Кафедра фізичного виховання
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедри фізичного виховання
І.П. Радомський
____.________________ 20___ року
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни «Основи охорони праці»
ТЕМА № 5. Гігієна праці та виробнича санітарія
Навчальний час 2 години
Для студентів
Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ
Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри «___» ________________ 2013 року
протокол № ___
Київ - 2013
Вид лекції: Лінійна (ступенева).
Дидактичні цілі:
1. Навчальні: Допомогти обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачається програмою навчальної дисципліни та слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу. Довести до студентів нормативні положення з питань охорони праці в Україні.
2. Розвиваючі: Розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостереження, активність, творчість і самостійність студентів та прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.
3. Виховні: Сприяти формуванню у студентів наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особливості, вихованню колективу. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечуючі дисципліни: Безпека життєдіяльності, Цивільний захист, Трудове право.
Забезпечувані дисципліни: Охорона праці в галузі.
Навчально-методичне забезпечення лекції:
Наочність: слайди, презентації.
Технічні засоби навчання: проектор.
П Л А Н Л Е К Ц І Ї:
1. Класифікація умов праці, пільги і компенсації за шкідливі умови праці.
2. Нормування параметрів повітря робочої зони.
3. Освітлення виробничих приміщень.
4. Захист працівників від шуму та промислової вібрації.
Рекомендована література:
1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.
2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
3. Кодекс законів про працю.
Класифікація умов праці, пільги і компенсації за шкідливі умови праці
Гігієна праці та виробнича санітарія – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на:
– оздоровлення умов праці,
– усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,
– попередження нещасних випадків та професійних захворювань.
Умови праці – це сукупність виробничих факторів, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності.
Небезпечний виробничий фактор – це негативні умови праці, які призводить до травмування працівника, або до іншого раптового погіршання його здоров’я.
Шкідливий виробничий фактор – це негативні умови праці, що призводять до поступового захворювання працівника, та заниження його працездатності.
Нещасний випадок на підприємстві – це раптова дія на працівника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним трудових обов’язків.
Професійне захворювання – це патологічна зміна стану здоров’я працівника пов’язана з постійним впливом на нього шкідливих виробничих факторів, або з надмірним його трудовим перевантаженням.
Виробничо-обумовлені захворювання – це звичайні захворювання, які частіше виникають у працівників з тяжкими і шкідливими умовами праці, і у яких від цього гірше проходить процес видужування.
За природою дії небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні, та психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74).
Фізичні небезпечні і шкідливі фактори – це:
– рух автомашин і різноманітних механізмів;
– рухомі частини виробничого обладнання;
– підвищення запиленості і загазованості виробничого середовища;
– підвищення рівня шуму, вібрації, та різного роду випромінювань;
– підвищення напруги електричного та магнітного поля;
– недостатня освітленість робочої зони, і таке інше.
Хімічні небезпечні і шкідливі фактори – це хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:
– загально токсичні;
– подразнюючі;
– сенсибілізуючі (що занижують чутливість);
– канцерогенні (що викликають виразкові хвороби [рак]);
– мутагенні (що змінюють клітинну структуру [мутація]);
– що впливають на репродуктивну функцію.
Біологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:
– патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);
– продукти їх життєдіяльності;
– макроорганізми (рослини, комахи, тварини).
Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:
– фізична втома працівника (статична і динамічна);
– нервово-психічне (розумове) перевантаження організму;
– монотонність праці;
– емоціональні спалахи працівника.
КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ
Для оцінки умов праці законодавством України розроблена “Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливих і небезпечних виробничих факторів та тяжкості і напруженості трудового процесу”. (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. №528).
Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на 4 класи:
1 клас – оптимальні умови праці – при яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й утворюються посилання для підтримки високого рівня їх працездатності.
2 клас – допустимі умови праці – коли рівні шкідливих і небезпечних факторів не перевищують гігієнічних нормативів, а працездатність працівника відновлюється за термін необхідного відпочинку без негативного впливу на стан його здоров’я.
3 клас – шкідливі умови праці – коли шкідливі фактори перевищують гігієнічні норми, та негативно впливають на організм працівника.
3-й клас умов праці поділяється ще на 4 ступені шкідливості:
І ступінь (3.1) – коли працездатність працівника не в повній мірі відновлюється за термін відпочинку до наступної зміни, що збільшує ризик погіршення його здоров’я.
ІІ ступінь (3.2) – коли шкідливі фактори на протязі перших 10 років їх дії призводять до виробничо-обумовлених захворювань працівника без втрати його професійної працездатності.
ІІІ ступінь (3.3) – коли шкідливі фактори призводять до професійних захворювань з втратою фахової працездатності працівника в період активної його трудової діяльності.
ІV ступінь (3.4) – коли шкідливі фактори призводять до тяжких форм професійного захворювання з повною втратою будь якої трудової діяльності працівника.
4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – коли на протязі однієї зміни рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів становлять надмірну загрозу для життя і здоров’я працівника (ризик тяжких захворювань, отруєнь, каліцтва, або смерті).
Оцінка умов праці базується на диференційному аналізу усіх виробничих факторів, які мають місце у даній робочій зоні. До таких виробничих факторів відносяться:
– мікроклімат виробничого середовища;
– важкість і напруженість праці;
– вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;
– ступінь освітленості робочого місця;
– рівень шуму і промислової вібрації;
– інфразвук та ультразвук;
– іонізуюче та електромагнітне випромінювання;
– аероіонізація;
– дія біологічних чинників.
Для усіх цих факторів “Санітарні норми і правила” містять таблиці гігієнічної класифікації умов праці, які мають форму:
Виробничий фактор | Клас умов праці | ||||||
1 клас оптимальний | 2 клас допустимий | 3 клас (шкідливий) | 4 клас небезпечн | ||||
3.1 | 3.2 | 3.3 | 3.4 | ||||
1. Мікроклімат. 2. Шум. 3. Вібрація. 4. Освітленість і так далі. |
Пільги та компенсації за шкідливі і важкі умови праці
Ст. 7 Закону України “Про охорону праці” передбачає наступні пільги і компенсації деяким категоріям працівників за шкідливі та важкі умови праці:
– видача молока та лікувально-профілактичного харчування;
– забезпечення газованою солоною водою;
– перерви у роботі для обігрівання і відпочинку;
– скорочення робочого часу;
– щорічні додаткові відпустки;
– підвищена оплата праці;
– пільгові пенсії.
Видача молока здійснюється на основі “Переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендовано вживати молоко або інші молочні продукти” (наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 4 листопаду 1987 р. № 4430);
Молоко видається по 0,5 л за зміну у лише у робочі дні.
Забороняється видавати молоко за декілька змін наперед або за попередні дні, чи заміняти його іншими не молочними продуктами, або компенсувати грошима.
Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам згідно “Переліку виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці” (Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 р № 4/П-1).
Лікувально-профілактичне харчування готується згідно спеціальних “Раціонів лікувально-профілактичного харчування і вітамінних продуктів”, а видається згідно “Правил видачі лікувально-профілактичного харчування”.
Працівникам, що отримують лікувально-профілактичне харчування, молоко за шкідливі умови праці не надається.
забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємства, і здійснюється за його рахунок.
Основою для цього є Постанова Секретаріату ВЦРПС “Про забезпечення робітників гарячих цехів газованою солоною водою” (від 11 червня 1934 р).
В цій постанові приводиться перелік гарячих цехів:
– домені, мартенівські, прокатні, випалювальні, та інші цехи металургійної промисловості;
– гути скляних заводів;
– горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів;
– котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.
Ця постанова є обов’язковою, але не вичерпною.
Всі виробництва і цехи, де працівники мають право на отримання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником.
Норма забезпечення газованою солоною водою становить 4–5 л на особу. Але це не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення прісною водою на загальних підставах.
Перерви для обігрівання і відпочинку надаються:
– працівникам, що працюють при низьких температурах;
– вантажникам;
– та деяким іншим категоріям працівників.
Ці перерви зараховуються в робочий час, і для їх проведення обладнується спеціальне місце.
Кількість і тривалість цих перерв визначає власник за погодженням з профспілками.
Нормативними актами надання перерв є:
– для обігрівання – п.2 постанови Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р;
– для відпочинку – п.23 Правил умов праці вантажників (затверджених Наркомпрацею СРСР 20 вересня 1931 р).
Скорочення тривалості робочого часу – це менший термін роботи при повній тарифній ставці її оплати (ст. 51 КЗпП).
Скорочений термін робочого часу встановлюється:
– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
– для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень;
– для працівників зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;
– для деяких категорій працівників (вчителів, лікарів, та інших) – згідно чинного законодавства від 6 до 3 годин на день;
– для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – за домовленістю з власником та за його кошти.
Щорічні додаткові відпустки (ст.76 КЗпП) надаються працівникам, що працюють:
– зі шкідливими і важкими умовами праці;
– з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;
– в особливих природних та геологічних умовах;
– в умовах підвищеного ризику;
– з ненормованим робочим днем;
– в інших випадках, передбачених законодавством.
Підвищена оплата праці (ст. 100 КЗпП) встановлюється за роботу:
– зі шкідливими і важкими умовами праці;
– в особливих природних та геологічних умовах;
– в умовах підвищеного ризику.
– Перелік цих робіт та розмір їх оплати визначається чинним законодавством.
Пільгові пенсії – заниження пенсійного віку на 5–10 років працівникам, які певний час відпрацювали:
– на підземних роботах;
– на роботі зі шкідливими і особливо важкими умовами праці;
– на території радіаційного забруднення (Чорнобильці);
– в умовах підвищеного ризику;
– в інших випадках, при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження (вихователі дитячих садків, вчителі, медичні робітники)