Найважливішими правилами правопису слів іншомовного походження є такі:
І. Правопис подвоєних і неподвоєних приголосних.
1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: белетристика, інтелектуальний, асиміляція, сума, колектив та ін. Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, брутто, ванна, мадонна, манна, мотто, нетто, пенні, тонна, білль, вілла та ін.
2. При збігу однакових приголосних префікса і кореня, подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний) та ін. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (наприклад: нотація — анотація, конотація), приголосний не подвоюється.
3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Голландія, Калькутта, Мюллер, Руссо, Ніцца, Міллер та ін. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський, марокканець, яффський та ін.
ІІ. Правопис голосних і, ї, та и.
1. І пишеться:
а) на початку слова: ідея, інструкція, Індія, Ізабелла та ін.;
б) після приголосного перед голосним, є та й: діалектика, індустріалізація, матеріал, аудієнція, клієнт, партійний, аксіома, соціологія, радіус, Віардо та ін.; і в середині слова перед голосним іноді переходить у й і відповідно передається на письмі: курйоз, серйозний, бар’єр, кар’єра;
в) після приголосних в особових іменах і географічних назвах (крім випадків написання и), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Капрі, Лісабон, Ніл, Монтевідео, Сочі, Анрі, Грімм, Овідій, Россіні та ін.; власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дизель (хоч Дізель);
г) після приголосних у кінці невідмінюваних слів: журі, візаві, таксі, а також перед наступним приголосним у таких словах: гратіс, піанісимо й под.;
д) в усіх інших випадках після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, логічний, кілометр, архів, республіка, ніша; у ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після названих приголосних пишеться відповідно до вимоги и: спирт, миля, лиман та ін., а також у словах, запозичених із тюркських мов: киргиз, кишлак та ін.; з и пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, митрополит, християнство тощо.
2. Ї пишеться після голосного: мозаїка, руїна, Каїр, Енеїда; проте в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський, новоірландський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний: антиісторичний, проінформувати, безідейний, дезінформація.
3. И пишеться:
а) в загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: диплом, директор, інститут, університет, позиція, стимул, шифр, цифра та ін.;
б) у географічних назвах з кінцевими –ида, -ика: Антарктида, Африка, Корсика, Америка, Мексика та ін.;
в) у географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Лейпциг, Сан-Франциско, Чикаго, Чилі, але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок;
г) у географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Великобританія, Крит, Мавританія, Париж, Мадрид, Рига, але Австрія, Ріо-де-Жанейро;
д) у ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аргентина, Братислава, Китай, Пакистан, Сицилія та ін., а також у похідних від них: аргентинець, аргентинський, тибетський тощо.
ІІІ. Правопис апострофа.
Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:
а) після приголосних б, п, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра, Рів’єра, Монтеск’є, П’ємонт та ін.;
б) після кінцевого приголосного префікса: кон’юнктура, ад’ютант.
Апостроф не пишеться:
а) перед йо: курйоз;
б) у випадках, коли буквами я, ю позначається пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бюджет, бюро, кювет, Барбюс, Гюго, Рюдберг та ін.
ІY. Правопис м’якого знака.
Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:
а) перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, мільярд, ательє, кондотьєр, Мольєр, Готьє, Севілья, Ньютон, мільйон та ін.;
б) відповідно до вимови після л перед приголосним: фільм, Дельфі, Нельсон, але: катафалк, залп та ін.;
в) відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Рафаель, Булонь, але: бал, рулон та ін.
Знак м’якшення не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія, дюна, ілюзія, нюанс, Дюма, Цюрих та ін.
Запам’ятайте! Коли ви не впевнені в правильному написанні слова іншомовного походження, звертайтеся до орфографічного словника.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 15
Тема: ЛЕКСИКА З ТОЧКИ ЗОРУ ПОХОДЖЕННЯ. КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ
Мета: з'ясувати особливості використання іншомовних слів у діловому мовленні; навчитися правильно писати слова іншомовного походження; навчитися правильно укладати протокол зборів трудового колективу.
План
- Особливості вживання слів іншомовного походження в діловому мовленні.
- Правопис частки не з різними частинами мови.
- Витяг із протоколу зборів: визначення, реквізити, правила укладання.
Завдання
1. Підготуйтеся до написання контрольного диктанту. Повторіть основні вивчені орфограми.
2. Виконайте вправи:
2.1. Запишіть слова і словосполучення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис частки не.
(не)дуга, (не)нависть, (не)покоїтися (хвилюватися), (не)волити, (не)кричати, (не)досяжний, він (не)дочував, він (не)дочув моїх слів, (не)зважаючи на, (не)закінчена праця, (не)закінчена мною праця, аж ніяк (не)приємні спогади, ні до чого (не) здатний, (не)мов, (не)наче, (не)мовби, (не)можна, (не)може (не)бачити, робота ще (не) доведена до кінця, розмовляють (не) по-нашому, він (не) раз говорив про це.
2.2. Запишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис часток не та ні.
1. Сонце ще (не) встигло сісти, а в сосновому бору вже смеркалось. 2. І здавалось з (не) терплячки, що часи спинились. 3. Життя іде, (не) зупиняється, і (ні) що не може його зупинити. 4. Куди (не) підеш, куди (не) поїдеш, скрізь бачиш, як пробуджується життя. 5. Він правді дивився у вічі, (не) щадно він Кривду разив. (М. Рильський) 6. Ідучи так довгенько, переходили через (не) велике село. 7. Йдуть у море кораблі, в морі хвиля (не) малі. 8. Вчителька (не) примітна стояла, зливаючись у темряві з (не) великим, плетеним із лози, тином. 9. То (не) глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс. 9. (Не) через (не) бажання, а через (не) вміння він (не) виконав цієї роботи. 10. Підлога (не) вимита. 11. Перед будинком чорніла площа, (не)засаджена квітами. 12. (Ні) один (не) зробив так, як треба.
2.3. Виправте помилки у словосполученнях і висловлюваннях і запишіть правильні конструкції.
Обобщати питання; рядом з іншими; провірка документів; при допомозі; одобрити рішення; піднімати питання; по ініціативі; не дивлячись на обставини; здавати екзамен; нанести шкоду; подорожуючи по нашим селам; розкажу другим разом; вискажи свою думку; треба воплотити цей задум у життя; ваше кінцеве рішення.
3. Укладіть витяг із протоколу зборів. Назвіть реквізити та особливості укладання.
