Специфіка діяльності класного керівника у сучасних умовах

У наш час, як ні в який інший, науково-технічний прогрес прямо пропорційний кількості людських, дорослих та дитячих драм і страждань, самотності і беззахисності. Це час, в який моральні цінності стають все менш значущими, часто викликають насмішку та іронію. Основною характеристикою сьогодення можна назвати невизначеність. Сьогодні багато філософів і психологів говорять про те, що до кінця нашого тисячелетия загрожує можливість антропологічної катастрофи, тобто катастрофи дегуманізації людини, її відходу від життя у суспільстві, від природи, від праці і, в кінцевому результатв, від самої себе.

Чим посилюється соціальний драматизм? У першу чергу, безробіттям, соціальною нерівністю, бідністю, насильством, загостренням соціальної конфліктності. На фоні соціального драматизму проростає особистий драматизм людини: невизначеність майбутнього, невміння розібратися у причинах невизначеності, свідомий відхід від їх вирішення, схильність до стресу, нервових зривів, власної життєздатності.

«Ми всі страждаємо від необхідності пригнічувати свої прагнення; одні більше, інші менше... За добрим старим психіатричним визначенням, психопат - це людина, яка або страждає від вимог, які висуває суспільство, або заставляє страждати саме суспільство. Але особливо це визначення відноситься до тих людей, які в результаті ламаються і стають або невротиками, тобто хворими, або злочинцями» (К. Лоренц «Агресія»). Щоб ситуація, описана вище, не стала нормою нашого життя, необхідно побудувати вихователю роботу так, щоб вона не готувала грунт для описаних вище явищ, а попереджала їх появу. Проблеми дорослих, їх драми сьогодні стають драмами дітей в майбутньому.

На думку психологів, у країні неухильно зростає кількість поганих вчинків, які роблять діти не лише старшого, а й молодшого віку. У шкільних класах всі більше з’являється дітей, яких психологи і педагоги називають проблемними. Дуже часто виникає ситуація, коли проблемність у поводженні проявляється у дітей, від яких цього не очікували ні батьки, ні школа. Це свого роду сигнал протесту проти святотатства, брехні, агресивності світу дорослих.

Проблемна дитина з’являється і в неблагополучній сім'ї, і в сім'ї суперблагополучній, в якій гіпертрофовані моральні цінності, стиль взаємин і т. д. Звернувшись до шкільної статистики, бачиш, що у сьогоднішніх школярів і сім'я, і ​​школа не розвивають самостійність, аналітичні та рефлексійні вміння. Відсутність умінь самоконтролю і самооцінки призводить до нерозвиненості почуття особистої незалежності, самозахисту, здатності до самореалізації. Це призводить до наявності і прояву симптомів негативного характеру, долати які допомагає і покликана допомагати добре організована, продумана робота класного керівника. Про які симптоми йде мова:

1. Дуже ранній і швидкий фізичний розвиток дитини, який часто не встигає за психічним дорослішанням.

2. Розлад між внутрішнім станом дитини і загальноприйнятими нормами поведінки.

3. Відсутність навичок рефлексивних дій.

4. Відсутність емпатії (співпереживання) своїм рідним, близьким і чужим людям, інфантильність, нерозвиненість вольових якостей.

б. Пресищеність інформацією паралельно із зубожінням душі.

Таким чином, визначивши ці проблеми, класний керівник може побудувати виховну роботу з класом щодо попередження та профілактики цих явищ. Звернувшись до праць психологів-гуманістів, можна виділити основні напрямки гуманістичного виховання. Коротко їх можна охарактеризувати так:

1. Виховання має будуватися на загальнолюдських цінностях;

2. Виховання має бити спрямовано на стимулювання розвитку особистості, яка самореалізується;

3. Система виховання повинна бути спрямована на збереження єдності тіла і духу, почуттів і розуму;

4. Виховання має будуватися на врахуванні вікових та індивідуальних особливостей особистості;

б. Виховання має бити спрямоване на збереження і захист прав дитини: на її потребу в самотності і на потребу в спілкуванні з іншими людьми.

Існують загальні правила ефективного впливу і взаємодії педагога та учня, батьків та дитини, дорослих і дітей:

Правило 1 Всяка взаємодія повинна бути неформально.

Правило 2.Взаємодія повинна демонструвати особисту зацікавленість дорослого і будити зацікавленість дитини.

Правило 3. Взаємодія повинна бути спрямована на прийняття і допомогу, а не на роздачу ярликів.

Правило 4. Взаємодія повинна бути справедливою і об’єктивною.

Правило 5. Взаємодія повинна дати шанс дитині на перспективу.