Формування задатків та здібностей

У внутрішньоутробному періоді людини умовно виділяють два періоди: ембріональний (зародковий) і фетальний. Ембріональний період – це перші вісім тижнів вагітності. В цей час формуються зародки найважливіших органів і систем. Фетальний період починається з дев’ятого тижня і закінчується народженням дитини. В цей період проходить розвиток органів і систем, які знаходяться в зародковому стані, здійснюється становлення нових та функціональних систем, які забезпечують життєдіяльність плоду і новонародженого.

Серцево-судинна система. Першою системою у зародка, функцію якої можна визначити раніше інших з допомогою УЗД є серцево-судинна система. Її створення проходить в перші дні життя зародка: перше скорочення серця і рух крові виявляється вже на початку четвертого тижня. З середини шостого тижня починається, а до початку восьмого тижня закінчується розвиток внутрішньосерцевих перегородок, і до цього часу серце за своєю будовою близьке до сформованого. На сьомому тижні серце розділяється на праву і ліву половини. До кінця сьомого тижня його довжина становить уже 17мм. До цього часу закінчується внутрішньоорганний розвиток серця, в нього вростають симпатичні волокна, розвивається провідна система міокарда. Встановлюється зв’язок між серцем і довгастим мозком, починається еферентна імпульсація серця [63,с.75].

Діяльність серцево-судинної системи залежить не лише від дихальної і загально рухової активності плоду. Відомо, що при рухах плоду спостерігається тахікардія, яка отримала назву моторно-кардіального рефлексу. Проте ЧСС плоду може змінитися не лише як результат моторної реакції,але і емоціональної. За допомогою ультразвукових апаратів з високими здібностями виявлені зміни ЧСС плоду у відповідь на психоемоційну реакцію матері – велике хвилювання, психічну релаксацію, а також на голос батька і музику.

Ендокринна система починає розвиватися дуже рано.Розвиток щитовидної залози розпочинається у перших тижнях внутрішньоутробного життя. Гормони щитовидної залози мають великий вплив на розвиток мозку. При їх нестачі затримується навчання і зрілість нейронів, зменшується виникнення судин в корі великого мозку, порушується міграція клітин. Велике значення для розвитку мозку має інсулін, який стимулює його ріст.

Шлунково-кишковий тракт. Початок виникнення шлунка відноситься до кінця четвертого тижня. З сьомого тижня починається розвиток підшлункової залози. Інсулін з’являється на дванадцятому тижні – це основний гормон росту плоду. З шістнадцятого тижня починає функціонувати травний тракт, з’являються ознаки секреції травних залоз. Накопичується меконій.

Видільна система. Постійні нирки починають розвиватися на п’ятому тижні. На двадцятому тижні у плоді виявляється сеча у сечовому міхурі.

Нервова система. Розвиток різних нервових структур головного мозку відбувається в строгій певній генетично-обумовленій послідовності. На четвертому тижні вже є три первинних мозкових міхура – передній, середній і задній мозок.

Подальший розвиток мозку полягає в розділенні цих трьох його міхурів на п’ять відділів мозку, що відбувається на п’ятому тижні. Передній мозок підрозділяється на два відділи: кінцевий мозок, з якого розвиваються великі півкулі, і проміжний мозок – місце розвитку таламуса і гіпоталамуса. Задній мозковий міхур також ділиться на дві частини: довгастий мозок і задній мозок – область розвитку мозочка і моста. Середній мозковий міхур залишається нерозділеним [54,с.81-88].

По мірі функціонального дозрівання різних відділів мозку змінюється поведінка плоду. В сім тижнів з’являються перші рефлекси у відповідь на тактильні подразнення шкіри кругом рота,вже є чутливі рецептори. На УЗД спонтанні рухи голови і тіла можна побачити у дитини терміном 7,5 тижнів. Рухи ніг виявляються на десятому тижні, а на шістнадцятому тижні рухи стають координованими. Миготіння (або закривання очей) при віброакустичних подразненнях виникає у плоду на двадцять четвертому тижні, ковтальні рухи на четвертому місяці вагітності.

Одним із показників дозрівання ЦНС в період антенатального розвитку є цикл «активність-спокій». До двадцять восьмого тижня вагітності у плода можна виділити три функціональні стани: активність, спокій і проміжний. Синхронно з фазами циклу змінюється вираженість вегетативної реакції плоду: в період фази спокою вони пригнічуються, у фазі активності – активізуються (серцева, рухова,дихальна активність).

Останні медичні дослідження свідчать про наявність у плоду активної сенсорної системи. Органи відчуттів і відповідні центри мозку розвиваються уже до третього місяця вагітності. Протягом подальших шести місяців вони вдосконалюються і спеціалізуються у співвідношеннях з виконуючими функціями.

Зір і нюх, які неможливі без світла і повітря, знаходяться в процесі розвитку. Виявлено наявність тактильної чутливості немовляти. Шкіра піддається непереривному впливу м’язів матері – матки, черевної стінки. Гаптономія – контакт через дотик – дає можливість підтримувати надійний контакт між матір’ю, батьком і плодом через черевну стінку.

Вухо є «Римом тіла», так як до його підходять всі черепні нерви, і тому вухо рахується найголовнішим органом відчуттів людини. Слух – це найдавніше і найбільш розвинуте відчуття із всіх відчуттів, сформованих до народження. Вперше воно з’являється на третьому тижні вагітності і до шістнадцятого тижня стає функціональним. Плід починає реагувати на звук у шістнадцять тижнів. Немовля в утробі матері стає активним слухачем до двадцяти чотирьох тижнів. Нервова система пренатального немовляти на цій стадії розвитку забезпечує пам’ять і по цій причині саме цей період ідеально підходить для початку формування зв’язку з мамою [32,с.112].

Здібність слухати починається зі шкіри, яка представляє собою мультисенсорний сприймаючий орган, узагальнюючи,крім інших, сигнали від температурних і больових рецепторів.

Закладка вестибулярної системи починається у віці 7,5 тижнів, її формування закінчується до сімнадцятого тижня. Ця система забезпечує синхронізацію рухів матері ти дитини. Анатомічне формування органів слуху закінчується до двадцятого тижня. Слух – це єдине чуттєве сприйняття, яке повністю відповідне такому вуху дорослої людини. Плід чує на четвертому місяці свого розвитку, хоча до цих пір серед вчених існують суперечки відносно термінів, коли плід починає дійсно «слухати». Прийнято рахувати, що це відбувається на останніх трьох місяцях вагітності. Здатність слухати означає зосередження на певному звукові, а здатність чути – це всього лише обізнаність про наявність звуку. Вухо грає роль центрального органу на ранніх етапах розвитку, оскільки воно вибудовує, організовує і навчає не лише нервову систему, але і мозок.

Коли жінка втомлюється, то її організм споживає піноген, який є одним з найважливіших елементів нормального формування зародку дитини. Виявляється також, що починаючи з третього місяця після запліднення, дитина відчуває й психічний стан матері, її настрій й певним чином реагує на них. А трохи пізніше вона починає реагувати й на голоси оточуючих людей, особливо батьків. Ось чому так важливо створювати жінці під час її вагітності найкращі умови, дбати про її відпочинок і гарний настрій.

Процес розвитку, формування і дозрівання плоду характеризується високою чутливістю до впливу шкідливих факторів зовнішнього середовища. На ранніх термінах ембріонального розвитку пошкоджуючі фактори впливають на весь організм, пізніше вони позначаються на формуванні окремих органів – тих, які в даний момент зазнають найбільш активних навчальних процесів. В період імплантації зародок або гине, або розвивається в подальшій ембріональній дорозі. При поразці зародка в період органогенеза характерно виникнення аномалій в тих органах, які в момент дії пошкоджуючих агентів знаходилися в процесі активного розвитку [40,с.104].

Таким чином, особливо важливо оберігати організм жінки від неблагополучного впливу зовнішнього середовища протягом всієї вагітності, особливо в періоди, коли спостерігається посилений ріст головного мозку, формування основних функціональних систем організму плоду.

Очікування дитини є свідченням певних змін у житті майбутніх батьків, необхідності опанування ними нових ролей і стосунків. Ці важливі життєві зміни часто супроводжуються стресом і вимагають інтенсивного та цілеспрямованого спілкування у процесі спільного розв'язання багатьох проблем. Пристосування до ролі батьків є основним завданням розвитку особистості в період дорослості, що особливо складно дається при появі першої дитини. Майбутнім батькам необхідно змінити соціальний і економічний устрій свого життя, а нерідко переглянути і скоригувати існуючі стосунки. На процес переходу до батьківства відчутно впливають типові для культури конкретної сім'ї установки стосовно вагітності, народження і виховання дитини.

Останнім часом все частіше ведеться мова про необхідність внутрішьоутробного виховання плода, вдаючись до прослуховування спеціальної музики, розповіді казок майбутньому немовляті. Не менш важливі душевний спокій вагітної жінки, її спілкування з плодом. У цьому сенсі заслуговують на увагу слова російського письменника Льва Толстого: “Життя дитини в утробі матері — вічність, життя дорослої людини — мить”. Виховує маленьку дитину ставлення до неї всіх, хто її оточує, передусім батьків. Межа між вихованням дитини і ставленням до неї незначна, оскільки виховання є проекцією, відображенням ставлення до дитини [52,с.351].

У традиційній системі виховання все відносно зрозуміло. Дорослі розмовляють з дитиною, повідомляють їй інформацію, а вона реагує на повідомлення. Залежно від цієї реакції дорослі можуть змінювати свій підхід до дитини. Внутрішньоутробне виховання можливе завдяки розвитку чутливої системи плоду. Як відомо, органи чуттів і відповідні їм центри головного мозку розвиваються вже до третього місяця вагітності. В наступні періоди до пологів вони лише удосконалюються. Якщо плід відчуває, це означає, що він реагує. Використовуючи спеціальні відеозйомки, вчені отримали різні мімічні реакції плоду. Наприклад, при неприємних смакових відчуттях матері у нього виникає гримаса незадоволення; якщо мама тривалий час не спілкується з плодом, займаючись своїми справами, і взагалі приділяє вагітності недостатньо уваги, обличчя його набуває сумного виразу. У щасливої своєю вагітністю жінки обличчя немовляти є спокійним і радісним. Усе це свідчить, що виховання дитини починається з відчуття дорослими себе майбутніми батьками, з усвідомлення своєї відповідальності перед нею і відповідної поведінки.

Спостереження лікарів свідчать, що найважчі відчуття дитини виникають у взаємодії з вічно тривожною матір'ю. Це спричинене тим, що зв'язок між мамою і дитиною надзвичайно міцний і налагоджується він саме під час вагітності. Мати, яка весь час стривожена, вводить у поле своїх стосунків з дитиною негативну емоціональність.

В утробі матері дитина не є пасивною, вона — надзвичайно чутлива істота, яка утримує в своєму мозку великий обсяг інформації. Плід володіє деякими уявленнями про зовнішній світ завдяки смаку, нюху, дотиковим відчуттям, слуху. Він відчуває рухи матері, її ласки, смак спожитої нею їжі, фізіологічні зміни, пов'язані з материнськими емоціями. Як свідчать здобуті французькими дослідниками експериментальні дані, протягом трьох останніх місяців вагітності плід може розрізняти голоси і знає два склади, дві фрази, два запахи і два смакові відчуття. Він здатен до навчання, причому значно краще, ніж новонароджена дитина [64].

Постійне читання вголос одного і того самого тексту, програвання музичного твору зумовлюють зниження сердечного ритму, а вперше почута музика — його підвищення. Плід відрізняє звернену до нього мову матері від її мови, зверненої до іншої людини. Наприкінці вагітності він надає перевагу легкому шуму, а не тиші, голосам, а не шуму, жіночим голосам, а не чоловічим. Плід більше любить радісні звуки, ніж сумні чи гнівні, що свідчить про його здатність розрізняти настрій дорослих.

Звернена до дитинки мова, може мати психотерапевтичне значення. Те, що ембріон живе і що материнський організм не відштовхує його, свідчить про бажання жити. Вже з моменту зачаття плід є майбутньою людською істотою і перебуває в постійному спілкуванні з мамою, емоційний стан якої, події, що вона переживає, впливають на його психічну структуру. Тому мама, яка своєю поведінкою ігнорує те, що вона вагітна, може народити дитину з важкими психічними відхиленнями. Любов, з якою майбутня мати виношує дитину, пов'язані з нею позитивні думки, багатство спілкування сприятливо впливають на функціонування і розвиток психіки плода.

На третьому місяці вагітності палець плоду нерідко перебуває в роті, що може бути спричинене тривалим сумним чи тривожним станом матері, адже радість, хвилювання, страх впливають на ритм її серцебиття, кровообіг та обмін речовин: коли мати радіє, кров розносить гормони радості (ендорфіни), коли сумує чи тривожиться — гормони стресу (катехоламіни). Відповідні відчуття небезпеки чи безпеки переживає і дитина. Зародок сприймає ці сигнали ще неусвідомлено, однак відчуває, як до нього ставляться — з радістю чи тривогою, спокоєм чи страхом. Ставлення матері до майбутнього новонародженого безпосередньо позначається на його розвитку. Зовнішні стрес-фактори впливають на дитину настільки, наскільки вони впливають на її матір. Сильні позитивні емоції вагітної не шкодять дитині — навпаки, гормональна перебудова, різноманітність внутрішнього життя матері сприятливо позначаються на розвитку плоду. Важливо лише, щоб мати тривалий час не перебувала під впливом негативних переживань, якомога швидше звільнялася від них. Однак, як свідчать дослідження, майже кожна третя жінка ніколи не думала про дитину, яку виношувала. У народжених ними дітей частіше спостерігалися нервові зриви, у ранньому віці вони багато плакали, відчували певні труднощі в адаптації до життя. Такою, очевидно, є плата матерів за незнання чи ігнорування того факту, що основою розвитку дитини є її почуття та думки, а потреба в любові виникає в неї ще до народження [55,с.214].

Емоції і простір, який оточує людину, взаємопов'язані. Нещастя, душевний біль спричинюють відчуття стискання серця, нестачі повітря, а страх, ревнощі, злоба — відчуття важкості, погане самопочуття. Радість викликає у матері душевний комфорт, що відповідно впливає на дитину. Усе це є підставою для висновку, що усвідомлене позитивне ставлення матері під час вагітності до плоду є важливою умовою формування здорової психіки дитини.

Адаптації новонародженого до нових умов життя сприяє розпочате ще під час вагітності його виховання. З формуванням у плода тактильних, слухових, нюхових, смакових, зорових відчуттів майбутні батьки отримують змогу для встановлення зв'язку з ненародженою дитиною. Однак деякі з них навіть не здогадуються про це, інші — недостатньо використовують ці можливості. Наприклад, багато чоловіків, готуючись стати батьком чи ставши ним, вважають, що вагітність, догляд за новонародженим є жіночою справою. Однак, за даними досліджень, активна участь батька у підготовці до родів зменшує кількість ускладнень під час них, знижує сприйнятливість дитини до стресів. Стосунки, які формуються не в діаді “мати — дитина”, а в тріаді “батько — мати — дитина”, сприяють тому, що новонароджений росте доброзичливим, веселим. Сформовані ще до народження його добрі стосунки з батьком зберігаються і надалі. Тому, очікуючи народження дитини, мати і батько повинні прагнути, наскільки це можливо, познайомитися з нею, впливаючи на її органи чуттів, намагаючись налагодити зворотній зв'язок.

Про цей зв'язок із плодом можна стверджувати тоді, коли майбутня мати починає відчувати його рухи. Невдовзі вона помічає зв'язок власних позитивних і негативних емоцій із характером рухів немовляти, зважаючи на силу, частоту, особливості рухів, робить висновок, добре йому там чи ні. Рухи плода є своєрідною знаковою мовою, досвідомим вираженням самопочуття і розвитку. Чим складніші, диференційованіші вони, тим краще розвинена його здатність сприймати тактильні відчуття. Наприклад, погладжуючи живіт вагітної жінки, промовляючи при цьому ніжні слова, можна почути у відповідь рухи дитинки, що є свідченням зворотнього зв'язку з ним [2,с.103].

Як відомо, на шостому місяці вагітності жінки плід добре чує музику, а після народження може впізнати знайому мелодію. Очевидно, він здатен упізнавати і голоси людей, передусім матері й тих, хто оточував її під час вагітності, за умови, що вони щоденно розмовляли з плодом, зверталися безпосередньо до нього. Багато жінок стверджують, що розмовляли зі своєю ще не народженою дитиною подумки. На переконання психологів, краще звертатися до неї вголос. Добре, коли майбутній батько розповідає майбутньому новонародженому, яка красива у нього мама, як вони чекають його появи на світ, яким його уявляють та ін.

Внутрішньоутробний період – це не просто зародок і морфологічний розвиток органів. Це етап в житті, причому відповідальний. Висока інтенсивність процесів зумовлює підвищену чутливість плоду до пошкоджуючих факторів зовнішнього середовища, результатом впливу яких можуть бути не лише різні аномалії розвитку тіла, але і ураження ЦНС і психіки. На цьому етапі закладаються основи соматичного і психічного здоров’я людини. Існуюча на сьогоднішній день система охорони плоду направлена в основному на соматичний стан. Особливостям формування психіки надається невиправдано мало уваги, адже саме вона в майбутньому буде визначати поведінку і соціальну активність людини.

Багато речей про життя ненародженої людини ми дізналися зовсім недавно. Вчені, озброївшись електронними мікроскопами, ультразвуковою апаратурою та ендоскопією (безпосереднє спостереження дитини в утробі через спеціальну трубочку), зробили приголомшуючі відкриття. Це здається неймовірним, але коли величина зародка людини ще не досягає 2 мм вже функціонує його мозок, керуючий подальшим його розвитком. А при величині в 3,5 мм, тобто у віці двадцяти п’яти днів, зародок людини має всі найважливіші органи: серце, шкіру, центральну нервову систему, печінку, легені, кишечник [43].

Ці дивовижні відкриття абсолютно змінюють наші уявлення про дитинку під серцем матері. Раніше навіть не здогадувалися, як рано в такому неймовірно маленькому мозку вже виділяються тонкі структури, як рано ненароджена людина починає реагувати на зовнішні подразники. Немов - "відповідати" рухами, і як у цих ранніх здібностях, про які, між іншим, ми тільки дізналися, розкриваються перші прояви душі. Тепер вже можемо обгрунтовано стверджувати, що вже в перші місяці або навіть в перші тижні після зачаття зароджується духовний зв'язок між матір'ю і немовлям, дозріваючим в її утробі.

Життя до народження починається в той момент, коли чоловіча статева клітина з'єднується з жіночою яйцеклітиною. З цього моменту починається розвиток організму. Жоден етап цього процесу не починається без підготовки і не проходить без наслідків. Народження - це лише перехід в новий стан. Вже в перші дні після багаторазового поділу клітин утворюється молодий зародок,який вростає в тканини матки і безпосередньо включається в обмін речовин матері. Через харчування зав'язуються перші взаємини між матір'ю і дитиною - вони здебільшого визначають майбутній розвиток організму.

3ародок бере участь у всьому, що відбувається з матір'ю. Все те, що вона переживає - радість, хвилювання, страх або занепокоєння - впливає на ритм материнського серця, кровообіг і обмін речовин. Наприклад, кров по всьому тілу розносить гормони,що відповідають пережитій ситуації, це відчуває і зародок. Сьогодні вже відомо, що тіло реагує на духовні переживання. Коли ми злякаємося, серце починає швидше битися. Коли відчуваємо жах або страх, виступає піт. Ці реакції викликають гормони, утворені тілом і розносяться кров'ю при сильному хвилюванні. Маленьке тільце зародка, ще не усвідомлено, сприймає сигнали материнського тіла про її почуття та переживання [49,с.75-78].

Новітні спостереження за допомогою електронного мікроскопа відкрили ще, одну дивну річ: на сьомому тижні утворюються сполуки клітин нервової системи, або синапсис, передаються сигнали між дрібними нервовими волокнами. Раніше вважалося, що ці сполуки з'являються тільки після народження. У той же час формуються різноманітні мережеві структури мозку: вони надають інформацію про становище зародка в тілі матері, тиску на його тільце, різницю температур. Так з'являються умови для відчуття дійсності і набуття досвіду. Помічаємо, який різноманітний і злагоджений цей ранній розвиток: всі органи і системи, щоз'являються, розвиваються і заохочують один одного. Спочатку особливо швидко розвиваються мозок і серце - вони з самого початку забезпечують єдність тіла і душі. Пізніше чергування і взаємодія процесів стає такою складною, що просто перевищує можливості нашої уяви. Знову з'являються системи, хоча вони бувають ще не до кінця розвинені,але відразу використовуються. Це ще раз доводить, що наші вміння набуваються ще задовго до народження.

Положення тільця зародка нагадує позу музиканта, який грає на сопілці. Ноги розвиваються в тому ж порядку, тільки дещо пізніше, ніж руки. Якби ми подивилися на цей процес росту, знятий уповільненою зйомкою, то помітили б певне "рух росту", зачаток хапання. Інакше кажучи, згинання рук в місцях майбутніх суглобів вже віщує майбутні руху: пізніше все тільце може згинатися і розпрямлятися, а голова трохи повертатися. Це перші прояви поведінки зародка.

У віці восьми тижнів зародок людини, вже має руки, ноги, внутрішні і статеві органи, навіть повіки очей і соски грудей: він вже повністю розвинений, хоча ще не дозрів. Ця трисантиметрова істота немов сидить навпочіпки в утробі матері. Навколо рота плід починає відчувати дотики, розвиваються органи нюху і смаку (він занурений у солодкувату рідину). Починає діяти і апарат рівноваги, а через кілька тижнів дитина зможе чути голоси батьків.

Ми могли б назвати плід соціальною істотою - адже він відчуває і може реагувати на рухи. Звичайно, його сприйняття значно відрізняється від пізнішого сприйняття людини, але швидше за все він своєрідно відчуває, чи хочуть його батьки і чи чекають його з любов'ю. Одне безсумнівно відомо,що всі ці ранні переживання відбиваються на подальшому житті [15,с.101].

На дев'ятому тижні немовля дізнається багато нового з навколишнього його середовища і пробує ворушитися. На легкий дотик до губ він реагує рухами всього тіла. При дотику до кисті стискаються пальці - це вже зачаток хапального рефлексу (ці навички немовля показує відразу після народження). Повіки очей теж стають чутливими: при дотику до них немовля обертає очима.

Ненароджена дитина не тільки реагує, не тільки повторює передбачену природою генетичну програму, але показує і самостійні зусилля, які, в свою чергу, постійно коригує навколишнє середовище. Перші рухи ще бувають запрограмовані: тільце розпрямляється і знову згинається. На дванадцятому тижні з'являються перші рефлекси смоктання і ковтання, спеціальний рефлекс, завдяки якому пізніше новонароджений від дотику до його щоки повертається і знаходить груди матері: плід штовхає і відштовхується ногами (ці рухи допомагають народжуватися немовляті, активно вивільнятися з утроби матері). Коли немовля з'являється на світ, його міміка буває настільки різноманітною, що батькам залишається тільки дивуватися. Ніким не навчене немовля здатне своєю мімікою ясно заявити своєї матері про те, чого йому не вистачає, що йому приємно і що не подобається. За допомогою ультразвуку можна точно фіксувати вираз личка ще в утробі матері.

Коли з десятого тижня починається друга третина вагітності, згорнувшись плід буває завбільшки в шість сантиметрів, він стає все більш сприйнятливим до уроків, які викладаються навколишнім середовищем і досвідом. Це і зрозуміло, так як він все більше дізнається своїми органами почуттів. Особливо швидко розвивається дотик. В кінці третього місяця велика частина тільця починає відчувати дотики. А їх буває достатньо, так як плід або сам жваво рухається і ворушиться, чи відчуває рух матері і погладжування через шкіру. Кожного разу такий сигнал допомагає далі розвивати чутливий мозок і виробляє нові вміння. Крім того, цей досвід дотику обов'язковий для гармонійної діяльності нервової системи [30,с.134].

У цей час плід, вже починає відчувати і рівновагу. Внутрішнє вухо, так званий лабіринт, дозволяє плоду орієнтуватися по відношенню до сили тяжіння. Цю інформацію, в свою чергу, обробляє мозок. Дотик і відчуття рівноваги дуже важливі для мозку, що розвивається. Вони його приводять в порядок і організовують. Коли мати ходить, погойдується або працює, немовля набуває новий досвід, стає все "хитрішим". Через ці відчуття він отримує інформацію зі своїх власних м'язів і суглобів, вчиться пізнавати себе.

Все це дозволяє плоду рухатися в маленькому світі утроби: змінити становище, позу і деякий час її зберігати. Коли положення плоду стає для нього незручним, він може, стрепенувшись, влаштуватися затишніше. На другій третині вагітності в матці ще так багато місця, що немовля може просто перекидатися. Кожна нова ситуація збагачує мозок, що розвивається абсолютно новим рішенням. На дванадцятому тижні зігнувшись плід, досягає всього лише 6-8 см, проте він вже відчуває безліч відчуттів і може виконувати самостійні дії.

Хоча з першого погляду це здається простим - схопити, розпрямитися, повернутися, смоктати - в дійсності кожну таку дію є багатогранною подією, в якому беруть участь розвинені відчуття і навички руху. Ці сили діють не безладно. Вони зливаються в осмислену дію, лише підкоряючись певному порядку. Цей порядок підтримують різні одержувані мозком імпульси: одні заохочують передачу інформації, відкриваючи їй шлях, інші її гальмують, так виділяються неважливі речі. Без цього процесу не обходиться ні найменша дія - будь то засовування великого пальця в рот або взяття олівця, гра в теніс або лагодження телевізора. Ось чому так добре бувають розвинені мережі мозку немовляти, такий швидкий процес його самосвідомості: вже в утробі матері діють всі його органи чуття, вже там він озброюється для специфічного людського досвіду і діяльності [22,с.79].

Отже, ще раз звертаємо увагу: рух є одним з перших умінь плоду. Розвиваючись відчуття руху показують духовний його розвиток для людей і тварин, це перший засіб безсловесного зв'язку. Усвідомивши ці зв'язки, ми розуміємо, як надзвичайно важливим і далі залишається рух і знайомство з дійсністю для духовного і соціального розвитку дитини.

Між дев'ятим і дванадцятими тижнів плід дивує нас новими зв'язками своїх умінь. При дотику до чола він вже здатний відвернути голову, щоб уникнути занепокоєння. Або може наморщити лоб, підняти брови. Голова плоду не так сильно нахилена, як на колишніх місцях, пропорціями він стає все більше схожим на немовля, він вже може окремо рухати зап'ястя і лікті, великий палець відокремити від інших пальців. З'являються перші ніжні нігтики. При пильному спостереженні вже з десятого-одинадцятого тижня можна визначити стать.

З дванадцятого тижня плід може підняти верхню губу - своєрідна посмішка. Насправді, це прояв смоктального рефлексу. Дитина ковтає трохи навколоплідну рідину і засвоює її поживні речовини. У цій рідині плід ще може вільно плавати. Пуповиною він з'єднується з майбутньою плацентою. В рідині створюються сприятливі для розвитку умови: плід може рівномірно зростати; оберігається від ударів; може вільно рухатися; забезпечується рівномірне тепло.

На четвертому місяці з'являються нові важливі зміни. З цього часу плід забезпечується киснем і харчуванням через плаценту. Його тіло функціонує як окрема, хоча й залежна від організму матері, система. Це 14-сантиметрова істота вже має закритий кровообіг, сердечко перекачує 30 літрів крові в день (серце новонародженого - 350 л). Ще одна істотна новина: плід вже може сам регулювати обмін речовин (наприклад, дещо затримати і вирівняти), якщо мати хвора або стомлена.На жаль, ще не всі немовлята можуть регулювати. Їхньому організму ще не під силу впоратися з нестачею кисню. Якщо матір осягають важкі душевні переживання або, ще гірше, якщо вона курить, то постача через плаценту кисню недостатня. Безсилий плід і перед інфекцією (наприклад, якщо мати заражається краснухою або токсоплазмозом). Спадкові недоліки та шкідливі речовини, особливо в ранньому зародковому періоді, можуть залишити невиправні сліди. Тому кожній вагітній жінці слід було б допомогти своїй ненародженій дитині уникнути такого ризику: не курити, не пити алкогольних напоїв, розумно харчуватися, носити вільний одяг, а ліки вживати тільки в разі крайній необхідності. Чоловік, у свою чергу, повинен намагатися оберігати майбутню матір від неприємних душевних переживань [16,с.41].

Протягом другої третини розвитку, плід робить швидкі успіхи - готується до самостійного життя. На п'ятому місяці сердечко б'ється так сильно і голосно, що його можна чути з допомогою стетоскопа. Енергійними стають і рухи плоду - нарешті їх починає відчувати і мати. Росте волосся і вії, тільце покриває шар жиру,що оберігає ніжну шкіру. Від потилиці до сідниць він досягає 20 см, а від головки до ніжок - 27 см. Найчастіше плід пристосовується до матері і переймає її ритм дня і ночі. Багато людей розповідають, що іноді їм сниться їх стан до народження: "Відчуваю, як, зігнувши спину і втягнувши руки, сиджу навпочіпки в червоно-коричневих потемках материнської утроби. Дивно, але там чутно чимало шуму."

Чи дійсно цей сон дорослої людини змальовує ситуацію до народження, або тільки відображає більш пізніше його уявлення про той стан? Сотні снів дорослих людей були зіставлені з анамнезі вагітності та пологів їх матерів. Виявилося, що деякі події випробувані в утробі матері, далеко не забуваються. Інакше кажучи, випробувані в утробі почуття, наповнюються образами подальшого свідомого життя. Наприклад, молодій людині приснилося, що він, скорчившись, сидить у собачій будці, в яку штовхає копитами кінь. Дослідивши історію вагітності його матері, виявилося, що перед пологами вона впала зі сходів і кілька разів забила живіт. Плід, також бачить сни. Звичайно, ці сни інші, ніж наші, так як його оточуюче середовище і переживання обмежені. Його досвід - це якби окремі спалахи, вони ще не з'єднуються в осмислений ланцюг асоціацій, який пізніше людині вселяє широкий горизонт досвіду. Тому ми могли б уявити, що сни плоду дуже фрагментарні, значно розкидані, ніж більш пізні сни немовляти. Скорочення м'язів, гикавка (з плодом трапляється навіть і це), торкання руками пуповини, голос матері, приємний чи неприємний, гучний або тихий шерех, натискання на живіт матері - всі ці маленькі переживання, якщо не будять плід, то деяким чином відбиваються в його снах. Наймовірніше, його сни - звичайно, тісно пов'язані з переживаннями матері, - виражають щось схоже на "безпечний і надійний стан" або "страх і небезпеку", адже необов'язково вміти словами називати почуття, можна просто їх переживати [33,с.162]. На цій фазі розвитку стає активним мозок, що дозволяє плоду в певному сенсі зважувати і впорядковувати свою діяльність. Деякі дії і досліди він охоче повторює (наприклад, намагається смоктати великий палець, так як це приносить задоволення), інших дій, навпаки, уникає. Плід з кожним разом стає все більш підготовленим до самостійного життя: він вже накопичив небагато жирів і на шостому місяці важить вісімсот грамів. Легені розвинені настільки, що ними вже можна було б дихати, але дихальні шляхи поки ще наповнені плодовою рідиною. На останніх місяцях перед народженням плід отримує через плаценту з крові матері важливі захисні речовини,які виробляє організм вагітної, для захисту від кору, скарлатини, коклюшу, свинки, віспи. Однак, придане для майбутнього життя утворюють не тільки ці захисні речовини. Не менш важливі настрої і почуття матері, які вона живить до свого ненародженого немовлята. Від них залежить не тільки успішний розвиток в утробі, але і подальше здоров'я душі і тіла дитини. Якщо мати, виношуючи дитину, переживає багато неспокою і страху, то ті ж настрої вона передає і плоду. Ми знаємо, як чуйно новонароджений реагує на биття серця матері. Навіть записані на плівку спокійні серцеві тони допомагають дітям краще розвиватися. З іншого боку, прискорене серцебиття викликає у дитини занепокоєння. Все це дуже добре видно за допомогою ультразвукової апаратури. Якщо лікар, оглядаючи мати, заклопотано говорить, що плід абсолютно не рухається, то він немов по команді починає махати руками і ногами. Справа в тому, що мати, злякавшись зауваження лікаря, своєму немовляті передає подвійний сигнал - прискорений серцебиттям. І той негайно реагує [58,с.191]. Ще гірше, ніж від перебільшеної заклопотаності і страху буває, що мати не хоче дитинки. Своїм негативним відношенням вона дає їй відчути те, що не звертає уваги на своє здоров'я і, таким чином, свідомо і несвідомо піддає небезпеці життя немовляти. Трапляється, що матері не уникають небезпечних дорожніх ситуацій, занадто багато займаються спортом, не відвідують консультації, носять тісний одяг, шкодять здоров'ю плоду алкоголем, тютюном або іншими наркотиками. Часто мати навіть не усвідомлює, що робить. Однак, для немовляти такий недолік любові не проходить без наслідків, результати дають про себе знати під час пологів або пізніше. Багато досліджень показують, що матері,які з радістю очікують дитину, частіше всього народжують легко і без ускладнень, а їхні діти відрізняються душевною рівновагою. Пологи сумнівних чи навіть вороже налаштованих жінок часто бувають занадто ранніми і з ускладненнями, а їх немовлята занадто нервовими і рухливими. Звичайно, це не є неминучим правилом, але переконливо доводить, наскільки важливий погляд батьків на очікуване немовля. На дев'ятому місяці плід ще додає у вазі - зазвичай новонароджений важить 3000-3500 грам,і досягає сорок дев’ять – п’ятдесят сантиметрів зросту. При наближенні пологів починає діяти останнє почуття - якщо в матку направляється дуже яскраве світло, дитина реагує: вона вже бачить. Тепер плід уже зовсім готовий народитися, про це, ймовірно, сам дає сигнал материнському організму за допомогою гормонів (деякі вчені вважають, що пологи збуджує плацента). З більшістю немовлят це трапляється приблизна на 266-й день після зачаття [5,с.82]. Отже, народження, зустріч з зовнішнім світом були метою розвитку плоду під серцем матері. Якими б дивними не були придбані в утробі вміння, вони служать єдиній меті - щоб, народившись, немовля могло би вижити. З цих пір всі сили новонародженого служать боротьбі за існування. Тут знову ж таки, дуже важливі взаємини між матір'ю і дитиною. Вчені одностайно погоджуються: якщо дитина не буде відчувати любов матері, вона не зможе успішно рости. Як в утробі, так і після народження, небажана дитина відчуває самотність і це заважає їй розвиватися. Висновки до розділу Процес зачаття, виношування і появи на світ людини – найбільше спільне творіння жінки та чоловіка. Це підсумок вищої роботи їх думок, почуттів, інтелекту. Плід в материнській утробі живе і розвивається не тому, що хтось написав на цю тему якісь трактати, а тому, що так задумано Творцем, природою. Багато рис характеру майбутньої людини формуються в процесі пренатального періоду, бо новонароджене дитя до моменту своєї появи на світ вже прожило дев’ять місяців, які в значній мірі визначають напрямок його майбутнього розвитку. Розвиток організму до народження проходить надзвичайно динамічно. Темпи росту плоду значно вищі, ніж в інші періоди його життя після народження. На протязі короткого часу від моменту запліднення яйцеклітина перетворюється в новонароджену дитину, проходить генетично обумовлену строгу послідовність формування органів і систем, які проходять шлях від початкової диференціації до певної стадії розвитку, яка забезпечує перехід до внутрішньоутробного існування. Не в один з моментів свого подальшого життя людина не розвивається так інтенсивно, як у пренатальному періоді, починаючи з клітини і перетворюючись всього через дев’ять місяців в досконалу істоту, яка володіє дивовижними здібностями і невгасимим прагненням до знань. Зародок і плід ми зобов'язані відчувати, вони потребують любові людини. Народження це лише перехід в інший стан. Воно показує, що плід вже дозрів для того, щоб з утроби матері перейти під захист сім'ї. До тих пір поки людина повністю підготується до самостійного життя, мине багато років, і вона випробує ще кілька таких переходів. Досвід, набутий в утробі матері, служить не тільки ранньому дитинству, але може визначити і схильності дорослої людини.