Західна журналістика має на репортаж дещо інший погляд і покладає на нього дещо інші завдання

ЛЕКЦІЯ

ІНФОРМАЦІЙНІ ЖАНРИ

ЗВІТ

 

Звіт є інформаційним жанром, який потребує безпосередньої присутності журналіста на місці події. Звіт “фотографує”, а не коментує подію. Обсяг звіту до 200 рядків.

Західна преса знає два типи звітів: офіційний та свідчення, які ще мало розвинені в українській пресі.

На відміну від факту, розширеного повідомлення та замітки, звіт використовує здебільшого “живу”, або “активну” інформацію – тобто ту, яку збирає безпосередньо журналіст. Мета звіту – дати читачу детальну інформацію про сутність того, що відбулося. По зрівнянню із заміткою звітові характерна більша деталізація повідомлень. Ця якість надає безпосередній вплив на розмір матеріалу.

Якщо адміністративний звіт хронологічно переповідає всі промови з’їзду, конгресу, демонстрації протесту, журналістський звіт практикує принципово інший способ викладу. Відштовхуючись від основного повідомлення, він розташовує цитати й перекази промов за ступінню їхньої важливості, впливу на подальший розвиток ситуації.

Як і репортаж, звіт вимагає присутності журналіста на місці події. Але, на відміну від репортажу, який є жанром персоналізованим та суб’єктивним, звіт є максимально об’єктивним і нейтральним у викладі. Автор вгадується тільки по тому, як добрано й систематизовано факти, що саме винесено у вставки.

Звіт зосереджується на фактах і тільки на фактах, нових і цікавих читачу. Особисті зауваження й власна політична позиція автора мають бути жорстко мінімізовані й обов’язково винесені за текст.

ЗМІШУВАТИ ФАКТИ І КОМЕНТАРІ В ТЕКСТІ НЕПРИПУСТИМО!

Свідчення – більш персоналізований жанр, який знаходиться ніби на межі між репортажем та звітом.

Свідченням може бути, наприклад, переказ розповіді робітника заводу АВТОЗАЗ-ДЕУ про його життя останні два роки, коли він працює 2-3 дні на місяць, бо немає замовлень. Журналіст при цьому не висловлює своїх оцінок, а залишає право висновку за читачем. Свідченням можуть бути міркування викладача про труднощі його роботи в школі, вченого – про тенденції, що склалися… відсутність авторської агітації тільки прикрашає текст і додає йому більше інформаційної цінності.

За часів тоталітаризму звіт був основним жанром, що “обслуговував” партійну пресу, передаючи майже стеногрфічні записи різноманітних з’їздів, конференцій, зібрань тощо.

За методою радянською і пост-радянською, під час підготовки звіту, на відміну від замітки, автор, не обмежується питаннями що? де? коли? відбулося, він повідомляє про суттєві подробиці події, яка описується. Обсяг звіту збільшується, як і роль автора, який може, якщо знайде це необхідним, супроводжувати повідомлення своїм коментарем і оцінкою. У звіта, за цією методою, особливий предмет відображення – подія, що розгортається в часі. Вона має специфічну форму, її можна слухати, - тоді публікують звіти про конференції, збори, зустрічі політиків, судовому засіданні тощо. Іноді за подією можна спостерігати – і в газеті з’являється звіт про спортивний матч або мітинг.

Виключної точності, детального викладу потребують звіти про прийоми і зустрічі на урядовому міждержавному рівні, про дипломатичні переговори.

Окрім західної класифікації, сучасна вітчизняна розрізняє декілька видів звітів.

Короткий хронікальний звіт оперативно і лаконічно повідомляє про подію, що відбулася вчора чи сьогодні.

Прямий інформаційний звіт відбиває подію в хронологічному порядку. Журналіст лише точно і детально відображає те, що відбувається, нічого не коментуючи. Його позиція виражається в тому, на яких фактах, деталях він акцентує увагу аудиторії. Наприклад, у звіті про з’їзд, конференцію промови делегатів можуть бути подані у стислому вигляді або навпаки, достатньо повно з певною деталізацією.

Аналітичний звіт або звіт з коментарями. Повідомляючи про подію, журналіст обдумує його, дає власну оцінку тому, що відбувається. Для цього він в якості доказів має право залучати додаткові факти і цифри, ставити на їхній основі проблему, виділяючи із багатьох заторкнутих, наприклад, на зборах питань найбільш актуальних. Такий тип звіту по методу розробки теми наближає його до аналітичних жанрів, таких як кореспонденція.

Тематичний звіт є різновидом аналітичного звіту, будується не в тому порядку, в якому протікала подія, а вибірково, відповідно до завдань, які ставить перед собою журналіст. Він впраі відмовитися від висвітлення будь-яких побічних деталів, зосередивши свою увагу на головному, згрупувати виступи людей за певними темами та вузловими питаннями. Іноді автор повністю присвячує звіт одному виступу, коротко повідомивши про інші.

Ще однією формою звіту користується преса – це спортивний звіт. У ньому важливо не тільки відзначити результати – голи, очки, секунди, – але бажано хоча б вкоротці розкрити характер, особистість спортсмена, намагатися виділити яку-небудь, бодай маленьку, проблему, і при необхідності подати свою оцінку.

Слід пам’ятати, що звіт – один з основних жанрів інформування читачів про важливі політичні та суспільно-громадянські події, який намагається в найбільш скороченому вигляді передати якомога більше подієвої інформації.

Вид звіту журналіст обирає під час збирання матеріалу. Розвиток подій підказує йому необхідний ракурс теми, який потім диктує відбір та добір фактів. У підготовці звітів, що висвітлюють великі події – мітинги, демонстрації, віча, змагання, нерідко приймає участ ціла бригада в складі кількох журналістів. Кожний з них збирає свою частку матеріалу, потім все об’єднують і колективно пишуть звіт. Побудова аналітичного і тематичного звітів потребує продуманої композиції матеріалу. Мова цього жанру відрізняється діловитістю, ясністю, міткістю.

Слід звернути увагу і на особливості роботи над звітом, на його оперативність, на його якості і недоліки. Наприклад, основним недоліком звітів у деяких районних, міських, обласних газетах, можна віднести реєстрацію різного роду, часом маловажливих зюорів, конференцій, зловживання переліченням прзвищ доповідачів, суха, “казенна” мова. Часом автор не може виділити головного, тематично сгрупувати виступи. Зустрічаються і факти зрізання гострих кутів, завуальовування критики, загальні фрази замість конкретності, деталізації. Іноді є потреба зробити акцент на одному-двох виступах, іноді загально охарактеризувати атмосферу події.

Особливо слід підкреслити необхідність перевірки цифр, фактів, прізвищ, назв для звіту.

 

РЕПОРТАЖ

Цей жанр мало використовувався за часів тоталітареного режиму в силу того, що вся інформація, яка повинна була йти у номер, перед тим мусіла пройти певні ступені перевірки, а за рахунок цього втрачалася оператвність так притаманна репортажеві. Та й взагалі цей жанр був мало використовуваний совітською журналістикою по причині того, що подій, які були дозволені до швидкого і оперативного висвітленння було дуже мало.

На відміну від інших інформаційних жанрів репортаж не просто повідомляє про факти, події, а показує їх через безпосереднє сприйняття автора, нібито відтворюючи картину того, що відбувається. В основі репортажу завжди знаходиться суспільно-значуща подія, яка відбувається на очах у читача, слухача, глядача. Це свого роду історія події.

Характерні особливості жанра – оперативність, динамічність, наочність того, що відбувається, активно діюче авторське “я”, яке допомагає створювати т.зв. “ефект присутності”, дозволяє читачу як би знаходитися поряд з репортером і разом з ним бачити, відчувати подію. Найбільш яскраво авторське “я” виявляється в репортажах, де журналіст не просто очевидець, а учасник подій (коли він міняє професію). Тут вповні доцільні його особисті почуття, думки, які надають матеріалу більшої певності, але у той самий час не затуляють собою головних подій.

Бувають репортажі, де автор не згадує про себе. Однак сам опис події в документально точних і яскравих подробицях переконує читача, що оповідає очевидець. Відібрати такі деталі, не придумуючи їх і не зраджуючи правді життя велика професійна майстерність, якою відрізняються провідні репортери.

Малюючи картину життя, журналіст часто використовує в репортажі елементи інтрв’ю, звіту, замальовки, кореспонденції – вводить в текст невеличкі діалоги, характеристики персонажів, ххні “мікропортрети”, авторські роздуми, підсумки. Розмір репортажу знаходиться у відповідності до значущості події.

ВИДИ РЕПОРТАЖІВ:

- подієвий –найбільш розповсюджений вид репортажв – оперативно відображає суспільно значущі події, які викладаються в хронологічній послідовності.

- Пізнавальний репортаж. У його основі не подія, а тема, яку висвітлює репортер. Це може бути розповідь про будні робітночої бригади, наукової лабораторії, рок-групи тощо. Такі матеріали плануються редакцією заздалегідь, вони не є оперативними, як подієві. Автор у цьому випадку вилаштовує матеріал на свій розсуд.

- Проблемний репортаж несе в собі елементи аналіза події, авторські підсумки та висновки. Для цого автор залучає додаткові факти, цифри, звертається до інших подій. Такий матеріал близький до кореспонденції. За допомогою проблемного репортажу журналісти підіймають актуальні економічні, політичні наукові та ін. питання, загострюючи увагу на них для подальшого більш детального вивчення. Великі можливості дає цей вид жанра для критики недоліків.

Західна журналістика має на репортаж дещо інший погляд і покладає на нього дещо інші завдання.

Репортаж – один з найстарших жанрів сучасної преси. Він пишеться за принципом присутності п’яти відчуттів: зору, слуху, смаку, дотику, запаху. Найперше завдання репортажу – викликати емоційну реакцію у читача.

Репортаж дуже програє, коли він перевантажений інтелектуальними міркуваннями, складними порівняннями, заплутаними асоціаціями. Натомість, він виграє, якщо читач має враження, ніби сам усе бачив, чув, відчував на місці події.

Це видається нескладним на рівні концепції, але є надзвичайно важким для втілення.

Журналісти сьогодні настільки призвичаїлись аналізувати, систематизувати, синтезувати все, що бачать і чують, що часто виявляються нездатними згадати старі добрі навички початкової школи. Тобто – скромно описати, переказати події, лише використовуючи яскраві фарби. Без аналізу й коментарів.

Репортаж – це трансформація події у спектакль, з реальними персонажами, діями, декораціями. Читача треба занурити в цей спектакль, у цю дію, надаючи йому інтелектуально необроблену “сировину” (тут може бути прикладом лимон, про який, наприклад, пише журналіст, і коли про це читає людина в неї аж слинки течуть). Тобто:

- замальовки, зображення зовнішніх деталей;

- звукове тло (грюкіт, тиша, музика, розмови), цитати;

- пахощі;

- смакові якості;

- фізичні відчуття.

Збираючи матеріал для репортажа, журналіст мусить нотувати все, на що він звертає увагу. Нотувати, нотувати, нотувати. Фіксуй щонайбільше деталей, які допоможуть вам потім відтворити атмосферу події. Пам’ятайте, що ці деталі забуваються напрочуд швидко.

Але: репортаж, перевантажений зайвими деталями й подробицями, також буде невдалим. Порівняно з усіма іншими газетними жанрами, репортаж є найближчим за методами роботи до кіно- та телемистецтва. Виїжджаючи до редакції, треба буде змонтувати сюжет. Як на ТБ або в кіно. Максимально уникаючи коментарів та висновків.

 

Не забувайте, що репортаж

 

не єце

-аналіз чи коментар під соусом -справити емоційне враження

“побачене”, на читача, відтворивши

-псевдофілософія, почуття, відчуття на місці події,

-екскурс в історію чи -дати побачити, почути, - тобто

хронологію події, дати пережити те, про що

-опис у стилі “натюрморт”, йдеться,

-хронологічний опис, що потребує:

-розповідь через другі або -простоти

треті рук, -присутності на місці події

-особистий щоденник, -ритмованої розповіді

-вигадки, -впевненості читача в тому, що

-моралізаторство, ви таки були свідком події

-опис в стилі “туристичний гід”, -актуальності

-розслідування, -індивідуалізованості цитат

-інтерв’ю -уточнень

-унікальності самої події

-добре індивідуалізованих

персонажів

-уваги до одної-щонайбільше

трьох дійових осіб

-уваги до одної чи кількох

сценок

-відстороненого погляду на

події

-оригінальності

Є ціла низка подій, яка може стати предметом і звіту, й репортажу. Наприклад, міжнародний ярмарок, обговорення економічного закону в парламенті.

Щоб краще визначитися із жанром, треба поставити собі запитання: яке основне повідомлення я хочу помістити в моєму тексті? Що є, поміж тих інформацій, що я зібрав, найважливішим, найбільш вартим уваги? Якщо це приголомшуючі дані, серйозні зміни в системі державного управління тощо –доречнішим буде звіт. Якщо несподівана поведінка відомого політика, аоказова сценка в кулуарах – рнпортаж.

Звіт дасть точну й відсторонену інформацію. Репортаж передасть менше цифорвих і змістових деталей, але відтворить атмосферу в залі засідання, вималює поведінку тих, чи інших ключових особистостей, передасть настрої з кулуарів.

Кілька зауважень:

- починайте репортаж з видовищної сцени чи з цитати ключового персонажа; відразу – до дії!

- Розподіліть цитати по всьому тексту репортажа;

- Уникайте нагромадження дат, цифр, технічних характеристик;

- Пишіть короткими фразами, особливо на початку та в кінці тексту;

- Віддавайте перевагу дієсловам у теперішньому часі;

- Надайте репортажу ритм, варіюючи “план” (крупний план, віддалений план);

- Гідно представте все, що свідчить про вашу присутність на місці;

- Зконцентруйтесь на одному-двох персонажах, добре індивідуалізованих і ретельно виписаних.