Еволюція кримінальних покарань, від давнини до сучасності

Наказание преступников должно приносить пользу;

когда человек повешен, он ни на что не годен.

Ф. Вольтер

Саме так казав учень відомого філософа Локка.

З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього люди повинні мати певні права - права людини. У стародавньому світі права людини були дуже обмеженими. Раб не мав права розпоряджатися власним життям. Водночас навіть найбагатший рабовласник Єгипту за найменшої примхи фараона міг потрапити до в'язниці,а то й позбутися життя. І пізніше люди не були рівними. Права людей відрізнялися залежно від стану, до якого вони належали, релігії, яку сповідували, тощо. Лише в часи Великої французької революції вперше було проголошено принципи рівності й свободи всіх громадян незалежно від будь-яких обставин. Втім, проголосивши це, революція сама порушувала головне право людей - право на життя, зокрема, під час кривавого якобінського терору. Близько століття знадобилося Франції для того, щоб у країні склалася справжня демократія, були гарантовані права людини. Визнання прав людини проголосила й держава "Нового світу" - США. Серед перших документів держави, що діють до нашого часу, - "Біль про права", який є складовою Конституції Сполучених Штатів Америки. Не відразу були визнані права людини в нашій країні. У Російській імперії, складовою якої була більша частина України, до 1861 р. існувало кріпацтво. Тільки після революції 1905 р. громадяни дістали політичні права. У 1917 р. революційні події дали надію на вільне й справедливе життя мільйонів людей. На жаль, сподівання не здійснилися. У 1917-1920 рр. На території України розігралися криваві події громадянської війни, під час якої права людей повсюдно ігнорувалися. Після встановлення радянської влади чимало людей зазнавали переслідувань, були заарештовані, навіть страчені за свої політичні й релігійні переконання. У багатьох випадках "докази" їх провини були сфабриковані, а "зізнання" добували за допомогою насильства й тортур. Покарання призначали без додержання судової процедури, позасудовими органами. Для боротьби з незгодними використовували психіатрію (людину, яка критикувала існуючі порядки, могли визнати психічно хворою і направити на примусове "лікування"), обмежували громадянські права. Найбільшого розмаху порушення прав людини набули в сталінські часи, та й пізніше в цій галузі в СРСР було не все гаразд.10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. У докуиенті сформульовано головні, загальноприіняті права людини, які повинні гарантувати всі країни. Вони конкретизовані в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, що були підписані в 1966 р. Сьогодні ці документи визнала більшість країн світу, зокрема і Україна.

Знаючи всі ці факти, мене дуже зацікавила історія кримінальних покарань. Але точніше, еволюція кримінальних покарань. Я вирішила дослідити, як само залежили покарання від суспільства.

План

1. Вступ

2. Покарання

3. Еволюцыя покарань

4. Висновок

Еволюція покарань йшла паралельно з еволюцією людства. З його появою відбувся поділ людей на класи. Пануючі класи, захищаючи приватну власність і свої інтереси, розробили загальні правила, що регулюють взаємовідносини людей між собою і життя суспільства у цілому. Взаємовідносини людей мали особливий характер, тому виконання правил поведінки було майже добровільним, єдиним і найжорстокішим засобом впливу на людину, крім морального засудження, було вигнання. Поняття покарання розширювалося, сформувалося поняття злочину. Покарання призначалися залежно від типу злочину, його об'єкта та інших обставин. Загалом покарання були тілесними, застосовувалась смертна кара. Згодом було введено поняття співучасті. За злочини вчинені групою осіб призначалися жорсткіші покарання.