Правове регулювання валютних умов та ціни зовнішньоекономічних контрактів

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.Порядок організації розрахунків у іноземній валюті відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговель­ного обороту використовується як засіб платежу іноземна ва­люта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.Загальні положення щодо регулювання ціни визначаються відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 та гл. 21 Господарського кодексу України від 16.01.2003.

Спеціальне регулювання ціни зовнішньоекономічних контрак-тів передбачено Указом Президента України від 10.02.1996 № 124 «Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно - цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

3. Регулювання строків розрахунків
за зовнішньоекономічними
договорами (контрактами) Спеціальне регулювання строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами передбачено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».За загальним правилом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вируч-
ка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резиден­тів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в ра-
зі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.Порушення резидентами встановлених Законом термінів відповідно до ст. 4 Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної вируч-
ки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.Контроль за дотриманням встановленого Законом порядку розрахунків в іноземній валюті здійснюється Державними податковими інспекціями.

1. Регулювання умов поставки товарів. Правила Інкотермс.

2. Правове регулювання валютних умов та ціни зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

3. Правове регулювання строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Базисна умова поставки — визнане в міжнародній комерційній практиці правило, що застосовується в разі укладення зовнішньоторговельного договору (контракту) та визначає взаємні обов’язки покупця та продавця стосовно поставки товарів, що є об’єктом купівлі-продажу. Сукупність таких правил утворює Правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

Індикативна ціна — ціна на товар, яка відповідає ціні, що склалась чи складається на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення імпортної чи експортної операції з урахуванням умов поставки та умов проведення розрахунків, визначених згідно із законодавством.

Інкотермс — збірник міжнародних комерційних термінів та їх тлумачення, укладений на підставі міжнародної торговельної практики.

Термін «Вартість і фрахт» (CFR) означає, що продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, однак ризик загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Термін «Вартість, страхування і фрахт» (CIF) означає, що продавець має такі ж зобов’язання, як у випадку CFR, але з тим додатком, що він повинен забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Термін «Доставлено, мито сплачене» (DDP) означає, що зобо­в’язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту. Продавець зобов’язаний нести ризики і витрати, включаючи мита, податки та інші збори, з поставки в це місце товару, очищеного від мита на імпорт. У той час як умова EXW означає мінімальні зобов’язання продавця, умова DDP означає максимальні зобов’язання. Термін «Перевезення і страхування оплачені до...» (CIP) означає, що продавець має ті ж зобов’язання, як у випадку умови CPT, але додат-
ково він повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця у зв’язку із загибеллю або пошкодженням товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Покупець повинен мати на увазі, що відповідно до умови CIP продавець повинен отримати страховку тільки на мінімаль­не покриття. Термін «Перевезення оплачене до...» (CPT) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов’язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Термін «Поставка без сплати мита» (DDU) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець повинен нести витрати і ризики, пов’язані з поставкою туди товару (за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, виплачуваних при ввезенні). Термін «Поставка до кордону» (DAF) означає, що обов’язки продавця вважаються виконаними у момент прибуття товару, очищеного від мита на експорт, у зазначений пункт і місце на кордоні, однак до вступу на «митний кордон» країни, зазначеної в договорі. Термін «кордон» можна використовувати для будь-якого кордону, включаючи країни експорту. Термін «Поставка з причалу» (DEQ) означає, що зобов’язання продавця з поставки вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення й не очищеним від мита на імпорт. Продавець повинен нести всі ризики і витрати, пов’язані з доставкою товару до названого порту призначення та розвантаженням товару на причал (набережну). Термін «Поставка із судна» (DES) означає, що зобов’язання продавця з поставки вважається виконаним після того, як товар наданий покупцю на борту судна не очищеним від мита на імпорт у погодженому порту призначення. Продавець має нести всі витрати і ризики, пов’язані з доставкою товару в погоджений порт призначення. Термін «Франко вздовж борту судна» (FAS) означає, що продавець вважається виконуючим свої обов’язки з поставки, коли товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах в указаному порту поставки. З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару має нести покупець. Термін «Франко-борт» (FOB) означає, що зобов’язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поруч-
ні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту. Термін «Франко-завод» (EXW) означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і тощо). Термін «Франко-перевізник» (FCA) означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

1. Визначити місце, роль і значення Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів при укладанні зовнішньоекономічних угод.

2. Проаналізувати та дати характеристику основних відміннос­тей у правилах тлумачення міжнародних комерційних термінів
Інкотермс за редакціями 1990 та 2000 років.

3. Дати порівняльні характеристику комерційних термінів Інкотермс груп E, C, F, D.

4. Порівняти характеристики комерційних термінів Інкотермс у межах кожної з груп.

5. Визначити загальні положення регулювання валютних умов зовнішньоекономічних контрактів за законодавством України.

6. Визначити загальні положення щодо регулювання ціни зовнішньоекономічних контрактів в Україні.

7. Визначити зміст та призначення поняття індикативних цін у зовнішньоекономічній діяльності.

8. Охарактеризувати цілі та основні положення спеціального регулювання строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами в Україні.

1. Продавець відповідає за перевезення вантажу, але не за його втрату або пошкодження за умовами ІНКОТЕРМС:

a) групи E;

b) групи С;

c) групи D;

d) групи F.

 

2. Виручка від експорту товару в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки не пізніше:

а) 90 днів з дати митного оформлення товару;

b) 180 днів з дати митного оформлення товару;

c) 90 днів з моменту підписання контракту;

d) 90 днів з моменту перетину товаром кордону.

 

3. Пеня за порушення правил проведення розрахунків в іноземній валюті не сплачується у разі прийняття рішення про задоволення позову резидента:

a) судом;

b) арбітражним судом;

c) міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України;

d) Міжнародною арбітражною комісією при ТПП України.

4. Форс-мажорні обставини дають підстави для:

a) невиконання сторонами умов контракту;

b) перенесення строку виконання зобов’язань за контрактом;

c) анулювання контракту;

d) накладення відповідальності на контрагента.