Методичні рекомендації
для організації самостійної роботи студентів
з теми:
«Специфіка мовлення фахівця»
Навчальна дисципліна «Українська мова(за професійним спрямуванням)»
Спеціальність 5.12010102 “Сестринська справа”,
5.12010104 “Стоматологія”
Курс ІІІ (третій)
Кількість навчальних годин 1 година
| Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан |
Харків – 2014 р.
Автор:
Тураєва І.В. – викладач першої категорії
Рецензент:
Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії
Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних
та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист
І. Актуальність теми:
Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на мову своєї професії та види усного професійного спілкування.
Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.
Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.
ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:
формування національно-мовної особистості, ознайомлення студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчання їх професійного мовлення, збагачення словника термінологічною, фаховою лексикою; підвищення загальномовного рівня майбутніх фахівців, формування практичних навичок ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвиток комунікативних здібностей.
| Знати: ¾ поняття “літературна мова”, “мовна норма”, функції мови; ¾ основні умови ефективного мовленнєвого спілкування, композицію публічного виступу; ¾ прийоми мислення, вимоги до мовлення і мислення, як правильно читати й осмислювати прочитане; ¾ сутність, види, завдання етики ділового спілкування, етичні норми та нормативи; ¾ основні функції, рівні ділового спілкування, міжособові стосунки; ¾ мову професії, термінологію свого фаху, джерела поповнення лексики сучасної української літературної мови. Уміти: ¾ здійснювати регламентування спілкування, застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні, доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості; ¾ володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу; ¾ знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми, користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою; ¾ знаходити в тексті і доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників; ¾ перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники. |
IІІ. Матеріали самостійної роботи.
ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
| Дисципліни | Знати | Вміти |
| Українська мова | Мовні норми | Застосовувати мовні норми у мовленні |
| Правознавство | Законодавчі документи щодо державності мови | Застосовувати законодавчі документи |
ІІІ.2. Зміст теми:
Під час опрацювання цієї теми студенти мають звернути увагу на мову своєї професії та види усного професійного спілкування.
Національна мова — універсальна система, в якій живе душа народу, його світ і духовність. Українська мова — це невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва.
Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин, що є відбиттям індивідуальності кожного народу.
Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для фахівців.
Оскільки мова обслуговує не тільки сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, вона обслуговує процеси виробництва. Мова тісно пов'язана із соціальними відносинами, обслуговує їх: вона — знаряддя спілкування і тому є елементом соціальної сфери.
Нині по-новому розглядають питання функції мови. Старий поділ на "інтелігентні" та "неінтелігентні" професії зникає. Основним критерієм стало знання свого фаху, рівень оволодіння професійною термінологією, професійною образністю.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи у країні насичують українську мову новими поняттями, термінами. Разом з підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
Ми є свідками народження нових професій і формування професійної лексики. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах активно вилучаються непотрібні слова, усувається мовне безкультур'я. Помітне збагачення словника різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.
Знати мову професії — означає вільно володіти лексикою свого фаху, доцільно нею користуватися.
Мовні знання розцінюють як компоненти професійної підготовки. В одних професіях, особливо у сфері техніки, мова є головним засобом найменування приладів та предметів, в інших, переважно в гуманітарних наукових закладах, — засобом наукової, освітньої чи виховної роботи.
Оскільки мова є засобом вираження думки, пізнання та діяльності, то правильного професійного спілкування людина навчається все своє життя.
Знання професійної лексики (особливо у сфері техніки) підвищує ефективність праці, допомагає досягти кращих результатів на виробництві, орієнтуватись у складній професійній ситуації та спілкуватися з представниками своєї професії.
ІІІ.3. Рекомендована література:
Основна
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне й непрофесійне спілкування. — Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. — 480 с.
Культура фахового мовлення: навч. посіб. / За ред. Н.Д. Бабич. — Чернівці: Книги ХХІ. 2005. — 572 с.
Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. — К.: Каравела, 2005.
Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура українського фахового мовлення: навч. посіб. — К.: ВЦ “Академія”, 2007. — 360 с.
Український правопис / НАН України. Інститут мовознавства імені О.О. Потебні: Інститут української мови. — стереотип. вид. — К.: Наукова думка, 2003. — 240 с.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / За ред. Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 2000. — 1017 с.
Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: навч. посіб. — К.: Арій, 2008. — 160 с.
Додаткова
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. — 344 с.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: підручник. — К.: Вища школа, 2003. — 462 с.
Мозговий В.І., Семенова Л.П., Лазарева Л.К. Ділова мова у таблицях. — Донецьк: РВ ДонНТУ, 2003. — 106 с.
Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 291 с.
Посібник з теорії і практики ділової української мови / Укладач: Т.М. Антонюк. —Чернівці, 2000. — 57 с.
Словники
Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. — 896 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. — 1736 с.
Головащук І.С. Російсько-український словник сталих словосполучень. — К., 2001.
Головащук І.С. Українське літературне слововживання: Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс, 1996.
Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. — Львів: Фенікс,1996.
Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови: 2-ге вид.,перероб. і доп. — К., 2000.
Івченко А. Тлумачний словник української мови. — Харків: Фоліо, 2001.
Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Я. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. — К.: Довіра, 1996. — 797 с.
Пустовіт Й.О. та ін. Словник іншомовних слів. — К.: Довіра, 2000. — 635 с.
Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. — К.: Наук. думка, 1994.
Словник синонімів української мови: У 2-х томах / Редкол. А.А. Бурячок та ін. — К.: Наук. думка, 2000.
Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоноженко та ін. — К.: Наукова думка, 2003. — 1104 с. — (Словники України).
Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення. Русско-украинский словарь деловой речи. — К.: Вища шк., 2008. — 487 с.
Інформаційні ресурси
.. 1. http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/
2. http://metodportal.net/
3. http://diasporiana.org.ua/
4. http://kultura-movy.wikidot.com/
5. http://www.lib.kherson.ua/ukr-vss.htm
6. http://osvita.ua/
7. http://www.lnu.edu.ua/
ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми:
| Основні завдання | Вказівки | Примітка |
| Питання для самоконтролю | Записати питання та дати повну відповідь | Повна відповідь |
| Правописний практикум | Складіть промову у вигляді тексту публіцистичного стилю | Письмово |
| Перекладіть слова українською мовою | Запишіть подане слово, а потім переклад | Скористайтеся російсько-українським словником |
ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:
А. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:
1. Схарактеризуйте особливості усного публічного мовлення. Назвіть жанри публічних виступів.
2. Назвіть етапи підготовки до публічного виступу. Від чого залежить вибір способу підготовки до публічного мовлення?
3. Як Ви розумієте твердження Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив»? Відповідь обгрунтуйте.
Б. Правописний практикум
1. Творча робота: створіть агітаційну промову за обраним вами фахом, про престиж та перспективи вашої майбутньої професії.
Метою цього завдання є вдосконалювати ораторські знання, підвищувати рівень комунікативної грамотності, виробляти навички культури спілкування, прищеплювати вміння зрозуміло і точно висловлювати свої думки. Виконуючи це завдання, потрібно:
· скласти текст агітаційної промови;
· виступити з цією промовою перед аудиторією.
Обравши з переліку індивідуальну тему доповіді, потрібно написати повний текст виступу за певним планом. Окремо треба виділити вступ, основну частину й висновки промови. В кінці роботи необхідно подати список використаних джерел.
Після основного тексту доповіді обов’язково з нової сторінки треба подати короткі тези, користуючись якими ви зможете виголосити промову на обрану тему.
2. Зробіть риторичний аналіз своєї промови за схемою.
Схема риторичного аналізу промови
1. Як оратор сформував тему, мету, представив предмет?
2. Яка композиція (вступ, основна, заключна частини) тексту і як вона спрямована на досягнення мети?
3. Монолог, діалог, полілог.
4. Логічність, послідовність і доцільність побудови промови.
5. Як сформульовано тези, наскільки вдало вибрано тип аргументації та види доказів?
6. Образна система тексту. Ключові слова.
7. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування голосних і приголосних; вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення).
8. Засоби активізації уваги слухачів.
3.Перекладіть українською мовою, з'ясуйте різницю словосполучень.
Крупним планом, крупный ученый, крупный вопрос, крупные достижения; гражданский кодекс, гражданский долг, гражданский брак, гражданское общество; дружеские отношение, международные отношения, внимательное отношения к людям; общими усилиями, общие вопросы биологии.
В. Практикум з культури мови
Поясніть значення слів, два з них уведіть у речення.
Паритет, дилер, маклер, емісія, консорціум, кон’юнктура, ліцензія, корпорація.
