Економічна криза 1900 – 1903 рр

Лекція 1

Тема. Вступ. Україна на початку ХХ століття

План

1. Політичний і соціально – економічний розвиток України у складі Росії та Австро – Угорщини

2. Проблеми становлення та консолідації української нації. Процес політизації українського суспільства та визвольного руху

3. Політичні партії та їх практична діяльність у створенні державності

4. Розвиток культури на початку ХХ ст. Освіта. Наука. Видатні вчені. Українська преса та видавництва

5. Здобутки майстрів літератури і мистецтва

6. Духовні цінності українців. Церковне життя

Політичний і соціально – економічний розвиток України у складі Росії та Австро – Угорщини

У складі Російської імперії:

На початку ХХ ст. майже 21 % усієї промислової продукції Російської імперії вироблялося в Україні. Заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського виробляли близько 60 % цукру – рафінаду Російської імперії.

В Україні у 1913 р. вироблялося: 69 % загальноросійської продукції чавуну; 57 % - сталі; 58 % - прокату; 20,2 % усієї продукції машинобудування та металообробної промисловості Росії.

На Україну припадало 70 % усього видобутку сировини імперії та всього 15 % її потужностей у виробництві готових товарів.

Особливості економічного розвитку України:

- Темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам’яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі.

- За рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях Україна була лідером у Російській імперії і посідала одне із перших місць у світі. Найвища концентрація промислового виробництва зосереджувалася у великих промислових центрах Східної України та містах Півдня – Катеринославі, Одесі й інших.

- В Україні існувала нерівномірність економічного розвитку окремих регіонів (найвищим був розвиток Півдня України, значно відставало Правобережжя).

- Розвиток економіки та культури стримувався політичним, соціально – економічним та національним гнобленням.

- Україна не була окремим, самостійним економічним регіоном, а входила до складу загальноімперської економіки.

Концентрація виробництва – зосередження виробництва на великих підприємствах.

Спільні риси економічного розвитку:

- Широке проникнення іноземного капіталу;

- Висока концентрація виробництва;

- Утворення монополій;

- Спеціалізація районів;

- Боротьба двох тенденцій у сільському господарстві: американського (фермерського) і прусського (буржуазно – поміщицького) шляхів розвитку.

На західноукраїнських землях:

У промисловості переважали дрібні підприємства.

У 1902 р. 94 % промислових підприємств Галичини налічували до 5 робітників, тут діяло лише 5,5 % двигунів, що функціонували в імперії.

Із західноукраїнських земель вивозили сировину до метрополії на переробку. Сировина становила 90 % усього експорту із західноукраїнських земель в інші країни.

Найрозвиненішими галузями економіки бул - и: нафтова (давала 5 % світового видобутку нафти), деревообробна, горілчана, видобуток солі,гірського воску.

Залишалося поміщицьке землеволодіння. Понад 40 % орних земель належало 2400 землевласникам. Існувало малоземелля і безземелля, що спричинило велику еміграцію населення за океан.

Економічна криза 1900 – 1903 рр.

Економічна криза – тимчасове падіння, спад виробництва.

Криза в українських губерніях була глибшою і тривалішою, ніж у країнах Західної Європи.

Причини:

- Важка промисловість України дуже залежала від залізничного виробництва, а воно в роки кризи скоротилося.

- Цукрова промисловість була однією із провідних галузей України, а на складах цукрових заводів накопичилося понад 6 млн. нереалізованого цукру.

- Відбулося збідніння значної частини населення, що призвело до зменшення його купівельної спроможності.

Криза охопила найголовніші галузі промисловості України, де набула найбільшої гостроти: металургійну, кам’яновугільну, залізорудну, цукрову.

Знизилися ціни на вугілля, залізо, чавун.

Зупинилося багато заводів, шахт, продукція яких не мала збуту, понад 100 тис. робітників України стали безробітними.

Із 79 копалень Криворіжжя працювало лише 41.

Економічна криза призвела до:

- Різкого скорочення виробництва в Україні (на 20 – 30 %);

- Масового безробіття (100 тис. осіб);

- Посилення експлуатації та зубожіння широких народних верств;

- Загострення конкуренції;

- Розорення дрібних підприємств (було закрито 3 тис. підприємств);

- Посилення позицій великих підприємств;

- Інтенсивного процесу концентрації промисловості.

Концентрація промисловості – зосередження виробництва на великих підприємствах.

Заходи уряду щодо виходу із кризи:

У 1902 р. в Україні створено Комітет державних замовлень, який:

- Розміщував державні капіталовкладення у синдикати;

- Розширював державні замовлення на продукцію, переважно важкої промисловості;

- Давав експортні премії тим виробникам, які вивозили свою продукцію за кордон за низькими цінами, що робило її конкурентоспроможною.

Утворення монополістичних об'єднань:

Монополії – великі об'єднання банкірів, промисловців, торговців, які виникають за умов посилення конкурентної боротьби для концентрації капіталів, щоб узгоджувати дії підприємців із виробництва і збуту товарів для одержання максимальних прибутків.

Форми таких об'єднань:

Картелі – підприємці, які виробляють однорідну продукцію, укладають угоду про розміри виробництва, поділ ринків збуту своїх товарів, рівень цін на товари тощо, зберігаючи при цьому свою виробничу і комерційну самостійність.

Синдикати – об'єднання підприємців у сфері збуту своїх товарів; вони втрачають комерційну самостійність за збереження виробничої та юридичної самостійності підприємств, що належать до нього.

Трести – одна із форм монополій, за яких відбувається повне злиття окремих підприємств однієї галузі, як у сфері виробництва, так і в сфері збуту своїх товарів.

Корпорації – підприємства (промислові, торговельні), капітал яких утворюється за пайової участі підприємців.

Монополізація промисловості України – закономірний результат ринкової конкуренції, яка вела до розорення дрібних і середніх підприємств.