Пакувальна тара

13.1.1. Пакувальна тара має захищати предмети, які перевозяться, і бути герметичною легкою і зручною в користуванні.

Метал, який застосовується в конструкції тари, має мати стійку від корозії поверхню. Дерево використовується на виготовлення ящиків сухе і антисептичне. Синтетичні матеріали, які входять до складу тари, повинні бути вогнетривкими, не виділяти шкідливих для експонатів речовин.

13.1.2. Тарою для транспортування музейних предметів слугує ящик або контейнер. Ящик використовується, як правило, одноразово, контейнер – багаторазово.

Конструкція тари має відповідати вимогам, які забезпечували б зручність її переміщування: складатись, або мати утоплювальні ручки, санчата для переміщення вилочним підйомником, пристрої для скріплення строп та ін. Ящики для упакування важкої скульптури з метою збільшення їх міцності можуть мати конструктивні доповнення (збільшення товщини рами, днища контейнера з металевими смужками та ін.).

13.1.3. Кріплення кришки має забезпечувати достатню герметизацію контейнера, надійне кріплення замків типу важеля. Замки мають розміщуватись так, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження. Допускається кріплення кришки шурупами або болтами, для яких завчасно помічаються гнізда. Застосовувати цвяхи забороняється. На кришці передбачається отвір для пломбування.

13.1.4. Внутрішні поверхні контейнера і кришки оббивають фанерою та обклеюють клейонкою, дерматином або технічним папером на полімерних клеях.

При касетній упаковці всередині ящика або контейнера має бути міцний та надійний механізм кріплення касет, що перешкоджає струсу. Одна із сторін контейнера має бути не більше ніж 1400 мм (для завантаження в літак через люк).

Для упакування використовують амортизаційні матеріали (пористі полімери, нейтральна гума), які не виділяють агресивних домішок на основі натуральних волокон природного походження, спеціально оброблених для захисту від шкідливого біологічного впливу.

13.1.5. Зовнішня поверхня кожного контейнера маркується фарбою, яка не змивається відповідно до міжнародних стандартів. Трафаретом проставляються номер і шифр, у верхньому лівому куті контейнера вказується “верх”, “низ” і “не кантувати”, ставиться маркування, що попереджає про необхідність зберігати предмети від сирості. У нижньому правому куті – вага і розмір контейнера. Зовні контейнери необхідно фарбувати олійною або синтетичною фарбами.

13.1.6. Для підтримування стабільних параметрів мікроклімату всередині пакувальної тари при виготовленні ящиків (контейнерів) має забезпечуватись герметичність корпусу та ретельна підгонка місць, на яких з’єднуються окремі деталі, що знімаються. Зовнішні стінки оболонки контейнера рекомендується робити тришаровими (внутрішній шар – із пористого полімерного матеріалу). Доцільно ввести додатковий вологонепроникний прошарок, а також термоізоляцію. При виготовленні корпусу тари з металу або тонкого синтетичного матеріалу необхідно ввести в конструкцію теплоізоляційні та тепловідбивні елементи.

13.1.7. Для запобігання перепадів відносної вологості слід застосовувати патрони з силікагелем чи з подібним матеріалом листи, що заміняють його полімерний матеріал артсорб, а при їх відсутності заповнювати пустоти гігроскопічними нейтральними матеріалами. Усі матеріали, які стабілізують вологу попередньо кондиціюються до рівня потрібної відносної вологості протягом двох-трьох діб.

13.1.8. Пакувальний матеріал (папір, стружка, картонні папки для графіки та ін.) має бути абсолютно сухим і не виділяти речовин, шкідливих для музейних предметів. Єдині вимоги до температурно-воложистого режиму, який слід підтримувати всередині упаковки, для всіх видів предметів:

• температура – + 15 – 25?С

• відносна вологість – 45 – 65 %.

13.1.9. Для підвищення гарантій з підтримання задовільних мікрокліматичних умов для експонатів при транспортуванні необхідно провести сумісну акліматизацію тари та пакувальних матеріалів протягом 3–5 днів. Для цього в приміщеннях, відведених для пакування, установлюється температурно-воложистий режим, який відповідає нормам для матеріалу певного предмета.