Запорозька Січ посіла важливе місце в міждержавних відносинах країн Європи і Азії. Це стало результатом відносної самостійності Січі у зовнішній політиці, наявності у неї багатотисячного боєздатного війська, територіального розташування козацького краю на межі між європейським і азіатським світом.
Основними напрямами зовнішньої політики Запорозької Січі були:
· боротьба проти татарсько-турецької агресії. Цю функцію козацтво взяло на себе з самого початку свого існування.
· Героїчні, найбільш резонансні походи проти татар і турків пов'язані з іменами гетьманів Богдана Ружинського (1575 р.), Самійла Кішки (поч. XVII ст.), Михайла Наймановича (1608 р.), Петра Конашевича-Сагайдачного (1616 р.).
· Завдяки активній наступальній тактиці козаки підривали могутність Кримського ханства і Туреччини, перетворювалися на провідну силу в боротьбі проти цих держав.
· Козаки втручалися у конфлікти, що виникали у стосунках між Кримом і Туреччиною, прагнули використати їх для зміцнення власних позицій;
· відносини з Московською державою, які характеризуються як складні і неоднозначні. Українців і росіян зв'язувала єдина православна віра, спадщина Київської Русі, потреба захисту від Кримського ханства і Туреччини. Союзницькі відносини з Москвою були у гетьмана Дмитра Вишневецького. Були й інші випадки співробітництва між козаками і московським урядом, координації їх спільних дій проти татар і турків. Разом з тим, стосунки Запорозької Січі з Московською державою залишалися напруженими, а часто І відкрито ворожими. Перебуваючи у складі Речі Посполитої, козаки виступали на її боці у воєнних конфліктах з Московщиною;
· урядами різних західноєвропейських країн, у т.ч. Австрії, Франції, козаки запрошувалися на військову службу і тим самим втягувалися в орбіту європейської політики.
Успіхи Запорозької Січі на міжнародній арені сприяли її зміцненню, стимулювали її внутрішньополітичну діяльність, спрямовану на захист українських інтересів. Наприкінці XVI - на поч. XVII ст. Січ стала центром визвольного руху українського народу.
Умови розвитку української культури в другій половині ХIV ст.: · Постійні національні та релігійні утиски з боку Речі Посполитої, Угорщини, Туреччини. · Відсутність єдиного політичного і духовного центру негативно впливало на культурний розвиток українських земель. · Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, реформації та гуманізму. · Вплив героїчних походів козаків на культурне життя українців. · Поява книгодрукування. · Особлива роль братств у культурному житті України.
На 30-40рр.16ст.на українські землі приходять ідеї Реформації- рух в Європі у західному християнстві за здешевлення церкви,проти церковного свавілля, за обмеження влади духовенства,за проведення обрядів національними мовами, в результаті Реформації виникає третя гілка християнства- протестантизм. Для України Реформація - це активізація інтересу до української мови, культури, переклад на неї Святого Письма. Прикладом стала рукописна книга староукраїнською мовою Пересопницьке Євангеліє 1556-1561рр.
Велике значення для культурного життя було запровадження книгодрукарства. Новий етап його розвитку пов'язаний з діяльністю Івана Федорова, який зазнавши переслідувань в Москві в, на початку 70-х років ХУІ ст. переїздить до Львова. В 1574 р. у Львові він видав «Апостол» - перша друкована книга, з гравюрою євангеліста Луки,та перший підручник для навчання «Буквар». В 1581 р. в Острозі видає Острозьку Біблію - перше друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою.
Люблінська державна унія 1569 р. відкрила широку дорогу в Україну католицизму, нa зeмляx Рeчi Пoспoлитoї впeршe з’явилися єзуїти – члeни чeрнeчoгo oрдeну, нaцiлeнoгo нa aктивну мiсioнeрську i пeдaгoгiчну рoбoту сeрeд iнoвiрцiв. У 1576 р. за ініціативи та фінансування князя Василя-Костянтина Острозького ("некоронований король Русі-України"). Виникає перша в Східній Європі школа вищого типу (Слов'яно-греко-латинська академія)Острозька академія. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький – знавець літератури, поет, письменник, що започаткував полемічну літературу „Ключ царства небесного” (1587р.) У літературі відомі імена П.Русин –поет-гуманіст, С.Кленович -поема «Роксоланія».
Провідне місце в архітектурі, яка наслідує елементи архітектури відродження, належить вже не церковним, а світським будівлям – ратушам, замкам-палацам, житлам міщан. Найбільш яскравим прикладом цього є забудова центральної частини – площі ринок у Львові. Каплиця Трьох святителів — частина комлексу Успенської церкви у Львові, побудована архітектором Петром Красовським у 1578—1591 роках на кошти львівського купця Костянтина Корнякта.
|
Каплиця Трьох святителів у Львові 1578—1591рр.
Вежа Корнякта Успенської церкви у Львові 1572—1578 рр.
