Межа переносимості радіального прискорення

Тільки при високій стійкості до впливу прискорень льотчик може повністю використовувати бойові якості сучасних літаків.

Стерпним прийнято називати прискорення, що не викликає помітних розладів в організмі чи викликає незначні і швидко проходять порушення. Так як при дії прискорень раніше всього проявляються розлади зору, то гранично стерпним вважається прискорення, при якому перед очима льотчика з'являється сіра пелена.

В результаті досліджень, проведених на центрифугах і в умовах польоту, отримані переконливі дані, на підставі яких можна судити про величини стерпних радіальних прискорень і чинниках, що впливають на переносимість. До числа таких факторів відносяться: величина прискорення, швидкість його наростання, напрям і тривалість дії, а також індивідуальні особливості організму.

За даними радянських дослідників (Д. Є. Розенблюм, О Р Миролюбов, П. К. Ісаков, І. К. Собенніков, Д. І. Іванов, І. Я. Борщевський, В. І. Бабушкін та ін), льотчик в положенні сидячи переносить радіальне прискорення величиною до 6 g, що діє від ніг до голови протягом 1-2 сек, цілком задовільно, без розладів зору, повністю зберігаючи працездатність. У польоті добре фізично треновані досвідчені льотчики задовільно переносять прискорення 7-8 g, а в окремих випадках і 9-9,5 g при тривалості дії до 1 сек. На центрифугах вони цілком задовільно переносять прискорення величиною 4 g іноді протягом 3 хв. Але якщо радіальне прискорення діє триваліше, то зміни функцій організму настають при значно менших його величинах.

Так, наприклад, при тривалості дії прискорення до 10 сек у нетренованого людини розлад зору відзначається вже при 3-4 g, повністю втрачається зір приблизно при 4,5 g, втрата свідомості спостерігається при 5,5-6 g.

На переносимість прискорень впливає і стан нервово-психічної сфери. Наприклад, льотчик, пілотує літак, краще переносить прискорення, ніж льотчик, який сидить в якості пасажира, так як перший знаходиться в стані готовності до впливу прискорення, пристосувальні реакції у нього проявляються швидше і досконаліше.

Гранично стерпні радіальні прискорення для різних осіб можуть бути різними і залежать від багатьох причин. Але при будь-яких умовах тривалість дії прискорення має першорядне значення чим менше час дії прискорення, тим легше воно переноситься організмом людини. Як вже було сказано, організм людини без помітних розладів зору і функцій центральної нервової системи переносить прямолінійне прискорення до 20 g протягом 0,1-0,2 сек.

Стійкість організму до радіального прискорення, чинному в напрямку від голови до ніг, значно нижче, ніж до прискорення, спрямованому від ніг до голови. Ця стійкість також помітно підвищується, якщо прискорення діє під кутом, а тим більше перпендикулярно до поздовжньої осі тіла людини. При дії прискорення під кутом 45 ° переносимість підвищується на 1,5-2 g. У положенні лежачи людина на центрифузі переносить радіальні прискорення 14-16 g протягом декількох десятків секунд Значне підвищення стійкості організму до радіального прискорення в положенні лежачи пояснюється тим, що воно, діючи в напрямку груди-спина (спина-груди), меншою мірою, ніж в положенні сидячи, порушує кровообіг і зміщує внутрішні органи.

Стійкість організму до ускорениям помітно знижується і в умовах кисневого голодування, при перегріванні організму в польоті і перед польотом, після перенесеного захворювання, при перевтомі, після вживання алкогольних напоїв і посиленого куріння, після тривалих перерв у льотній роботі, при нервово-психічних переживаннях і т. д.

Дослідження показують, що при повторному впливі радіального прискорення іноді розвиваються кумулятивні явища, які у вигляді втоми, підвищеної пітливості, розлади сну, погіршення переносимості наступних польотів на пілотаж (А. П. Попов, Є. А. Дерев'янко, Д. І. Іванов і інші).

Відомо, що прискорення, що виникають при пілотуванні літаків на надзвукових швидкостях, зростають не так по величині, скільки за часом дії. Організм людини завдяки компенсаторним реакцій може пристосовуватися до впливу прискорень. Проте його можливості в цьому відношенні не безмежні. Це зобов'язує авіаційних конструкторів і фахівців авіаційної медицини вишукувати шляхи підвищення межі переносимості радіальних прискорень.