Сутність та зміст принципу науковості

Зупинимося на з’ясуванні сутності та змісту принципу науковості, як одного з важливіших дидактичних принципів у професійній освіті.

«Принцип науковості означає опору на науку як джерело системи фактів, понять і закономірностей, досліджуваних у навчальних закладах з відповідних предметів, і проявляється насамперед у відборі навчального матеріалу й застосовуваних методах навчання» [20, с. 555]

«Його сутність – всі факти, знання, положення і закони, що вивчаються, повинні бути науково правильні, так само як і спосіб обґрунтування положень і законів та формування понять у процесі навчання. Реалізація цього принципу передбачає вивчення системи важливих наукових положень і використання у навчанні методів, близьких до тих, якими послуговується певна наука. Він вимагає розкриття причинно-наслідкових зв’язків явищ і подій; демонстрації могутності досягнень людських знань і науки та ознайомлення з методами науки, пізнання; розкриття історії розвитку науки, боротьби тенденцій; орієнтації на міждисциплінарні наукові зв’язки» [6, с. 117].

«Принцип науковості полягає у тому, що навчальний матеріал, який складає зміст навчання, повинен (до певної міри) відповідати рівню сучасної науки, подаватись учням в певній (дидактичній) системі, що відображає наукову систему, в певній послідовності, що зберігає зв’язки понять, тем, розділів всередині кожного предмету, а також міжпредметні зв’язки» [9, с. 3].

Безумовно, механічне перенесення системи науки у навчання взагалі неможливе. Наукова система піддається спеціальній дидактичній обробці, в результаті якої утворюється певна дидактична система – навчальний предмет. Побудова будь-якої подібної системи вимагає чіткої відповіді на три основні питання «Навіщо треба навчати? Чому навчати? Як навчати?».

Відповідаючи на ці питання, необхідно з’ясувати й те, до якої міри потрібна реалізація принципу науковості. На перший погляд принцип науковості суперечить вимогам доступності, але якщо розібратися докладніше, то виявляється, що доступність виступає свого роду «мірою науковості» в тих методичних системах, що розробляються для навчання учнів.

Так, зокрема, підвищення рівня науковості без врахування вимог доступності при реформуванні в 60-х роках змісту навчання призвело до суттєвого ускладнення навчального матеріалу, перевищивши в ряді випадків припустиму (стимулюючу й розвиваючу) міру труднощів. І лише згодом, в результаті серії авторських доопрацювань змісту підручників, змін і уточнень методики викладання окремих питань курсу навчання вдалося досягти відчутних позитивних результатів.

Звичайно, в різних системах навчання принцип науковості може реалізовуватися по-різному, але за будь-яких умов регулювання відбувається через певні частково-дидактичні механізми і спирається на результати навчальної діяльності.

Учні мають засвоювати достовірні, науково обґрунтовані факти, явища, процеси, розуміти сутність науково обґрунтованих законів, особливості розвитку і становлення наукових відкриттів, володіти методами наукових досліджень, знайомитися з різними напрямами наукових пошуків у тій чи іншій галузі знань, знайомитися з перспективами розвитку наукових гіпотез. Необхідно формувати пізнавальні інтереси в учнів, навчити їх володіти сучасними методами досліджень, систематично залучати до різних форм наукових пошуків, стимулювати інтерес до таких видів діяльності.

Працюючи над реалізацією вимог принципу науковості, не можна обмежуватися лише орієнтацією на зміст підручників і навчальних посібників. В умовах дії наукового "вибуху" обсяг інформації у всіх сферах науки подвоюється в середньому через 7-8 років, а в окремих галузях – значно швидше. Навіть найновіші навчальні посібники не завжди містять найновішу наукову інформацію, оскільки їх підготовка і видання займають чимало часу і матеріал може застаріти до моменту виходу книги в світ. Тому з погляду вимог принципу науковості викладачу необхідно постійно стежити за новітньою науковою інформацією, систематизувати її і в рамках робочої програми з конкретної дисципліни знайомити з нею учнів, давати їм завдання самостійно опрацьовувати нові наукові джерела [3 с. 57].

Основні вимоги реалізації принципу науковості. Перш за все до змісту освіти й навчання мають входити тільки наукові знання. Тобто, все, що пропонується для засвоєння, повинно мати якість науковості. Якщо не за формою, то за суттю і змістом воно має бути таким, яким його відкрила наука, а практика перевірила і підтвердила, що знайшло своє застосування у природі, житті, техніці, в економіці тощо.

Однак шлях розвитку науки не завжди простий і прямолінійний. Згадаймо хоча б історію розвитку хімії як науки. Понад сотню років у цій історії належить віддати алхімії. Ура­хування співвідношення історичного й логічного у змісті та процесі навчання є необхідною педагогічною умовою освіти й навчання та ста­новить одну з вимог принципу науковості.

Суть ще однієї вимоги науковості полягає в такому. На кожен еле­мент системи навчання вимога науковості накладає певні обмеження. Розглянемо це детальніше. Очевидно, обмеження або певна вимога накладається не тільки на кожен елемент дидактичної системи як складової дидактичного цик­лу, а й на викладача й учня, які замикають цей цикл, а також на ті відно­шення, які виникають між елементами дидактичної системи і всього циклу.

Вимога науковості стосовно викладача зводиться до необхідності володіння ним науковими знаннями свого предмета і самого проце­су навчання, тобто психолого-педагогічними знаннями і вміннями.

Вимоги, які продукуються науковістю, такі: достовірні й об’єктивні знання задатків особистості, його здібностей, наявного рівня розумового розвитку і фонду фактологічних знань, тобто зони актуального роз­витку, а також зони ближнього розвитку [2, с. 31].

Реалізуючи принцип науковості, необхідно навчати на основі новітніх досягнень педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду; наполегливо впроваджувати в практику рекомендації щодо наукової організації педагогічної праці; з огляду на новітні досягнення дидактики і психології навчання розумно використовувати логіку не тільки індуктивного, але й дедуктивного навчання, сміливіше вводить абстракції, які надають можливість глибше зрозуміти конкретне; розкривати логіку навчальної дисципліни, яка забезпечує з перших кроків її вивчення надійну основу для підведення до нових наукових понять; виховувати в учнів діалектичний підхід до предметів і явищ, що вивчаються, формувати елементи наукового діалектичного мислення.

У методах викладання потрібно віддзеркалювати методи наукового пізнання, розвивати мислення учнів, підводячи їх до пошукової, творчої роботи; систематично інформувати своїх учнів про нові досягнення в науці, техніці, культурі; пов’язувати нові досягнення із системою знань, що формується в учнів; розкривати генезис наукового знання, послідовно реалізувати вимоги історизму в навчанні; намагатися ознайомити учнів з біографіями видатних учених, їхнім внеском у розвиток науки; розкривати перед учнями методи і методологію наукового пізнання, показувати залежність результатів від методів навчання; застосовувати новітню наукову термінологію, не користуватися застарілими термінами, бути обізнаними з останніми науковими досягненнями у галуззі своєї навчальної дисципліни; домагатися, щоб учні засвоювали нові поняття і терміни в єдності з науковими теоріями, законами; у зв’язку з постійно зростаючим потоком наукової інформації головну увагу приділяти ключовим проблемам науки, розкривати перед учнями основні ідеї наукових досягнень, привчати їх стежити за науковою інформацією, заохочувати колективне обговорення науково-технічних і соціальних проблем; не обходити спірні наукові проблеми, у доступній формі розкривати їхній зміст і перспективні шляхи вирішення, якщо дозволяють умови, організовувати дискусію; розвивати науково-дослідну роботу учнів; ознайомлювати їх з технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв’язування винахідницьких завдань, опрацьовувати першоджерела і довідкові матеріали.

Висвітлюючи нові досягнення в науці і техніці, не забувати розповідати про удосконалення технології навчання, розкривати складності навчальної праці і способи підвищення її ефективності за рахунок використання нових методів навчання і впровадження нових засобів і технологій. Допомагати учням опановувати теорію і практику наукової організації праці, вчіть їх застосовувати найбільш продуктивні й економічні методи роботи, аналізувати, прогнозувати і планувати свою діяльність [1, с. 45].

Отже, згідно з принципом науковості зміст професійної освіти мають складати тільки наукові знання, тобто зміст повинен мати якість науковості, враховувати співвідношення логічного та історичного. На­уковим має бути і процес навчання.