Предмет і завдання педагогічної психології

Педагогічна психологія галузь психології, що вивчає психологічні проблеми навчання та виховання. Це наука, яка вивчає закономірності процесу засвоєння людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу. Вона досліджує психологічні питання цілеспрямованого формування пізнавальної діяльності та суспільно-значущих якостей особистості, які забезпечують оптимальний розвиваючий ефект навчання; можливості врахування індивідуальних психологічних особливостей учнів; взаємини між педагогом та учнями, психологічні питання самої педагогічної діяльності (психологія вчителя).

Педагогічна психологія виникла у другій половині XIX ст. Засновником української і російської педагогічної психології був психолог і педагог К.Д. Ушинський (1823—1871). Велику роль у її становленні відіграли українські психологи і педагоги П.Д. Юркевич (1826—1874), О.Ф. Лазурський (1874—1917) та ін.

В процесі подальшого розвитку педагогічна психологія диференціювалась на декілька галузей знань. Серед них — психологія навчання, психологія виховання, психологія учителя.

Предмет психології навчання складають зако­номірності розвитку особистості, виникнення психологічних новоутворень у людей різних вікових груп під час їх навчання. Психологи, які працюють у галузі психології навчання, спрямовують свої зусилля на пошук і створення оптимальних умов, що сприяють керуванню процесом навчання, яке включає засвоєння учнями знань, умінь і навичок, мотиви і цілі учіння, ставлення до навчання та інші проблеми. На основі даних психології навчання розробляються методи навчання і виховання.

Предметом психології виховання є дослідження психологічних закономірностей формування особистості в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу, тобто вивчення процесів, які здійснюються при взаємодії вихователя і вихованця, а також дослідження взаємодії між вихованцями. Психологія виховання вивчає, як формується моральна самостійність підростаючої особи, як складається у неї морально-вольова сфера. Дослідники з проблем психології виховання зосереджували і зосереджують свої зусилля на формуванні у підростаючої особистості моральних уявлень, понять, принципів, переконань, дій, почуттів, звичок, що виражають позитивне ставлення дітей, підлітків, юнаків до України, батьків, вчителів, інших оточуючих людей, до української мови та інших мов, до навчання і праці, до прав і обов'язків, до себе самого.

Предмет психології учителя складають психоло­гічні проблеми, що включають вчителя як спеціаліста з притаманними йому функціями, пов'язаними з навчанням і вихованням учнів у школі, класним керівництвом, проведенням позакласної роботи, зв'язками з батьками і громадськістю. Особливе місце тут займають взаємовідносини вчителя і учнів, взаємини між вчителями, шкільним керівництвом, створення сприятливого психологічного клімату у навчальних класах, у школі тощо. До проблем цієї галузі психологічних знань входять і психологічні питання формування вчителя не тільки як вузького спеціаліста-предметника, а й мислителя, громадсь­кого діяча, який формує погляди й переконання оточуючих людей, допомагає їм формувати національну свідомість, сприяє зміцненню добробуту людей незалежної України через пропаганду гуманних ідей, духовності тощо.

Основні напрямки досліджень у педагогічній психології виділяють зважаючи на те, що в основі цієї сучасної галузі психології лежить наступне положення: сутністю індивідуального психологічного розвитку людини є засвоєння суспільно-історичного досвіду через активну діяльність, засоби і методи якої актуалізуються в спілкуванні з іншими людьми. Акцент ставиться не на реєстрацію наявного рівня психологічного розвитку, а на активне формування психічних процесів і якостей особистості:

- теорія поетапного формування розумових дій вивчає шляхи та
можливості формування дій, образів і понять, що лежать в основі знань
та вмінь;

- засоби і методи розвиваючого навчання, де аналізується взаємозв'язок
організації навчання та перебігу розумового розвитку;

- роль диференційованого підходу до проблеми навчання, научуваності;

- засоби і методи контролю та оцінювання учбової діяльності;

- розробки з цілеспрямованого формування якостей особистості, що
вимагаються.

Досить умовно, що пов'язано з єдністю навчання та виховання, педагогічну психологію можна розділити на наступні основні розділи:

- психологію навчання, що вивчає закономірності засвоєння знань, умінь
та навичок;

- психологію виховання і самовиховання, яка вивчає закономірності активного цілеспрямованого формування особистості;

- психологія педагогічної діяльності та особистості вчителя, що вивчає
якості особистості, які відповідають вимогам професії вчителя;

- психологія взаємин в учбово-виховному колективі вивчає процеси, що відбуваються в малих групах.

На сучасному етапі розвитку перед педагогічною психологією постають наступні основні завдання:

1. Теоретичні:

а) Розкрити психологічний зміст навчання і виховання.

б) Дати психологічний аналіз механізмів розвиваючого навчання

в) Виявити психологічні механізми й обґрунтування навчальних технологій.

г) Розробити психологічно обґрунтовані вимоги до пед. спілкування.

2. Практичні:

а) Допомогти педагогу будувати навчання на психологічній основі.

б) Допомагати створювати сприятливий психологічний клімат у школах.

в) Допомогти педагогу реалізувати себе, свої педагогічні здібності.