Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток

Теорія фірми ґрунтується на максимізації прибутку, тобто максимізації різниці між доходами і витратами. Дохід, або виторг – це певна сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості благ (товарів і послуг). Витрати – це вартість факторів виробництва, залучених для виготовлення кінцевої продукції фірми. Прибуток – різниця між доходами фірми і її витратами. В економічній теорії розрізняють такі види прибутку: 1) економічний прибуток (EP) – це різниця між загальним доходом (TR) і загальними витратами фірми (TC), включаючи як явні (EC), так і неявні (IC) витрати. EP = TR – TC де TC = EC + IC Тоді EP = TR – EC – IC 2) бухгалтерський прибуток (BP) – це різниця між загальним доходом (TR) і явними витратами (EC); або ж розрахунковий прибуток, бо він враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, які фіксують у бухгалтерській звітності фірми. BP = TR – EC 3) нормальний прибуток (NP) – це той мінімальний прибуток, який повинен заробити підприємець, якщо він хоче залишитись у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це плата за виконання підприємницької функції. Його часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Це прибуток, від якого власник відмовляється, використовуючи своє власні ресурси у фірмі, але який він міг би отримати, вкладаючи свої ресурси в інше діло. NP включається в неявні витрати. Парадокс прибутку. У конкурентних галузях фірми можуть отримувати прибуток тільки певний час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь, або залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалому періоді часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшується до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називають парадоксом прибутку. Економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

72. Визначення оптимальної позиції фірми в короткостроковому періоді методами зіставлення загального доходу та загальних витрат та граничного доходу і граничних витрат Максимізує прибуток такий обсяг виробництва Q, за якого TR / TC > 1, а MR / MC = 1. Два методи максимізації прибутку: 1) метод порівняння загального доходу (TR) і загальних витрат (TC) EP = TR – TC Якщо TR > TC, то EP > 0, то справа є прибутковою. Якщо TR = TC, то EP = 0, тобто економічного прибутку немає. Якщо TR < TC, то EP < 0, тобто збитки для фірми. граф1 У т. Q* прибуток є максимальний, бо відстань між TR і ТС є максимальною. У цій точці нахили обох кривих є однаковими. 2) метод порівняння граничного доходу (MR) і граничних витрат (MC) MEP = MR – MC Якщо MR > MC, то MEP > 0, то справа є прибутковою. Якщо MR = MC, то MEP = 0, тобто EP = EPmax. Якщо MR < MC, то MEP < 0, тобто виникають витрати. граф2 EP є максимальним, коли додаткова одиниця випуску продукції не спричинятиме зростання EP і знаходиться в точці Q*. Правило максимізації: EP = P * Q – TC Як правило, EP є максимальним тоді, коли похідна = 0.

73. Фірма як основна виробнича одиниця. Правові форми фірм. Становлення системи ділових підприємств в Україні. В літературі використовують два близьких поняття: 1) підприємство 2) ділове підприємство (фірма). Під поняттям підприємство ми розуміємо фізичний заклад, наприклад, у вигляді заводу, фабрики, крамниці тощо, який забезпечує виго товлення певних товарів, надання послуг чи сприяє просуванню продукту від виробника до кінцевого споживача. Підприємство в умовах ринкової економіки – це специфічний об’єкт права власності, отже підприємство може бути об’єктом купівлі-продажу. Ділове підприємство (фірма) – це правова одиниця, вона є суб’єктом права власності. Основним об’єктом права власності ділового підприємства є підприємство. Також використовується поняття – галузь. Галузь – це певна сукупність фірм (або одна фірма), які випускають однорідну продукцію. Галузь в деяких випадках може збігатися з однією фірмою і в такому випадку ми маємо справу з чистою монополією. В деяких випадках галузь складається із дрібних фірм, які не мають влади на ринку і в цьому випадку ми маємо чисту конкуренцію. І ще можуть існувати галузі: це монополістична конкуренція і олігархія. $Фірми групуються за певними ознаками: 1) За розмірами виробництва (за чисельністю зайнятих у підприємстві) – малі п-ва; – середні п-ва; – великі п-ва.2) Можна об’єднати фірми за критеріями (до якої галузі вони належать) –с/г; –промислові п-ва; –фінансові заклади (інститути); –венчурні (ризикові)фірми. 3) За формою власності: – приватні фірми; – державне п-во; – змішана форма власності; – колективна власність. 4) види фірм можна виділяти виходячи з тієї чи іншої правової форми, якої вони можуть набувати виходячи з правової форми. У США – одноосібна власність; – партнерства: а) генеральне партн. б) обмежене партн.; – корпорація. На відміну від США у Франції закон позволяє утворення і функціонування фірм дещо відмінних правових форм. В цій країні законом дозволено: – одноосібна власність; – товариства (– юридичні особи): а) повне тов.; б) ТзОВ; в) командитне товариство (до складу товариства входять співвласники – з повною відповідальністю; – з обмеженою відпов.) г) акціонерне товариство; д) акціонерно-командитне товариство. Види ділових підприємств в Україні (за формами власності): – приватні підприємства; – державні п-ва: а) заг. Державні п-ва; б) комунальні п-ва; – колективні п-ва; –змішана форма власності. За правовою формою: – одноосібна власність; –господарські товариства: а)ТзОВ; б)командитне; в)акціонерне; г)тов. з додатковою відповідальністю.