новим небом на новій землі (земний рай – авт.), де буде панувати правда (2 Петр. 3:13).

Виникає питания, чому людство зіштовхнулося з глобальними проблемами, коли в наміри Всевишнього входить план створення райських умов на землі? Чому ж досі немає раю? Відповідь проста. По-перше, люди порушили Божі закони, проявили непослушність. А за це - смерть (Бут. 2: 17; 3: 19). По-друге, результати тисячолітнього правління людей показа ли, що вони неспроможні управляти світом. За сьогоднішні катастрофічні наслідки свого правління вони повинні винити тільки себе (Повт. Зак. 32: 4, 5). Допустивши, щоб протягом століть людське правління до казало свою неспроможність, кажуть Свідки Єгови, Бог тепер має повне право втручатися в їх справи i покласти кінець стражданням, горю, хворобам, смерті. Як свідчить Біблія, зауважують єговісти, Бог дозволив людям досягнути найвищих вчень у науці, промисловості, медицині i інших сферах діяльності. Бог більше не збирається надавати незалежному від нього людству ще століття, щоб воно знову доказало свою неспроможність побудувати мирне, райське життя. Якщо люди не зробили цьогодосі, то не зможуть це зробити i в майбутньому. Навіть справедливі режими, на думку єговістів, не змогли вирішити глобальні проблеми. Звідси висновок - „не слід надіятися на князів, на синів людських, в них немає спасіння” (Пс. 145: 3). Згідно з Біблією, Бог допускає страждання (глобальні проблеми) на певний термін (Еккл. 3: 1). Коли відведений Богом строк, в який Він допускає зло та страждання, закінчиться, Він втрутиться в справи людей, покладе кінець злій системі речей. Тим самим, Він виконає свій початковий намір – наповнить Землю досконалими людьми, які будуть жити в умовах раю, в досконалому світі і економічній безпеці [60, с.21-25].

Свідки Єгови наводять конкретні ознаки, за якими глобальні проблеми прискорять приближення строку, коли почнеться „Армагеддон” і „завершиться система речей”. Вони переконані, що сьогодні збуваються всі пророцт ва, про які віщував Ісус і апостол Павло [332, с.11]. Початку глобальних проблем і періоду „кінця” поклала, на їх думку, Перша світова війна. Вона принесла з собою нестачу продуктів харчування, епідемії і інші нещастя. Ці події, які почалися з 1914 року і, за словами Ісуса, знаменують „початок терпінь породільних” (Мт. 24: 8), це глобальні проблеми XX століття. Першою проблемою вважається, що тільки у війнах загинуло близько 100 мільйонів людей. Другою проблемою єговісти називають велику кількість жертв - сотні мільйонів померли від голоду і хвороб, велику кількість життів забралистихійні лиха. Зростання кількості стихійних лих – землетрусів, повеней, пожарів, засух в останні роки єговісти відносять на рахунок невмілого втручання людей в оточуюче середовище та нераціонального використання природних ресурсів. Кількісне зростання стихійних лих та посилення їх руйнівного характеру, єговісти відносять на межовий 1914 р., як „початок мук породільних” [320, с.6-7]. Тільки в землетрусах, констатують єговісти, починаючи з цього періоду, загинуло понад 1 млн. осіб [332, с.7; 70, с.11]. Вина, таким чином, покладається на „злу систему речей” з одного боку; з іншого - пропонується теза, що людство буде позбавлене від руйнівних дій стихій лише під керівництвом Царства Божого, яке вже функціонує з 1914 р. [340, с.3-13]. До третьої проблеми Свідки відносять глобальний страх, що увійшов у повсякденне життя та який проявляється як міська злочинність, сексуальні домагання, ґвалтування та насильство в сім’ї. Аналізу цих соціальних проблем присвячено цілий випуск часопису „Пробудись!”. Так, посилаючись на звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я, часопис констатує, що у світі в результаті насильства щорічно гине 1,6 млн. чоловік. Згідно даним ООН в 2000 році зафіксовано факти спонук кожної 3-ї жінки до сексуальних дій; 45 % жінок в Індії страждають від насильства в сім’ї. Часопис стверджує, що тут виконуються пророцтва із 2 Тим. 3:1-3 про зростання жорстокості в „останні дні”, в часи „завершення системи речей”, як про це сказано в „Малому апокаліпсисі” [274, с.3-9]. Єговісти, посилаючись на пророцтво про зростання аморалізму і жорстокості в „останні дні”, говорять про повсемісне насилля дома, на роботі, у світі спорту та розваг, в учбових закладах та на вулиці, суспільному просторі в цілому [330, с.3-4; 70, с.11].

Глобальною проблемою № 1, яка нагнітає паніку страху, єговісти називають тероризм, який в ХХ ст. отримав, на їх думку, нове обличчя, оскільки використовує новітні технології. Вони, посилаючись на дані Міждисциплінарного центру в Херулії (Ізраїль) про 15 найгучніших терористичних актів, називають 2000-і роки „десятиліттям тероризму”. Збільшення загрози та кількості терористичних актів в останні часи (згадаймо теракти в США, Англії, Німеччині, Турції, Іраку, Афганістані) єговісти видають за ознаки наближення „кінця”. Терор тут кваліфікується як прояв зіпсутої природи людини; вихід бачиться лише в есхатологічному новому світі (Об. 21:3, 4) [276, с.3-12]. Справжню ж еру безпеки, на думку єговістів, може забезпечити лише небесний уряд Христа, який царює з 1914 р. [333, с.3-7; 332, с.7; 70, с.11]. Хоча єговісти в останні десятиліття пропонують ряд рекомендацій, як вижити в цьому небезпечному світі, проводячи певні заходи боротьби зі злочинністю [319, с.2-6].

Ще однією глобальною проблемою, яка зараховуються до нещасть цього світу, називається вандалізм. Тут, на нашу думку, слід бачити дві форми пояснення цьому явищу. По-перше, це збування Ісусових пророцтв: „Через розріст беззаконня любов до багатьох охолоне” (Мт. 24:12). Вважається, також, що нашого часу стосуються слова ап.Павла, викладені в 2 Тим. 3:1-4 про те, що останні часи будуть супроводжувати аморалізм, людиноненависництво, нетерпимість, жорстокість, що є результатом гріхопадіння та розриву стосунків з Богом. По-друге, прояв вандалізму, кажуть єговісти, свідчення того, що суспільство не здатне покласти край цьому явищу. Чи можна викорінити вандалізм? Безперечно! Невдовзі Боже Царство знищить цю нечесну систему. Кожний мешканець землі нестиме відповідальність за будь-яке свідоме порушення божих праведних законів. Без сумніву, вважають єговісти, корені вандалізму будуть знищені раз і назавжди. Така ж доля спіткає всю злочинність, пригноблення, страждання та несправедливість. Замість цього - життя в новому світі відзначатиметься миром, справжньою праведністю, спокоєм та безпекою. Посилаючись на Іс. 32:18 єговісти показують, яким насправді буде життя в майбутньому: „І осяде народ мій у мешканні спокійнім, і в безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку. Чудовий усесвітній рай заселять люди, котрі виявлятимуть до інших любов та уважність” [63, с.6-7].

Звертаючись до феномену злочинності, єговісти переконані, що її існування пов’язано не з економічними чи соціальними проблемами, а з діями Сатани. Сатана – Диявол, стверджують вони, невидимо керує не лише злочинними синдикатами, а й цілим світом. Люди, на їх думку, не усвідомлюють, що Сатана використовує світ у своїх злочинних цілях; він якби грає роль милосердного пана, який ніби дає людям багатство, задоволення й відчуття близькості (Рим. 1: 28-32). Але це не так страшно, кажуть єговісти, адже Творець Усесвіту має військо ангелів на чолі з Ісусом Христом, яке готове виступити проти Сатани та його демонів, щоб очистити світ від їхнього злого впливу. Як же вийти з-під впливу Сатани? Слід звільнитись від умонастроїв та мислення, які панують сьогодні у світі, кажуть вони. Щоб зробити це, треба виступити проти тактики залякувань Сатани та протистояти спокусам, якими він зваблює людей, аби тримати їх у своїх лещатах (Ефес. 6:11-12) [277, с.9-10].

Світ, за єговістами, сьогодні наповнений злом. Чому ж воно існує? Не Бог навів зло на людство, запевняє один із часописів, а саме людина (Еккл. 7:29). Усе те погане, що доводиться переживати нині людям: хвороби, смерть, війни, злочинність, несправедливість, стало результатом непослуху перших людей з їх бажанням звільнитися від опіки Бога з одного боку, та далекосяжних, негативних дій Сатани – з іншого. Чи ж дістає тепер людина задоволення від обіцяної Сатаною незалежності, що подібна до Божої? Ні!, запевняють єговісти. Сатанинське правління принесло хаос і нещастя. Тому, щоб залагодити суперечливі питання суверенітету, порушені Сатаною, Бог незабаром покладе край усьому злу (встановить Свій суверенітет – авт.), стверджують єговісти. Всі сліди тих нещасть, які сьогодні доводиться переживати людству, запевняють есхатологи, врешті будуть стерті [269,с.19-20].

Стан справ сьогодні, запевняють єговістські есхатологи, гірший, ніж перед Всесвітнім потопом, який був у часи Ноя, коли „наповнилась земля злодіяннями”. В той час майже ніхто з людей не бажав покаятися в своєму поганому образі дій. Тому-то Бог і знищив людську спільноту (Бут. 6:11, 13, 7:17-24). Це дозволяє богословам, уподібнюючи сьогоднішній стан глобальної кризи допотопному періодові, мислячи за аналогією, узаконити в есхатологічному плані закономірність кінця людської цивілізації [335, с.10-11]. З огляду на це, питання ставиться так: люди не повинні дивуватися цим „страшним явищем”, це ознаки виконання пророцтв. В цих ознаках Свідки бачать подвійну сутність: 1) попередження, що „царство наближається (Лк. 21:31); 2) заклик до віри, що уже в наш час уряд Бога почне реалізувати свої програми для подолання цих проблем через своє правління з неба над всім людством (Дан. 2:44). Виходячи з цього, єговісти роблять декілька висновків: а) ситуацію уже сьогодні може покращити етизуюча сила Слова Божого; б) Єгова найближчим часом поступить так, як це було в часи Ноя (потоп), щоб припинити „злодіяння”; в) не за горами епоха, де буде мир і безпека; слід зробити вибір [330, с.6-7; 274, с.10].

Чи можуть уряди світу знайти такий спосіб регулювання світової економіки та соціальних систем, який встановив би соціальну справедливість та зупинив загибель цивілізації? Це малоймовірно, віщують богослови есхато-месіанських течій. Свідченням цьому є те, на їх думку, що світові не вдалося розв’язати жодної з глобальних проблем, - а ні проблеми глобальної злочинності, а ні глобального потепління чи глобальної бідності. Єговісти, наприклад, згідні з колишнім Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, що для того, „щоб захистити глобальні інтереси, потрібні колективні зусилля”. Але в сьогоднішньому глобалізованому світі механізми колективної взаємодії, на їх думку, знаходяться тільки в стані становлення [322, с.12].

Єговісти також згідні з комісією із глобального управління, що світу сьогодні як ніколи потрібні етичні цінності або „глобальна етика”. Комісія з глобального управління пропонує застосувати для розв’язання всіх глобальних проблем та конфліктів принципи Золотого правила моральності: „Люди повинні ставитись один до одного так, як би вони хотіли б, щоб ставились до них”. Якщо комісія звертається до цього принципу як єдиного засобу розв’язання питань, то він не втратив своєї цінності, роблять висновок богослови. Звідси ще один висновок -не глобалізація в питаннях економіки, а глобалізація, заснована на принципах глобальної етики. Світ нічого не досяг, якщо він відкриває принципи глобальної етики, яким вчив Ісус Христос ще дві тисячі років тому.