Вібрація – це процес розповсюдження механічних коливань в пружнім середовищі

Джерелами вібрації є:

– розбалансування деталей, що обертаються;

– потужні удари пресових установок;

– коливальні процеси масивних тіл;

– робота ручного електроінструмента, тощо.

Вібрація негативно впливає на організм людини та спричиняє руйнівну дію на будівлі, устаткування і механізми. Особливу небезпеку вібрація спричиняє в умовах виникнення резонансу.

Основними характеристиками вібрації є:

– частота коливань – f (Гц);

– амплітуда зміщення – А (мм);

– вібраційна швидкість – V (м/с);

– вібраційне прискорення – а (м/с2).

Основна частота гармонічних коливань вібрації визначається формулою:

f = n/60 (Гц).

де n – число обертів за хвилину.

Віброшвидкість і віброприскорення визначаються:

V = 2πƒА = ωА (м/с);

а = (2πƒ)²А (м/с²).

Саме віброшвидкість і віброприскорення шкідливо впливають на організм людини і спричиняють руйнівну дію будівель, споруд і устаткувань.

Негативна дія вібрації на людину оцінюється логарифмічною одиницею рівнем вібрації (L, дБ ), визначеною через віброшвидкість і віброприскорення:

L_v= 20 lg (V / V₀), м/с;

L_a= 20 lg (a / a₀), м/с².

де: V₀= 5 ·10 ^–8(м/с), а₀= 3 · 10 ^{– 4}(м/с²) – порогові значення

віброшвидкості і віброприскорення.

В залежності від способу дотику людини до устаткування вібрація поділяється на:

– загальну, що передається на все тіло людини;

– локальна, що передається людині на окремі ділянки її тіла;

– комбіновану, одночасна дія загальної і локальної вібрації.

За джерелами виникнення вібрація поділяється на:

– транспортну – вібрація в наслідок руху транспортних засобів;

– транспортно-технологічну – вібрація механізмів і обладнання, що встановлені на транспортних засобах; і не мають капітальної основи (екскаватори, автокрани, бурильні установки, тощо);

– технологічну – вібрація стаціонарних станків і верстатів, що встановлені на капітальному фундаменті.

Загальна вібрація (при систематичній дії) викликає:

– порушення дії нервової, вегетативної та серцево-судинної систем;

– розлад вестибулярного механізму;

– захворювання органів травлення.

Локальна вібрація спричиняє:

– спазми судин рук, передпліччя і серця;

– порушує дію периферійного кровообігу і нервової системи;

– занижує рухливість суглобів.

Тривала дія загальної і місцевої вібрації може викликати вібраційну хворобу неврит. Це стійке і незворотне порушення фізіологічних функцій організму людини, що проявляється у вигляді: онімінні пальців рук; постійному головокружінні; болі в кистях рук і передпліччі; судороги; заниження працездатності; підвищення чутливості до переохолодження; безсоння і погане самопочуття.

Така вібраційна хвороба відноситься до професійного захворювання, і ефективне лікування від неї можливе лише на ранній стадії. В противному випадку вона викликає незворотні зміни в організмі людини, що призводить до інвалідності.

НОРМУВАННЯ ВІБРАЦІЇ

Профілактика впливу вібрації на організм людини включає ряд заходів технічного, санітарно-гігієнічного і лікувально-профілактичного характеру. Основу цих заходів складають гігієнічне і технічне нормування вібрації.

Гігієнічне нормування вібрації – це усунення шляхів передачі вібрації від джерела її виникнення до робочих місць, та обмеження контакту працівників з вібруючими поверхнями.

Технічне нормування вібрації – це заниження рівня вібрації в самих джерелах її виникнення.

Нормування вібрації здійснюється в октавних смугах з середньо- геометричними значеннями частот: 1; 2; 4; 8; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц, для терміну 480 хв (8 годин) робочого часу згідно ГОСТ 12.1.012-90.