Єрохін С. А., Нікітін Ю. В., Нікітіна І. В. Концепція професійної мотивації

Концепція професійної мотивації студентів

Як фактору конкурентності на ринку праці

С. А. ЄРОХІН

доктор економічних наук, професор,

ректор Національної академії управління

Ю. В. НІКІТІН

кандидат юридичних наук, професор,

декан юридичного факультету Національної академії управління

І. В. НІКІТІНА

кандидат психологічних наук,

доцент Національного університету харчових технологій

Постановка проблеми. Сучасний ринок праці вимагає нової концепції проD

фесійної підготовки фахівців, яка ґрунтується на його тісній взаємодії з ринком

освіти. Соціально орієнтований спосіб ведення виробництва і бізнесу вимагає

якісно нового рівня професійної мотивації. Сьогодні відповідальність за резульD

тати своєї праці, уміння самостійно здобувати необхідні знання і творчо застосоD

вувати їх на практиці є ключовими умовами професійного і кар’єрного росту моD

лодої людини. Вища професійна освіта є фундаментальною складовою цілісної

системи безперервної професійної освіти у сучасних умовах жорсткої конкуD

ренції на ринку праці. Формування професійної мотивації студента є важливим

фактором його конкурентності. Актуальність цієї проблеми загострюється в умоD

вах системної суспільної кризи. Соціальна незахищеність та економічна неD

стабільність руйнує особистість та може викликати такі негативні явища як алD

коголізм, наркоманія, ігроманія тощо. Сучасні умови вступу до ВНЗ інколи приD

зводять до несвідомого і несамостійного вибору фаху. Тому процес формування

професійної мотивації потребує корекції, управління та інтенсифікації з боку пеD

дагогів, батьків, керівників і суспільства в цілому.

Над цією проблемою працювали відомі вчені А. Ф. Осборн, У. Дж. Гордон,

П. Я. Гальперін, Г. Я. Буш, А. Б. Коваленко, Ж. Піаже, Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк,

С. Д. Максименко, В. О. Моляко, С. Л. Рубінштейн, К. Роджерс, А. А. Новіков.

Проблемі мотивації присвячені праці Х. Хекхаузена, Г. Мюрея, Н. Аха, Д. БрауD

на, Ф. Хоппе, Г. Орлота, А. Бандури, Г. Айзенка, С. Занюка, А. О. Реана,

В. Г. Асеєва, К. Левіна, В. В. Століна та інших.

Однак, сучасні вимоги вирішення даної проблеми потребують нової концепції

професійної мотивації. Модернізація системи освіти України, її адаптація до БоD

лонського процесу, глибока суспільна криза, розширення приватного сектора виD

робництва, тенденції глобалізації та умови ведення бізнесу висувають нові вимоD

ги і критерії до професійної підготовки студентів. Сьогодні недостатньо досліджеD

но можливості і шляхи взаємопроникнення і взаємотрансформації процесів форD

мування професійної мотивації студентів та працевлаштування. Для реалізації

ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

ЮРИДИЧНА НАУКА № 1(1)/2011

діалогу ринку освіти і ринку праці важливо розуміти, що успішність працевлашD

тування випускників ВНЗ визначається ефективністю організації навчальноDвиD

ховного процесу, його спрямованістю на практичні технології ринку праці, якістю

знань студентів, їхнім особистісноDпрофесійним потенціалом, здатним до реалізаD

ції в умовах жорсткої конкуренції. Результативність цього визначається розвитD

ком професійної мотивації та професійним самовизначенням студентів.

Отже, метою статті є системноDструктурний аналіз концептуальних засад

формування професійної мотивації і самовизначення студентів як факторів конD

курентності на ринку праці.

Основні результати дослідження. Мотив походить від старофранцузького

motivus — «спонукання до дії». Мотивація — широке поняття, під яким розуD

міють спрямованість активності особистості. Вона визначає співвідношення диD

намічної та змістовної сторін діяльності і поведінки. Продуктивність діяльності

визначається: поDперше, спрямованістю мотивів, їхнім змістом; поDдруге, ступеD

нем активності і напруженості мотивів, що в цілому складає своєрідність мотиD

вації особистості студента.

Мотиваційний компонент приховує в собі великі можливості успіху та конкуD

рентності у професійній діяльності. Мотиваційна сфера більш динамічна, ніж

пізнавальна та інтелектуальна, що має позитивні і негативні сторони. Якщо нею

не управляти, то може бути регрес мотивації, зниження її рівня і втрачена дієD

вість особистості. Зрозуміло, що у студентському віці формування мотивації поD

винно стати предметом цілеспрямованої систематичної роботи.

Складність цієї проблеми полягає у тому, що на студента діє водночас комD

плекс зовнішніх і внутрішніх мотивів, які не лише доповнюють один одного, але

й вступають у суперечності. Мотивація може проявлятись як стійке утворення

особистості і, як компонент діяльності. Розвиток і формування мотивації відбуD

вається через відповідну організацію і зміст діяльності молодої людини. «ЛюдиD

на, готуючись до певних дій, вчинків, моделює свою поведінку, прагне передбачиD

ти особливості ситуації, в яких має діяти, та її зміни за певних умов. РозглядаюD

чи поведінку конкретної людини, ми звертаємо увагу на стиль, манеру та особлиD

вості цієї поведінки. Звісно, можемо спостерігати лише зовнішні прояви

внутрішнього процесу. Одне з головних місць у цьому прихованому від спосD

терігача процесі належить мотиваційній спрямованості особистості, мотиваційD

ній диспозиції, що складають мотиви дії, актуалізуючись у певних ситуаціях» [3].

Індивідуальні якості студента можуть сприяти чи успіху, чи невдачам у діяльD

ності, що або утворює новий рівень мотивації, або знижує вже утворений у минуD

лих видах діяльності. Професійна мотивація — це сукупність чинників і процесів,

які відбиваючись у свідомості, спонукають особистість до вивчення та ефективD

ної реалізації професійної діяльності. Це — внутрішній спонукаючий чинник

професіоналізму фахівця, його продуктивної професійної діяльності.

Професійна мотивація студентів активно формується на 3D4 курсах навчання,

коли поглиблено вивчаються професійноDзорієнтовані дисципліни та відбуваD

ється реальне знайомство з практикою. Її структурними компонентами є: мотиD

вація ініціації (спонукає до діяльності); мотивація селекції (вибір мети); мотиD

вація реалізації (регулює, контролює реалізацію виконання відповідної дії); моD

тивація постреалізації (завершує виконання дії і спонукає до іншої).

ЮРИДИЧНА НАУКА № 1(1)/2011

ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

Професійну мотивацію можна звести до трьох основних комплексів:

Інтерес. Обов’язок. Самооцінка професійної придатності.

Безпосередній інтерес (виникає на основі привабливості змісту та процесів

конкретної діяльності) включає: професійноDспецифічний інтерес (інтерес до

предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до

результатів, які виражаються у створених продуктах, наданих послугах тощо); заD

гальнопрофесійний інтерес (виникає на основі привабливості найбільш загальD

них властивостей професії); романтичний інтерес (базується на уявленні про неD

звичайність даної професії); ситуативний інтерес (формується на основі випадD

кових, нетипових для даної професії ознак).

Опосередкований інтерес (зумовлений деякими організаційними, соціальниD

ми та іншими характеристиками професії) включає: професійноDпізнавальний

інтерес (базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуD

манітарних та інших процесів і явищ); інтерес до самовиховання (проявляється

у прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктноDціннісних якостей

особистості); престижний інтерес (вибір професії, зумовлений перспективами

професійного росту і престижністю професії у суспільстві); інтерес супутніх

можливостей (відображає прагнення молодої людини задовольнити за допомоD

гою обраної професії певні духовні і життєвоDпобутові запити й потреби (прагD

нення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо); неD

визначений інтерес (в його основі лежить невизначений емоційний потяг до певD

ної професії).

Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення студентом

реальної суспільної користі від своєї участі у даній сфері діяльності, переживання

особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих

моральних та фізичних труднощів. Можна виділити чотири основних груп моD

тивів обов’язку: а) відповідальність по відношенню до повсякденних професійних

обов’язків і вимог; б) прагнення до вдосконалення майстерності в обраній справі;

в) новаторство у праці та організації; г) загально— альтруїстичні прагнення.

Процес формування самооцінки професійної придатності є суперечливим.

Студентові інколи не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі

своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання) або йому важко обрати

професію, яка б відповідала його потребам (дефіцит професійної інформації). З

віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не є процесом, який

розвивається послідовно та інтенсивно [6].

Розвиток професійної мотивації випускників ВНЗ є важливим чинником

успішного працевлаштування. Проблема працевлаштування молоді сьогодні наD

була досить актуального звучання. В Україні діє кілька законів і нормативних

актів, що регулюють питання, які пов’язані з працевлаштуванням випускників

ВНЗ. Це Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку

молоді в Україні» (від 5.02.1993 р., № 2998DXII), «Про зайнятість населення», КоD

декс законів про працю, «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або проD

фесійноDтехнічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавD

цю» (від 4.11.2004 р., № 2150DIV). Однак, вони сьогодні, в умовах суспільної криD

зи, мало допомагають молодим фахівцям влаштуватись на роботу, особливо за

фахом.

Коренем проблем працевлаштування молодих фахівців є їхня низька проD

фесійна мотивація. Причинами цього є: значний відрив змісту навчальних проD

грам від потреб ринку праці, малоефективна короткотривала виробнича практиD

ка, низькій рівень розвитку особистісноDпрофесійних ресурсів та творчого поD

тенціалу студентської молоді тощо.

Зміст освіти, практика і стажування студентів — це лише один напрямок проD

блем, які слід вирішувати. Студентська молодь не має необхідних знань і досвіду,

а багато чого не вміє, бо має низький рівень професійної мотивації, що в резульD

таті призводить до відсутності попиту на молодих спеціалістів. Найбільш

кмітливі, творчі, розумні люди реалізують себе за межами України. Тут залишаD

ються ті, хто знаходиться під патронатом батьків або почувають себе в плані конD

куренції дещо слабкими.

Професійна мотивація неоднорідна, вона залежить від багатьох психоD

логічних і соціологічних факторів, співвідношення між якими визначає система

ціннісних орієнтацій молодої людини. Інтенсивність розвитку професійної мотиD

вації залежить від того, якою мірою система цінностей людини співвідноситься з

системою цінностей суспільства, до якого вона належить [1]. Адекватність вказаD

них цінностей формує творча педагогічна взаємодія, яка базується на таких

принципах формування конкурентної системи мотивації студентів: 1. Принцип

екологічності. Робота зі студентами повинна бути екологічною: бажано уникати

негативних наслідків роботи до початку реальної взаємодії. 2. Принцип техноD

логічності. Робота зі студентами повинна бути технологічною, що передбачає

знання та опору на позитивний досвід студентів, їхні успіхи та позитивні пережиD

вання. 3. Принцип ресурсності або комфортності роботи. Викладач повинен наD

магатись більше часу підтримувати студента у комфортному стані, мінімізувати

дискомфорт за допомогою сучасних технологій психологоDпедогогічного впливу.

4. Принцип конгруентності — збереження цілісності особистості студента, його

позитивної самооцінки та позитивних взаємин педагога зі студентом. 5. ПринD

цип результативності. Допомогти й мотивувати можна того, хто цього хоче. ВиD

кладач зобов’язаний дослідити цілі, запити, базові потреби розвитку особистості

студента. Освіта повинна бути спрямована на саму людину, її індивідуальний

розвиток, забезпечення базових потреб особистості студента (у самоствердженні,

у повазі, позитивному ставленні і любові, визнанні та успіху на соціальному

рівні, у самовизначенні та самореалізації). Слід підкреслити, що забезпечення

потреб вимагає також нового підходу: забезпечення не через їхнє безмежне зросD

тання, а через відповідальне обмеження, міра якого встановлюється індивідуD

альністю молодої людини. 6. Принцип оперативності і мобільності. Потрібно

постійно проводити моніторінг ефективності форм, методів та технологій. ВчасD

но відмовлятись від малоефективних і повільно діючих засобів педагогічно —

професійного впливу.

Для забезпечення стійкої професійної мотивації студентів фахівців визначаD

ють такі соціоDпсихологічні умови: формування (і підтримування) прагнень стуD

дентів виявити свої можливості і ствердити себе через навчальноDпрофесійну

діяльність. Із цією метою можна застосувати: детальне ознайомлення з майбутD

ньою професійною діяльністю та її суспільною значущістю, з сучасними вимогаD

ми, які вона висуває до знань, умінь і якостей особистості фахівця; створення

ЮРИДИЧНА НАУКА № 1(1)/2011

ПРОБЛЕМИ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

уявлень про модель особистості успішного професіонала з обраного фаху, усвідоD

млення ближніх і перспективних цілей професійного навчання; розвиток позиD

тивної «ЯDконцепції» та адекватної професійної самооцінки студента; формуванD

ня ціннісних орієнтацій; вироблення у студентів потреб і вмінь самостійно праD

цювати з різними джерелами інформації, оволодівати інформаційними техноD

логіями і творчо застосовувати знання на практиці; забезпечення умов для самоD

пізнання, самовиховання, самовдосконалення; підтримання допитливості й

«пізнавального» психологічного клімату в студентській академічній групі.

Як наслідок, у студентів формується життєво часова перспектива, ідентиD

фікація з успішною професійною моделлю фахівця, уявлення про себе у майбутD

ньому в ролі відповідального виконавця професійної діяльності [7].

Ефективність формування у студентів високого рівня професійної мотивації

визначається такими умовами: навчання на оптимальному рівні складності, який

визначається вимогами навчальної програми, а також властивостями і можливоD

стями зони актуального й найближчого розвитку кожного студента; індивідуD

алізація процесу навчання, щоб надати можливість кожному студентові пережиD

ти й відчути власний досвід; використання педагогічної й моральної оцінок як

об’єктивного показника індивідуальних досягнень студента, а не засобу його заD

охочення чи покарання; заснування професійноDзорієнтованих центрів для робоD

ти майбутніх фахівців без відриву від навчання (студентська юридична клініка,

бізнесDінкубатори для молодих підприємців, навчальноDпрактичні семінари та

тренінги за типом «IBM» для успішних управлінців тощо).

За дослідженнями фахівців це у 2D2,5 рази зменшує плинність кадрів; на 10D15%

підвищує продуктивність праці; у 1,5D2 рази знижує вартість підготовки кадрів [2].

Під час навчання у ВНЗ неодноразово відбувається корекція професійної моD

тивації студентів. Для педагогічного управління цим процесом необхідно акD

тивізувати професійне самовизначення студентів.

З метою управління та активізації професійного самовизначення студента виD

кладач повинен організувати систему психологоDпедагогічної підтримки цього

процесу. Для цього: 1) сформувати у студента установку на власну активність і

самопізнання як основу професійного самовизначення; 2) ознайомити зі світом

актуальних професій, потребами ринку праці, вимогами професійного успіху;

3) забезпечити самопізнання та сформувати позитивний «ОбразDЯ», як суб’єкта

майбутньої професійної діяльності; 4) сформувати вміння співвідносити «ОбD

разDЯ» з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створюваD

ти на цій основі професійний план, перевіряти його і вносити відповідну корекD

цію; 5) сформувати вміння аналізувати різновиди професійної діяльності, врахоD

вуючи їхню спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до люD

дини; 6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних

видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб; 7) забезпеD

чити розвиток професійно важливих якостей особистості; 8) сформувати мотиD

вацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову

діяльність; 9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні

потреби та цінності, які співвідносяться із цінностями суспільства [5].

Показники сформованого професійного самовизначення: інформованість

студента про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і

умови праці з обраної професії; сформованість професійних інтересів і намірів;

сформованість мотивації професійного успіху; наявність спеціальних здібностей;

наявність практичного досвіду в обраній сфері діяльності; узгодження інтересів,

здібностей і нахилів з вимогами професії; відповідний стан здоров’я, відсутність

протипоказань щодо фаху.

Наприклад, професійна підготовка юристів вимагає таких специфічних якосD

тей особистості: оптимальне співвідношення реактивності (імпульсивності) та

активності; пластичність психічних процесів; знижений рівень тривожності; сенD

ситивність — нервовоDпсихічну чутливість до зовнішніх подій; резистентність —

опір внутрішнім та зовнішнім умовам, які перешкоджають діяльності; толеD

рантність; професійну відповідальність за результат діяльності; почуття соборD

ності; креативність тощо [4].

Надзвичайно важливо для майбутніх фахівців набути особистісного сенсу

майбутньої діяльності, який поєднує розум, почуття і волю та встановлює позиD

тивний взаємозв’язок між їхніми професійними здібностями й можливостями та

діловим і бізнесовим успіхом.

Висновки. Сучасна парадигма освіти, яка регулюється «невидимою рукою»

сучасного ринку праці, повинна бути спрямована на розвиток особистісноDпроD

фесійного потенціалу конкурентного фахівця на основі розвитку його проD

фесійної мотивації успіху. Освітня діяльність вищої школи повинна спрямовуваD

тись на формування і збагачення мотивів творчої професійної діяльності майбутD

нього фахівця та інтеграцію їхньої теоретичної підготовки і практичної діяльD

ності. Розвитку професійної мотивації і творчої активності студента сприяє реD

алізація професійної спрямованості навчання всіх курсів дисциплін, належна орD

ганізація навчальних і виробничих практик, адекватна система взаємин виклаD

дачів зі студентами, якісна підготовка курсових, дипломних і магістерських

робіт, психологічна безпека і свобода особистості, активна науковоDдослідницька

діяльність студентів, а також заснування в умовах ВНЗ професійноDзорієнтоваD

них центрів для роботи майбутніх фахівців без відриву від навчання. У НаціоD

нальній академії управління інтенсивно реалізовуються проекти: студентська

юридична клініка, бізнесDінкубатори для молодих підприємців, навчальноDпракD

тичні семінари та тренінги за типом «IBM» для успішних управлінців та інші.

Проведений системно–структурний аналіз концептуальних засад формуванD

ня професійної мотивації студентів і розвитку їхнього професійного самовизнаD

чення як факторів конкурентності на сучасному ринку праці, дозволяє вивчити

наступні психологоDпедагогічні умови забезпечення стійкої професійної мотиD

вації студентів. 1. Формування (і підтримування) прагнень студентів виявити і

ствердити себе через навчальноDпрофесійну діяльність. Як наслідок, у студента

формується життєвочасова перспектива, самоідентифікація з успішним проD

фесіоналом, ставлення до себе як до відповідального управлінця фахової діяльD

ності. 2. Мінімізація високої особистісної і ситуативної тривожності окремих

студентів, їхньої невпевненості щодо майбутньої професійної діяльності, шляхом

активізації розвитку професійних якостей, здібностей до саморегуляції. 3. СтвоD

рення для студентів ситуацій успіху на високому рівні реалізації здібностей, а не

на рівні зниження вимог і домагань. Навчання набуває життєвого сенсу, якщо

приносить задоволення, переживання успіху, усвідомлення свого особистісного

зростання. 4. Підпорядковування процесу формування у студентів високого

рівня мотивації професійного досягнення таким критеріям: успішне навчання на

оптимальному рівні складності, який визначається вимогами навчального курсу,

а також можливостями зони актуального й найближчого розвитку кожного стуD

дента; індивідуалізація процесу навчання; об’єктивність педагогічної й моральної

оцінок як показника особистісних досягнень студента, а не засобу його заохоченD

ня або покарання.

У соціальному аспекті для формування мотивації успіху у творчій професійD

ній діяльності, на наш погляд, необхідно: 1) проводити спеціалізацію студентів

на другому курсі навчання ВНЗ. Запровадити введення практичноDспрямованих

спецкурсів з можливостями студентів обирати дисципліни за власними бажанD

нями; 2) підсилити практичну спрямованість підготовки студентів шляхом заD

провадження занять з аналізом і вирішенням актуальних робочих ситуацій, треD

нінгів професійної майстерності; 3) для старшокурсників ввести у навчальний

план моделювання ділових перемовин з бізнесDпартнерами, ділові ігри тощо;

4) запровадити вибіркові профільні дисципліни за вимогами практики, бізнесу і

за запитами роботодавців; 5) вдосконалити систему проходження виробничої

практики, впроваджувати невідривну від навчального процесу практику у проD

фесійноDзорієнтованих центрах роботи майбутніх фахівців; 6) уніфікувати вимоD

ги ринку праці з критеріями якісної підготовки фахівців; 7) запровадити провеD

дення науковоDпрактичних семінарів з актуальних проблем фахової діяльності та

розвитку певної галузі господарства за участі адміністрації, професорськоDвиклаD

дацького складу ВНЗ, вчених, студентів, фахівців, бізнесменів, роботодавців і

підприємців.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Єрохін.С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико_

методологічний аспект) / Наукова монографія / — К.: Світ знань, 2002. — 528 с.

2. Занюк С. Психологія мотивації. — К.: Ельга, 2001. — 351 с.

3. Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості / Соціальна психоло_

гія. — 2006. — № 2 (16). — С. 134_141.

4. Нікітін Ю. В. Методологія інтенсифікації навчального процесу правознавців в

контексті реформування законодавства про освіту України // Проблеми мо_

дернізації та систематизації законодавства про освіту України. Матеріали НПК, НУ

«Києво_Могілянська академія». — К.: Нора_Друк, 2010. — С. 130_133.

5. Нікітіна І. В. Суб’єктне самовизначення молодої людини в період повно_

ліття. — К.: КНТ, 2008.— 192 с.

6. Подоляк Л. Г., Юрченко В. І. Психологія вищої школи / — К.: Каравела,

2008. — 352 с.

7. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижений. — СПб.: Речь, 2001. — 240 с.

Єрохін С. А., Нікітін Ю. В., Нікітіна І. В. Концепція професійної мотивації